Рассмотрены оригинальные педагогические концепции Ф.М.Достоевского, достоверность которых подтверждается новейшими научными данными личностной и социальной психологии. Освещены педагогические, психологические и философские аспекты художественного творчества Ф.М.Достоевского. Впервые проанализирована сущность понятия "педагогика деятельной любви", которое у Ф.М.Достоевского выступает основой всякой любви, материнской или христианской. На многочисленных примерах показаны особенности столкновения идеи и идеала с реальной действительностью, определена роль рефлексии и саморефлексии во избежание фанатизма, рассмотрены последствия отсутствия своей идеи у личности.

Проаналізовано глибоке та всебічне дослідження видатного педагога другої половини ХІХ ст. В.Я. Стоюніна з питань екзаменаційного контролю знань учнів.

Висвітлено педагогічні погляди П.Ф.Каптєрєва на систему фізичного виховання в Росії наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Наведено ідеї педагога щодо завдань, методів та засобів фізичного виховання. Розглянуто ставлення П.Ф.Каптєрєва до системи фізичної "освіти" за теорією П.Ф.Лесгафта.

Висвітлено актуальні питання підготовки вчителів для народних шкіл на території Росії, зокрема, на Харківщині у другій половині ХІХ століття. Наведено історичні відомості про вчительські семінарії у Російській імперії. Проаналізовано різні точки зору щодо ролі та значення рівня освіти учителя народної школи.

Проаналізовано положення педагогічної антропології К.Д.Ушинського, охарактеризовано проблеми гармонійності та цілісності виховання особистості. Досліджено взаємозв'язок психофізичного розвитку та здоров'я людини.

Проанализировано положение педагогической антропологии К.Д.Ушинского, охарактеризованы проблемы гармоничности и целостности воспитания личности. Исследована взаимосвязь психофизического развития и здоровья человека.

The position of pedagogical anthropology of Ushinskiy are analyzed and the problems of harmonicity and integrity of education of the person are characterized. The interrelation of psychophysical development and health of the person is investigated.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(2)5-536.2 + Ч33(4РОС)52

Рубрики:

Історія

Історія освіти і педагогічної думки

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изложена история семьи великого педагога К.Д.Ушинского, жизнь которой неразрывно связана с Украиной, в частости с селом Рясники Гощанского района Ровенской области. Освещены основные этапы жизни и деятельности К.Д.Ушинского, исследован процесс становления его политических взглядов, рассмотрена методика педагогической работы. Даны сведения о потомках К.Д.Ушинского, в частности, о семье Поспеловских.

Представлены материалы, посвященные жизни и деятельности академика С.Я.Батышева - выдающегося ученого, педагога, Героя Советского Союза. Освещены современные проблемы, перспективы и опыт совершенствования профессионального образования, а также подготовки и повышения квалификации педагогических кадров. Рассмотрены использование компьютерных технологий при создании информационно-образовательной среды, планирование учебного процесса по физике в средних профессиональных учебных заведениях, технологии производственного обучения в учебных мастерских. Проанализированы проблемы профессиональной подготовки рабочих на производстве в современных условиях.

На підставі аналізу науково-педагогічної літератури, узагальнення теоретичних засад системно проаналізовано внесок К.Д.Ушинського до вивчення та розповсюдження зарубіжного педагогічного досвіду у вітчизняному шкільництві. Визначено й охарактеризовано особливості порівняльно-педагогічних досліджень ученого відповідно до етапів його науково-педагогічної діяльності (перший етап - 1846 - 1858 рр., протягом якого К.Д.Ушинський вивчав оригінальні педагогічні твори, філософські праці зарубіжних авторів, педагогічну пресу для дослідження витоків, з'ясування механізмів формування педагогічних явищ і фактів; другий етап - 1859 - 1861 рр. характеризувався спрямуванням порівняльно-педагогічних досліджень на вивчення зарубіжного досвіду для розв'язання педагогічних проблем, взаємопов'язаних з реформою вітчизняної освіти; упродовж третього етапу - 1862 - 1867 рр. вчений здійснив антропологічне обгрунтування результатів власних педагогічних досліджень і узагальнень. Розроблено навчальну програму інтегрованого спецсемінару "Компаративістські узагальнення у спадщині К.Д.Ушинського" та завдання для самостійної науково-дослідницької роботи студентів магістерських курсів. До наукового обігу введено маловідомі історичні факти, здійснено системно-логічні узагальнення.

Вперше в українській історико-правовій науці спеціально досліджено організаційно-правові основи функціонування університетів Російської імперії в другій половині XIX ст., зокрема Київського, Харківського та Новоросійського. Узагальнено значний обсяг історико-юридичних матеріалів, які відображають університетську політику уряду протягом другої половини XIX ст., підготовку основних законодавчих актів університетських реформ 1863 та 1884 рр., функціонування інституту попечительської влади, компетенції та ролі попечителів учбових округів у здійсненні університетської політики, правових аспектів службових стосунків губернаторів з керівництвом університетів, правового забезпечення навчальної та наукової діяльності університетів, внеску університетів України до розробки законодавчих актів університетських реформ. Велику кількість матеріалів вперше виявлено та введено до наукового обігу. Узагальнено історичний досвід реформування університетів, вивчено механізм функціонування системи управління університетами як центрами науки та освіти.

Обгрунтовано методологічні підходи до порівняльного аналізу педагогічних ідей видатних американських і вітчизняних дослідників XIX ст., розкрито в порівняльному аспекті соціально-історичний і педагогічний контекст формування їх поглядів, здійснено контекстний дискурс-аналіз педагогічної термінології в спадщині Г. Мана та К. Ушинського. Виявлено на підставі зіставлення та порівняльного аналізу ідеї громадської школи Г. Мана й ідеї народності виховання К. Ушинського, педагогічних ідей, які стосуються теорії виховання, проблем організації й управління школою, розглянуто спільні й особливі характеристики в поглядах видатних педагогів.

Обгрунтовано, що твори К.Ушинського є істотним джерелом української та російської історико-філософської думки, що містить ідеї та підходи, які після його смерті конституювалися в новий напрямок сучасної філософії - філософську антропологію. Зазначено, що праці К.Ушинського є підгрунтям до становлення цього напрямку в Росії та Україні. Показано, що специфіка філософсько-антропологічних поглядів К.Ушинського пов'язана з тлумаченням життя як світового, планетарного явища. Доведено, що без урахування цього неможливо зрозуміти суть творчості К.Ушинського в цілому. Зазначено, що науковець розглядав життя як планетарне явище та вбачав його особливості в органічності, де життя рослин, згідно зі станом тогочасної науки, розглядалося проміжною ланкою між живим і неживим; центром життя організму К.Ушинський вважав нервову систему. Доведено, що філософ продовжував розробляти за нових умов ідею людини як мікрокосму, яка традиційно була притаманна українській філософській думці і творам представників "української школи" в російській філософії (П.Юркевича, В.Соловйова, М.Бердяєва). Установлено, що визначаючи людський організм фізіологічним (тілесним) носієм, К.Ушинський головну роль людини у світі вбачав у соціокультурній діяльності, яка спрямовує здібності організму до реалізації у певному національно-культурному середовищі. З'ясовано, що основним способом соціокультурного розвитку людини за умов формування промислово-урбанізованої цивілізації К.Ушинський вважав систему освіти суспільства, складовими якої була школа, позашкільні установи, дитячі дошкільні заклади, державні, громадські установи.

Досліджено організаційно-педагогічну діяльність навчальних, позашкільних, реабілітаційно-виховних закладів, соціальних служб Російської Федерації з профілактики девіантної поведінки неповнолітніх, розкрито її сутність, причини та основні прояви. Проаналізовано сучасну систему даної профілактики, а також зміст і педагогічні технології корекційно-реабілітаційної роботи з дезадаптованими дітьми як важливої складової системи профілактики девіантної поведінки. Обрунтовано ефективність профілактичної роботи, а також концептуальні положення щодо удосконалення системи профілактики девіантної поведінки неповнолітніх у Російській Федерації та Україні. Визначено шляхи використання системи профілактики правопорушень серед неповнолітніх Росії в Україні.

Здійснено цілісний науковий аналіз педагогічної та лінгводидактичної спадщини у творах К.Д. Ушинського. Визначено її місце в сучасній практиці дошкільних навчальних закладів. Обгрунтовано педагогічні умови ефективного використання творів К.Д. Ушинського у роботі даних закладів. Виявлено рівні обізнаності дітей з його творами, малими жанрами фольклору та сформованості граматично правильного мовлення дітей. Визначено напрями актуалізації практичного використання педагогічної спадщини педагога в роботі з дошкільниками. Розроблено методику використання лінгводидактичної спадщини К.Д. Ушинського з розвитку мовлення, ознайомлення з художніми творами дітей дошкільного віку.

Розглянуто виховний ідеал як обумовлене знанням щодо досконалих умов процесу виховання, метою якого є всебічний і гармонійний розвиток (саморозвиток) вільної у виборі особистості на засадах народності, природо- та культуровідповідності. Виявлено, що К. Ушинський вказує на національну основу всебічного та гармонійного розвитку особистості за досконалих умов процесу виховання, наголошує, що ідеал є недосяжним повністю, і у процесі виховання можна лише допомогти вихованцеві наблизитися до абсолютного ідеалу - Ісуса Христа. Встановлено, що критерієм ефективності досконалого процесу виховання К. Ушинський вважає самосвідомість вихованця, яка дає людині дар слова, свободу волі, моральність, прагнення досконалості, самовдосконалення, прогресу, а основною метою визначає людську особистість. Зазначено, що концепція виховного ідеалу у спадщині К. Ушинського відповідає основним засадам української виховної традиції та інтегрована у сучасне українське виховання.

Висвітлено процес зародження та становлення вищої жіночої освіти (ВЖО) в Російській імперії у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано політику державної влади у сфері ВЖО, діяльність урядових комісій у 1870 - 1880-х рр. з питань ВЖО. Розкрито організаційно-правові засади діяльності вищих жіночих курсів. Визначено чисельність та соціально-демографічні характеристики курсисток ВНЗ.

Проаналізовано сутність і зміст суб'єкт-суб'єктних стосунків у виховному процесі, визначено головні ознаки суб'єктності дитини, досліджено суспільно-політичні та культурно-освітні умови становлення педагогіки партнерства. Обгрунтовано особистісно зорієнтовані принципи виховання та психолого-педагогічні умови становлення дитини як суб'єкта виховання в контексті педагогічних поглядів К. Ушинського, з'ясовано особливості впливу інституцій, соціального середовища та чинників на становлення демократичних стосунків у виховному процесі. Висвітлено пріоритетні аспекти підготовки вчителя до реалізації завдань виховання дитини як суб'єкта в контексті поглядів К. Ушинського. Розглянуто можливості використання педагогічних ідей К. Ушинського у практиці сучасного українського виховання.

Висвітлено педагогічну діяльність визначного педагога ХІХ ст., основоположника наукової педагогіки К.Д. Ушинського (1824 - 1871). Наведено бібліографію наукових праць вченого, та біобібліографію про його творчу діяльність.

Освещена педагогическая деятельность выдающегося педагога ХІХ ст., основоположника научной педагогики К.Д. Ушинского (1824 - 1871). Даны библиография научных трудов учёного, а также биобиблиография о его творческой деятельности.

Проаналізовано статті педагогічної періодики 1960-х рр. Доведено, що саме в цей період змінено підходи до побудови уроку, що сприяло пошукам нових форм і методів навчання, підготовки вчителя, який своїм завданням вважав би виховання у дітей потреби навчатися, самостійно здобувати знання. Висвітлено досвід липецьких учителів і викладачів Липецького педінституту. Розглянуто можливість подальшого дослідження аналізу змін, що відбулися в 1970-ті рр. щодо підвищення ефективності уроку.

Проанализированы статьи педагогической периодики 1960-х гг. Доказано, что именно в этот период изменены подходы к построению урока, что способствовало поиску новых форм и методов обучения, подготовки учителя, который своим заданием считал бы воспитать в детях потребность учиться, самостоятельно получать знания. Освещен опыт липецких учителей и преподавателей Липецкого пединститута. Рассмотрена возможность дальнейшего исследования анализа перемен, произошедших в 1970-х гг. и касающихся повышения эффективности урока.

Висвітлено проблему розвитку ідеї педагогічної взаємодії учасників навчального процесу вищої школи у вітчизняній педагогічній думці другої половини XX століття та теоретично обгрунтовано феноменологічну сутність поняття "педагогічної взаємодії". Розкрито соціально-політичні й організаційно-педагогічні передумови становлення та розвитку ідеї педагогічної взаємодії учасників навчального процесу в системі вищої освіти. Обгрунтовано етапи й особливості розвитку ідеї педагогічної взаємодії учасників навчального процесу в системі вищої освіти даного періоду. Узагальнено досвід організації педагогічної взаємодії учасників навчального процесу у вітчизняній вищій освіті даного періоду. Охарактеризовано переваги та недоліки в організації педагогічної взаємодії учасників навчального процесу в системі вищої освіти у визначених хронологічних межах. Висвітлено прогностичні тенденції розвитку навчальної взаємодії у контексті світового освітнього процесу на межі XXI століття. Уведено до наукового обігу значну кількість невідомих і маловідомих архівних документів (67), окремих фактів і теоретичних положень, пов'язаіних з розвитком теорії та практики ідеї педагогічної взаємодії учасників навчального процесу у вищій школі.