Досліджено адміністративно-правове регулювання Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (ЗСУ). Охарактеризовано адміністративно-правовий статус Служби правопорядку. Розглянуто правову основу функціонування Військової служби (ВС) правопорядку у ЗСУ й її основні завдання та права у сфері зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни серед військовослужбовців ЗСУ й інших військових формувань. Детально досліджено організацію ВС правопорядку у ЗСУ, порядок її комплектування, правове регулювання проходження ВС у службі правопорядку та заходи щодо забезпечення законності в діяльності служби правопорядку. Висвітлено адміністративно-правові заходи забезпечення процесу діяльності служби правопорядку, правового регулювання застосування військовослужбовцями служби правопорядку спеціальних засобів під час виконання службових обов'язків.

Розглянуто поняття, систему та види військових злочинів. Проаналізовано особливості злочинів проти порядку підлеглості та військової гідності, проходження військової служби, збереження та користування військовим майном, експлуатації військової техніки, а також несення бойового чергування та інших спеціальних служб. Висвітлено основні питання злочинів у сфері охорони державної таємниці, військових злочинів у сфері службової діяльності тощо. Увагу приділено проблемам кваліфікації цих злочинів, відмежування їх від суміжних злочинів та діянь, що не є злочинними.

Визначено основні ознаки сучасної військової злочинності, її місце в загальній структурі злочинності, співвідношення із суміжними утвореннями, а також пріоритетами боротьби зі злочинністю та запобігання їй. Розроблено критерії та здійснено класифікацію військових злочиннів, які розглянуто як форму кримінального конфлікту з одночасним встановленням їх динамічних характеристик і показників. Проаналізовано основні характеристики особи злочинця-військовослужбовця, досліджено мотив і мотивацію військових злочинів у категорії системного аналізу. Здійснено феноменологічний аналіз системи протидії військовій злочинності з нової кримінологічної парадигми. Охарактеризовано специфіку здійснення загальносоціальних, спеціальних та індивідуальних запобіжних заходів.

Висвітлено основні поняття, джерела та структуру військового права, показано його місце у системі права України. Розкрито особливості військових правовідносин. Подано інформацію про військові правопорушення та засоби забезпечення законності у Збройних Силах України. Увагу приділено проблемам правосвідомості та правової культури військовослужбовців.

Вперше використано інформаційно-семіотичний підхід у дослідженні правової культури військовослужбовців, введено категорію "статусна правова культура військовослужбовців", яка характеризується особливостями правового статусу її носіїв. Визначено компетентну правову культуру офіцерського складу Збройних Сил України, роль правового мислення у правовій його культурі та виокремлено особливості його правового менталітету. Введено категорію "правові аномалії", що виражає негативний пласт правової культури військовослужбовців, наведено просторову модель визначення цієї культури та проведено конкретно-соціологічне дослідження рівня правової культури офіцерського складу Збройних Сил України. Удосконалено доктринальний підхід до класифікації правосвідомості та правової культури за рівнем і глибиною усвідомлення правової дійсності. Висвітлено питання використання правових традицій у правовій культурі військовослужбовців та охарактеризовано зміст правового статусу офіцерського складу Збройних Сил України та його зв'язок з правовою культурою офіцерів. Визначено напрями правової соціалізації в процесі формування досліджуваної культури.

Висвітлено методологічне значення інформаційно-семіотичного підходу в дослідженні правової культури. Виокремлено її структуру, надано поняття та загальну характеристику правової культури військовослужбовців. Розкрито поняття та зміст їх правового статусу. Виокремлено категорію "статусна правова культура військовослужбовців", надано її функціональну характеристику. Проаналізовано правові традиції і правові аномалії у правовій культурі військовослужбовців. Досліджено основні відмінні особливості статусної правової культури офіцерів ЗС України. Проаналізовано результати конкретного соціологічного дослідження правової культури офіцерів ЗС України, а також питання формування та підвищення їх правової культури.

Розглянуто проблему джерел розвитку соціальної відповідальності військовослужбовців (СВВ). Джерела розвитку СВВ виділено на базі діалектичної та синергетичної концепцій розвитку. Визначено сутність і систему протиріч, основні та головні протиріччя розвитку СВВ за сучасних умов. Розкрито основні точки біфуркації, атрактор і детектор процесу розвитку СВВ.

Розглянуто проблему визначення основних напрямків діяльності щодо оптимізації процесу формування соціальної відповідальності військовослужбовців (СВВ). Напрямки діяльності виділено на підставі аналізу сутності СВВ, детермінант і джерел розвитку соціальної відповідальності, соціального механізму формування соціальної відповідальності.

В контексті вирішення актуальних для державотворення України проблем консплексно проаналізовано систему адміністративно-правових засад забезпечення законності та правоворядку ЗС України. Проаналізовано спеціальну наукову інформацію й акти національного законодавства, що регламентують різноманітні аспекти оборонної політики України та проходження військової служби її громадянами. Висвітлено сутність законності та правопорядку в системі ЗС України. Встановлено сутність, гарантії та критерії ефективності забезпечення законності та правопорядку в межах адміністративно-управлінської діяльності в Збройних Силах. Поелементно розкрито адміністративно-правовий механізм забезпечення законності та правопорядку в лавах армії України.

Проаналізовано норми чинного законодавства, які застосовуються при притягненні військовослужбовців до кримінальної відповідальності та призначенні їм покарання.

Розглянуто основні завдання та права Військової служби правопорядку у Збройних силах України, проаналізовано нормативно-правове забезпечення її діяльності.

Вирішено наукове завдання щодо встановлення сутності й особливостей адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками. Здійснено аналіз історичного розвитку правових засад військового обов'язку, військової служби й адміністративної відповідальності військових, призовників і прирівняних до них осіб. Обгрунтовано поняття "військовий обов'язок" і "військова служба". Розглянуто стратегічні напрями реалізації державної політики у сфері військового обов'язку та військової служби. Виділено прогалини та колізії у чинному законодавстві, що регулюють відносини у сфері забезпечення військового обов'язку та військової служби. Визначено шляхи їх подолання з урахуванням зарубіжного законодавства. Проаналізовано склади адміністративних правопорушень як підстави адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу. Охарактеризовано процедуру притягнення до адміністративної відповідальності у справах про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу, виділено стадії та особливості. Виокремлено правовий статус органів і посадових осіб, які розглядають справи про адміністративні правопорушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює адміністративну відповідальність військовозобов'язаних і призовників.

Проведено порівняльний аналіз різних підходів щодо вибору показників і критеріїв оцінки якості прикриття важливих державних об'єктів.

Запропоновано математичні моделі визначення чисельності внутрішніх військ для охорони деяких важливих державних об'єктів у разі вирішення завдань забезпечення функціонування регіональних органів державної влади у разі виникнення міжетнічного конфлікту в будь-якому регіоні України.

Розкрито зміст проведених удосконалень комплексу специфічних математичних моделей, реалізованих на основі геоінформаційної системи "Аргумент-2011", що використовується для підтримки прийняття рішень командирів частин (підрозділів) ППО, висвітлено напрямки подальшого розвитку системи.

Розглянуто суб'єкти права на раціоналізаторську пропозицію щодо законодавства України та локального акту з інтелектуальної власності в Збройних Силах України з урахуванням законодавства воєнної сфери та закону про державну таємницю.

Розгляунто питання підвищення ефективності забезпечення інформаційної безпеки у Збройних силах України з позиції адміністративно-правового та соціологічного аспектів. Розглянуто управління забезпеченням інформаційної безпеки, особливості інформаційного впливу на військовослужбовців, зв'язок з боєздатністю військових колективів, модель оптимізації адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки у Збройних силах, системне застосування методів інформаційно-аналітичної роботи, їх взаємозв'язок.

Проаналізовано та висвітлено чинники, які впливають на процес короткострокового оборонного планування. Розглянуто законодавче поле та проблемні питання оборонного планування у Збройних силах України.

Досліджено поняття, ознаки й основні напрями правового регулювання воєнної безпеки в Україні з урахуванням складного політичного та соціально-економічного сучасного розвитку української державності. Розглянуто правовий вимір воєнної безпеки як складний міждисциплінарний інститут. Охарактеризовано правовий режим військового права та воєнної безпеки. Увагу приділено військовому законодавству й іншим джерелам військового права. Проаналізовано поняття, структуру, інституційну належність військових правоохоронних органів (органів правопорядку). Розкрито інтегральні ознаки спеціального військового правоохоронного органу - військової поліції. Подано інформацію про військову прокуратуру, а також особливості спеціалізації судового вирішення проваджень, які стосуються воєнної безпеки держави.

Розглянуто терміни, що є складовою пояснення адміністративно-правових відносин, які виникають у військовій сфері. Запропоновано авторське тлумачення термінів: "військовослужбовець", "військовозобов'язаний", "військова службова особа", "резервіст" та інші.