Індекс рубрикатора НБУВ: Ц35(0)4 + Ц4,8(0)4

Рубрики:

Історія війн, воєнної науки і військового мистецтва

Збройні сили в цілому

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены общая характеристика военной организации, вооружений и военного искусства государств восточной Европы Хазарского каганата (VII - XIII вв.), Волжской Булгарии (VII - ХІІІ вв.) и древних мадьяр (VII - ХІІІ вв.), имевших на территории современной Украины два государственных образования - Леведию и Ателькузу.

Обобщены сведения о военном искусстве одного из мощнейших государств средневековой Восточной Европы - Волжской Булгарии. На основе данных русских летописей, арабо-персидских историко-географических сочинений, записок западноевропейских путешественников рассмотрены стратегия и тактика булгар, боевые порядки их войска, различные способы ведения боя, военно-инженерное искусство.

Впервые в отечественной историографии рассмотрены вопросы военной организации печенегов, ее становления в VII - VIII вв. и развития в ІХ - ХІІІ вв. Особое внимание уделено организации войска печенегов, его структуре, родовому делению, численности.

Досліджено питання становлення та розвитку військової організації Хозарського каганату (VII - XIII ст.ст.), Волзької Булгарії (VIII - XIII ст.ст.) та давніх мадярів (VIII - XIII ст.ст.), а також родового, соціального та числового складу війська цих державних утворень. На підставі вивчення зброї та спорядження бойового коня хозарів, булгар та мадярів реконструйовано комплекс їх озброєння на різних етапах розвитку військової організації, висвітлено питання бойового застосування окремих видів озброєння. На загальному фоні війн хозарів, булгар та мадярів, у першу чергу зі слов'янами та Київською Руссю, досліджено їх стратегію та оперативно-тактичне мистецтво, рівень розвитку фортифікації.

Рассмотрены вопросы военного искусства печенегов - их стратегии и тактики. Проанализированы особенности организации, подготовки и ведения военных действий (ВД) и разных видов боя вооруженными формированиями кочевого народа. Описаны виды, формы и способы ведения стратегических действий, стратегии "прямого удара" и быстротечной войны, определена сезонность ВД. Раскрыты особенности стратегии печенегов в войнах с Русью и Византией.

Розглянуто історію боротьби давньолатвійських племен проти Тевтонського Ордену. Висвітлено різні аспекти політичного життя в Північній Прибалтиці в XIII ст. Охарактеризовано суспільну організацію, особливості утворення й існування сільської общини, етнічний склад населення та розподіл території балтійських народів у вказаний історичний період. Описано владні структури на території Лівонії. Подано інформацію про роль католицької церкви у процесі християнізації балтських земель, проблеми становлення державності на землях куршів, земгалів, лівів.Розглянуто дипломатичну діяльність військових вождів цих племен. Увагу приділено ролі видатних політичних діячів, які боролись проти Тевтонського Ордену військовими та дипломатичними методами. Вперше в україномовній історіографії подано інформацію про вождя земгалів Намейсіса.

Уперше запропоновано й обгрунтовано авторську періодизацію розвитку військової справи монголів і хронологію їх походів у досліджуваний період; розкрито організаційні засади монгольської армії та виявлено тенденції їх розвитку в першій половині XIII ст. Встановлено та розкрито характерні риси й особливості озброєння монголів, його використання у досліджуваний період. Визначено та систематизовано способи та тактичні прийоми польових битв (боїв), облоги, штурму й оволодіння фортець монголами. Розкрито підходи до підготовки та навчання монгольських воїнів, удосконалення їх бойових якостей. Уточнено та доповнено дані щодо кількісного й етнічного складу монгольського війська під час здійснення конкретних завойовницьких походів; підходи до комплектування війська Монгольської імперії, відомості щодо його розподілу на види та типи озброєння, співвідношення кінноти та піхоти на різних етапах розвитку військової організації монголів; класифікацію озброєння та спорядження монгольського війська, його функціональне призначення. Набула подальшого розвитку історіографія за темою дослідження.