Індекс рубрикатора НБУВ: Х919.821р(4Укр)3-62

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы особенности эволюции представлений о политическом преступлении и политической преступности в криминологическом, уголовно-правовом и международно-правовом ракурсах. Освещена проблема соотношения понятий "политические преступления" и "политические репрессии" в условиях тоталитарного режима применительно к феномену советской политической преступности. Рассмотрены понятия "международная преступность" и "международное преступление", предложена классификация международных преступлений. Внимание уделено вопросам терроризма как виду транснациональной политической преступности. Охарактеризованы политико-криминологические аспекты терроризма и его международно-правовые дефиниции, актуальные проблемы антитеррористического сотрудничества государств.

На основе архивных фондов Украины и России освещены малоизвестные факты о содержании охраняемого контингента немецких, австрийских, румынских, венгерских, польских военнопленных и интернированных в лагерях и отдельных рабочих батальонах НКВД (МВД) СССР на территории Украины в период войны и послевоенные годы. Особое внимание уделено вопросам учета военнопленных (интернированных), их использовании на работах, медицинского и санитарного обслуживания, агентурно-оперативной разработки и следствия, репатриации.

Проаналізовано джерельний комплекс, що містить інформацію про причини створення, основні напрями та результати діяльності Надзвичайної державної комісії (НДК) на території України та місцевих осередків сприяння її діяльності, форми та методи роботи, персональний внесок її членів у з'ясування збитків, нанесених нацистськими окупантами. Висвітлено діяльність НДК на території України, Української республіканської комісії (УРК) і місцевих осередків сприяння НДК та досліджено чинники створення цих інституцій. Проаналізовано комплекси документів, що утворювалися у процесі діяльності комісій, з'ясовано їх інформаційних потенціал. Вивчено внесок українських архівістів у діяльність УРК і підготовку збірників документів, які висвітлювали злочини окупантів.

Проаналізовано теоретичні проблеми встановлення кримінальної відповідальності за порушення законів і звичаїв війни, досліджено історичний розвиток законодавства у даній сфері. Розглянуто питання імплементації міжнародних норм, за якими встановлюється відповідальність за порушення законів і звичаїв війни, в кримінальне законодавство України. Визначено місце порушення законів і звичаїв війни в системі злочинів проти миру та безпеки людства й міжнародного правопорядку. Розглянуто об'єктивні й суб'єктивні ознаки порушення законів та звичаїв війни, розкрито зміст основних положень ст. 433, 434 та 438 КК України, наведено пропозиції щодо внесення змін і доповнень. Зокрема, запропоновано в ст. 438 КК України встановити кримінальну відповідальність за недбалі дії військового начальника або керівника організованого руху опору, що обумовили порушення законів і звичаїв війни їх підлеглими. Виявлено недоліки кримінально-правових норм і розроблено пропозиції щодо удосконалення чинного кримінального законодавства України.

Досліджено генезис, доктринальні підстави, юридичну природу, зміст і умови здійснення юрисдикції міжнародних кримінальних судів і трибуналів, виявлено основні тенденції та оптимальний механізм її розвитку. Розглянуто юрисдикцію Нюрнберзького та Токійського трибуналів, а також міжнародних трибуналів щодо колишньої Югославії та Руанди, Спеціального суду для Сьерра-Леоне, постійного міжнародного кримінального суду. Розкрито сутність поняття юрисдикційного режиму, визначено його базові принципи, серед яких виділено вимоги легітимності, цілісності та єдності. Показано специфіку двох видів міжнародної кримінальної юрисдикції: загальнообов'язкової, здійснюваної ім'ям світового співтовариства, та мультинаціональної (договірної), що реалізується на підставі угоди держав, що засновують міжнародний суд. Доведено, що за сучасних умов з метою протистояння культурі безкарності світовому співтовариству необхідно використовувати обидва механізми міжнародної кримінальної юрисдикції.

Розглянуто історичний розвиток інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм міжнародного гуманітарного права. На підставі аналізу чинних договірних і звичаєвих норм міжнародного права надано перелік складів воєнних злочинів. Встановлено основні ознаки воєнних злочинів за міжнародним гуманітарним правом, проведено їх диференціація від злочинів проти людяності та геноциду. Досліджено питання міжнародної правосуб'єктності фізичної особи як суб'єкта відповідальності за порушення норм міжнародного гуманітарного права. Визначено ефективність міжнародних судових установ і змішаних судів і трибуналів у притягненні винних осіб до кримінальної відповідальності за вчинення воєнного злочину. Висвітлено роль, яку відіграють органи, що доповнюють судове переслідування, у разі відкриття міжнародними судами провадження щодо осіб, які вчинили воєнні злочини.

Введено наукове поняття кримінально-процесуальних гарантій учасників міжнародних збройних конфліктів і визначено його ознаки. На підставі аналізу норм міжнародного права та міжнародно-правової доктрини проведено класифікацію кримінально-процесуальних гарантій учасників міжнародних збройних конфліктів. Визначено особливості нормативного змісту кожної з кримінально-процесуальних гарантій. Акцентовано увагу на гарантіях права на захист. Досліджено кримінально-процесуальні гарантії учасників міжнародних збройних конфліктів за національним законодавством України.

Розглянуто питання, пов'язане з виникненням і розвитком норм міжнародного гуманітарного права (МГП), за порушення яких фізичні особи несуть кримінальну відповідальність. Проаналізовано положення міжнародних документів, статутів, конвенцій, які стосуються цього питання. Характеристика документів охоплює період від кодексу Френсіса Лібера, ухваленого урядом США у часи громадянської війни 1861 - 1865 рр., до підписання Статуту міжнародного кримінального суду у Римі 1998 р. Охарактеризовано міжнародні військові трибунали (ВТ) у Нюрнберзі та на Далекому Сході. Характеристика Нюрнберзького ВТ посідає особливе місце, оскільки саме з нього починається прогресивний розвиток норм МГП, за порушення яких передбачено кримінальну відповідальність фізичних осіб. Також проаналізовано інші міжнародні документи, які містять зазначені норми.

Розглянуто поняття злочинів проти людства, питання щодо історичних причин та обставин виникнення злочинів проти людства. Проаналізовано історичний і теоретико-правовий підхід до шляхів і методів розв'язання таких проблем і запобігання їм.