Висвітлено актуальні проблеми забезпечення захисту права на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави. Досліджено розвиток права на життя, встановлено межі захисту такого права й умови, за яких це право набуває відносного характеру. Проаналізовано обставини правомірного обмеження права на життя, а також шляхи подолання нормативних і практичних колізій, напрями та перспективи вдосконалення міжнародних і національних механізмів захисту такого права Спираючись на принципи необхідності, пропорційності й обережності, здійснено порівняння режимів захисту права на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави. З'ясовано стан захисту права на життя в Україні на прикладі подій 2013 - 2014 рр. на Майдані Незалежності під час Революції гідності, збройного конфлікту між РФ та Україною. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення українського законодавства з розглянутих питань із метою посилення захисту права на життя на території України.

Висвітлено актуальні проблеми забезпечення захисту права на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави. Досліджено розвиток права на життя, встановлено межі захисту такого права й умови, за яких це право набуває відносного характеру. Проаналізовано обставини правомірного обмеження права на життя, а також шляхи подолання нормативних і практичних колізій, напрями та перспективи вдосконалення міжнародних і національних механізмів захисту такого права. Спираючись на принципи необхідності, пропорційності й обережності порівняно режими захисту права на життя в умовах збройних конфліктів і ситуацій насильства всередині держави. З'ясовано стан захисту права на життя в Україні на прикладі подій 2013 - 2014 років на Майдані Незалежності під час Революції гідності, збройного конфлікту між РФ та Україною. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення українського законодавства з розглянутих питань з метою посилення захисту права на життя на території України.

Розглянуто проблеми забезпечення та захисту прав людини, реалізації міжнародних стандартів прав людини, підвищення ефективності застосування Європейської конвенції з прав людини. Висвітлено юридико-психологічні засади забезпечення прав людини в діяльності Національної поліції України. Презентовано міжнародний і вітчизняний досвід щодо захисту прав людини у кримінальному процесі. Подано інформацію про становлення міжнародних правових механізмів у сфері захисту прав жертв злочину в умовах глобалізації. Проаналізовано сучасний стан захисту прав і свобод людини, пов'язаних з обробкою інформації в інформаційних системах МВС України та Національної поліції. Окреслено перспективи імплементації світового досвіду щодо забезпечення права на свободу совісті в Україні. Описано механізми забезпечення права інтелектуальної власності в Україні. Визначено роль прокурора в дотриманні конституційних прав під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи. Наголошено на необхідності вдосконалення правового регулювання України у сфері захисту персональних даних, пов'язаних із використанням цифрових технологій. Висвітлено особливості перегляду в порядку виключного провадження судових рішень після встановлення Європейським судом з прав людини порушення Україною міжнародних зобов'язань під час вирішення кримінальної справи судом.

Визначено та науково обгрунтовано поняття державної політики у сфері прав людини, розкрито обов'язки держави відповідно до міжнародних зобов'язань поважати, забезпечувати та захищати права і свободи людини. Акцентовано увагу на Національній стратегії у сфері прав людини та ролі Кабінету Міністрів України у ефективному забезпеченні державної політики у сфері прав людини. Визначено основні причини низького виконання урядом України взятих на себе зобов'язань у сфері забезпечення прав людини. Запропоновано оптимізацію та удосконалення інститутів органів державної влади для формування узгодженої, комплексної політики у сфері прав людини. А також важливості залучення до цих процесів організацій громадянського суспільства.

Вперше системно та комплексно досліджено проблему забезпечення захисту права на життя в умовах збройного конфлікту і ситуацій насильства всередині держави. Дослідження здійснено завдяки вивченню розвитку права на життя, встановлення меж захисту такого права, умов, за яких життя людини набуває відносного характеру, обставин правомірного обмеження права на життя людини, а також їх особливостей, які дозволяють захистити таке право на практиці, визначити шляхи подолання нормативних і практичних колізій, напрями та перспективи удосконалення у подальшому міжнародних і національних механізмів щодо захисту такого права.

Висвітлено проблему міжконфесійних відносин у сучасній Україні: церковний розкол. Розкрито особливості захисту прав споживачів у межах дії норм конкурентного законодавства. Розглянуто міжнародний досвід захисту прав національних меншин. Увагу приділено питанням інформаційної безпеки за умов сучасного розвитку державності. Розкрито ідею права в площині гуманітарного знання. Проаналізовано зміни в законодавстві України під час перебудови (1985 - 1991 рр.). Вміщено матеріали з питань профілактики девіантної поведінки молоді як суспільної проблеми. Простежено проблему захисту прав громадян з обмеженими фізичними можливостями. Викладено історичний аспект пенітенціарної системи України. Розглянуто права жінок в міжнародному законодавстві.

Проаналізовано відповідність норм розділу ІІ Конституції України нормам міжнародних договорів (МД) у сфері прав людини. Увагу приділено основоположним міжнародним актам - Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакту про громадянські та політичні права, Міжнародному пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Особливу увагу приділено порівняльному аналізу положень щодо визначення суб'єктів прав, а також обсягу різних прав за змістом МД і національного законодавства України.

Досліджено права основних верств населення Київської держави XI - XIII ст. у "Руській правді". З'ясовано сутність і критичне переосмислення інтерпретації функціоналістською парадигмою концепту "природних прав людини" як tertium comparationis правового порівняння. Зазначено потребу у використанні в Україні досвіду країн-членів Європейського Співтовариства щодо правового регулювання заробітної плати. Наведено характеристику адміністративно-правового статусу суб'єктів морально-правового виховання. Проведено аналіз історії розвитку законодавства про право громадян на кримінально-правову охорону від зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою. Досліджено питання, пов'язане з порядком захисту прав та інтересів потерпілого за провадження в кримінальних справах приватного обвинувачення.

Досліджено природу та визначено правові засоби забезпечення прав людини. Проаналізовано систему конституційно-правових засобів забезпечення прав людини в Україні. Значну увагу приділено організаційно-правовим гарантіям забезпечення прав людини. Розглянуто міжнародно-правові засоби забезпечення прав людини.

Проаналізовано діяльність МВС в перші 100 днів після призначення нового керівництва. Розглянуто нові тенденції у протидії злочинності, проаналізовано нові внутрішні нормативні документи МВС, оцінено кадрову політику нового керівництва МВС, його взаємодію з громадськістю, забезпечення свободи мирних зібрань, а також питання вилучення зброї. Подано огляд взаємодії МВС з громадськістю та проекти щодо прав людини в діяльності МВС за період 2004 - початок 2010 рр.

Проанализирована деятельность МВД в первые 100 дней после назначения нового руководства. Рассмотрены новые тенденции в противодействии преступности, проанализированы новые внутренние нормативные документы МВД, оценена кадровая политика нового руководства МВД, его взаимодействие с общественностью, обеспечение свободы мирных собраний, а также вопросы изъятия оружия. Представлен обзор взаимодействия МВД с общественностью и проекты по правам человека в деятельности МВД за период 2004 - начало 2010 гг.

Розглянуто питання функціонування юридичного механізму забезпечення прав людини за Європейською соціальною хартією, його особливості у порівнянні з іншими міжнародно-правовими механізмами, передумови виконання Україною відповідних міжнародно-правових зобов'язань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х911.39(4УКР) + Х809(4УКР)3

Рубрики:

Права людини в окремих країнах

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х911.39(4УКР) + Х939.3

Рубрики:

Права людини в окремих країнах

Визнання іноземних судових доручень і судових рішень

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4/8)62-931 + Х911.39

Рубрики:

Державне право окремих країн

Права людини в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х91-383.1 + Х911.39(4Укр)

Рубрики:

Міжнародне право (міжнародне публічне право)

Права людини в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х911.39(4) + Х809(4УКР)3

Рубрики:

Права людини в окремих країнах

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблеми, пов'язані з вимогами міжнародних стандартів у галузі прав людини та забезпеченням їх у національному законодавстві України. Розглянуто питання, що стосуються подальшего здійснення судової реформи в Україні, вдосконалення кримінального, кримінально-процесуального та інших галузей права України. Висвітлено питання теорії та практики реалізації прав громадян у системі соціального забезпечення. Проаналізовано особливості кримінальної відповідальності за окремими статтями нового Кримінального кодексу України.

Рассмотрены проблемы, связанные в требованиями международных стандартов в области прав человека и обеспечением их в национальном законодательстве Украины. Рассмотрены вопросы, относительно дальнейшего осуществления судебной реформы на Украине, усовершенствования криминального, криминально-процесуального и других областей права Украины. Освещены вопросы теории и практики реализации прав граждан в системе социального обеспечения. Проанализированы особенности криминальной ответственности по отдельным статьям нового Криминального кодекса Украины.

Зроблено висновок щодо юридичної та соціальної переваги ратифікації Європейської соціальної хартії (переглянутої), а не Європейської соціальної хартії 1961 р. Встановлено юридичні особливості положень Європейської соціальної хартії (переглянутої), зокрема її диспозитивних норм, а також проаналізовано правове значення роз'яснень, рекомендацій та попереджень контролюючих органів Ради Європи щодо застосування Хартії. Проведено наукове обгрунтування класифікації прав, закріплених у Хартії, що встановлює коло суб'єктів даних прав та визначає галузеву належність юридичних норм. Визначено поняття юридичної адаптації, досліджено її складові елементи та етапи адаптаційної діяльності щодо приведення чинного національного законодавства у відповідність до положень Європейської соціальної хартії (переглянутої). Проведено порівняльний аналіз з метою встановлення рівня відповідності трудового законодавства України положенням обов'язкових і безпосередньо пов'язаних з ними додаткових статей Хартії.

Висвітлено проблеми виконання Україною своїх членських зобов'язань перед Радою Європи стосовно забезпечення та захисту прав людини. У систематизованому вигляді за кількісними, якісними та змістовими показниками детально проаналізовано стан і динаміку виконання державних зобов'язань перед європейською спільнотою. За допомогою критеріїв (реформування суду, прокуратури, системи юридичної освіти, перебудови роботи та структури пенітенціарної системи) визначено фактори, що гальмують їх чітке та своєчасне виконання і сформульовано рекомендації щодо їх усунення. Розглянуто деякі громадянські права (право на життя, право на свободу, пересування та вільний вибів місця проживання, право на свободу світогляду та віросповідання) досліджено відповідність чинного законодавства України до вимог Європейської конвенції про права й основні свободи людини, внесено пропозиції щодо його вдосконалення.

Досліджено міжнародно-правові аспекти зобов'язань Організації Визволення Палестини (ОВП) у Палестинській Автономії з питань реалізації міжнародних стандартів стосовно прав людини як необхідної умови продовження на Близькому Сході мирного процесу та здійснення права арабського народу Палестини на самовизначення шляхом створення незалежної держави. Відзначено, що ОВП володіє певною міжнародною правосуб'єктністю, визнаною міжнародним співтовариством в особі Організації Об'єднаних Націй, Ліги Арабських Держав та інших міжнародних організацій, у нинішній період з Ізраїлем, згідно з палестинсько-ізраїльськими договірними відносинами (угодами), у яких ОВП визнала право Ізраїлю на існування. Міжнародна правосуб'єктність ОВП, у зазначених правових рамках, створила права й обов'язки єдиного представника палестинського народу згідно з міжнародним правом, її обов'язки щодо виконання міжнародних стандартів стосовно прав і свобод людини.