Розглянуто питання легалізації одностатевих шлюбів є одним з найбільш дискусійних аспектів реалізації права людини на шлюб та сім'ю. Його дискусійність обумовлена широким переліком релігійних, політичних, соціальних і культурних чинників, а також кардинальними розбіжностями національних законів, які регулюють статус одностатевих пар. У різних країнах позиція законодавця щодо одностатевих шлюбів коливається від кримінальної відповідальності до всебічного сприяння. Враховуючи розбіжності у прийнятті правових рішень на національному рівні, виникає питання, чи гарантоване право на шлюб статтею 23 (2) Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (МПГПП), яка гарантує право людини на шлюб. Аналіз останніх досліджень і публікацій. З огляду на неабияку соціальну гостроту проблематики одностатевих шлюбів, вона знайшла висвітлення в наукових працях багатьох сучасних правників. Водночас, попри великий науковий інтерес, питання одностатевих шлюбів все ще далеке від свого остаточного вирішення. Мета статті - визначення сутності одностатевих шлюбів в аспекті статті 23 (2) МПГПП. В основу статті покладено широкий перелік методів наукового пізнання, що надало змогу розглянути явище одностатевих шлюбів у поєднанні його соціально-правових аспектів. Емпіричну основу роботи становлять акти міжнародного та національного законодавства, матеріали судової практики, сучасні наукові дослідження з питань сім'ї та шлюбу. Спираючись на відповідні рішення Комітету ООН з прав людини та їх критику в правовій доктрині, здійснено доктринальне тлумачення статті 23 (2) МПГПП у світлі директив Віденської конвенції про право міжнародних договорів. Висновки: доведено, що хоча в принципі формулювання статті 23 (2) МПГПП не перешкоджає її динамічному тлумаченню, яке передбачає зобов'язання держав-учасниць визнавати одностатеві шлюби, загальне прийняття такого підходу нині є передчасним через відсутність міжнародного консенсусу в питаннях шлюбу та сім'ї.

Розглянуто питання нормативно-правового гарантування заборони катування. Висвітлено Конституцію України щодо заборони катування та тлумачення її практики Конституційним Судом України. Охарактеризовано міжнародні нормативно-правові акти, законодавчі акти України, підзаконні нормативні акти, що забороняють катування. Наведено постанови, узагальнення, листи Верховного суду України та Вищого спеціалізованого суду України, рішення місцевих загальних судів України. Викладено проблеми неналежного поводження з боку представників держави та відсутності ефективного розслідування, неналежних умов тримання під вартою, незабезпечення своєчасної та належної медичної допомоги, звільнення від подальшого відбування покарання.

Увагу приділено питанню правового регулювання трудових відносин у Gig economy як гарантії утвердження фундаментального права працівників на соціальний захист. Розглянуто проблему трансплантації анатомічних матеріалів людини в контексті реалізації конституційних прав на життя й охорону здоров'я. Досліджено питання звільнення від довічного позбавлення волі крізь призму міжнародного законодавства, обгрунтовано доцільність введення такого механізму в законодавство України. Встановлено вплив комерційної дипломатії на захист прав та інтересів суб'єктів господарювання за кордоном. Проаналізовано стан і перспективи забезпечення екологічних прав людини в Україні та світі. Подано інформацію щодо особливостей реалізації права платників податку на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб).

Розвиток інноваційних біомедичних технологій та поширення біомедичних послуг, а також відмінності національних законодавств країн світу загострюють проблеми у галузі фундаментальних прав людини. Дослідження міжнародно-правового регулювання захисту права людини на життя у процесі застосування інноваційних біомедичних технологій визначає наявність важливих та принципових питань у цій сфері, що зумовлює необхідність їх вирішення на основі міжнародного права. Біоетичні проблеми, що виникають у зв'язку з розвитком біомедичних технологій клонування людини, кріоконсервації клітин, тканин, органів та ембріонів людини, отримання ембріональних стовбурових клітин людини, генетичної діагностики, генної інженерії тощо на сьогодні є досить актуальними та дискусійними. Мета роботи - визначення сучасних загроз і викликів життю людини у процесі застосування інноваційних біомедичних технологій та вирішення їх на основі міжнародного права. На основі діалектичного та системного методу досліджено міжнародно-правове регулювання застосування інноваційних біомедичних технологій та їх співвідношення зправом людини на життя. Аналіз міжнароднo-правових актів і резолюцій міжнародних організацій (Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, Європейського Союзу) свідчить про достатньо високу їх ефективність у подоланні вищезазначених проблем та подальшого запобігання порушень щодо права людини на життя з урахуванням розвитку науки та техніки. Висновки: наразі існує об'єктивна необхідність уніфікації законодавств різних держав у сфері прав людини й біоетики, а також вироблення загальних норм міжнародного права зобов'язального характеру.

Акцентовано увагу на існуванні концепції "соціальної Європи" як соціального виміру європейської інтеграції. Обгрунтовано сучасне розуміння соціальних прав як фундаменту формування та функціонування соціальної держави. З'ясовано вплив глобальної фінансово-економічної кризи на реформування конституційних текстів європейських держав. Встановлено вплив бюджетного пакту як окремого конституційного засобу подолання кризових явищ у економіці на механізми реалізації соціальних прав і свобод людини та громадянина.

Досліджено проблему національно-правової гармонізації інституту правосуддя в системі інтеграційних процесів і визначено шляхи приведення національного законодавства про інститут правосуддя відповідно до міжнародних стандартів. Фундаментальність гармонізації законодавства України про інститут правосуддя з міжнародними стандартами безпосередньо залежить від етапів її реалізації. Запропоновано виокремити такі етапи гармонізаційних процесів у сфері судоустрою та статусу суддів: етап формування національно-правого механізму/програми гармонізації законодавства України, судоустрій і статус суддів із міжнародними стандартами; етап порівняльно-правового аналізу та правової експертизи; етап активної модернізації; етап реалізації гармонізаційних процесів. З'ясовано, що без запровадження мобільних і продуктивних заходів процес приведення національного законодавства відповідно до міжнародних стандартів ООН, РЄ, ЄС фактично залишатиметься на рівні проголошень і побажань, а приєднання України до міжнародних правових актів, що закріплюють міжнародні стандарти, матиме радше політичний, а не міжнародно-правовий характер.

Досліджено основні цілі, підходи та принципи, складники системи раннього втручання на основі аналізу міжнародного досвіду. Визначено місце раннього втручання у державній системі надання послуг для дітей та сімей. Надано пропозиції щодо використання міжнародного досвіду у процесі створення, розвитку та функціонування єдиної комплексної міжвідомчої системи раннього втручання в Україні.

Досліджено історичні корені опору гнобленню, дуальну природу цього явища: як права і як сили. Розглянуто доктринальні концепції даного феномена, історію його закріплення в позитивному праві як права на опір (jus resistendi), визнання цього права нормою міжнародного правопорядку, плюралізм підходів до його конституційного закріплення. Незважаючи на те, що право на опір отримало міжнародно-правове визнання, а кількість конституцій у світі, якими воно передбачено, перетнуло 20-відсотковий бар'єр, майже кожен аспект цього права є спірним. Більшість демократичних держав все ж не поспішає законодавчо оформити право на опір. Приділено увагу особливостям jus resistendi, які притаманні, його суб'єкту, що характеризується множинністю, цілям, а також способам реалізації зазначеного права, які неможливо закріпити в позитивному праві.

Рассмотрены международные акты, обеспечивающие охрану права человека на личную свободу на региональном, транснациональном и национальном уровнях. Раскрыты международные Конвенции, декларирующие основополагающие принципы охраны права человека на личную свободу, положенные в основу противодействия преступлениям против свободы личности - использованию рабского труда, торговле людьми, похищения человека.

Проаналізовано основні концептуальні підходи щодо інституційного та нормативного забезпечення органами державної влади європейських стандартів права людини на судовий захист в Україні. На основі понятійно-структурного та структурно-функціонального аналізу державного управління у цій сфері уточнено понятійно-термінологічний апарат і досліджено національне та міжнародне законодавство. Розкрито зміст та основні ознаки державного управління у сфері забезпечення європейських стандартів права людини на судовий захист, а також рівні та цілі його здійснення. Досліджено експертні висновки міжнародних правозахисних організацій щодо передбачених судовою реформою змін, а також рекомендації та резолюції органів Ради Європи та ЄС щодо адаптації державної діяльності у сфері судового захисту до європейських стандартів. Визначено основні напрямки оптимізації державного управління й окреслено відповідну сферу удосконалення нормативно-правової бази інсттуційного забезпечення права людини на судовий захист в Україні з метою її відповідності європейським стандартам.

Комплексно досліджено особливості функціонування та проблем реалізації прав і свобод людини та громадянина нового покоління у сучасній державі (на прикладі біологічних). Запропоновано ввести новий термін у теорію прав людини - "біологічні права", обгрунтовано саме таку їх назву. Розглянуто розвиток таких прав, їх витоки. Проаналізовано національні джерела права, які торкаються біологічних прав людини, світові тенденції у їх регулюванні. Виділено характерні ознаки досліджуваних прав, умовно поділено біологічні права на генеральні та периферійні та розкрито специфіку кожних. З'ясовано місце біологічних прав у системі інших, здійснено порівняння їх з особистими, соціально-економічними та політичними правами. Доведено вплив на такі права морально-етичних і релігійних норм. Розглянуто сучасний стан їх реалізації, визначено проблеми, які виникають під час реалізації біологічних прав і свобод людини та громадянина, їх теоретичні та практичні аспекти. Показано, що сучасний стан функціонування та забезпеченості людини біологічними правами не сприяє досконалій їх реалізації, а, навпаки, може призвести до євгенічних, геноломброзіанських рухів, знищення людини як біологічного виду, оскільки сучасна наука не зупиняється ні перед чим заради новітніх технологій чи відкриттів. Запропоновано шляхи подолання проблем функціонування та реалізації біологічних прав людини.

Проаналізовано проблему кримінально-правової охорони недоторканності суддів за сучасних умов реформування кримінального законодавства України.

Розглянуто особливості ставлення до інституту прав людини в сучасних доктринах православ'я. Визначено основні доктринальні положення православ'я щодо гідності та свободи людини в порівнянні з міжнародними стандартами. Охарактеризовано у контексті міжнародних стандартів доктринальні положення православ'я щодо таких складових змісту права людини на життя, як право народитися і право померти у природний спосіб. Досліджено у світлі міжнародних стандартів православну інтерпретацію права людини на свободу совісті. Висвітлено позиції сучасного православ'я щодо права на релігійну освіту в державних навчальних закладах та співвіднесено їх з міжнародними стандартами. З урахуванням міжнародних стандартів вивчено положення православних доктрин щодо права на створення сім'ї. Проаналізовано у світлі міжнародних стандартів положення сучасних православних доктрин щодо деяких економічних та соціальних прав людини.

Розглянуто право на справедливий судовий розгляд і право на ефективний засіб правового захисту в європейській системі захисту прав людини як елементи права особи на правосуддя. Надано загальну характеристику прав на звернення з індивідуальною заявою до Європейського суду з прав людини. Досліджено поняття права на доступ до суду та міжнародно-правовий механізм доступу до Європейського суду з прав людини, основні етапи його трансформації. Показано роль протоколу № 14 до конвенції про захист прав людини й основоположних свобод у реформуванні міжнародно-правового механізму доступу до Європейського суду з прав людини. Визначено вплив практики винесення пілотних постанов на доступність правосуддя у цьому суді.

Досліджено правову природу, зміст міжнародних виборчих стандартів, їх значення в оновленні інститутів публічної влади та загальнодемократичних процесах у державах і на міжнародній арені, проблемні питання їх розвитку, легітимації, легалізації та кодифікації. Розглянуто доктринальні та нормативні засади, дефінітивну та структурну характеристики міжнародних виборчих стандартів. Запропоновано авторську дефініцію міжнародних виборчих стандартів. Проаналізовано проблематику становлення єдиної системи міжнародних виборчих стандартів та їх змістової характеристики. Розглянуто актуальні питання сприйняття законодавством України міжнародних виборчих стандартів, обов'язковості стандартів, що прийняті нестатутними органами міжнародних між- і неурядових організацій. Запропоновано заходи з удосконалення законодавства України щодо імплементації міжнародних виборчих стандартів.

Розкрито правову природу, зміст міжнародних виборчих стандартів, їх значення в оновленні інститутів публічної влади та загальнодемократичних процесах в державах та на міжнародній арені, а також досліджено проблемні питання їх розвитку, легітимації, легалізації та кодифікації. Проведено дослідження їх доктринальної та нормативної основ, дефінітивної та структурної характеристик. Розроблено дефініцію міжнародних виборчих стандартів. Проаналізовано проблематику становлення єдиної системи міжнародних виборчих стандартів та їх змістовної характеристики. Розглянуто актуальні питання сприйняття законодавством України міжнародних виборчих стандартів, обов'язковості стандартів, що прийняті нестатутними органами міжнародних міжурядових організацій і неурядових організацій. Запропоновано заходи щодо їх вдосконалення законодавства України стосовно імплементації міжнародних виборчих стандартів.

Запропоновано визначення терміну "свобода пересування фізичних осіб в Європейському Союзі", висвітлено особливості правового регулювання свободи пересування окремих категорій громадян ЄС (працівників, економічно неактивних громадян), а також правові підстави обмеження права на свободу пересування осіб у ЄС. Проаналізовано правові засоби поширення свободи пересування ЄС на громадян третіх країн, а також характерні риси співробітництва України з ЄС щодо запровадження вільного пересування та безвізового режиму для громадян нашої держави.

Розглянуто поняття, правову природу та правозахисні цілі інституту екстрадиції та його правозахисних елементів. Вивчено практику Європейського суду з прав людини, інших міжнародних і національних судових органів щодо видачі особи. Розкрито проблеми реалізації міжнародно-правових стандартів прав людини щодо осіб, залучених до екстрадиційної процедури. Увагу приділено межам кримінального переслідування особи в інституті екстрадиції, підставам невидачі особи, захисту права на життя в екстрадиційній процедурі та гарантуванню незастосування смертної кари до видаваної особи.

Висвітлено питання генезу права на приватне життя, розвитку цього права у політико-правовій думці, формування права у XX ст. Приділено увагу закріпленню права на приватне життя в загальному міжнародному праві, регіональних міжнародних договорах і механізму його захисту. Проаналізовано національні правові акти та судові рішення окремих держав, що характеризують особливості національної імплементації права на повагу до особистого життя. Досліджено акти законодавства України, що мають колізії зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, питання відповідності українського законодавства міжнародно-правовим нормам про захист права на приватне життя та шляхи його вдосконалення. Розкрито зміст права на приватне життя в міжнародному праві, його поняття та складові, досліджено розвиток інституту права людини на приватне життя у практиці Європейського суду з прав людини.

Проаналізовано норми міжнародно-правових документів щодо стандартів соціально-правового захисту та підтримки соціально незахищених неповнолітніх. Розглянуто окремі норми міжнародно-правових актів, які є актуальними для системи соціального захисту України.