Розглянуто особливості участі захисника під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному, обвинуваченому в кримінальному провадженні України у вигляді тримання під вартою. Наведено пропозиції щодо вдосконалення норм Кримінально-процесуального кодексу України від 19 листопада 2012 р., які стосуються дій адвоката під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному, обвинуваченому у вигляді тримання під вартою.

Проаналізовано та розроблено положення теоретичного та практичного характеру, пов'язані із гарантіями прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Визначено поняття та сутність гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Встановлено систему гарантій застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, здійснено їх класифікацію. Досліджено генезис запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та гарантій його застосування. Розглянуто процесуальні особливості забезпечення гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначено недоліки правової регламентації та реалізації. Окреслено підстави, умови та приводи до застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Проаналізовано порядок його застосування. Досліджено роль суду як гаранта застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З позиції міжнародних стандартів та практики Європейського суду з прав людини, відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, проаналізовано вітчизняну правозастосовну практику щодо гарантування прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Розглянуто правові питання їх імплементації у чинне українське кримінальне процесуальне законодавство.

Висвітлено історичний розвиток правового інституту затримання особи в кримінальному процесі. Надано теоретико-правове розуміння поняття "затримання", визначено мету, підстави та момент затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину. Охарактеризовано види затримання, визначено гарантії дотримання прав затриманої особи. Виявлено низку законодавчих прогалин і розбіжностей, які негативно впливають на практичне застосування положень кримінально-процесуального кодексу (КПК) України з окреслених питань. Внесено науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення кримінального процесуального законодавства та практики його застосування.

Розглянуто теоретичні, правові та праксеологічні засади забезпечення прав затриманого у кримінальному провадженні. Комплексно досліджено проблемні питання застосування кримінального процесуального затримання та забезпечення прав затриманого за умов дії КПК України 2012 р. Досліджено генезу розвитку кримінального процесуального затримання. Визначено сутність кримінального процесуального затримання, поняття механізму забезпечення прав затриманого. Запропоновано класифікацію видів затримання у кримінальному провадженні за різними критеріями. Сформульовано систему прав затриманого у кримінальному провадженні. Встановлено гарантії забезпечення права затриманого на свободу й особисту недоторканність. Запропоновано зміни до кримінального процесуального законодавства з метою удосконалення механізму забезпечення прав затриманого у кримінальному провадженні.

Комплексно вивчено теоретичні, законодавчі та прикладні питання, пов'язані з застосуванням тримання під вартою в кримінальному провадженні. Розглянуто теоретико-методологічні основи інституту тримання під вартою, процесуальний порядок його застосування. Проаналізовано правовий механізм захисту прав, свобод і законних інтересів особи, щодо якої обирається зазначений запобіжний захід. На підставі дослідження чинного кримінального процесуального законодавства України, а також з урахуванням практичного досвіду авторів, виявлено наявні проблеми застосування тримання під вартою. Запропоновано можливі шляхи вдосконалення Кримінального процесуального кодексу України в частині порушених питань.

Проаналізовано проблемні питання законодавчої регламентації затримання особи у контексті обмеження права на свободу та особисту недоторканність. Акцентовано увагу на соціальній та правовій природі затримання та необхідності забезпечити відповідність цього заходу примусу європейським стандартам. Зроблено висновок про те, що термін "затримання" вживається у законодавстві багатозначно, відзначили фрагментарність нормативного регулювання системи дій, які входять до поняття затримання особи. У рамках науки кримінального процесу було констатовано відсутність єдиного підходу до сутності та змісту затримання. На думку авторів необхідно сформувати цілісне теоретичне бачення затримання особи, що дозволить вирішити проблеми застосування даного заходу примусу на практиці.

У роботі охарактеризовано розвиток і сучасний стан наукового знання про інститут запобіжних заходів у кримінальному провадженні. Комплексно досліджено теоретичні та практичні аспекти нормативної регламентації процесуального порядку обрання, продовження, скасування або зміни запобіжного заходу у судовому провадженні. Розкрито особливості процесуального механізму застосування запобіжних заходів у судовому провадженні. Проаналізовано напрями можливого удосконалення нормативної регламентації застосування запобіжних заходів у судовому провадженні з урахуванням міжнародних стандартів, іноземного досвіду, законодавчих тенденцій в Україні. На підставі проведеного дослідження й узагальнення правозастосовної практики виявлено недоліки правового регулювання процесуального порядку застосування запобіжних заходів у судовому провадженні, сформульовано науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства.