Наведено результати комплексного науково-практичного дослідження, у якому проаналізовано новели Законопроекту № 5644 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення регулювання нотаріальної діяльності", зокрема, щодо організації нотаріату, розширення повноважень нотаріусів і процедури вчинення певних нотаріальних проваджень. Висловлено обґрунтовані думки щодо удосконалення чинної редакції Закону України "Про нотаріат" і актів, які передбачають необхідність запровадження в Україні е-нотаріату, оскільки такі акти потребують істотного вдосконалення та лише після їх публічного обговорення та схвалення вони можуть бути запроваджені у законодавство про нотаріат. Запропоновано аналіз міжнародних договорів, конвенцій, які мають вплив на нотаріальну діяльність і після вступу України до ЄС наберуть для України законну силу, зокрема, проаналізовано Регламент № 650 /2012 Європейського парламенту та Ради від 4 липня 2012 р. Значну увагу присвячено діяльності нотаріуса при реалізації особами цивільного, сімейного, спадкового права. Висвітлено питання розвитку науки про транснаціональний нотаріальний процес. Проаналізовано особливості вчинення окремих нотаріальних дій в умовах воєнного стану.

Мета роботи - дослідити сучасні наукові підходи до вивчення інституту нотаріату в системі захисту прав і свобод людини і громадянина. Методи дослідження: аналізу, синтезу, узагальнення, історичний, порівняльно-правовий, філософський. На підставі аналізу наукової літератури запропоновано періодизацію генези наукових досліджень інституту нотаріату, виокремлено основні напрями та проблеми, що вивчалися. Встановлено, що інститут нотаріату є частиною історико-правового процесу, безпосередньо пов'язаного зі становленням нотаріальної діяльності. Обговорено інститут нотаріату сприяє захисту прав фізичних та юридичних осіб, надає кваліфіковану юридичну допомогу на основі рівності, законності і справедливості, попереджає виникнення правових конфліктів у сфері цивільного обороту.

Розкрито загальнотеоретичні та практичні питання, що стосуються здійснення нотаріальної діяльності. Вміщено ґрунтовний аналіз чинного законодавства про нотаріат, тлумачення багатьох термінів і понять, нові підходи до правозастосування. Висвітлено особливості вчинення усіх видів нотаріальних дій, розкрито різноманітні аспекти нотаріальної практики.

Мета дослідження - аналіз особливостей захисту прав громадян та юридичних осіб в нотаріальному процесі під час дії воєнного стану на території України. Методика. Методологічною основою дослідження є філософсько-правові засади пізнання соціальних явищ, зокрема тих, що стосуються охорони та захисту прав осіб (громадян та юридичних осіб) у нотаріальному процесі. Зокрема, застосовано діалектичний, системно-структурний, нормативно-логічний, соціологічний, порівняльно-правовий методи пізнання. За результатами проведеного дослідження запропоновано удосконалення норм нотаріального законодавства України. Результати. Проаналізовано законодавче регулювання нотаріальних відносин під час дії воєнного стану в Україні. Досліджено та розкрито зміст поняття "охорона та захист прав осіб в нотаріальному процесу". Пропонується в теорії нотаріального процесу використовувати нові терміни, а саме: "нотаріальний процес, ускладнений дією воєнного стану", "нотаріальне провадження, ускладнене дією воєнного стану", "нотаріальна дія, ускладнена правовими режимом воєнного стану". Доведено, що механізм забезпечення прав у нотаріальному процесі, який ускладнено дією воєнного стану, має особливості, визначені Конституцією та Законом України "Про правовий режим воєнного стану". Розкрито проблеми нотаріальних проваджень, які виникли через агресію Російської Федерації на території України. Враховуючи збройну агресію Російської Федерації на території України, введення в Україні військового стану запропоновано концепцію територіального поділу вчинення нотаріальних дій. Запропоновано авторське бачення модифікації (зміни) прав на захист у нотаріальному процесі. Наукова новизна. Це перше наукове дослідження нотаріально-процесуальних відносин, які виникають у зв'язку із охороною і захистом прав та інтересів фізичних осіб, юридичних осіб в нотаріальному процесі, обтяженого правовим режимом воєнного стану на території України. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані в подальших наукових статтях, в навчальному процесі, а також суб'єктами законодавчої ініціативи.

Розглянуто характеристику виконавчого напису нотаріуса як позасудового виду захисту цивільних прав та законних інтересів, відповідно до нормативної бази України. Розгляуто проблеми вирішення питань, що гальмують процес впровадження теоретичних розробок, що полегшать роботу нотаріальної діяльності. Виокремлено визначальні ознаки виконавчого напису, до яких, зокрема, належать те, що він: вважається видом нотаріального акту-документа, в якому фіксується результат нотаріального провадження; має властивість виконавчого документа; спрощений порядок виконання у порівнянні з судовою формою правового захисту. Наведено результати аналізу механізму виконавчого напису нотаріуса, як нотаріальної дії, що націлена на реалізацію суб'єктивних прав з метою досягнення визначеного правового результату. У межах дослідження визначено суть і місце нотаріальної форми в системі реалізації виконавчих написів нотаріусів. Розкрито природу виконавчого напису нотаріуса як правової категорії, що характеризується багатоаспектністю. Конкретизовано значення поняття "нотаріат", особливості нотаріальної форми, предмету, суті, мети та основних завдань, принципів нотаріальної діяльності в Україні результати аналізу існуючих підходів та нормативних документів до оцінки на результат нотаріальної діяльності в Україні та інституту нотаріату. В процесі дослідження здійснено систематизацію найбільш суттэвих функцій нотаріату та виявлено, що в даний час проблема механізму пошуку комплексних адміністративно-правових норм для реалізації виконавчих написів нотаріусами реагування, залишається актуальною та потребує забезпечення функціонування. Розглянуто види виконавчих написів на основі критеріїв поділу та стадії вчинення виконавчого напису та умови для вчинення виконавчих написів за формальними ознаками.

Досліджено основи нотаріального процесу в Україні, зокрема наукові погляди та сучасні підходи до проблеми правового визначення нотаріального процесу, особливості нотаріального провадження щодо посвідчення договорів. Відзначено, що нотаріальний процес - це діяльність нотаріальних органів, що здійснюється у встановленому законом порядку. Зауважено, що основою нотаріального процесу є нотаріальне провадження, яке включає дії нотаріуса, осіб, які до нього звернулися, та осіб, які сприяли нотаріусу у вчиненні нотаріальних дій. Вказано, що значення нотаріальної процедури не обмежується її функціональним призначенням бути способом виникнення, зміни та припинення правовідносин. Досліджено правове значення нотаріального посвідчення договору та визначено етапи нотаріального провадження щодо посвідчення договорів. Викладено перелік фактичних та юридичних дій, які здійснює нотаріус на кожній стадії нотаріального провадження. Аналізуючи особливості кожного виду договору, виділено ряд підготовчих дій та обставин, наявність або відсутність яких надають підстави для вчинення нотаріальної дії - посвідчення договору. Визначено дії та обставини, які є обов'язковими для всіх видів договорів. Визначено коло дій, які повинен здійснити нотаріус на стадії підготовки до вчинення нотаріальної дії - посвідчення договору, незалежно від виду договору. Зазначено, що дії нотаріуса на наступних стадіях нотаріального процесу залежать від особливостей тих чи інших договорів, їх змісту, сторін тощо.

На основі аналізу положень чинного законодавства, судової практики та доктринального доробку здійснено дослідження правовідносин, які виникають за участю нотаріуса в процесі здійснення, охорони і захисту суб’єктивних цивільних прав. У межах дослідження визначено сутність нотаріальної діяльності та місце нотаріальної процесуальної форми в системі юрисдикційних форм здійснення і захисту цивільних прав. Значну увагу приділено перспективним напрямкам розвитку нотаріату і залученню нотаріусів до здійснення нових форм превентивного правосуддя.

Досліджено особливості нотаріального оформлення прав спадкоємців у розподілі спадщини. Здійснено аналіз норм вітчизняного законодавства, що регулюють питання нотаріального оформлення прав спадкоємців у розподілі спадщини. Встановлено, що договірне зобов'язання щодо розподілу спадщини є динамічним. Динаміка може мати як позитивний, так і аномальний характер. За позитивного розвитку зобов'язання щодо розподілу спадщини реалізується у повній відповідності до умов договору та закону на стадії його виконання. У разі аномального розвитку відбувається відхилення від умов договору та закону, тобто на стадії виконання договір про розподіл спадщини може зазнавати змін у змісті чи суб'єктному складі на підставі додаткових договорів чи вимог закону до моменту його припинення. Зроблено висновок, що виконання договору про розподіл спадщини відбувається поетапно шляхом нотаріального оформлення спадкоємцями своїх прав. Визначено 6 етапів нотаріального оформлення прав спадкоємців у розподілі спадщини. Такими етапами є: подання спадкоємцями заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину; перевірка нотаріусом справжності юридичних фактів, які є підставою спадкування у осіб, що подали заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, та перевірка наявності всіх необхідних для цього документів; здійснення нотаріусом обов'язкових і факультативних перевірок; видача свідоцтва про право на спадщину за договором про розподіл спадщини; державна реєстрація свідоцтва про право на спадщину у Спадковому реєстрі; державна реєстрація права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (факультативний етап). З'ясовано особливості кожного етапу нотаріального оформлення прав спадкоємців у розподілі спадщини.

Мета дослідження - комплексний загальнотеоретичний та компаративістський аналіз основних проблем щодо точок дотику християнської релігії та нотаріату, з'ясування трансформації релігійних правил (норм) у нотаріальну діяльність та нотаріальний процес. Методика. Методика дослідження охоплює комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формування відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання: історико-правовий, порівняльно-правовий, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. Результати. У процесі дослідження здійснено історико-правовий аналіз основних точок дотику християнської релігії та нотаріату. Наукова новизна. Здійснивши аналіз основних точок дотику християнської релігії та нотаріату, автором стверджується, що окремі основні засади християнства було запозичено у нотаріальну діяльність. Зокрема, у Біблії віднаходимо норми, які стосуються основних засад ведення нотаріальної діяльності, а також щодо правил провадження нотаріального процесу. Відголоски візантійських норм, які також грунтувалися на релігійних нормах щодо порядку складання заповітів та окремих видів договорів, спостерігаються й у сучасному цивільному та нотаріальному процесі, а також нотаріальному діловодстві. Однак, українські державні та приватні нотаріуси при провадженні нотаріального процесу не можуть застосовувати релігійні норми та документи. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у правотворчій та правозастосовній діяльності при підготовці нормативних та законодавчих актів з питань правового регулювання нотаріальної діяльності.

Досліджено питання щодо прав та обов'язків нотаріуса відповідно до чинного законодавства; визначено можливості вчинення ним тих чи інших дій і доцільність передання йому державою окремих повноважень. Визначено міру дозволеної поведінки нотаріуса та встановлено систему заборон у його діяльності.

Складено на основі навчальної програми і законодавства, що регулює порядок здійснення реєстраційної діяльності нотаріусом. Систематизовано теоретико- правові положення, що стосуються правового регулювання реєстраційної діяльності нотаріуса. Зокрема паперової реєстрації, реєстрації спеціальних бланків нотаріальних документів, довіреностей, спадщини, приватних обтяжень рухомого майна, речових прав на нерухоме майно таїх обтяжень, реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Розглянуто особливості посвідчення довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, посадовими та службовими особами закладів охорони здоров'я України. Проаналізовано нормативні акти, які регулюють порядок укладення та посвідчення довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, зокрема, уповноваженими на це посадовими та службовими особами закладів охорони здоров'я. Досліджено поняття довіреностей, а також здійснено їх класифікацію. Посвідчення довіреностей посадовими та службовими особами закладів охорони здоров'я України, переліченими у статті 40 Закону України "Про нотаріат", повинно відбуватися із дотриманням норм чинного українського законодавства, зокрема норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про нотаріат", Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, а також інших нормативно-правових актів. Увагу приділено змісту довіреностей. Розглянуто порядок припинення та скасування нотаріально посвідченої довіреності.

Досліджено актуальні питання правового регулювання провадження нотаріальної діяльності в Україні. Висвітлено одне з центральних питань здійснення нотаріальної діяльності в будь-якій із держав-членів Міжнародного союзу латинського нотаріату - поняття повноважень нотаріусів. Здійснено порівняльний аналіз повноважень нотаріусів Грузії та України. Органи нотаріату як Грузії, так і України, покликані захищати суб'єктивні права та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, які звертаються до них за вчиненням нотаріальних дій. Проаналізовано нормативні акти, які регулюють нотаріальну діяльність у Грузії та Україні, зауважуючи, що відбувається постійне вдосконалення нотаріального законодавства як Грузії, так і України. Правове регулювання нотаріальної діяльності, зокрема провадження нотаріального процесу, в Грузії та Україні здійснюється єдиними спеціальними республіканськими законами "Про нотаріат". Наголошується на тому, що деякі правові норми, які регулюють нотаріальну діяльність у зазначених державах між собою є дуже подібними, хоча мають свої особливості. Основними суб'єктами нотаріальної діяльності в Грузії та Україні виступають нотаріуси. Зроблено висновок, що повноваження нотаріусів Грузії є ширшими, оскільки вони наділені правом реєструвати акти цивільного стану: як шлюб, так і розірвання шлюбу.

Розглянуто загальні засади вчинення дій, прирівнюваних до нотаріально посвідчених (довіреностей та заповітів), посадовими і службовими особами закладів охорони здоров'я України. Зазначено, що законність учинення нотаріальних дій здебільшого залежить від правильності їх здійснення як нотаріусами, так і посадовими та службовими особами, які вчиняють дії, прирівнювані до нотаріально посвідчених, як доповнення до основних обов'язків. Проаналізовано нормативні акти, які регулюють порядок посвідчення заповітів і довіреностей, які прирівнюються до нотаріально посвідчених, для посадових і службових осіб окремих закладів охорони здоров'я України. Розглянуто повноваження посадових, службових осіб лікувальних установ України щодо посвідчення заповітів та довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених. Досліджено питання обмеження у праві посвідчення заповітів і довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених.

Наведено нове розв’язання наукового завдання стосовно адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльності в Україні. Розкрито юридичну природу адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльності. Виявлено та розкрито сутність галузево-правових (власне нотаріально-правових) принципів адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльності. Сформовано поняття та з’ясовано нормативне забезпечення адміністративно-правового статусу нотаріуса. Охарактеризовано форми адміністративної діяльності публічної адміністрації у сфері регулювання нотаріальної діяльності в Україні. Розкрито юридичну природу методів адміністративної діяльності публічної адміністрації та адміністративних процедур у сфері регулювання нотаріальної діяльності в Україні. Доведено ефективність використання позитивного зарубіжного досвіду для вдосконалення національного законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльності у питаннях “електронного нотаріату” (країни Прибалтики, Італія), розширення повноважень нотаріату (Литва, Польша) та страхування спільної цивільної відповідальності (Литва). Удосконалено концептуальні положення та сформовано конкретні пропозиції щодо удосконалення законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльності.

На основі чинного законодавства висвітлено становлення нотаріальної діяльності, найважливіші функції та головні принципи нотаріату. Розкрито поняття та систему нотаріального процесуального права. Розглянуто правові засади здійснення нотаріального процесу в Україні. Увагу приділено суб'єктам нотаріального процесуального права, загальним засадам нотаріального провадження, нотаріальному процесу щодо посвідчення безспірних фактів і безспірних прав. Подано інформацію про нотаріуса як спеціального суб'єкта фінансового моніторингу та спеціального суб'єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Висвітлено порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій нотаріусами України. Вміщено відомості про нотаріальні провадження щодо надання документам виконавчої сили та охоронні нотаріальні провадження.

На підставі чинного законодавства з урахуванням міжнародної доктрини нотаріату висвітлено основні інститути та актуальні проблеми нотаріату і нотаріального процесу, його принципи, порядок вчинення окремих нотаріальних дій. Розглянуто теоретичні та практичні аспекти нотаріальної діяльності.

Представлено зібрання судової практики у справах щодо оскарження камеральних перевірок нотаріусів, за результатами яких було прийнято рішення щодо блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень або до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надано коментарі до відповідних рішень судів.

Розглянуто теоретичні основи нотаріального процесу України, ускладненого іноземним елементом. Висвітлено порядок вчинення нотаріальних процесуальних дій на кожній стадії нотаріального провадження з іноземним елементом. Запропоновано авторське визначення понять ''нотаріальний процес України з іноземним елементом'', ''нотаріальні процесуальні правовідносини з іноземним елементом'', ''нотаріальне провадження з іноземним елементом'' тощо. Подано ряд науково обгрунтованих пропозицій щодо удосконалення законодавства України у сфері нотаріального процесу з іноземним елементом.

Встановлено теоретико-правові аспекти функціонування нотаріату, надано їх характеристику, виявлено недоліки й обґрунтовано практичні рекомендації щодо удосконалення функціонування нотаріату в Україні. Проаналізовано та розкрито особливості історії розвитку наукового пізнання функціонального призначення нотаріату, здійснено періодизацію історії становлення його правового забезпечення, а також встановлено методологічну основу дослідження. Узагальнено й охарактеризовано ознаки функцій нотаріату, на підставі чого удосконалено визначення поняття "функції нотаріату". Оскільки функції нотаріату є складним багатоаспектним, системним явищем, запропоновано їх класифікацію та охарактеризовано їх різновиди. Встановлено та розкрито особливості форм і методів реалізації функцій нотаріату. Аналіз правового забезпечення функціонування нотаріату в Україні дозволив встановити його недоліки й обґрунтувати напрями вдосконалення. Встановлено проблеми реалізації функцій нотаріату в Україні, а також виокремлено й обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення практики функціонування нотаріату в Україні.