Досліджено необхідність визнання самостійним родовим об'єктом певної групи злочинів у сфері охорони сім'ї та неповнолітніх.

Исследована необходимость признания самостоятельным родовым объектом определенной группы преступлений в сфере охраны семьи и несовершеннолетних.

Necessity of recognition by independent patrimonial object of the certain group of crimes in sphere of protection of family and minors is investigated.

Розглянуто найбільш значущі теоретичні та практичні питання щодо договірного регулювання відносин подружжя й обгрунтовано рекомендації щодо удосконалення вітчизняного законодавства у даній сфері. Досліджено співвідношення ролі законного та договірного правового регулювання майнових відносин подружжя. Розкрито значення договору подружжя як засобу індивідуального правового регулювання. Показано місце договорів подружжя у загальній системі договорів та розроблено їх класифікацію. Досліджено питання відносин подружжя як об'єкта правового впливу. Визначено межі здійснення договірного регулювання майнових відносин подружжя. Встановлено особливості об'єктів, що входять до складу майна подружжя. Обгрунтовано зміст, істотні умови, порядок укладання та виконання договорів подружжя, спрямованих на встановлення і зміну правового режиму майна подружжя, розглянуто наслідки їх порушення. Встановлено порядок користування майном. Проаналізовано правову сутність поняття "утримання" ("аліменти"), наведено характеристику договорів подружжя щодо надання або припинення утримання. Вперше здійснено теоретичний аналіз принципу свободи договору у процесі регулювання майнових відносин подружжя. Проведено комплексне дослідження договорів у сімейному праві, виявлено їх особливості. Розроблено рекомендації щодо удосконалення та застосування новітнього сімейного законодавства.

Вперше в Україні проведено комплексне дослідження актуальних проблем суб'єктів сімейних правовідносин. Розкрито юридичну сутність сім'ї та сімейних правовідносин, досліджено виникнення та розвиток категорії суб'єктів сімейних правовідносин, наведено їх правову характеристику та класифікацію. Значну увагу приділено правовому дослідженню окремих видів суб'єктів сімейних правовідносин, визначено їх коло. Проведено правовий аналіз суб'єктного складу сімейних правовідносин на підставі запропонованої класифікації. Комплексно досліджено таку соціально-правову характеристику суб'єктів сімейних правовідносин, як сімейна правосуб'єктність. Виокремлено та проаналізовано її структурні елементи: сімейну правоздатність, сімейну дієздатність та сімейну деліктоздатність. Розроблено пропозиції щодо удосконалення чинного сімейного законодавства, зокрема, наведено рекомендації щодо нормативно-правового закріплення ключових понять сімейного права.

Запропоновано теоретико-методологічні підходи до аналізу систем державного регулювання розвитку соціального інституту сім'ї. Обгрунтовано напрями дослідження питань державного впливу на процеси змін сімейної поведінки населення. Проаналізовано сучасний стан розвитку соціального інституту сім'ї. З'ясовано тенденції, суперечності та проблеми його функціонування. Виокремлено основні причини їх існування. Розглянуто особливості державного регулювання зазначених процесів в Україні. Визначено основні проблеми регулювальної діяльності, її нормативно-правового й організаційно-функціонального забезпечення. Відповідно до одержаних результатів обгрунтовано науково-теоретичні засади комплексу механізмів державного регулювання розвитку інституту сім'ї в Україні. Запропоновано пріоритетні напрями їх удосконалення, спрямовані на підвищення ефективності та результативності діяльності органів державної влади.

Розроблено систематизацію сімейно-правових договірних зобов'язань за участю подружжя й інших членів сім'ї та родичів, надано рекомендації з вдосконалення відповідних положень чинного законодавства. Запропоновно власний варіант визначення поняття "сім'я" у юридичному значенні. Зроблено висновок щодо необхідності доповнення Сімейного кодексу України окремими статтями, що регулюють способи забезпечення виконання зобов'язань. Наведено деталізацію та надано загальну характеристику сімейно-правовим договорам, що укладаються з приводу нематеріальних благ. Зроблено висновок щодо необхідності виділення сімейно-правових договірних зобов'язань в системі договірного права України.

Подано характеристику основних тенденцій розвитку сучасної української сім'ї, виділено основні аспекти, в яких сім'я є об'єктом дослідження. Обгрунтовано думку, що особливе місце посідає виховна функції сім'ї з погляду її суспільної значущості. Висвітлено комплекс суб'єктивних і об'єктивних чинників сімейного неблагополуччя. Досліджено комплекс питань теоретичного та практичного характеру, які пов'язані з механізмом впливу сімейного неблагополуччя на формування особистості неповнолітнього злочинця та його протиправну поведінку. Розглянуто сучасну сім'ю як об'єкт кримінологічного дослідження, її криміногенний та антикриміногенний вплив. Досліджено шляхи підвищення профілактичного потенціалу загальносоціальних заходів і ефективності спеціально-кримінологічних заходів профілактики сімейного неблагополуччя.

Розглянуто наукову концепцію системи механізмів державного управління сферою сімейних відносин, що базуються на узагальненні передового світового досвіду. Дослідження здійснено за допомогою інституціонально-компаративної методологічної стратегії з наголосом на міжнародні порівняння. Охарактеризовано специфічні властивості й елементи підсистеми механізмів державного управління сімейними відносинами. Проаналізовано інтелектуальні передумови, концептуальні засади і складники сімейної політики держави, опрацьовані фахівцями ООН та інших провідних міжнародних організацій і структур. Розроблено нову концепцію механізмів державного управління сферою сімейних відносин України. Науково обгрунтовано механізм запровадження комплексного статистичного моніторингу як перспективного напряму вдосконалення інформаційного забезпечення державного регулювання сфери сімейних відносин. Опрацьовано так звану динамічну модель державно-управлінської сімейної политіки. Представлено засіб забезпечення і захист прав дитини як напрям розвитку державного управління сферою сімейних відносин в країні. Науково обгрунтовано й опрацьовано Національну стратегію профілактики соціального сирітства на період до 2020 р.

Досліджено теоретико-методологічні засади державної сімейної політики України. Розкрито її сутність, визначено мету, завдання, принципи, функції. Досліджено генезу та чинники формування державної сімейної політики, обгрунтовано доцільність виокремлення її як самостійного напряму державної соціальної політики. Визначено напрями функціонування сімейної політики у світі та здійснено порівняльний аналіз з напрямами вітчизняної сімейної політики, досліджено її режими та моделі. Проведено аналіз системи суб'єктів забезпечення державної сімейної політики в Україні та розроблено пропозиції щодо її удосконалення. Наведено адміністративно-правові способи та засоби формування державної сімейної політики в Україні, розкрито зміст адміністративно-правових заходів її реалізації та профілактики правопорушень, соціального сирітства, насилля в сім'ї. Надано пропозиції щодо удосконалення їх правозастосування.

На основі чинного законодавства і праць науковців розкрито поняття шлюбних відносин і уточнено класифікацію суб'єктів шлюбних та подібних відносин, на підставі якої сформульовано ряд договорів, можливих для укладання названими суб'єктами. Досліджено сімейне законодавство 50 країн світу різних правових систем, що стало підгрунтям для внесення низки пропозицій до системи національного законодавства. Особливу увагу приділено аналізу вітчизняного законодавства та тріаді шлюбних правовідносин: майновим та особистим немайновим правам подружжя, а також правам і обов'язкам за взаємним утриманням. На підставі аналізу нормативно-правових актів шлюбно-сімейного законодавства України та зарубіжних країв, а також судової практики автором сформульовано наукові висновки та конкретні пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4Укр)213.11 + Х839(4Укр)707

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)70

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)70

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено юридичний факт як підставу зміни та припинення сімейних правовідносин і формування на цій основі пропозицій щодо удосконалення законодавства та правозастосовної практики у цій сфері. Розглянуто поняття, ознаки та види юридичних фактів у сімейному праві. Визначено поняття юридичного факту у сімейному праві як конкретної життєвої обставини, правова конструкція якої передбачена або допустима сімейно-правовою нормою, настання якої спричиняє правові наслідки щодо сімейних правовідносин (виникнення, зміну, припинення, призупинення, перешкоджання або відновлення) та (або) щодо сімейної правосуб'єктності (виникнення, розширення, припинення або її обмеження).

Досліджено сучасну проблему адміністративно-правового забезпечення державної сімейної політики (ДСП) на основі методології системного підходу й оцінювання накопичених теоретичних і практичних джерел щодо формування та організації здійснення ДСП в Україні. Визначено зміст адміністративно-правового забезпечення ДСП в Україні, виокремлено ознаки такої системи, сформульовано основні категорії ДСП. Обгрунтовано концептуальний підхід до адміністративно-правового забезпечення ДСП в Україні, який змістовно відрізняється від існуючих, бо передбачає ключові положення про зміст державного впливу на інститут сім'ї та адміністративно-правові способи, засоби і заходи його реалізації. Ключовими є положення про надання сім'ї якісно нового статусу з його реальним гарантуванням державою шляхом реалізації забезпечувальної функції держави щодо створення оптимальних умов функціонування інституту сім'ї, на відміну від концепції прямого або опосередкованого державного впливу на інститут сім'ї. З позиції науки адміністративного права висвітлено тенденції адміністративно-правового забезпечення ДСП в Україні, обгрунтовано концептуальні засади такого забезпечення та на їх основі розроблено рекомендації щодо вдосконалення законодавства, яке регламентує сферу ДСП, правового регулювання діяльності державних органів та інших суб'єктів забезпечення ДСП в Україні.

Досліджено адміністративно-правовє регулювання протидії насильству у сім'ї шляхом взаємодії державних і недержавних суб'єктів. Удосконалено форми та методи їх діяльності, розроблено пропозиції що до вдосконалення практики правозастосовної діяльності у цій сфері. З'ясовано сутність протидії насильству в сім'ї у правовій державі, визначено правові основи протидії насильству в сім'ї, а також розкрито сучасний стан протидії насильству у сім'ї в Україні. Сформульовано поняття взаємодії суб'єктів протидії насильства в сім'ї, визначено загальне поняття протидії насильству в сім'ї як комплекс соціально-педагогічних і правових заходів спеціально-уповноважених органів держави та інституцій громадянського суспільства, що охоплюють запобігання, виявлення, припинення правопорушень у сім'ї, притягнення до відповідальності та коригування поведінки правопорушників, надання соціальної підтримки жертвам насильства. Проаналізовано функції та компетенції різних інституцій, а також міжнародний досвід взаємодії суб'єктів протидії сімейному насильству, визначено конкретні форми, методи організації взаємодії і шляхи їх удосконалення.

Досліджено проблеми розгляду в порядку окремого провадження справ, що виникають зі шлюбних правовідносин. Розкрито особливості та сутність окремого провадження у даних категоріях справ. Простежено розвиток законодавства щодо розгляду та вирішення справ окремого провадження, що виникають зі шлюбних правовідносин. Визначено передумови права на звернення до суду й умови реалізації права на звернення до суду у таких справах. Виявлено особливості доказування у справах, що виникають зі шлюбних правовідносин. Досліджено проблеми розгляду в порядку окремого провадження справ, що виникають із шлюбних правовідносин, і сформульовано додаткові вимоги до рішення суду у даних категоріях справ. Розкрито проблеми, що виникають у правозастосовній практиці під час розгляду судом в порядку окремого провадження справ, що виникають зі шлюбних правовідносин. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного процесуального та сімейного законодавства України.

Визначено зміст поняття правосуб'єктності неповнолітніх. Охарактеризовано структуру зазначеної правосуб'єктності. Розглянуто правоздатність неповнолітніх як елемент правосуб'єктності неповнолітніх. Проаналізовано дієздатність неповнолітніх як елемент їх правосуб'єктності. З'ясовано загальні засади участі неповнолітніх у деліктних правовідносинах. Виявлено особливості участі неповнолітніх у цивільних правовідносинах. Вивчено особливості здійснення права власності неповнолітніми. Досліджено особливості змісту житлових правовідносин за участю неповнолітніх. Обгрунтовано правову природу та участь неповнолітніх у зобов'язаннях внаслідок заподіяння шкоди. Приділено увагу авторським правовідносинам за участю неповнолітніх. Встановлено недоліки, суперечності, неузгодженості норм Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, інших законодавчих актів щодо правосуб'єктності неповнолітніх у цивільних правовідносинах та сформульовано пропозиції щодо їх удосконалення.

Вперше проаналізовано поняття та механізм реалізації сімейно-правових санкцій. Досліджено особливості санкцій сімейно-правових норм. Запропоновано виділяти санкції, які виникають зі шлюбу, які стосуються особистих немайнових прав та обов'язків подружжя, які пов'язані з майновими правами та обов'язками подружжя, ті, що виникають у правовідносинах батьків та дітей, а також ті санкції, що застосовуються у відносинах з влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Аргументовано ефективність сімейно-правових санкцій ставити в залежність від чіткого законодавчого закріплення трьох основних елементів механізму їх реалізації: підстав застосування, суб'єктів, до яких вони застосовуються та правових наслідків їх застосування. Доведено, що повноцінний механізм захисту порушених прав та інтересів добросовісного з подружжя неможливий без законодавчого закріплення права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди у випадку, якщо особа не знала та не могла знати щодо перешкоди до реєстрації шлюбу. Сформульовано наукові висновки та пропозиції щодо усунення прогалин та недоліків у сфері реалізації сімейно-правових санкцій.

Проаналізовано сучасні теорії співвідношення цивільного та сімейного права. Розглянуто концептуальні підходи до розуміння повноважень нотаріуса у механізмі правового регулювання прав та інтересів суб'єктів сімейних відносин. Визначено способи охорони та захисту сімейних прав нотаріусом. Обгрунтовано критерії диференціації майнових та немайнових прав учасників сімейних відносин, які можуть бути об'єктом охорони та захисту в нотаріальній діяльності. На підставі узагальнення й аналізу нотаріальної практики визначено недоліки нотаріальної процедури та сформульовано пропозиції, спрямовані на удосконалення правового регулювання у сфері охорони та захисту сімейних прав та інтересів. Визначено перспективи розвитку теорії нотаріального процесу та місце нотаріату в механізмі охорони та захисту прав та інтересів суб'єктів сімейних правовідносин. З'ясовано місце нотаріального акта в механізмі охорони та захисту сімейних прав та інтересів. Проаналізовано способи здійснення охорони та захисту сімейних прав та інтересів нотаріусом.

Досліджено інститут захисту сімейних прав та інтересів у порядку непозовного цивільного судочинства. Визначено теоретико-правові та методологічні засади захисту сімейних прав та інтересів у порядку непозовного цивільного судочинства, простежено взаємозв'язок норм сімейного права та процесуальної форми непозовного цивільного судочинства. Висвітлено проблеми, що виникають у практиці застосування цивільного процесуального законодавства, яке регулює процесуальний порядок захисту сімейних прав та інтересів у порядку непозовного цивільного судочинства, та запропоновано шляхи їх вирішення. Наведено приклади із судової практики, здійснено порівняльний аналіз окремих норм цивільного процесуального законодавства України з подібними нормами цивільного процесуального законодавства окремих країн СНД та Європи.