Досліджено юридичну природу, понятійний апарат у сфері правового регулювання використання, охорони та відтворення водно-болотних угідь як особливо вартованих територій. Розглянуто основні напрями розвитку законодавства щодо водно-болотних угідь у руслі його відповідності вимогам Рамсарської конвенції. Узагальнено основні засади політики України в сфері збереження та відтворення водно-болотних угідь. Надано пропозиції щодо класифікації таких угідь і виявлено юридичні особливості їх використання й охорони. Визначено юридичний зміст прав на водно-болотні угіддя та порядок їх набуття. Наведено пропозиції щодо вдосконалення системи державного управління в сфері використання й охорони означених угідь, а також законодавства в цій сфері міжнарожного та загальнодержавного значення.

Розглянуто процес формування нормативно-правових відносин у галузі рибальства та стану реалізації рибальського законодавства на сучасному етапі. Досліджено зміст поняття та види рибництва в Україні. З'ясовано суб'єктивний та об'єктивний склад правовідносин в сфері рибного господарства. Обгрунтовано юридичні ознаки водних біоресурсів як основи здійснення рибальства. Узагальнено особливості та порядок рибогосподарського використання природних водойм. Проаналізовано правовий механізм забезпечення права на здійснення рибальства, в якому визначено організаційно- та функціонально-правові засоби забезпечення здійснення рибальства, а також правові засоби охорони права здійснення рибальства в Україні.

Проведено детальний аналіз поняття та видів водного адміністративного проступку. Досліджено правове регулювання адміністративної відповідальності за порушення водного законодавства.

Проаналізовано структуру, напрями та проблеми реалізації державної політики в галузі рибного господарства України. Розкрито зміст і елементи механізму адміністративно-правового регулювання вказаної галузі. Досліджено дозвільно-реєстраційні та контрольно-наглядові засоби такого регулювання. Розкрито положення адміністративної відповідальності за порушення норм в цій сфері. Запропоновано зміни та доповнення до нормативно-правових актів, якими регламентовано адміністративно-правове регулювання галузі рибного господарства України.

Вперше у вітчизняній науці адміністративного права проведено комплексне дослідження теоретичних і практичних питань державного контролю у сфері спеціального водокористування. Сформульовано поняття державного контролю за спеціальним водокористуванням, встановлено його мету та завдання. Проведено теоретичний аналіз принципів такого контролю з урахуванням міжнародного підходу до управління водними ресурсами, а також його видів, форм, методів та об'єктів у їх тісному зв'язку з практичним застосуванням. Розглянуто сучасний стан і запропоновано шляхи оптимізації системи державних органів, які здійснюють контрольну функцію щодо спеціального водокористування. Комплексно досліджено механізм реалізації державного контролю, що виявляється через контрольні провадження та заходи адміністративного впливу. Окрему увагу приділено адміністративній відповідальності в дослідженій сфері. Надано пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства щодо виявлених проблем і прогалин.

Проведено ретроспективний аналіз історико-правових засад виникнення та становлення адміністративно-правової охорони (АПО) рибних ресурсів. Охарактеризовано стан правового регулювання діяльності органів виконавчої влади у сфері АПО зазначених ресурсів. Розкрито систему та з'ясовано правовий статус органів виконавчої влади у цій сфері. Обгрунтовано адміністративну відповідальність у сфері АПО цих ресурсів. Проаналізовано досвід АПО рибних ресурсів у США і Франції, Білорусі та Молдові. Розроблено пропозиції та рекомендації щодо удосконалення вітчизняного законодавства з питань АПО таких ресурсів.

Висвітлено питання водокористування, яке є важливою складовою народногосподарського комплексу країни. В спектрі пріоритетів державної політики окрема ланка має відводитись саме процесам, пов'язаним з оптимальним використання ресурсів та їх охороною. Але існуюча невпорядкованість у законодавчо-нормативних документах і низькі штрафні санкції за екологічні та інші порушення призводять до хаотичного залучення ресурсів до господарського обігу. Галузеві особливості механізмів регулювання водокористування обумовлюють нераціональне використання водних ресурсів в Україні, яке належить до держав з недостатнім рівнем водозабезпечення. Аналіз та оцінювання економічного забезпечення залучення водних ресурсів визначили низький рівень ефективності. Обгрунтовано провідні напрямки впровадження державного регулювання оптимального водокористування.

Досліджено наукові, політичні та правові положення, які формують сучасне поняття "водне господарство України". На підставі аналізу визначень вітчизняних науковців поняття "водне господарство" зроблено висновок про недоречність застосування щодо нього певних характерних рис. Запропоновано в сучасному визначенні поняття водного господарства України відобразити особливість управлінського впливу на його об'єкт, тобто водні ресурси, за басейновим принципом. Зазначено, що інтенсивне впровадження інтегрованого управління водними ресурсами розпочалося після політичних подій, які відбулися в кінці 2013 - на початку 2014 р. Наведено приклади прийнятих після цього нормативно-правових актів, які прискорили реалізацію євроінтеграційної політики України у водному господарстві. Проаналізовано нормативно-правову базу щодо правової регламентації сутності досліджуваного поняття. Викладено складові сутності поняття "водне господарство України" та запропоновано його авторське визначення.

Проаналізовано поняття й особливості правового регулювання рибництва в Україні з метою формування цілісного уявлення про правовідносини в цій сфері та пошуку ефективних шляхів і механізмів здійснення рибництва. Розкрито й охарактеризовано історичні етапи розвитку законодавства, що регулює відносини у сфері рибництва, окремі елементи досліджуваних правовідносин. Розкрито правову природу правовідносин у сфері рибництва, наведено підстави, що сприяють формуванню логічної теоретичної конструкції, яка спрямована на підвищення ефективності реалізації цих відносин. Визначено підстави для виділення окремого інституту аграрного права України. Достатню увагу приділено правовим засадам використання окремих об'єктів правовідносин у сфері рибництва в аспекті забезпечення продовольчої безпеки України. Запропоновано правові способи підвищення рівня якості та безпечності продукції аквакультури (рибництва).

Проведено комплексне дослідження сучасних теоретичних і практичних проблем цивільно-правового регулювання договірних відносин оренди земельної ділянки водного фонду. Охарактеризовано водний об'єкт і земельну ділянку водного фонду як об'єкти цивільних правовідносин, запропоновано авторську дефініцію цієї категорії земельних ділянок. Установлено, що тільки разом узяті вони використовуються за призначенням, що дозволяє таке природне співіснування розцінювати у площині майнового обороту як складне нерухоме майно. Розглянуто генезис законодавства, що регулює відносини використання земельних ділянок водного фонду, виокремлено його три основні етапи. Обґрунтовано цивільно-правову природу договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, сформульовано авторське визначення цієї договірної моделі. Виявлено теоретичні та практичні проблеми укладення досліджуваного договору, його суб'єктний склад і права й обов'язки кожної сторони цього договору. Зроблено застереження щодо необхідності усунення неузгодженостей земельного та водного законодавства. Проаналізовано істотні умови договору оренди землі у комплексі з розташованим на ній водним об'єктом через призму принципу свободи договору, запропоновано звузити коло законодавчо визначених таких умов. Розглянуто особливості виконання зобов'язань, що виникають за цим договором, і специфіку відповідальності за їх порушення, виявлено їх обумовленість складним предметом цього договору, що поєднує два природні ресурси.

Проаналізовано теоретичні та практичні питання охорони та використання морського континентального шельфу України. Визначено поняття морського континентального шельфу як комплексного об'єкта адміністративно-правового регулювання. Проведено розмежування адміністративних та інших правовідносин, які виникають з питань охорони та використання морського континентального шельфу. Уточнено правові засади охорони та використання морського континентального шельфу та місце серед них адміністративно-правового регулювання. Охарактеризовано систему суб'єктів охорони та використання морського континентального шельфу та особливості їх адміністративно-правового статусу. Розкрито сутність та особливості адміністративно-правових засад управління охороною і використанням морського континентального шельфу. Визначено поняття та особливості адміністративної та дисциплінарної відповідальності за порушення в галузі охорони морського континентального шельфу України. З'ясовано сучасний стан дотримання в Україні міжнародно-правових стандартів регулювання охорони та використання морського континентального шельфу.

Проведено комплексне теоретичне дослідження правового регулювання оренди водних об'єктів в Україні. Схарактеризовано становлення та розвиток законодавства у сфері користування водними об'єктами на умовах оренди. Досліджено поняття й особливості оренди водних об'єктів за законодавством України, особливості законодавчого регулювання оренди водних об'єктів у деяких зарубіжних країнах. Розкрито порядок набуття права оренди водних об'єктів, поняття та зміст договору оренди водних об'єктів, порядок і підстави припинення оренди водних об'єктів, а також особливості використання водних об'єктів на умовах оренди для рибогосподарських потреб. Проведено науково-теоретичний аналіз юридичних гарантій захисту прав орендарів водних об'єктів. Обґрунтовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів у сфері водного та земельного права з метою вдосконалення правового регулювання оренди водних об'єктів в Україні.