Викладено питання сутності та історичного розвитку правової політики у міжнародному приватному праві (МПП), а також її телеологічні, аксіологічні, принципові та методологічні засади. Наведено проект Концепції правової політики у МПП. Розкрито сутність понять права, політики, правової політики (ПП). Охарактеризовано принципи ПП у МПП, висвітлено місце телеології ПП у МПП.

Изложены вопросы сущности и исторического развития правовой политики в международном частном праве (МЧП), а также ее телеологические, аксиологические, принципиальные и методологические основы. Приведен проект Концепции правовой политики в МЧП. Раскрыта сущность понятий права, политики, правовой политики (ПП). Охарактеризованы принципы ПП в МЧП, освещено место телеологии ПП в МЧП.

Систематизированы организационно-правовые основы законодательной базы относительно оборота безрецептурных препаратов. Показана необходимость дальнейшего усовершенствования нормативно-правовых подходов к критериям оборота безрецептурных лекарственных средств.

Проведено исследование адаптивного управления надлежащим ассортиментом лекарственных средств (ЛС) на уровне оптовой сети на основах Директив Европейского Союза и фармацевтического права. Промоделированы главные материальные потоки контрольно-разрешительной системы регулирования оборота ЛС в формате правоотношений первого уровня между юридическими лицами в цепочке "производитель - больница - аптека" и правоотношений второго уровня между физическими лицами в цепочке "врач - потребитель ЛС (пациент) - провизор". Предложена структура зон, секторов и участков хранения ЛС в оптовой сети соответственно требованиям GSP.

Розроблено цілісну систему поглядів на взаємовідносини Української держави та закордонного українства, обгрунтовано визначальну роль у їх формуванні та розвитку організаційних і договірно-регуляторних механізмів. Закордонне українство розглянуто як суспільну систему, сформовану на основі національного самоусвідомлення, яка перебуває у стані взаєморозвитку та взаємодії з Українською державою. На підставі аналізу історичної ретроспективи розвитку закордонного українства та його становища у сучасний період доведено, що воно є значним і значущим фактором національного відродження, має духовні та матеріальні підстави та засоби позитивного впливу на українське державотворення. Зроблено висновок, що взаємовідносини з українським етносом, який перебуває за кордоном, необхідно будувати за принципом взаємності, з урахуванням його особливостей за країнами перебування, мотивів набуття статусу закордонності. Загальну парадигму розвитку взаємодії Української держави та закордонного українства роглянуто у конкретному контексті. У аспекті ідеї важливості всіх складових закордонного українства здійснено дослідження стосовно українців, що мешкають у Білорусі, вивчено становище українців Росії, Казахстану, Молдови, Киргизстану. Проаналізовано законодавчі та договірно-регуляторні механізми, вивчено організаційно-управлінський вимір консолідаційних процесів, передумови, тенденції розвитку закордонного українства. Визначено громадсько-суспільні та соціально-культурні чинники впливу на реалізацію конституційних положень

Проаналізовано історіографію та джерельну базу даного дослідження. Показано, що висвітлення проблеми в зазначений часовий період є необхідним і цікавим, оскільки розбудова сучасної незалежної України, в тому числі й її Міністерства закордонних справ, відбувалася на фундаменті саме радянської державності. Зазначено, що дослідження сприяє більш повному та глибокому розкриттю діяльності органів зовнішніх відносин України радянського періоду, перегляду однобічних поглядів на становище УСРР у сфері зовнішньополітичної активності після її вступу до складу СРСР.

Досліджено теоретичні і практичні проблеми організаційно-правового забезпечення співпраці України та ОБСЄ як особливої наднаціональної структури. Вивчено особливості правового значення чинників безпеки та співробітництва у Європі й відповідні правові та організаційні форми їх забезпечення. Розглянуто специфіку адміністративно-правової природи ОБСЄ, проаналізовано аспекти національних законодавчих актів держав Європи, якими визначений статус ОБСЄ за умови його міжнародно-правової недетермінованості. Проаналізовано особливості організаційно-правових механізмів взаємодії України та ОБСЄ, реалізації в Україні стандартів ОБСЄ, програмної реалізації в Україні завдань ОБСЄ і підготовки України до Головування в ОБСЄ у 2013 р. Визначено загальні та спеціальні адміністративно-правові механізми співпраці України з ОБСЄ, зокрема в рамках функціонування інституту Координатора проектів ОБСЄ в Україні.

Досліджено конституційні правовідносини, що виникають між органами державної влади у процесі реалізації ними функцій у сфері зовнішньої політики, з'ясовано особливості конституційно-правового регулювання зовнішньополітичної діяльності України та здійснено комплексний аналіз конституційно-правового механізму такої діяльності держави. Вивчено інституційний механізм забезпечення реалізації зовнішньополітичної діяльності, визначено категорію "зовнішньополітична діяльність" у контексті конституційного права. Охарактеризовано систему принципів зазначеної діяльності України, встановлено їх корелятивний зв'язок із принципами міжнародного права. Показано роль органів державної законодавчої, виконавчої та судової влади у реалізації цієї діяльності. Виявлено об'єктивні фактори, що впливають на зовнішньополітичний потенціал держави. Встановлено особливості впливу органів державної законодавчої, виконавчої та судової влади на формування й реалізацію зовнішньополітичної діяльності держави.

Проаналізовано сучасний стан розвитку українсько-французьких відносин, висвітлено їх нормативно-правове забезпечення у галузі культури. Виокремлено ряд договірно-правових документів з часу визнання Францією України як самостійної незалежної держави (грудень 1991 р.) та встановлення з нею дипломатичних відносин, що стали фундаментом для започаткування і розвитку культурного діалогу. Розглянуто основні положення Договору про взаєморозуміння та співробітництво між Україною та Французькою Республікою (1992 р.), який є правовою основою розвитку двостороннього співробітництва у політичній, економічній, культурній та науковій галузях. Зроблено висновок, що основними тенценціями в розвитку нормативно-правової бази є залежність громадсько-політичного життя та культурного співробітництва кожної з країн від процесів демократизації, інтеграції культурно-освітнього потенціалу в європейський та світовий гуманітарний прострір, а також використання міжнародного досвіду за принципом партнерства.

Проанализировано современное состояние развития украинско-французских отношений, освещено их нормативно-правовое обеспечение в отрасли культуры. Выделен ряд договорно-правовых документов со времени признания Францией Украины как самостоятельного независимого государства (декабрь 1991 г.) и установления с ней дипломатических отношений, ставших фундаментом для формирования и развития культурного диалога. Рассмотрены основные положения Договора о взаимопонимании и сотрудничестве между Украиной и Французской Республикой (1992 г.), который является правовой основой развития двустороннего сотрудничества в политической, экономической, культурной и научной отраслях. Сделан вывод, что основными тенденциями в развитии нормативно-правовой базы является зависимость общественно-политической жизни и культурного сотрудничества каждой из стран от процессов демократизации, интеграции культурно-образовательного потенциала в европейское и мировое гуманитарное пространство, а також использование международного опыта по принципу уравновешенного партнерства.

Проаналізовано доктринальні та практичні аспекти конституційно-правового механізму реалізації зовнішньої політики України за умов європейської міждержавної інтеграції. Здійснено аналіз конституційно-правової природи органів зовнішніх відносин ЄС та їх взаємодії з національними органами держав-членів. Окремо розглянуто інституційну систему та нормативно-правову структуру механізму реалізації зовнішньої політики України, принципи та особливості її функціонування. Досліджено досвід трансформації конституційно-правового механізму реалізації міждержавної інтеграції держав, що асоційовані з ЄС. Розроблено пропозиції з удосконалення теоретичного та практичного аспектів конституційно-правового забезпечення процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

Висвітлено питання про принципи зовнішньої політики України. Досліджено нормативно-правові джерела, в яких такі принципи знайшли своє закріплення після здобуття незалежності Україною. Крім того, проаналізовано чинне законодавство України у сфері зовнішньої політики. Розкрито значення принципів зовнішньої політики у контексті переговорів та підписання Угоди про Асоціацію між Європейським Союзом та Україною.

Увагу приділено аналізу доктринальних і практичних аспектів конституційно-правового механізму реалізації зовнішньої політики України за умов європейської міждержавної інтеграції. Проаналізовано конституційно-правову природу органів зовнішніх відносин ЄС та їх взаємодію з національними органами держав-членів. Розглянуто інституційну систему та нормативно-правову структуру механізму реалізації зовнішньої політики України, принципи й особливості її функціонування. Досліджено досвід трансформації конституційно-правового механізму реалізації міждержавної інтеграції держав, що асоційовані з ЄС. На основі проведеного аналізу розроблено пропозиції з вдосконалення теоретичного та практичного аспектів конституційно-правового забезпечення процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

Проаналізовано складну, пов'язану з історичним минулим, геостратегічну ситуацію в Україні. Розроблено та обґрунтовано, згідно з геостратегічними засадами та зовнішньополітичними реаліями, рекомендації щодо пошуку шляхів набуття Україною європейської ідентичності, залучення українського суспільства до європейських цивілізаційних стандартів за умов глобалізації та інтеграції у світовий простір.

Проанализирована сложная, связанная с историческим прошлым, геостратегическая ситуацию в Украине. Разработаны и обоснованы, согласно геостратегическим принципам и внешнеполитическим реалиям, рекомендации по поиску путей обретения Украиной европейской идентичности, привлечения украинского общества к европейским цивилизационным стандартам в условиях глобализации и интеграции в мировое пространство.

Complex, related with the historical past, geostrategic situation in Ukraine is analyzed. In accordance with the geostrategic principles and internally-economic realities, recommendations for finding the ways for finding by Ukraine of European identity, involvement of Ukrainian society to the European standards of civilization in the context of globalization and integration in world space are developed and justified.

Проаналізовано досвід іноземних держав у сфері взаємовідносин між розвідувальними органами й дипломатичним відомством з огляду на спорідненість виконуваних ними функцій. Актуальність теми полягає в тому, що за сучасних геополітичних умов зростає роль і зовнішньополітичного відомства, і розвідувальних органів України. Нові виклики й загрози, що постали перед нашою державою в зовнішньополітичній сфері на нинішньому етапі її історичного розвитку, вимагають налагодження ефективного співробітництва між суб'єктами забезпечення національної безпеки. Мета роботи - висвітлення позитивного досвіду такого співробітництва на прикладі колишнього СРСР, пострадянських країн і провідних держав світу. Обгрунтовано необхідність використання цього досвіду в українських реаліях у контексті реформування Міністерства закордонних справ України та створення розвідувального співтовариства у нашій державі. За результатами аналізу історичного досвіду у сфері взаємовідносин між розвідувальними органами й дипломатичним відомством автори дійшли висновку щодо спільного походження цих двох суб'єктів забезпечення національної безпеки, спорідненості їх функцій і завдань на зовнішньополітичній арені, які виконуються властивими кожному з них методами із застосуванням відповідних сил і засобів. Запропоновано під час підготовки Національної розвідувальної програми розглянути питання щодо включення Міністерства закордонних справ України до числа суб'єктів розвідувального співтовариства.

Дисертаційне дослідження присвячене розкриттю наукового виклику щодо вивчення особливостей публічного адміністрування транскордонного співробітництва України та країн-учасниць ЄС, з'ясуванню сильних і слабких аспектів адміністративної діяльності вітчизняної публічної адміністрації в цій сфері, а також формуванню низки змін до вітчизняного законодавства на основі передового європейського досвіду. Розкрито місце та роль транскордонного співробітництва України та країн-учасниць ЄС як об'єкта адміністративно-правових відносин. Сформовано поняття, розкрито особливості та зміст публічного адміністрування транскордонного співробітництва України та країн-учасниць ЄС, з'ясовано межі й уточнено категорійний апарат з окресленої проблематики. Охарактеризовано адміністративно-правовий механізм публічного адміністрування транскордонного співробітництва та країн-учасниць ЄС. З'ясовано межі владного простору конкретно визначеного владного суб'єкта публічної адміністрації, а також його місце та роль в загальному процесі реалізації публічного адміністрування в аналізованій сфері. Розкрито основоположні засади адміністративної діяльності публічної адміністрації при здійсненні публічного адміністрування транскордонного співробітництва України та країн-учасниць ЄС, арсенал інструментарію її діяльності. Виявлено та узагальнено наукові положення щодо ефективного європейського досвіду публічного адміністрування транскордонного співробітництва, яке побудоване на низці принципів, які зорієнтовують країни діяти спільно, враховуючи пріоритети розвитку територій та повноважень виконавчих органів в цій сфері з можливістю допоміжного співфінансування обумовлених договірними взаємозв'язками заходів. Визначено напрями та конкретні пропозиції щодо підвищення ефективності публічного адміністрування транскордонного співробітництва.