Мета статті - порівняння політик британського й радянського урядів щодо залучення жінок до парамілітарних організацій міжвоєнного періоду. Методологія дослідження базується на принципах історизму та системності. Застосовано як загальнонаукові (аналізу, синтезу, абстрагування, системного аналізу, узагальнення), так і спеціально-історичні (критичний аналіз джерел, ретроспективний, історико-порівняльний) методи, а також гендерний підхід. Уперше здійснено порівняння особливостей участі радянських і британських жінок у парамілітарних організаціях міжвоєнного періоду в контексті державної політики у цій сфері. Висновки: підходи влади до залучення британських та радянських жінок до парамілітарних організацій суттєво відрізнялись й безпосередньо залежали від зовнішньої політики країн. У СРСР, де, незважаючи на пацифістські заяви міжвоєнного періоду, поступово готувалися до війни, ще в 1920-х рр. почали здійснювати конкретні кроки для організації військової підготовки населення незалежно від статі. Натомість у Великобританії на тлі економічної кризи та особливостей зовнішньої політики жінки впродовж тривалого часу були позбавлені такої підготовки. Крім того, зафіксовано суттєві відмінності в моделях поведінки жінок, що їх нав'язували уряди й суспільства обох країн. Якщо у британському публічному дискурсі жінок представляли небойовою, допоміжною силою під час війни, намагалися підкреслити жіночність членок жіночих парамілітарних організацій, то нав'язувана модель поведінки жінок у СРСР була протилежною - тут їм наполегливо рекомендували наслідувати чоловічий приклад; часто підкреслювалася можливість їх прямої участі у війні. Водночас обидві держави мали спільні аргументи при агітації жінок до вступу у воєнізовані організації та проводили публічні заходи задля пропаганди таких організацій.

За допомогою матеріалів Державного архіву Запорізької області створено колективний портрет жінок-делегаток 1920-х рр. на Запоріжжі. Визначено, що на початок 1920-х років населення Запорізького краю у переважній більшості не було готовим до радянських емансипаційних практик, тож організатори делегатських зібрань та самі делегатки зіштовхнулися з потужним патріархальним спротивом. На початку 1920-х років розвиток делегатського руху визначає висока ступінь зацікавленості його учасниць, але з 1926 - 1927 рр. відбувається зменшення зацікавленості жінок у делегатстві при формальному зростанні кількості учасниць зібрань. Розкрито, що за своїм соціальним складом більшість жінок-делегаток у значних містах були робітницями, містечках і службовцями, у селах - біднячками та батрачками.

Наукова робота має джерелознавчий характер, у своїй основі спирається на періодичні видання. Завдяки комплексному дослідженню преси останньої чверті ХІХ ст. – 30-х рр. ХХ ст., яка зберігається в бібліотеках та архівах Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Варшави та Кракова, проаналізовано відображення у часописах організації та громадсько-культурної діяльності жіночих товариств Галичини. У дослідженні визначено ступінь наукової розробки теми авторами оглядів кінця ХІХ – першої третини ХХ ст., а також радянськими, українськими закордонними, сучасними українськими та польськими вченими. За допомогою загальнонаукових, історичних, статистично-математичних методів було виявлено закономірності у висвітленні жіночого руху цього періоду на сторінках часописів. Завдяки джерелознавчій евристиці та критиці в науковий обіг уведено нові статті з цієї проблеми. Здійснено загальну характеристику видань, їх класифікацію відповідно до обраної теми. Мовний та гендерний принципи поділу допомогли здійснити порівняння українських/польських та жіночих/громадсько-політичних видань, виявити схожість (питання культурно-освітньої, економічної чи політичної діяльності) та відмінність (мета, організаційна структура тощо) між ними. Отримані під час аналізу часописів відомості оформлено у вигляді діаграм та таблиць.

Розглянуто американський марксистсько-феміністський активізм періоду початку Холодної Війни в контексті його зв'язку з Американською Комуністичною Партією. Сучасні представники критичної теорії стурбовані тим, що світовий прогрес, досягнутий в області гендерної рівності в XX сторіччі, не призвів до аналогічних досягнень в області економічної рівності. Ті, хто шукає історичні корені цього феномену, іноді звинувачують американський фемінізм 1960-х і 1970-х років в тому, що він не заперечував ключові капіталістичні інститути. Цей огляд пропонує розширити наукову дискусію про роботу в області жіночих прав в США в перші роки Холодної Війни, звертаючи увагу на те, що Американська Комуністична Партія поділяла позицію Радянського Союзу щодо "жіночого питання". Грунтуючись на свідченнях американських марксистських феміністок і з огляду на позицію американського уряду часів Холодної Війни, стає очевидно, що помилки Американської Комуністичної Партії в галузі боротьби за жіночі права, яких припустилися на початку Холодної Війни, у поєднанні з політикою Маккартизму, призвели до того, що фемінізм "другої хвилі", використовуючи революційну риторику, досяг, загалом, "буржуазних" цілей.

Висвітлено процеси становлення феміністичного політологічного дискурсу. Досліджено еволюцію феміністичного напряму й проаналізовано класифікацію феміністичних підходів у теорії міжнародних відносин. Розглянуто принципи і методи феміністичних досліджень з міжнародних відносин. З'ясовано особливості реінтепрегації традиційних напрямів теорії міжнародних відносин з позицій фемінізму. Проаналізовано емпіричний вимір феміністичних досліджень у сучасній теорії міжнародних відносин, що охоплює міжнародну безпеку, політичну економію та екологію. Визначено проблеми й окреслено потенціал феміністичних підходів у сучасній теорії міжнародних відносин.

Досліджено становище та роль жінок у суспільному та політичному житті Великої Британії від останньої третини XIX ст. до 1939 р. Комплексно досліджено процеси, пов'язані із зародженням і розвитком суфражистського руху як першого масштабного прояву суспільно-політичної активності британського жіноцтва. Висвітлено динаміку змін у становищі жінок на ринку праці, у подружньому житті, освітній та політичній сферах в зазначений період. Акцентовано увагу на законодавстві, спрямованому на розширення прав жінок у перелічених сферах. Проведено статистичний аналіз жіночої зайнятості на основі даних британських переписів населення. Проаналізовано відносини активістів жіночого руху та політичних партій, діяльність перших жінок-депутатів, особливості агітаційних кампаній політичних партій, спрямованих на жінок-виборців. Висвітлено основні напрями діяльності феміністичних організацій у міжвоєнний період, які стосувалися контролю над народжуваністю, дискримінаційних практик на ринку праці, державної допомоги тощо. Досліджено роль політичної ідеології та системи морально-етичних цінностей у формуванні ставлення суспільства до проблеми гендерного нерівноправ'я. З'ясовано вплив суфражистського й антисуфражистського рухів, участі жінок у Першій світовій війні, а також розширення їх прав і можливостей у різних сферах життєдіяльності на зрушення у панівному гендерному укладі. Визначено роль періоду від останньої третини XIX ст. до 1939 р. у процесі емансипації британських жінок.

Вивчено стан дослідження та етапи концептуалізації феміністської теорії. Охарактеризовано три хвилі фемінізму. Проаналізовано жіночі політичні рухи. Приділено увагу проблемі лідерства. Розглянуто діяльність жіночих організацій у Польщі та Україні.

Досліджено головні аспекти життя та діяльності лідерів українського, польського та єврейського жіночих рухів, їхні досягнення на політичній та громадській платформі. Здійснено компаративний аналіз методів їхньої роботи, як в міжвоєнній Польщі, так і поза її межами. Проаналізовано роботу Мілени Рудницької в Союзі Українок, Михайлини Мосціцької в товаристві Громадського об'єднання працюючих жінок, Рози Мельцерової в Жіночій міжнародній сіоністській організації. Визначено основні пріоритети у діяльності жіночих організацій, каталізатори їхньої громадсько-політичної активності.

Проаналізовано як історичні джерела та джерела соціальної інформації спогади жінок-революціонерок Є. Бош , С. Гопнер і О. Коллонтай. З'ясовано особливості цих типів джерел, обгрунтовано необхідність критичних підходів до їх аналізу та використання.

Описана роль женщин в высшем эшелоне управления и власти, даны определения таким ключевым концепциям данной области исследования, как: гендер, маскулинность и феминность, благоприятные условия и барьеры для активного участия женщин в управленческих процессах. Представлены результаты собственного исследования, основанного на опросе 150 управленцев. Акцент в анализе сделан на таких параметрах как цели, ценности и препятствия. Ключевыми критериями, которые определяют роль женщин в топ-менеджменте, являются сила власти, социальные компетенции и политические компетенции.

Розглянуто стан наукової розробки проблеми громадсько-політичної активності жінок в Україні. Проаналізовано та систематизовано дослідження вітчизняних науковців для формування теоретико-методологічних засад створення цілісної картини участі жінок у політичному та громадському житті України, що можна розглядати як орієнтир для подальших наукових досліджень.

Класифіковано та проаналізовано функції, які виконували жінки в ОУН-УПА на території Станіславської обл.

Досліджено діяльність українських жіночих емігрантських організацій у Чехословаччині у 20 - 30-ті рр. XX ст.

Досліджено жіночі історії та жіночий рух України як соціальне явище. Висвітлено автобіографії та професійні звершення провідниць українського фемінізму, ставлення різноманітних верств населення та політичних течій до цього явища. Проаналізовано ідейно-теоретичну єдність жінок України та світу, спільність та відмінність жіночого руху Наддніпрянської та Західної України. Розглянуто психоемоційну сутність С. Крушельницької на тлі соціокультурних передумов буремної епохи кінця XIX - першої чверті XX ст. Надано відомості про творчий шлях художниці з Галичини І. Нижник-Винників, яка в період 1950 - 1980-х рр. своїм мистецтвом послідовно утверджувала в політкультурному середовищі Європи великі духовні та культурно-мистецькі надбання своєї Батьківщини. Показано, як українки Галичини розуміли поняття патріотизму та обов'язку в граничній ситуації, яку створила війна, а також вплив жінок на формування патріотичних почуттів у дітей.

Проаналізовано мемуари представниць жінвідділівських підрозділів більшовицької партії в Україні у 1920-тих рр.

Розглянуто гендерні аспекти гармонізації політичного процесу на прикладі країн пострадянського простору та країн ЄС-28. Проаналізовано ступінь представництва жінок в парламентах кожної з груп країн, встановлено ступінь впливу політичних чинників (тип виборчої системи та структура парламенту) на ступінь представництва жінок в депутатському корпусі вищих виборних органів влади. Встановлено, що в країнах ЄС-28 зазначені політичні чинники несуттєво впливають на частку представництва жінок в парламентах, хоча за пропорційної системи виборів такий показний є найвищим по групі. В країнах пострадянського простору загальний показник представництва жінок в парламентах є значно нижчим, ніж в ЄС, а найбільше представництво забезпечує мажоритарна система виборів. Спільним для обох груп визнано негативний вплив змішаної системи виборів на загальне представництво жінок у вищих виборних органах влади.

Досліджено витоки формування жіночих організацій та їх діяльність у міжвоєнній Польщі.

Розглянуто питання історії становлення поглядів на місце та роль жінки в суспільстві. Проведено історіографічний аналіз поглядів науковців з давніх часів до сучасності. Визначено особливості у розвитку підходів щодо значення жінки в соціумі відносно кожного періоду.

Проаналізовано основні засади феміністської думки другої половини ХХ ст. Розкрито витоки ідеології західного фемінізму "другої хвилі", визначаються відмінності у поглядах феміністок ліберального та радикального напрямків. Встановлено, що головними сюжетами феміністського дискурсу другої половини 1960-х - 1980-х рр. у США та країнах Західної Європи були: аналіз західної культури, причини гендерної нерівності, перегляд ролі материнства у житті жінок.

Наведено результати емпіричного дослідження щодо визначення місця жінки у вітчизняній політиці, зокрема, у аспекті вікової структури респондентів. Проаналізовано вплив такої ознаки, як вік на ставлення до жіночого політичного лідерства. Стереотип, згідно з яким люди старшого віку більш негативно налаштовані щодо жіночого політичного лідерства, ніж представники молодшого покоління, спростовано в ході опитування. Виявлено, що молоді притаманний вищий рівень забарвленості гендерними стереотипами. Проаналізовано причини даної тенденції в контексті формування новітніх негативних образів та соціальних ролей жінки в масовій свідомості.