Зазначено, що народ впливає на владу, чітко формулюючи їй свої вимоги, влада враховує інтереси та побажання народу. На жаль, ця теза ще не стала українською реальністю. Однією з основних загроз ігнорування державною владою громадської думки залишається величезна і поки що неподоланна проблема - корумпованість. Корупція і публічність влади - дві взаємозалежні категорії. Чим вищим є рівень корупції, тим меншою є публічність влади, і навпаки.

Проаналізовано суспільно-політичну модернізацію України, оцінено модернізаційний потенціал вітчизняної політичної еліти як вирішального суб'єкта модернізації.

Досліджено особливості становлення бюрократії в Україні протягом X - XX ст., відносини бюрократії та громадянського суспільства. Обгрунтовано висновок, що особливості історичної генези української державності не сприяли формуванню державної бюрократії в Україні.

Проаналізовано проблематику політичної еліти у контексті трансформаційних процесів українського суспільства, зокрема розглянуто особливості формування сучасної політичної української еліти.

Розглянуто особливості оптимізації розподілу публічної влади шляхом її децентралізації та деконцентрації. Проаналізовано вітчизняну практику спроб здійснення політичної децентралізації публічної влади, адміністративних реформ і проблем місцевого самоврядування.

Розкрито значення гуманізації політичного діалогу для підвищення культури парламентаризму в Україні.

Проаналізовано стан і особливості функціонування дорадчо-консультативних органів національних меншин при органах державного управління. Описано нормативно-правову базу їх діяльності, розглянуто можливості представлення інтересів етнонаціональних груп у системі державного управління сучасної України.

Вивчено уявлення населення про роль Уряду у регулюванні нерівності у доходах в українському суспільстві. Проаналізовано експектації українців щодо окремих напрямів діяльності Уряду з регулювання нерівності у доходах та визначено соціальні детермінанти їх загального налаштування на активну роль Уряду у цьому процесі.

Зазначено, що незважаючи на формальну уніфікацію правил "політичної гри", в Україні має місце загальноєвропейська тенденція дивергенції регіональних політичних режимів. За умов жорстких суперечностей на столичних майданчиках управління регіональні керівники намагаються обмежити свою партійну активність. Місцеві та регіональні еліти України рідко змагаються, виходячи з партійних принципів, натомість часто використовують у своїй боротьбі партійний інструментарій. У цьому випадку партії активно обговорюють соціально значущі питання, але не мають великого впливу на процес прийняття рішень на місцевому та регіональному рівнях.

Висвітлено теоретико-методологічні засади дослідження становлення та розвитку державної влади та місцевого самоврядування в Україні. Розглянуто історичні умови форування державної влади та місцевого самоврядування на українських землях (друга половина XIX - XX ст.). Охарактеризовано процеси інституційних змін, механізмів організації та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування за умов модернізації політичної системи суспільства. Проаналізовано проблеми взаємодії державної влади та місцевого самоврядування з урахуванням історії самоврядних інститутів, досягнення вітчизняної та зарубіжної політико-правової думки, що узагальнює теорію та практику становлення державної влади та місцевого самоврядування, а також перспективи їх розвитку в Україні.

Проаналізовано сутність вдосконалення процесу налагодження комунікативних зв'язків під час прийняття не лише стратегічних політичних рішень, але й застосування політичної волі для прийняття державних рішень щодо реформування всіх сфер суспільного життя в Україні. Уточнено суть і значення концепції "прийняття управлінських рішень", їх якість і ефективність у державному управлінні, специфіку регулювання інформаційних відносин із застосуванням громадсько-правових форм. Визначено шляхи та можливості подальшого вдосконалення державного адміністрування. Акцентовано увагу на здобутті діючими і майбутніми керівниками комплексу знань щодо вибору нових форм і методів управління для створення цілісної, ефективної та гнучкої системи управління організацією за умов динамічного середовища.

Проанализирована сущность совершенствования процесса налаживания коммуникативных связей при принятии не только стратегических политических решений, но и при применении политической воли для принятия государственных решений по реформированию всех сфер общественной жизни в Украине. Уточнены суть и значение концепции "принятия управленческих решений", их качество и эффективность в государственном управлении, специфику регулирования информационных отношений с применением общественно-правовых форм. Определены пути и возможности дальнейшего совершенствования государственного администрирования. Акцентировано внимание на получении действующими и будущими руководителями комплекса знаний по выбору новых форм и методов управления при создании целостной, эффективной и гибкой системы управления организацией в условиях динамической среды.

The author considers certain ideological aspects and mechanisms of communicative connections in the process of making administrative decisions in relation to concerning an analysis of modern administrative discipline, effectiveness and efficiency of making strategic and tactical state decisions. She formulates suggestions sentence that in concerning more qualitative and effective development of communicative connections in the process of making administrative decisions in Ukraine.

Висвітлено системні основи управлінської діяльності та визначено механізми управління соціальними процесами. Розглянуто ідеологічні парадигми управління, а також стилі та методи управлінської діяльності. Охарактеризовано особистість в системі управління соціальним розвитком. Приділено увагу духовним основам управління розвитком суспільства, розвитку кадрового потенціалу управлінської еліти й уніфікації управлінської діяльності в цілому. Визначено маркетологічні засади управлінської діяльності та поняття тренінгу як технології підготовки управлінської еліти.

Досліджено процес перетворення змісту установчої влади в конституційному законодавстві України. Проаналізовано трансформацію ідей установчої влади від положень Декларації про державний суверенітет України до норм Конституції України.

Висвітлено теоретичні та науково-практичні підходи, погляди та результати наукових досліджень проблем державного управління, місцевого самоварядування, державної служби, політології та права, європейської інтеграції, перепідготовки та підвищення кваліфікації, розвитку інформаційного простору в державному управлінні. Розкрито роль політичних конфліктів в політико-управлінській модернізації, політико-правові аспекти етнополітичного менеджменту в етнонаціональній політиці України, значення іміджу в діяльності місцевих органів виконавчої влади. Проаналізовано інституційні аспекти євроадаптації правової системи України, проблеми реформування системи місцевого самоврядування в контексті євроінтеграційних очікувань нашої держави, основні принципи функціонування моніторингу системи Е-урядування в країнах Європейського Союзу. Розглянуто сутність та особливості реалізації державної кадрової політики України за умов глобалізації, інституційні проблеми підвищення професійного рівня службовців органів влади, питання кар'єри в системах державної служби Франції та США.

Висвітлено актуальні проблеми державного управління на сучасному етапі державотворення, зокрема, політико-правові та територіально-організаційні аспекти розвитку публічної адміністрації України. Охарактеризовано механізми професіоналізації державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Запропоновано шляхи оптимізації діяльності органів публічної влади та реформування територіальної організації влади України. Розкрито правові аспекти державного регулювання медичного забезпечення дитячого населення. Проаналізовано вітчизяний досвід впровадження електронного врядування. Визначено основні напрями вдосконалення правового регулювання транскордонного співробітництва. Проаналізовано проблеми законодавчого визначення актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування в Україні. Висвітлено організаційно-правові засади удосконалення навчання державних службовців в спеціалізованих закладах післядипломної освіти.

Розглянуто питання ролі політичних партій у державному управлінні, висвітлено різні підходи у визначенні політичних партій, проаналізовано вплив політичних партій на систему управління державою.

Проаналізовано особливості процесу цілепокладання в державному управлінні. Виокремлено основні механізми цілеутворення в державному управлінні та висвітлено чинники їх ефективного функціонування та розвитку. Обгрунтовано необхідність розмежування та аналізу взаємозв'язку механізмів політичного й адміністративного державного цілепокладання.

Розкрито проблеми становлення та розвитку інституту президентства в Україні в контексті світового досвіду. Висвітлено найбільш складні питання історії політичних вчень, прикладної політології, політичної аналітики та спеціальних політичних теорій. Проаналізовано особливості взаємовідносин президента з парламентом і політичними партіями. Увагу приділено конституційним засадам обрання Президента України, а також підставам і способам дострокового припинення його повноважень.

Обгрунтовано концепцію державного управління, згідно з якою управлінська діяльність властива всім органам державної влади і в парламентах здійснюється переважно засобом організації їх роботи. Розкрито зміст поняття "парламентаризм", в якому зосереджуються всі основні прояви системи народного представництва. Розроблено концептуальні засади вдосконалення парламентського права, структура якого складається з правових і політичних регуляторів. Запропоновано тлумачення механізмів державного управління, з поєднанням власне механізмів і практичної управлінської діяльності в парламентах. Розглянуто політичне (фракції, коаліції) та технічне (палати, комітети) структурування парламентів. Опрацьовано та запропоновано комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення організації та діяльності Верховної Ради України.

Проведено теоретико-методологічний аналіз формування позитивного іміджу органів державної влади, відповідно до чого розкрито сутність, роль і місце іміджу у функціонуванні державного aпaрату, з'ясовано структуру, суб'єкти його формування та реалізації. На підставі розгляду сучасних тенденцій державного іміджмейкінгу розроблено технологію налагодження державно-управлінської комунікації. Виявлено організаціино-інституційні складові, запропоновано оптимізаційні механізми формування позитивного іміджу органів державної влади.