Однією з основних особливостей трансформаційних процесів на пострадянському просторі є формування й утвердження у певних країнах цього регіону політичних режимів, які, поєднуючи елементи авторитаризму та демократії, утворюють новий, гібридний тип політичних режимів. Здійснено комплексний аналіз основних підходів щодо розуміння поняття "політичний режим", на базі якого сформульовано дефініцію цієї категорії. Визначено основні етапи становлення та розвитку транзитології як напряму транзитологічної парадигми дослідження суспільно-політичних трансформацій. Проаналізовано та систематизовано основні підходи щодо концептуалізації гібридних режимів. Наведено визначення цієї категорії. Виділено основні індикатори, які дають змогу ідентифікувати належність певного режиму до розряду гібридних. Розроблено методику підрахунку цих індикаторів. На базі розробленої теоретико-методологічної схеми проведено комплексний аналіз особливостей функціонування політичних режимів Росії під час президенства В.Путіна та Білорусі у період правлення А.Лукашенка. Ці режими визначено як, відповідно, напівавторитарний режим і режим авторитарної ситуації.

Проаналізовано взаємозв'язок менталітету білорусів та їх політичної поведінки в добу незалежності Білорусі. Вважається, що низка зовнішніх обставин життя білоруського суспільства сформували його схильність до державного патерналізму та відповідну політичну культуру.

Розглянуто основні етапи становлення сучасного політичного режиму Білорусі та його легітимаційні основи. Досліджено конституційні повноваження центральних органів державної влади. У цьому контексті визначено місце інституту президентства у системі державної влади крізь призму практичної реалізації принципу поділу влад. Встановлено основні принципи сформованої О. Лукашенком моделі політичного розвитку Білорусі.

Проведено комплексне порівняльне дослідження президенціалізації систем правління у Білорусі та Казахстані. Запропоновано визначення, індикатори президенціалізації систем правління, а також здійснено індексний аналіз президенціалізації систем правління у цих країнах. З'ясовано особливості конституційних передумов (референдумів і реформ), місце урядів/урядових кабінетів, специфіку непрямих виборів депутатів верхніх палат парламентів (Білорусь, Казахстан) та непрямих виборів частини депутатів нижньої палати парламенту (Казахстан), а також особливості перебігу виборчого процесу; "партій влади" та партійних систем, політичної опозиції; політичної культури білоруського та казахського суспільств у контексті порівняльного аналізу президенціалізації систем правління в названих державах. Розкрито вплив президенціалізації систем правління на розвиток політичних режимів у цих країнах.

Розкрито здобутки та перспективи політичної системи України в контексті конституційної модернізації. Висвітлено правові основи удосконалення політичних систем в зарубіжних країнах. Визначено роль і значення забезпечення народовладдя у формуванні демократичної політичної системи в Україні. Розглянуто стабільність Конституції України як чинник формування та ефективного функціонування політичної системи. Здійснено порівняння розвитку парламентаризму в Україні та Республіці Білорусь. Досліджено актуальні проблеми правового аналізу політичних систем у сучасній юридичній науці.

Вперше в українській науки здійснено комплексне політологічне дослідження та проаналізовано теоретичні, організаційні засади та функціонування міжнародного спостереження за виборами на пострадянському просторі (на прикладі України, Російської Федерації та Республіки Білорусь), одного із вагомих факторів забезпечення демократичних виборів як компоненту розвитку демократії. На основі документів і наукових публікацій досліджено роль міжнародного спостереження за виборами в контексті трансформації політичних систем пострадянських держав. Висвітлено та проаналізовано нормативно-правові засади діяльності місій міжнародного спостереження за виборами у національному виборчому законодавстві й їх участь у виборчих кампаніях в Україні; специфіку організації міжнародного спостереження за виборчими процесами в Республіці Білорусь; статус та повноваження міжнародних спостерігачів в Російській Федерації. Проаналізовано спектр впливу міжнародних спостерігачів, особливості та специфіку функціонування міжнародного спостереження за виборами в Україні, Російській Федерації та Республіки Білорусь. Визначено й охарактеризовано якісний потенціал міжнародного спостереження за виборами, його переваги та недоліки та запропоновано науково-практичні рекомендації щодо розв'язання окремих проблем його функціонування.

На підставі дослідження нормативно-правових актів України та Білорусі, історіографічних матеріалів і широкої джерельної бази вперше здійснено ретроспективний аналіз розвитку парламентаризму в цих країнах. За результатами порівняльного дослідження визначено відмінності українського парламенту від білоруського в аспектах структури, місця та ролі в політичній системі, місця парламенту в системі стримувань і противаг, взаємодії з іншими органами державної влади, механізмів формування парламентів та їх ролі у формуванні громадянського суспільства. Доведено необхідність подальшого розвитку положення про вдосконалення парламентсько-президентської форми правління в Україні. Показано зростання ролі парламенту в системі органів державної влади в Україні та Білорусі.