Изложены вопросы элементов (коллективность, территория, суверенитет), функций (законодательной, административной, юрисдикционной), органов (высшего, прямого). На основе идеи социальной солидарности определена связь государства и права, показана обусловленность государства объективным правом. Рассмотрена юридическая конструкция государства, выполнен его анализ как субъекта права. Приведено требование к государственной власти - сводить до минимума принятие законов, противных праву.

Досліджено концепцію політичної свободи французького правознавця, політичного діяча Алексіса де Токвіля (1805 - 1859 рр.). На підставі узагальнення творів мислителя запропоновано ціннісне обгрунтування свободи, вивчено теоретико-методологічні підходи до тлумачення категорії "політична свобода", розглянуто інституційно-владні та соціокультурні механізми забезпечення свободи за умов демократії. Досліджено конфлікт цінностей свобода/демократія, свобода/рівність, лібералізм/демократія та можливості їх гармонійного поєднання. Значну увагу приділено актуальним ідеям Токвіля для сучасної України та інших постсоціалістичних країн.

Показано процес зародження, розвитку та занепаду інтегрального націоналізму, запропоновано концепцію трьох фаз формування французького інтегрального націоналізму протягом сімдесяти років (1871 - 1944 рр.). Увагу приділено впливові суспільно-політичних умов Франції доби Третьої республіки та режиму Віші на становлення та перетворення основних ідеологічних елементів інтегрального націоналізму в теоретичних працях його ідеологів і програмних документах націоналістичних організацій. Визначено основоположні суспільно-політичні ідеали французького інтегрального націоналізму, досліджено стратегічне використання суспільно-політичних проблем французького суспільства в ідеології та політичних програмах організацій, що сповідували інтегральний націоналізм.

Досліджено генезу уявлень про українську національну ідею у поглядах І. Франка під кутом зору з'ясування закономірностей становлення суспільної свідомості.

Обгрунтовано антропологічний зміст ідеалів політичної свободи, властивий французькій філософсько-політичній думці XVIII - XX ст.

Визначено характерні риси етапів розвитку дослідження історії політичної думки у Франції та розкрито особливості кожного з них. Викладено зміст основних праць, у яких розкриваються різні аспекти головної проблеми. Зроблено висновок, що праці Ш. Сеньобо, Ж. Вейля, А. Тібоде, А. Зігфріда, опубліковані у період Третьої республіки, започаткували науковий підхід до висвітлення історії французької політичної думки.

Зазначено, що Франція, яка зазвичай асоціюється з раціоналізмом, свободою і толерантністю, перетворилася наприкінці XIX століття на "алхімічну лабораторію", де інтелектуали невтомно вправлялись із почуттям національного занепаду, спричиненого поразкою у франко-пруській війні та тривогами соціальної модернізації. Сплав, посталий унаслідок цих експерементів, отримав назву доктрини інтегрального націоналізму, що її сенс полягав у критиці культури Модерну та його політичного проекту - демократії. Протистояння інтеґральних націоналістів і ліберального режиму Третьої республіки тривало 70 років, упродовж яких зерна інтелектуальної традиції проросли квітами десятків розмаїтих структур, аж поки за нацистської окупації принесли химерний плід - режим Віші. Зауважено, що тим-то французький досвід інтегрального націоналізму є взірцевим: тут ця ідеологія втілилася в численних організаційних формах і врешті обернулась на основу державної політики. Зазначено, що такий розвиток був би неможливим без маніпулювання страхами занепаду. Акцентовано, що це дослідження має істотно ширший засяг, аніж окремий епізод окремої національної історії, адже вплив інтегрального націоналізму дався взнаки в цілій Европі, не оминувши й українських теренів. Зауважено, що страх занепаду спільноти, який уміло використовували інтегральні націоналісти у Франції, залишається одним із найпотужніших колективних переживань, що до нього охоче вдаються й сучасні політики.