Досліджено історичні та політичні чинники, які зумовили зародження та подальшу трансформацію ідеології українського націоналізму, як важливого суспільно-політичного явища в історії Української державності. Наголошено на актуальності тематики дослідження в контексті розбудови Української держави як правової, демократичної та європейської, та подальшого розвитку державотворчих процесів у напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції. Зазначено, що ідеологічно український націоналізм головним чином сформувався в XIX ст. Головним чинником, у формуванні націоналістичної ідеології на теренах України був фактор "конфлікту" у суспільно-політичній сфері між представниками різних національних, культурних середовищ. Як приклад наведено багаторічну політику переслідувань української мови та культури в Російській імперії, зокрема, у другій половині XIX ст.: Валуєвський циркуляр від 30 липня 1863 р. та Емський указ російського імператора Олександра II від 18 травня 1876 р., що були спрямовані на витіснення української мови з культурної сфери, духовної та навіть побутової. Зазначено, що на радикалізацію ідеології українських націоналістів вплинуло також суттєве погіршення українсько-польських відносин у Західній Україні та поширення антиукраїнських впливів (полонізації, асиміляції, окатоличення, дискримінації) з боку державних структур Польщі, страшні наслідки колективізації, голодоморів і масових політичних репресій щодо українців у Радянській Україні. Зауважено, що український націоналізм виник і розвивався у контексті європейської та світової історії, тому зазнавав зовнішнього впливу, водночас, український націоналізм, як суспільно-політичне явище, був особливим, адже базувався не на расизмі, а на любові та повазі до української нації; український націоналізм ототожнювався з патріотизмом. Що ж до методів боротьби українських націоналістів за Українську державність, то вони були зумовлені тогочасними драматичними обставинами життя та дійсності українського народу.

Досліджено діяльність Степана Ленкавського, один із співзасновників Організації українських націоналістів, її чільного ідеолога, автора Декалогу українського націоналіста, Провідника Закордонних частин ОУН після вбивства Степана Бандери, велична й одночасно скромна постать, що до недавнього часу цілком незаслужено перебувала поза увагою сучасних дослідників українського націоналізму. Протягом 1998-2010 рр. цей вакуум значною мірою заповнений - вийшов науково-популярний нарис "Степан Ленкавський: життєвий шлях на тлі історї ОУН", декілька десятків наукових та публіцистичних статей, збірник творів у трьох томах, що вже стали бібліографічною рідкістю. Оновлене перевидання творів Степана Ленкавського у чотирьох томах здійснюється в умовах повноцінного введення його імені і творчої спадщини в науковий обіг. Посилення інтересу до творчої спадщини одного з провідних ідеологів та діячів ОУН посилюється об'єктивними суспільними тенденціями. Зараз українська держава проходить складний етап формування своїх національних основ, і український націоналізм набуває чимраз вагомішого значення в її політичному житті. В той же час Європа переживає ренесанс націоналізму, й в Україні співмірно зростає наукове зацікавлення цим світоглядним і політичним феноменом. До першого тому творів Степана Ленкавського ввійшли його праці з історії українського націоналізму. Вони мають різне первісне призначення - деякі цілеспрямовано містять її виклад, інші були написані в процесі поточної діяльності ОУН і сьогодні є джерелом для її вивчення. Багато із запропонованих матеріалів мають характер внутрішньої аналітики. Вони виявлені в закордонних архівах ОУН і публікуються вперше. Хронологічно праці першого тому охоплють весь історичний період розвитку українського націоналізму: етап протонаціоналізму, початки організованого націоналістичного руху, передісторію й історію ОУН та її закордонних структур.