Проанализированы известные концепции теории ренты и практика регулирования рентных отношений при использовании недр. Освещены федеральные законы России, Кодекс Украины "О недрах", "Земельный Кодекс Украины", связанные с недропользованием. Изложены основные положения теории горной ренты как части гражданской ренты. Сформулированы принципы регулирования рентных отношений при использовании недр. Рассмотрены правовые аспекты владения, распоряжения и использования недр в развитых и развивающихся странах.

Висвітлено аспекти історичних та соціальних передумов розвитку управління земельними ресурсами, розкрито їх теоретичні основи на регіональному рівні. Розглянуто питання оптимізації землекористування як складову організаційно-правового механізму управління землекористуванням, землеустрій як механізм управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів, наведено оцінку ефективності їх управління у київському регіоні за умов реформування земельних відносин та системи землекористування. Визначено шляхи удосконалення організаційно-економічних механізмів управління, використання і охорони земель в регіональній системі землекористування, описано моделі структури регіональних органів управління земельними ресурсами.

Освещены аспекты исторических и социальных предпосылок развития управления земельными ресурсами, раскрыты их теоретические основы на региональном уровне. Рассмотрены вопросы оптимизации землепользования как составной организационно-правового механизма управления землепользованием, землеустройство как механизм управления в области использования и охраны земельных ресурсов, приведена оценка эффективности их управления в киевском регионе в условиях реформирования земельных отношений и системы землепользования. Определены пути усовершенствования организационно-экономических механизмов управления, использования и охраны земель в региональной системе землепользования, описаны модели структуры региональных органов управления земельными ресурсами.

Досліджено головні аспекти державного регулювання земельних відносин у перехідній вітчизняній економіці. Розкрито зміст земельних відносин, встановлено коло їх учасників, визначено можливі об'єкти цих відносин. Висвітлено теоретичні та методологічні засади головних напрямів та проблем державного регулювання земельних відносин, їх становлення і розвитку за нових умов ринку сільськогосподарських земель і територій населених пунктів. Обгрунтовано доцільність запровадження засобів охорони, раціонального використання та відтворення земель. З'ясовано значення земельного кадастру, грошової оцінки землі як основи визначення її стартової ціни під час формування ринку землі й орендних відносин. Розглянуто особливості реалізації головних механізмів державного регулюванння земельних відносин на підставі нового Земельного кодексу України. Наведено пропозиції щодо державної політики у сфері регулювання земельних відносин за сучасних умов шляхом розвитку ринку землі, кредитування під заставу землі, удосконалення порядку стягнення платні за землю. Визначено орендну плату за використання землі для певних видів діяльності в різних економіко-планових зонах міста Львова.

Уточнено поняття об'єктів і суб'єктів нерухомості, наведено їх класифікацію. Обгрунтовано вибір критеріїв сегментації ринку нерухомості та проведено сегментацію первинного та вторинного ринків нерухомості, споживачів ринку. Наведено основні напрямки та послідовність організації системи інформаційного забезпечення діяльності ріелтерської фірми. Описано інформаційну систему для суб'єктів ринку нерухомості, що є комплексом інформаційних потоків і набором механізмів одержання інформації, її обробки та розподілу між підрозділами. Запропоновано методичну основу побудови математичної моделі оцінювання та прогнозування вартості об'єктів нерухомості з застосуванням математичного апарату регресійного аналізу. Сформульовано методи підвищення та визначення достовірності моделей оцінювання. Розглянуто процедури вивчення клієнтури ріелтерських фірм і способи обробки вторинної інформації. Визначено механізми дослідження рекламної діяльності ріелтерських фірм, доведено необхідність створення та дослідження web-серверу, розвинуто принципи побудови їх структури. Розроблено алгоритм прийняття рішень під час здійснення операцій з нерухомістю.

Розроблено теоретико-методологічні засади земельного менеджменту, спрямованого на розв'язання проблем організації раціонального використання й охорони земель. Розвинуто механізм земельного менеджменту на функціональному рівні, обгрунтовано прерогативу його цільових функцій у контексті розвитку ринкового землекористування. Запропоновано теоретико-методологічні підходи щодо оптимізації рішень у системі землекористування, побудованих на використанні теорії нечітких множин. Сформовано інформаційну базу даних для розрахунку балансу гумусу у грунті з метою управління процесом збереження та відтворення його родючості з урахуванням видів сільськогосподарських культур, їх врожайності, способу використання побічної продукції та гранулометричного складу грунту. Визначено показники еколого-економічної та соціальної ефективності земельного менеджменту у системі управління земельними ресурсами.

Висвітлено вплив соціально-історичних умов розвитку суспільних, зокрема земельних, відносин на формування системи управління земельними ресурсами. Розкрито суть, принципи, завдання та функції регіонального управління даними ресурсами за умов ринкової економіки та нових земельних відносин. Обгрунтовано необхідність перегляду на системній основі концептуальних орієнтирів і пріоритетів розподілу функцій управління земельними ресурсами на регіональному рівні та визначення відповідно даних завдань управління. Розроблено критерії та показники оцінки його ефективності та визначено, як недостатній і неадекватний, рівень існуючих управлінських рішень потенціальним можливостям регіональних земельних ресурсів та їх стану. Розроблено структуру та зміст організаційно-економічного механізму управління в галузі використання, охорони земель та землеохоронної діяльності й розвинено метод землеустрою як основний метод управління земельними ресурсами на регіональному рівні.

Розкрито структуру та організацію діяльності органів земельних ресурсів (ЗР), спеціально уповноважених органів у сфері державного управління (ДУ) ЗР, проведення землеустрою, особливості розпорядження землями державної та комунальної власності, державної політики у галузі використання та охорони земель. Висвітлено проблеми та перспективи розвитку земельного законодавства та земельних відносин. Визначено напрямки удосконалення ДУ ЗР за сучасних умов, стратегію адаптації земельної політики України до вимог ЄС.

Визначено сучасні тенденції розвитку відносин власності на земельні ресурси та проведено ретроспективний аналіз земельної реформи в Україні. Розроблено концептуальну модель механізмів розвитку земельних відносин в контексті збалансованого використання, охорони та відтворення земельних ресурсів як складової просторового соціально-економічного розвитку. Встановлено причини виникнення еколого-економічних проблем у сфері землекористування та запропоновано засоби їх розв'язання. Для цього визначено структуру механізмів розвитку земельних відносин, спрямовану на їх вдосконалення, з метою обгрунтування конкретних інструментів для формування системи збалансованого використання та відтворення земельних ресурсів. Доведено необхідність впровадження інноваційних форм управління відносинами щодо землекористування у зв'язку з екологічними обмеженнями стосовно використання земельних ресурсів.

Обгрунтовано поняття та сутність управління земельними ресурсами та землекористуванням як економічної функції власності на землю. Висвітлено теоретичні засади і практичні рекомендації щодо формування цілісної системи управління земельними ресурсами як економічної функції власності на землю - державою як їх власником. Проаналізовано тенденції розподілу земель за формами власності, категоріями та видами суспільних інтересів та надано оцінку еколого-економічної ефективності земельними ресурсами за останні роки здійснення земельної реформи. Визначено напрями удосконалення інституціонального середовища управління земельними ресурсами та місце і роль земельної ренти як інституціональної основи підвищення ефективності їх управління.

Розглянуто тенденції щодо зміни структури земельного фонду та фактори, які впливають на такі зміни. Запропоновано заходи щодо оптимізації фонду земельних ресурсів, що надасть змогу збалансувати земельний фонд країни.

Зазначено, що адміністрування земельних ресурсів за реальних умов повинно базуватись на теорії прийняття стратегічних рішень за умов часткової або повної невизначеності. Господарські рішення повинні прийматись на базі матриці оцінювання з урахуванням ризиків і критеріїв оцінювання.

Рассмотрены современные земельно-информационные системы земельного управления. На основе проведенного анализа выделены существующие проблемы информационного обеспечения процесса управления земельными ресурсами. Сформулированы предложения по совершенствованию информационных систем с использованием современных технологий.

Висвітлено проблеми запровадження земельно-кадастрової системи на сучасному етапі розвитку земельних відносин в Україні. Визначено підходи до вдосконалення земельно-кадастрового обліку як необхідної умови функціонування системи державного управління земельними ресурсами.

Запропоновано методику оцінювання ефективності управління темними ресурсами з метою забезпечення державного економічного контролю як муніципальної одиниці, так і регіону в цілому. На основі даної методики розроблено механізм підвищення ефективності управління.

Приведены данные по перераспределению земель в Украине, освещены вопросы формирования новых объектов земельной собственности на начало 2001 г. Определены главные задачи землеустроительных работ на текущий момент. Показана необходимость осуществления землеустройства в системе земельного менеджмента и специфика подготовки специалистов в Киевском национальном университете строительства и архитектуры.

Проанализированы существующие толкования понятия "земельный менеджмент" и предложена его новая версия. Рассмотрены потребности общества в земельном менеджменте на разных фазах развития. Определена сущность процессов, составляющих специфическую сферу деятельности, именуемую "земельный менеджмент". Показана неадекватность применения к данной деятельности термина "управление земельными ресурсами".

Розглянуто актуальні питання у сфері державного управління використанням земель рекреаційного призначення. Акцентовано на необхідності термінового вдосконалення правової та законодавчої бази державного управління використанням земель у цілому та земель рекреаційного призначення зокрема; здійсненні контролю органами державної влади; визначенні складу земель рекреаційного призначення та їх розмежування. На основі останніх досліджень проаналізовано способи та методи управління використанням земель рекреаційного призначення, здійснення контролю органами державної влади, визначення складу земель рекреаційного призначення та їх розмежування. Окреслено проблематику сучасних теорій і методів контролю у сфері державного регулювання. Виокремлено такі пріоритетні завдання для вирішення проблем у сферах управління використанням земель рекреаційного призначення, здійснення контролю органами державної влади, визначення складу земель рекреаційного призначення: надання спеціального статусу особливо цінним землям рекреаційного призначення; внесення змін до чинного законодавства; встановлення цільового призначення земельних ділянок; затвердження землевпорядної та землеоціночної документації, яка стосується утворення нових земельних ділянок шляхом передачі відповідних повноважень органам земельних ресурсів. Зазначено про такі можливі покращення завдяки виконанню поставлених завдань: в економічній сфері - підвищення інвестиційної привабливості українського землекористування завдяки більш раціональному використанню природно-ресурсного потенціалу земель; збільшення ефективності виробництва; в екологічній сфері - гарантування техногенно-екологічної безпеки життєдіяльності людини, збереження і збагачення довкілля; в соціальній сфері - покращення умов праці та життя сільського населення; створення та підтримання повноцінного життєвого середовища; згладжування регіональних відмінностей в умовах життєдіяльності на всій території України.

Досліджено теоретико-методологічні засади державного управління земельними ресурсами в Україні. Розкрито його сутність та особливості, сформульовано наукові засади формування методології у сфері державного управління земельними ресурсами. Простежено історичні етапи розвитку земельних відносин. Сформульовано основоположні засади державної політики, зокрема формування інституційної системи державного управління земельними ресурсами. Досліджено сучасний стан і проблеми земельної політики в Україні, визначено основні шляхи її вдосконалення.

Розглянуто порядок вибору параметрів оцінювання функціонування системи регулювання та на цій базі запропоновано методику розрахунку показників, які відображатимуть та оцінюватимуть рівень регулювання земельних відносин на засадах сталого розвитку. Критерієм оцінювання земельних відносин щодо використання земельних ресурсів обрано ефективність фінансово-економічного регулювання земельних відносин; критерієм оцінювання щодо охорони та відтворення земельних ресурсів - ефективність стійкості землегосподарських систем; а критерієм оцінювання щодо володіння та розпорядження земельними ресурсами - ефективність інституціональних зрушень в структурі землеволодінь та землекористувань.

Розглянуто проблеми та перспективи інформаційного забезпечення моніторингу земель. Запропоновано шляхи підвищення економічної ефективності використання сільськогосподарських земель за умов ринкової економіки. Обгрунтовано проблеми формування та функціонування Державного земельного кадастру. Подано напрями розвитку системи територіального планування землекористування сільських територій. Висвітлено особливості використання земель історико-культурного призначення. Досліджено сучасний стан геоінформаційного забезпечення ведення кадастрових даних земель сільськогосподарського призначення. Розкрито поняття та зміст раціонального використання й охорони земель сільськогосподарського призначення. Розглянуто питання управління земельними ресурсами на регіональному та місцевому рівнях.