Розглянуто пошук рольового місця сучасного українського репертуарного театру у закріплених нормативними актами креативних індустріях, які мають стати рушійною силою у національній економіці. Щоб така сила "запрацювала" повинен відбутися процес індустріалізації, супутниками якого стають спеціалізація, раціоналізація та стандартизація. Представлено, що напрацювання стандартів, як високоякісних зразків для наслідування, у театральній справі повинно стати прерогативою репертуарних театрів. З метою аналізу процесу індустріалізації театральної справи запропоновано математичну модель галузі, що спирається на теорію систем соціальної дії Толкотта Парсонса. Математичний опис галузі дано у вигляді системи нелінійних диференційних рівнянь першого порядку. В якості домінуючих факторів-невідомих в цих рівняннях містяться економічна, організаційна, ментальна та соцієтальна складова внутрішнього середовища галузі. Всі перелічені складові взаємодіють із відповідними інституціями у зовнішньому середовищі галузі і вони всі притаманні саме репертуарним театрам, які працюють із глядачем на постійній основі. Формалізований опис містить у собі параметр управління під назвою креативність або інноваторство, який відображає комплекс особових характеристик керівництва галузі та його оточення. Аналіз поведінки моделі суттєво спрощується при припущенні, що серед факторів-невідомих найбільш впливовими на інтегральні результати діяльності галузі є економічна та організаційна складові. За таких умов достатньо залишити лише два відповідні диференційні рівняння. Це дозволяє достатньо строго довести, що саме організаційна культура, трудовий менталітет, в якому повинне бути місце такій людській якості як креативність, або інноваційність, або підприємливість є всеохоплюючим, домінуючим фактором індустріалізації театральної справи.