Мета роботи - обгрунтування концепції розвитку фінансово-кредитних інструментів функціонування ринку житлової нерухомості в Україні, реалізація якої спрямована на підвищення ефективності функціонування даного ринку. У результаті дослідження було з'ясовано, що концепція розвитку фінансово-кредитних інструментів функціонування ринку житлової нерухомості є невідіємною складовою реформування системи фінансування інвестицій у житлову нерухомість. Запропоновано власне бачення сутності понять "система фінансування інвестицій у житлову нерухомість" і "модель фінансування ринку житлової нерухомості". Вивчення зарубіжного досвіду дало можливість виокремити дві основні моделі фінансування ринку житлової нерухомості - депозитарна та іпотечна. Застосування компаративного аналізу показало, що модель фінансування ринку житлової нерухомості в Україні є наближеною до депозитної моделі. Запропоновано вдосконалити моделі фінансування на ринку житлової нерухомості України, а на фінансові установи покласти виконання ролі ескроу-агентів, які захищатимуть інтереси покупців нерухомості. Здійснено систематизацію та схематично представлено концепцію розвитку фінансово-кредитних інструментів функціонування ринку житлової нерухомості в Україні з виокремленням її основних елементів. Подальші дослідження будуть стосуватися обгрунтування окремих пропозицій, спрямованих на реалізацію зазначених у статті завдань концепції розвитку фінансово-кредитних інструментів функціонування ринку житлової нерухомості в Україні.

Мета роботи - проаналізувати, як формується попит на житло в Україні в сучасних умовах; розглянути цінові та нецінові чинники впливу на попит та їх роль у розвитку національного ринку житлової нерухомості. Методика - використано офіційні статистичні та аналітичні дані таких провідних джерел як Нацбанк України, національні аналітичні портали нерухомості Лун Україна та DOM.RIA. Результатом роботи є економічна оцінка стану ринку житлової нерухомості України через індикатори попиту. Практична значущість - дослідження надає можливість оцінити рівень впливу кожного з факторів формування попиту на житло в Україні у специфічних умовах сьогодення та може бути використане як економічний інструмент державної політики щодо забезпечення населення житлом і розвитку національної економіки.

Досліджено фактори впливу на функціонування сектора житлової нерухомості, кон'юнктуру ринку нерухомості, конкурентну ситуацію, інвестиційну привабливість сектора. Підкреслено, що житлова нерухомість виконує декілька функцій у суспільстві, а саме: задовольняє житлову потребу, є об'єктом господарської діяльності, виступає механізмом у реалізації соціальної політики держави. Виділено основні етапи формування стратегії розвитку сегмента житлової нерухомості. Зазначено, що варто враховувати моделі поведінки та запитів потенційних клієнтів, зокрема: сегментація ринку первинної житлової нерухомості; виявлення факторів, що впливають на поведінку споживача; моделювання процесу прийняття рішення про купівлю; усвідомлення потреб; оцінка фінансових можливостей; збір та аналіз інформації; оцінка та вибір варіантів нерухомості; рішення про придбання майна; укладання угоди. Встановлено, що доцільним є запровадження цивілізованих відносин між учасниками ринку нерухомості, що можливе за рахунок реалізації законодавчих ініціатив, спрямованих на впровадження моделі фінансування житлового будівництва із використанням рахунків умовного зберігання (ескроу) та забезпечення гарантування прав інвесторів щодо об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в процесі будівництва. Запропоновано власну структура ринку житлової нерухомості та учасників ринкового процесу, відповідно до якої індикаторами діяльності загальнонаціональних ринків житлової нерухомості є діяльність регіональних ринків, які поділяються на первинний і вторинний. Суб'єктами первинного ринку є: інвестори, кредитори, проєктувальники, будівельники, девелопери, проєктні організації, будівельні компанії й організації; вторинного - ріелтори, брокери, оцінювачі, продавці, орендарі. Крім того, виділено групи учасників ринку, зокрема 1 група і професійні учасники, що працюють на комерційній основі; 2 група і аналітики на ринку житлової нерухомості; 3 група і страхові компанії, нотаріальні контори, юридичні фірми, іпотечні банки, фонд земельних ресурсів, органи реєстрації майнових прав, агентства з оцінки нерухомості, органи технічної інвентаризації, судові органи.

Представлено монографію, яка присвячена актуальним проблемам і новітнім тенденціям у ціноутворенні й управлінні вартістю у будівництві в умовах впровадження сучасних інформаційних технологій управління життєвим циклом об'єктів і засобів будівельного інформаційного моделювання (Building Information Modeling, далі - BIM). Розглянуто науково-практичні засади ціноутворення у життєвому циклі будівельної продукції, концептуальні основи розвитку ВІМ в умовах України, пілотний проект застосування ВІМ для планування та реалізації програм капітального ремонту та реконструкції типових багатоквартирних будинків, формування інформаційних баз будівельних матеріалів і інших ресурсів.

Здійснено аналіз забезпечення населення житлом у масштабах країни та в розрізі окремих регіонів з урахуванням методологічних особливостей оцінки показників доступності житла, а також втрати частини житлового фонду внаслідок воєнних дій. Мета статті - методологічне визначення показника і основного тренду доступності житла в Україні та обгрунтування прийнятого для сучасних умов інституціонального механізму доступності житла на основі принципу оренди. Новизна дослідження полягає в обгрунтуванні використання механізму безстрокової оренди житла. Така схема може бути реалізована на державному і регіональному рівнях за безпосередньої участі інвесторів і місцевих органів самоврядування в рамках державно-приватного партнерства. Методами дослідження є кореляційний, аналоговий, варіації динамічних рядів для аналізу регіональної диференціації доступності житла в Україні. Визначено позитивні та проблемні питання чинних механізмів будівництва і придбання житла. Показано перспективні напрями та можливі фінансові механізми реалізації державної житлової політики в умовах сучасного стану будівельної галузі та добробуту населення. В Україні 2000 р. спостерігалося пожвавлення житлового будівництва, проте проблема забезпеченості громадян України житлом не вирішена. Питання забезпечення житлом значно ускладнилось у зв'язку з необхідністю відновлення пошкодженого і зруйнованого фонду. З огляду на такий стан речей визначено перспективні показники динаміки введення житлової площі в експлуатацію з метою наближення рівня забезпеченості громадян України житлом до показників європейських країн. В умовах відсутності на національному рівні офіційних оцінок придбання житла використано коефіцієнт доступності житла як відношення медіанної вартості квадратного метра житлової площі до медіанної заробітної плати. Розраховано коефіцієнт доступності житла по областях України. Відповідно до загальноприйнятої класифікації ринків житла за критерієм доступності, придбання житла в країні суттєво ускладнено. Розраховано кореляцію між показником доступності житла та показником введення загальної площі житлових будівель в експлуатацію, яка виявилася від'ємною. Негативне значення коефіцієнта кореляції свідчить, що регіональні програми забезпечення населення житлом є критично незадовільними. Відповідно до розрахованого індикатора економічних настроїв, на неузгодженість між двома зазначеними показниками впливатимуть значні ризики в будівельній галузі. Визначено позитивні і негативні риси комплексу фінансових інструментів забезпечення доступності житла для населення і їх відповідність стратегічним цілям розвитку житлової політики. Запропоновано фінансово-організаційний механізм оренди як цільовий вектор забезпечення населення житлом.

Розроблено комплексний підхід щодо упраління житловою нерухомістю на базі поєднання правових, економічних та організаційних факторів. Проведено систематизацію та структуризацію факторів, які обумовлюють формування ринку житлової нерухомості. Визначено вагомості впливу чинників на формування ринку житлової нерухомості. Запропоновано класифікацію житлової нерухомості на базі врахування соціальних, економічних, містобудівних, архітертурних, технічних, фізичних ознак. Виявлено особливості об'єктів житлової нерухомості та їх вплив на закономірності формування ринку житла в Україні. Розроблено структурну модель функціонування ринку житлової нерухомості та його інфраструктури. Вдосконалено методику врахування земельної складової у вартості житлової нерухомості.