Наведено результати дослідження щодо визначеності складу лісовиробничого комплексу України, визначення параметрів системи його екологічного менеджменту. Розроблено модель рівноваги системи екоменеджменту комплексу із зовнішнім природним середовищем на перспективу до п'яти років та сформульовано підхід до визначення її параметрів. Зазначено напрями продовження дослідження з метою оптимізації системи екоменеджменту ЛВК України.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)341.0-280-212.1

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж28099 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено еколого-економічні пріоритети організації та розвитку лісоресурсного комплексу України як передумову переходу галузі на засади екологічно збалансованого розвитку. Проведено узагальнення науково-методологічних засад використання лісових ресурсів в еколого-економічній сфері. Оцінено ліс як основний засіб виробництва й ефективний чинник стабілізації навколишнього середовища. Наведено аналітичну оцінку тенденцій розвитку лісоресурсної сфери за умов реформування економіки. Висвітлено тенденції відтворення лісових ресурсів, сформульовано пріоритетні напрямки структурної трансформації лісоресурсного комплексу.

Висвітлено теоретичні та методичні питання запровадження екологічної сертифікації лісів до практики ведення лісового господарства України з метою сприяння сталому екологічно збалансованому розвитку лісового господарства. Розглянуто теоретичні положення екологічної сертифікації лісів. Здійснено аналіз існуючих міжнародних і регіональних схем і запропоновано національну схему та принципи екологічної сертифікації лісів. Проаналізовано фактори, які впливають на розвиток екологічної сертифікації лісів у світі. Установлено найбільш вагомі чинники та характер їх впливу. Визначено структуру витрат на проведення екологічної сертифікації лісів України. Розроблено методику та здійснено розрахунок цих витрат. З метою стимулювання розвитку даної сертифікації лісів в Україні запропоновано принципи й економічні інструменти.

Розроблено основні напрямки структурної перебудови розвитку лісоресурсного комплексу України як передумови переходу галузі до екологічно збалансованих форм господарювання. Узагальнено науково-методологічні засади еколого-економічного оцінювання лісових ресурсів. Визначено їх місце у соціально-економічній сфері, а також роль у стабілізації природно-економічних систем. Наведено оцінку еколого-економічних втрат лісоресурсного потенціалу від природних чинників і антропогенного навантаження. Висвітлено рентні лісоресурсні відносини за умов модернізації економіки. Розкрито суть рентної лісоресурної політики. Показано місце ренти у системі кадастрової оцінки різних компонентів лісу. Сформульовано визначення поняття рентного доходу від експлуатації лісових ресурсів. Проведено аналітичне оцінювання тенденцій розвитку лісоресурсного комплексу за умов реформувння економіки. Наведено пропозиції щодо вдосконалення науково-методологічних засад оподаткування у сфері лісоресурного комплексу з метою значного збільшення фінансових надходжень за рахунок плати та платежів за лісокористування, а також поліпшення еколого-економічного регулювання лісового комплексу, яке базується на лісогосподарському виробництві, лісоексплуатації, первинній і глибокій переробці деревини.

Розроблено теоретико-методологічні засади екологізації виробництва лісового комплексу України, визначено напрямки його модернізації на стадії формування ринкових відносин, базуючись на засадах сталого розвитку. Розкрито зміст поняття "екологізація виробництва" стосовно лісового комплексу, обгрунтовано пропозиції щодо підвищення лісистості території, зростання продуктивності лісів та поліпшення їх природозахисних функцій, виявлено резерви для збільшення площі лісового фонду. Визначено організаційно-економічний механізм екологізації лісового комплексу, основними важелями якого є фінанси, плата за ресурси, плата за відшкодування збитків внаслідок забруднення, науково-обгрунтовані нормативи лісокористування, стимулювання лісоохоронних заходів. Відзначено, що складовою частиною даного механізму є система необхідних індикаторів та показників, узгоджених з існуючою у країні системою статистичної звітності та міжнародними аналогами.

Обгрунтовано теоретико-методологічні й організаційні основи екологічного аудиту (ЕА) в лісовому секторі економіки (ЛСЕ) України у контексті сталого розвитку та проаналізовано його вплив на довкілля. Описано особливості формування системи екологічного менеджменту на основі міжнародних стандартів. Розкрито концептуальні основи забезпечення проведення процедур ЕА на підприємствах ЛСЕ з урахуванням особливостей їх функціонування. Увагу приділено питанням організації внутрішнього ЕА.

Обоснованы теоретико-методологические и организационные основы экологического аудита (ЭА) в лесном секторе экономики (ЛСЭ) Украины в контексте устойчивого развития и проанализировано его влияние на окружающую среду. Описаны особенности формирования системы экологического менеджмента на основе международных стандартов. Раскрыты концептуальные основы обеспечения проведения процедур ЭА на предприятиях ЛСЭ с учётом особенностей их функционирования. Внимание уделено вопросам организации внутреннего ЭА.

Висвітлено теоретико-методологічні основи формування лісового комплексу (ЛК) України. Проведено оцінювання виробничого та фінансово-економічного потенціалу підприємств лісового господарства. Проаналізовано особливості деревообробної та целюлозно-паперової промисловості України. Висвітлено перспективи забезпечення лісосировинними ресурсами ЛК. Розглянуто еколого-економічні проблеми формування екологічно збалансованого ЛК. Визначено лісівничо-економічні тенденції лісоресурсного відтворення, напрями здійснення екологізації лісогосподарського виробництва, вплив лісів на зміни клімату в контексті виконання Україною міжнародних зобов'язань.

Изложены теоретико-методологические основы формирования лесного комплекса (ЛК) Украины. Проведена оценка производственного и финансово-экономического потенциала предприятий лесного хозяйства. Проанализированы особенности деревообрабатывающей и целлюлозно-бумажной промышленности Украины. Освещены перспективы обеспечения лесосырьевыми ресурсами ЛК. Рассмотрены эколого-экономические проблемы формирования экологически сбалансированного ЛК. Определены лесоводческо-экономические тенденции лесоресурсного восстановления, направления осуществления экологизации лесохозяйственного производства, влияние лесов на изменения климата в контексте выполнения Украиной международных обязательств.

Розкрито теоретико-методологічні підходи до управління лісами та лісовим господарством (ЛГ) на еколого-економічних засадах. Проведено порівняльний аналіз національної та зарубіжних систем управління ЛГ. Охарактеризовано потенціал лісових ресурсів і ринки лісової продукції в Центральній і Східній Європі. Розглянуто особливості реформування державного управління ЛГ в країнах з перехідною економікою. Висвітлено сучасні тенденції трансформації екологічних, економічних і соціальних функцій ЛГ. Обгрунтовано шляхи вдосконалення вітчизняної системи управління ЛГ із урахуванням міжнародного досвіду та вимог реформування економіки України.

Раскрыты теоретико-методологические подходы к управлению лесами и лесным хозяйством (ЛХ) на эколого-экономических основах. Проведен сравнительный анализ национальной и зарубежной систем управления ЛХ. Охарактеризованы потенциал лесных ресурсов и рынки лесной продукции в Центральной и Восточной Европе. Рассмотрены особенности реформирования государственного управлени ЛХ в странах с переходной экономикой. Освещены современные тенденции трансформации экологических, экономических и социальных функций ЛХ. Обоснованы пути усовершенствования отечественной системы управления ЛХ с учетом международного опыта и требований реформирования экономики Украины.

Здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення науково-практичного завдання, що полягає у вдосконаленні організаційно-економічних засад екологічно орієнтованого управління лісогосподарюванням відповідно до основних напрямів екологізації лісового господарства та принципів сталого екологічно збалансованого відтворення та використання лісових ресурсів. Проведено еколого-економічне оцінювання деструктивності відтворення та використання лісових ресурсів у контексті необхідності розвитку екологоорієнтованого управління, сформовано функціонально-цільову структуру комплексного механізму еколого-економічного управління лісогосподарюванням. Визначено методичні положення щодо впровадження та функціонування системи екологічного менеджменту лісогосподарських підприємств, а також здійснено оцінювання його мотивування. Охарактеризовано напрями розвитку екологічного маркетингу й аудиту у лісогосподарюванні, сформовані принципи створення системи управління еколого-економічними знаннями у лісовому господарстві, викладено організаційні основи розвитку соціально-екологічної відповідальності лісогосподарських підприємств, а також розкрито особливості аналізу й оцінки ефективності екологічно орієнтованого управління.

Досліджено теоретичні основи реформування лісового господарства (ЛГ) на засадах збалансованого розвитку. Обгрунтовано концептуальні положення реформування системи ЛГ за умов трансформації земельних відносин. Розглянуто методологічні основи збалансованого ведення ЛГ у контексті реформування галузі. Удосконалено методичні засади оптимізації критеріїв та індикаторів збалансованого ведення ЛГ. Проведено оцінку сучасного стану та тенденцій розвитку ЛГ України. Запропоновано наукові підходи до формування системи державного управління ним у контексті впровадження реформ і пан'європейських перспектив, напрями реформування організаційно-економічної структури управління ЛГ. Удосконалено систему стратегічного планування лісогосподарської діяльності, систему податкової політики в лісогосподарській сфері. Надано рекомендації щодо застосування інструментів підвищення еколого-економічної ефективності ведення ЛГ. Набули подальшого розвитку підходи до реформування інституту власності в ЛГ.

Досліджено базові положення реалізації організаційно-економічних стратегій екологічно збалансованого розвитку лісогосподарського виробництва регіону. Висвітлено основні засади розроблення, ухвалення та впровадження дієвої національної лісової політики й її регіональних програм. Запропоновано методологію раціоналізації лісогосподарських процесів за сучасних економічних умов. Акцентовано увагу на організаційно-економічних критеріях екологізації виробничої діяльності лісогосподарських підприємств. Оцінено еколого-економічну базу лісогосподарського фонду регіону. Дослідженню тенденцій зміни вихідних індикаторів розвитку лісового господарства регіону, аналізу виробничо-економічної діяльності лісогосподарських підприємств регіону. Серед рекомендацій науково-практичного характеру уваги заслуговують пропозиції, що стосуються імплементації базових положень концепції сталого розвитку у діяльність лісогосподарських підприємств і ринкової адаптації організаційно-економічного механізму лісогосподарського виробництва регіону на засадах збалансування еколого-економічних і соціальних умов виробничого процесу.

Досліджено об'єкти праці в Лісовому кодексі України, їх відображення у матеріалах обліку використання земельних ресурсів і формування еколого-економічних відносин між власником природних ресурсів та землекористувачами. Проаналізовано використання терміна "ліс" в обліковій та звітній інформації, а також виявлено відсутність у ній показника "лісова екосистема" як основи оцінки та моніторингу стану і охорони навколишнього середовища. Доведено необхідність адаптування звітності із землекористування в лісівництві до європейських стандартів, розробки Закону "Про ліси" за зразком Польщі, спрямованого на вдосконалення правових і фінансових відносин сучасного землекористування в українському лісівництві.

Вивчено екологічну політику ЄС у галузі охорони лісів. Розглянуто взаємозв'язок між лісом і атмосферою. Визначено вплив рельєфу на лісовий грунт. Охарактеризовано основні морфологічні ознаки грунтів і будову грунтового профілю. Розглянуто узагальнені процедури екологічного аудиту лісових ресурсів. Досліджено науково-методологічні засади проведення основного етапу екологічного аудиту лісових господарств. Проаналізовано програми екологічного аудиту лісового господарства на засадах стандартів ЄС.

Досліджено термін "природокористування" в його прикладному значенні "об'єкт праці" в галузі лісівництва і в тісному зв'язку з лісопромисловою діяльністю. Висвітлено, що чинні нормативно-правові акти з лісівництва і публічний дискурс спрямовуються не на їх предметний зміст у сфері природокористування, а більше на використання лісових ресурсів. Отже, використання мінерально-сировинних ресурсів, які є невідновлюваними за економічним змістом, прирівнюється до лісокористування, хоча фізичні обсяги вирощування деревини, її вилучення та реалізації, є відновлюваними і легко вимірюються кількісними показниками. Облікова категорія земельних ресурсів "землі лісові та інші лісисті", за Державним земельним кадастром України (ДЗКУ), на 1 січня 2014 р. становила 10624 тис. га, або 17,6 % площі території. Це є досить потужним ресурсом для розвитку лісівництва, продуктивного і прибуткового землекористування, хоча у складі ДЗКУ вона має назву - ліси та інші лісовкриті площі", з чого випливає, що об'єктом праці, отже, і фіскальної плати, є не земля, а ліс. У складі обліку земельних ресурсів облікової категорії "землі лісогосподарського призначення" немає належної диференціації. Так, у межах рядка "лісогосподарські підприємства" зведено дані за землекористувачами з різним за змістом їх еколого-економічним призначенням. Останнє виключає їх прикладне використання для зваженої оцінки і прийняття організаційно-технічних рішень щодо господарювання, в тому числі для інтенсифікації лісогосподарського виробництва і суміжного розвитку лісопромислової галузі. Таким чином, удосконалення змісту природокористування в галузі лісівництва потребує прикладного осмислення та уточнення земельного, лісового і податкового законодавства щодо його ефективного здійснення і фінансування.

Досліджено теоретичні засади сутності екологізації лісового комплексу регіону та розвинено понятійно-категоріальний апарат об'єкта дослідження. Удосконалено методичні підходи до оцінювання ефективності екологізації лісогосподарської діяльності на регіональному рівні. Узагальнено науково-методичні підходи до адаптації пан'європейських критеріїв екологізації лісового господарства з урахуванням регіональної специфіки. Проаналізовано сучасний стан та економічну ефективність функціонування лісового комплексу Закарпатської області. Обгрунтовано підхід до формування організаційно-економічного механізму екологізації такого комплексу регіону. Запропоновано пріоритетні напрями екологізації лісопромислового виробництва на зазначеному рівні. Обгрунтовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення системи державної підтримки екологізації лісогосподарської діяльності та розвитку екологічного менеджменту в лісовому комплексі регіону.

Ідентифіковано й обгрунтовано класифікаційні ознаки розподілу функцій лісів у системі збалансованого лісокористування за трьома блоками: екологічні, соціальні та економічні. Визначено, що у процесі трансформації лісової галузі відповідно до сучасних екологічних, економічних та соціальних вимог має бути посилена роль соціальних функцій, які виступатимуть як активний чинник змін зовнішнього і внутрішнього середовища галузі та суб'єктів господарювання. З'ясовано, що формування стратегії збалансованого лісокористування передбачає вивчення її системоутворювальних чинників, передусім, тих, вектор дії яких зумовлює негативний вплив. Такі чинники доцільно виокремити у 5 груп: організаційно-правові, економіко-фінансові, соціальні, екологічні, просторові. Дослідження чинників кожної групи надало змогу: визначити витоки, характер і формат проблем; підібрати релевантні інструменти, які, утворюючи внутрішній механізм реалізації стратегії збалансованого лісокористування, нададуть змогу зменшити або уникнути небажаних ефектів під час реалізації стратегії, виявити концептуальний підхід до оцінки впливів інституційних чинників на процес формування стратегії збалансованого лісокористування. Доведено, що сучасний формат реалізації законодавчих норм, прав власності і діяльності органів управління у галузі лісового господарства не сприяє її розвитку на засадах збалансованості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства. Удосконалено методичний підхід до оцінки ефективності екологічно збалансованого управління лісовим господарством, що передбачає застосування сукупності оціночних критеріїв та індикаторів, які характеризують поєднання лісівничих, лісоексплуатаційних, лісоохоронних, лісозахисних та лісовідновних процесів у лісовому господарстві.

Визначено сутність і зміст екологічно збалансованого управління лісовим господарством. Узагальнено та поглиблено теоретичні підходи до формування організаційно-економічного механізму даного управління. Проаналізовано сучасний стан та проблеми управління в лісовому господарстві України. Удосконалено методичні підходи до оцінки ефективності екологічно збалансованого управління лісовим господарством. Обгрунтовано стратегічні пріоритети екологічно збалансованого розвитку лісового господарства. Удосконалено фінансовий інструментарій регулювання відтворення лісових ресурсів. Обгрунтовано пропозиції щодо ефективного функціонування елементів організаційно-економічного механізму екологічно збалансованого управління лісовим господарством.

Мета роботи - виявлення факторів, що сприяють формуванню демонстраційних формальних правил, та визначення їх впливу на динаміку ефективності чинних інституційних рамок. Показано, що основною причиною формування демонстраційних формальних правил є прагнення політичних сил отримати додаткові голоси на виборах. При цьому вдаватися до практики прийняття демонстраційних формальних правил можуть як опозиційні політичні сили, так і ті, що знаходяться при владі. Факторами, що сприяють прийняттю демонстраційних формальних правил, є: відсутність впливу зацікавлених груп, високий рівень занепокоєння суспільства та низький рівень трансакційних витрат, що пов'язані з прийняттям відповідних демонстраційних формальних правил. Виявлено, що основними вадами демонстраційних формальних правил є їх низька ефективність, що у випадку поширення практики маніпулювання суспільними настроями супроводжується значною зворотною несиметричністю, та небезпека створення в суспільстві ілюзії розвіязання відповідної проблеми. Внаслідок цього виникає загроза консервації, у довгостроковій перспективі, неефективних чинних інституційних рамок. Доведено, що як демонстраційні формальні правила можуть бути прийняті виключно ті формальні правила, що не суперечать морально-етичним поглядам більшої частини суспільства, не створюють для більшості споживачів надмірних додаткових трансакційних витрат бюрократичних процедур і не суперечать інтересам жодної зацікавленої групи. Внаслідок цього демонстраційні формальні правила можуть характеризуватися виключно цільовою неефективністю. Показано, що єдиним заходом попередження виникнення демонстраційних формальних правил є підвищення загальної освіченості населення, що має не лише обмежити маніпулювання суспільними настроями навколо проблем, що регулюються демонстраційними формальними правилами, але й дозволить суспільству тверезо оцінювати як рівень загрози тих чи інших проблем, так і ефективність запропонованих формальних правил.