Визначено, що на сучасному етапі свого розвитку, за умов трансформації державної політики щодо фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарського виробництва, аграрний сектор економіки України потребує залучення значних фінансових ресурсів. Запропоновано основні концептуальні підходи до побудови системи страхування в сільському господарстві.

Розглянуто теоретичні та практичні питання комплексної оцінки ризику в діяльності сільськогосподарських підприємств. Удосконалено класифікаційний розподіл ризиків, обгрунтовано його критеріальні ознаки та систематизовано методи менеджменту ризиком. Розроблена методика визначення кількісної оцінки ризику в сільськогосподарських формуваннях дозволяє менеджерам і керівникам підприємств діагностувати й оцінити ризик, здійснювати автоматизовані розрахунково-аналітичні роботи щодо обгрунтування управлінських рішень в аграрному менеджменті з використанням економіко-математичних методів і моделей.

Проаналізовано основні результати досліджень науковців з питань сутності категорії "ризик", його класифікації, причин і джерел виникнення, здійснено теоретичне узагальнення теорії ризик-менеджменту. Обгрунтовано теоретико-методологічні підходи до оцінювання ризиків сільськогосподарської діяльності. Визначено й уточнено критерії оцінювання впливу виробничих ризиків на результати діяльності сільськогосподарських підприємств та оцінено ризики їх комерційно-збутової діяльності. Висвітлено основні напрями мінімізації виробничих ризиків у діяльності сільськогосподарських підприємств, включаючи державні гарантії відшкодування втрат по застрахованих об'єктах. Визначено ступінь готовності керівників сільськогосподарських підприємств до управління ризиками за умов невизначеності. Розроблено пропозиції щодо зменшення негативного впливу виробничих ризиків на результати сільськогосподарської діяльності.

Досліджено системи, що мають відношення до економічної безпеки аграрного сектору. Розроблено механізм реалізації трансформації господарської системи. Запропоновано заходи вдосконалення політики у сфері забезпечення економічної безпеки аграрного комплексу України, що науково обгрунтовуються теоретичними положеннями та практичними пропозиціями.

Розглянуто теоретичні, методологічні та практичні основи забезпечення економічної безпеки аграрних підприємств за умов регіонального господарювання. Досліджено сутність економічної безпеки України, її регіонів і підприємств. Проаналізовано економічну безпеку аграрних підприємств Луганського регіону на підставі методу експертних оцінок. Вдосконалено зміст понять "економічна безпека підприємства" як стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства від реальних і потенціальних джерел економічних загроз; "економічна безпека регіону" як сукупність стану умов і факторів, які характеризують стабільність, стійкість і можливість послідовного розвитку економіки області в масштабах його інтеграції з економікою країни. Розроблено методичні підходи стосовно комплексної системи аналізу економічної безпеки за такими напрямками: стійкість, стабільність і здатність до розвитку. Запропоновано методику оцінки та формування системи показників економічної безпеки аграрних підприємств.

Виявлено недоліки проведених реформ функціонування та розвитку аграрних соціально-економічних систем. Обгрунтовано форму кооперації у вигляді неприбуткових кооперативів. Показано необхідність державної підтримки сільськогосподарського виробництва. Запропоновано зміни форм даної підтримки. Виявлено значні потенційні виробничі можливості агропромислового комплексу та підвищення конкурентоспроможності його продукції. Запропоновано стохастичну економіко-математичну модель сільськогосподарського підприємства, а також оригінальні моделі дослідження факторів зниження ступеня економічного ризику. Розроблено програмний модуль OPTIMA для автоматизації процесів формування параметрів моделей та їх реалізації на ЕОМ. Здійснено дослідження факторів зниження ступеня економічного ризику та управління даним показником.

Запропоновано модель оцінювання ефективності системи економічної безпеки на підприємствах агропромислового комплексу на основі багатовимірних статистичних методів, яка є інструментом управління економічною безпекою підприємства, обгрунтування управлінських рішень і забезпечення фінансової стабільності та подальшого розвитку. Уточнено поняття економічної категорії "економічна безпека агропромислового підприємства" (АПП) як стан суб'єкта господарювання АПК, який забезпечує захист інтересів підприємства, фінансову стабільність і можливість подальшого розвитку в контексті забезпечення продовольчої безпеки країни. Набув подальшого розвитку методичний підхід до проведення аналізу економічної безпеки на АПП, який враховує їх особливості, а також більш детально відображає етапи його проведення. Удосконалено методику оцінювання рівня економічної безпеки АПП, яка передбачає застосування методу середньозважених величин.

Проаналізовано основні напрями стратегії і запропоновано порядок розрахунку функціональних критеріїв економічної безпеки аграрних підприємств.

Досліджено мету, заходи, об'єкти, складові економіко-організаційного механізму економічної безпеки підприємств агропромислового комплексу. Науково обгрунтовано авторський підхід до структури та основних складових даного механізму.

Розроблено та апробовано показник комплексної оцінки рівня цінових і структурних ризиків сільськогосподарських підприємств з подальшою метою вибору маркетингової стратегії. У результаті дослідження виявлено, що сільськогосподарські підприємства з високим значенням коефіцієнта цінових і структурних ризиків мають вищі показники ефективності господарювання у порівнянні з групами з нижчим значенням цього показника. Водночас у великих підприємствах (переважно агрохолдингах) на певному етапі, що відповідає встановленому критичному розміру площі або поголів'я, з'являється можливість диверсифікувати виробництво, а відповідно, і знизити коефіцієнт цінових і структурних ризиків. Подальші дослідження будуть полягати у встановленні груп сільськогосподарських підприємств на підставі відмінностей в ефективності господарювання за обраними критеріями (рентабельність реалізації продукції, прибуток на 1 га та урожайність культур/продуктивність тварин), що обумовлені не територіально-географічним положенням, а особливостями формування ринку аграрної продукції України.

Розглянуто складові економічної безпеки підприємства і місце в ній стратегічної стійкості. Визначено зміст поняття стратегічної стійкості, чинники та особливості її забезпечення в аграрній сфері. Проаналізовано основні причини та процес втрати стратегічної стійкості аграрними підприємствами.

Розглянуто специфіку застосування різних методів мінімізації економічних ризиків на сільськогосподарських підприємствах. Визначено сучасні та перспективні методи мінімізації ризику, застосування яких в управлінні ризиками має найбільшу ефективність.

Досліджено стан, проблеми та перспективи розвитку економічної безпеки агропромислових підприємств (АП). Викладено теоретико-методичні аспекти економічної безпеки підприємств, уточнено зміст поняття "економічна безпека підприємства". Узагальнено принципи побудови, функції та структуру економіко-організаційного механізму формування економічної безпеки підприємств, уточнено зміст поняття "економіко-організаційний механізм формування економічної безпеки підприємства". Систематизовано методи оцінювання рівня економічної безпеки агропромислових підприємств. Розроблено інтегрований методичний підхід щодо діагностики рівня економічної безпеки АП. Запропоновано алгоритм прийняття управлінського рішення з урахуванням інтегрального показника діагностики рівня економічної безпеки АП. Обгрунтовано прийняття управлінських рішень щодо підвищення рівня економічної безпеки АП. Вдосконалено структуру економіко-організаційного механізму формування економічної безпеки АП, розроблено стратегічно-орієнтовану модель побудови економіко-організаційного механізму формування економічної безпеки АП, проведено прогнозування тенденцій розвитку АП на основі стратегічно-орієнтованої моделі.

Розроблено теоретико-методологічні, методичні та прикладні аспекти системного управління ризиками сільськогосподарських підприємств (СГП) і рекомендації щодо підвищення ефективності прийняття управлінських рішень у ризикових ситуаціях. На основі вивчення й узагальнення зарубіжного та вітчизняного досвіду уточнено сутність понять "ризик", "ризик-менеджмент", "ризикостійкість", "ризикозахищеність". Систематизовано і доповнено класифікацію ризиків з урахуванням специфічних особливостей діяльності СГП. Узагальнено методичні аспекти оцінки ризику, ризикостійкості та ризикозахищеності СГП. На системній основі проаналізовано структурні й організаційні зміни, динаміку основних економічних показників діяльності СГП, оцінено фактори ризику у їх функціонуванні. Розроблено організаційно-економічний механізм системного управління ризиками СГП як систему взаємопов'язаних організаційних, економічних та інформаційних заходів, цілеспрямованих впливів і специфічних інструментів впливу. Обгрунтовано необхідність прийняття рішень щодо формування ризикозахищеності СГП на основі розрахунку точки беззбитковості з метою підвищення обгрунтованості превентивних антиризикових заходів.

Розроблено практичні рекомендації та обгрунтовано теоретичні положення щодо вдосконалення процесу управління ризиками на сільськогосподарських підприємствах (СГП). Виділено основні види ризику в сільськогосподарській діяльності: виробничий, ціновий, екологічний ризик і ризик, пов'язаний з персоналом. Запропоновано методику кількісного оцінювання цінового та виробничого ризику з урахуванням усього розподілу ймовірностей настання ризикової події. Проведено емпіричний аналіз ризиків для підприємств Миколаївської області для основних видів сільськогосподарської продукції з використанням запропонованої методики. Оцінка ефективності управління ризиками СГП виявила, що навіть горизонтальна диверсифікація виробництва на рівні продукції рослинництва значно знижує цінові та виробничі ризики. Показано, що одні і ті ж ризики діяльності СГП по-різному впливають на стабільність підприємства залежно від зовнішньоекономічних умов. Коливання цін на зернові та олійні культури залежать більшою мірою від світових цін на аналогічну продукцію, ніж від врожайності. Запропоновано методику оцінювання доцільності страхування врожайності та посівів, яка враховує складові страхової премії та альтернативи страхування для підприємств. Показник "фінансового стимулу до страхування" дає кількісну оцінку в грошових одиницях наслідків вибору страхування врожаю. Механізм природного хеджування - негативна кореляція між ціною реалізації продукції та врожайністю - впливає на всі методи активної мінімізації ризику. При цьому природне хеджування так само знижує цінові ризики закупівлі палива та азотних добрив при виробництві технічних культур, які популярні як біомаса за кордоном.

Запропоновано авторське трактування поняття "економічна безпека", розвинуто класифікацію її складових. Ідентифіковано особливості та чинники, що негативно впливають на рівень економічної безпеки сільськогосподарських підприємств. Розроблено методичний підхід інтегрального оцінювання економічної безпеки цих підприємств з метою ефективного управління значеннями індикаторів, що відображають рівень організації, фінансової стійкості та ступінь нейтралізації загроз. Удосконалено організаційно-економічний механізм гарантування зазначеної безпеки шляхом врахування цілей, пріоритетів, інструментів нейтралізації загроз економічної безпеки таких підприємств.

Розглянуто теоретичні та прикладні аспекти формування економічної безпеки сільськогосподарських підприємств (СП) як ключового критерію оцінювання їх діяльності з позицій стабільності та надійності в бізнесі. Досліджено суть, функціональні складові й особливості економічної безпеки СП. Проведено комплексний аналіз виробничого потенціалу СП. Визначено основні детермінанти, що мають вплив на формування економічної безпеки й ідентифіковано її загрози залежно від джерел виникнення. Проведено оцінювання рівня економічної безпеки СП. Запропоновано пріоритетні шляхи підвищення рівня економічної безпеки СП. Розроблено пропозиції щодо розвитку її інституційного забезпечення. Розглянуто питання вдосконалення механізму управління економічною безпекою СП.

Досліджено теоретичні, методичні та практичні засади формування економічної безпеки сільськогосподарських підприємств. Уточнено зміст поняття, функціональні складові та визначальні чинники економічної безпеки сільськогосподарських підприємств. Запропоновано методику її оцінювання на основі узагальнення існуючих підходів щодо проблеми дослідження. Розроблено відповідне програмне забезпечення, за допомогою якого здійснено моніторинг економічної безпеки сільськогосподарських підприємств Житомирщини. На основі виявлених проблем і стримуючих чинників економічної безпеки визначено стратегічні орієнтири підвищення рівня економічної безпеки. Удосконалено пропозиції щодо впровадження організаційно-економічного механізму її формування. Для виявлення резервів підвищення рівня економічної безпеки підприємств запропоновано оптимізацію її складових з використанням методів лінійного та стохаотичного моделювання.

Розкрито практичні аспекти формування системи управління економічною безпекою підприємств. Визначено сфери, в яких перебувають головні чинники загроз і небезпек. Проаналізовано ряд етапів формування системи управління економічною безпекою сільськогосподарських підприємств (СГП). Запропоновано пріоритетні напрями формування та вдосконалення інституційного середовища економічної безпеки СГП.

Досліджено тенденції та особливості забезпечення економічної безпеки підприємств АПК. Визначено їх першорядні завдання з метою підвищення економічної ефективності виробництва та забезпечення економічного зростання. Обгрунтовано напрями виробничої та реалізаційної діяльності, що нададуть змогу забезпечити економічну безпеку за умов вітчизняного ринку.