Розглянуто теоретичні та методичні проблеми розвитку промисловості України на інноваційних засадах. Значну увагу приділено інноваційній діяльності господарюючих суб'єктів як основної ланки промисловості за умов переходу до змішаної економіки. Викладено концептуальні засади управління фінансами підприємств, планування виробництва, управління проектами та програмами, державного регулювання, інформаційного забезпечення, контролінгу, комплексної оцінки інноваційної діяльності.

Рассмотрены теоретические и методические проблемы развития промышленности Украины на инновационных основах. Значительное внимание уделено инновационной деятельности субъектов хозяйствования как основного звена промышленности в условиях перехода к смешанной экономике. Изложены концептуальные основы управления финансами предприятий, планирования производства, управления проектами и программами, государственного регулирования, информационного обеспечения, контролинга, комплексной оценки инновационной деятельности.

Індекс рубрикатора НБУВ: У530.0-55 + У9(4УКР)300-55

Рубрики:

Економіка промисловості в цілому

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблеми щодо вторинних матеріальних ресурсів (ВМР) і поводження з продуктами промисловості в Україні та за кордоном. Показано, що у металургійної галузі України створюється найбільша кількість відходів та другорядних продуктів. Рівень їх утилізації не перевищує 40 %, у порівнянні з 65 - 80 % у промислово розвинутих країнах. Показано необхідність більш чіткого розмежування понять "відходи" та "вторинна сировина". Запропоновано ряд поправок до закону "Про відходи", прийняття яких дозволить активізувати процеси з використання ВМР та поліпшити економічну та екологічну ситуацію в Україні.

Рассмотрены состояние и проблемы обращения с вторичными материальными ресурсами (ВМР) и побочными продуктами промышленности на Украине и за рубежом. Показано, что в металлургической отрасли Украины образуется наибольшее количество отходов и побочных продуктов. Уровень их утилизации не превышает 40 % по сравнению с 65 - 80 % в промышленно-развитых странах. Показана необходимость более четкого разграничения понятий "отходы" и "вторичное сырье". Предложен ряд поправок к закону "Об отходах", принятие которых позволит активизировать процессы по использованию ВМР и улучшить экономическую и экологическую ситуацию в Украине.

State and problems of manipulation with secondary material resources (SMR) and by-products of industry in the Ukraine and abroad are considered. It is shown, that in metallurgical branch of the Ukraine, the largest amount of wast and by-products are formed. The level of their utilization not excess 40 % comparatively to 65-80 % in industrial-developed countries. The necessity of more clear differentiation of conceptions "waste" and "secondary raw materials" is shown. The row of corrections to the Law "About waste", acceptance of which allow to activate processes of usage SMR and improve economic and ecology situation in the Ukraine, was proposed.

Розглянуто загальносвітові тенденції розвитку промисловості. Наведено результати системного аналізу промислового комплексу України, зокрема, його потенціалу, тенденцій розвитку, технологічної інфраструктури, ефективності використання основних фондів і інвестиційного ресурсу на макро- та регіональному рівнях. Запропоновано комплекс методичних і організаційних заходів щодо посилення впливу державної регіональної політики на забезпечення технологічного рівня та здійснення технологічної модернізації виробництва.

Рассмотрены общемировые тенденции развития промышленности. Приведены результаты системного анализа промышленного комплекса Украины, в частности, его потенциала, тенденций развития, технологической инфраструктуры, эффективности использования основных фондов и инвестиционного ресурса на макро- и региональном уровнях. Предложен комплекс методических и организационных мероприятий по усилению влияния государственной региональной политики на обеспечение технологического уровня и осуществление технологической модернизации производства.

Розкрито сутність, роль і значення інноваційної інфраструктури як чинника реалізації інноваційної моделі розвитку економіки. Надано її класифікацію за призначенням, видом і організаційними формами. Висвітлено світовий досвід і можливі шляхи побудови сучасної інноваційної інфраструктури в Україні. Запропоновано заходи з прискорення її розвитку і активізації інноваційної діяльності.

Уточнено визначення поняття "спеціальна (вільна) економічна зона", "технологічний парк" та "технополіс". Проаналізовано сучасний стан розвитку інноваційної діяльності, особливості становлення та функціонування технологічних парків в Україні. Наведено стратегію та тактику розвитку технопарків, їх головні завдання (удосконалення нормативно-правового забезпечення, формування цілісної системи управління, активізацію залучення інвесторів, посилення інформаційно-рекламної підтримки, забезпечення моніторингу інноваційної та інвестиційної діяльності). Розроблено методику оцінки ефективності діяльності інноваційних проектів та технопарків, що базується на принципах цільової спрямованості, комплексності, ефективності, координації з регіональними програмами. Визначено головні блоки даної методики: оцінки організаційно-правового забезпечення, соціально-економічного та екологічного потенціалу з урахуванням факторів ризику. Наведено пропозиції щодо удосконалення організаційно-економічного механізму функціонування технологічних парків у системі спеціальних (вільних) економічних зон в Україні.

З метою зіставлення енергоефективності промисловості України та зарубіжних країн розроблено методику оцінки ефективності витрат на енергоносії за видами економічної діяльності на основі таблиць "витрати - випуск". Сформовано базу даних для здійснення розрахунків за 25 країнами. Кількісно оцінено, зіставлено та проаналізовано ефективність витрат на енергоресурси при виробництві продукції в зазначених країнах у розрізі видів енергоносіїв та видів промислової діяльності.

Розглянуто основні принципи застосування кластерного підходу в наукомістких секторах української економіки, запропоновано можливі заходи державної підтримки формування високотехнологічних галузевих кластерів.

Проаналізовано сучасний стан інноваційної діяльності в промисловості й основні підходи до сутності інновацій, які лежать в основі інноваційного законодавства України та інших країн. Підтверджено доцільність спрямування зусиль держави на фінансову підтримку, насамперед істотних інновацій; запропоновано критерії диференціації інноваційного регулювання.

Рассмотрена наиболее развитая система промышленного энергетического менеджмента, которая создается на основе международного стандарта ИСО 50001.

Досліджено теоретичні і практичні питання визначення суті глобальних цивілізаційних викликів для світу та країни в частині розвитку інформаційних систем та технологій за умов третьої промислової революції та їх вплив на розвиток економіки України на сучасному етапі.

Розглянуто інновації у сфері виробничих технологій; проаналізовано пріоритети США, Китаю, а також країн Євросоюзу в галузі інноваційних виробничих технологій. Визначено, що характерною рисою сучасної стадії розвитку інноваційної діяльності є утворення в найбільших фірмах спільних науково-технічних комплексів. Особливу увагу приділено найбільш передовим виробничим технологіям, серед яких можна виділити технології комп'ютерного інжинірингу, адитивні технології і безпосередньо "фабрики майбутнього", як результат запропоновано найбільш важливі переваги цих інноваційних технологій.

Мета статті - дослідження сутності дефініції "дизруптивні інновації" та природи дизруптивних процесів, які, на думку президента Всесвітнього економічного форуму в Давосі К. Шваба, є драйверами Четвертої промислової революції та призводять до кардинальної зміни цінностей на ринку. Обгрунтовано необхідність удосконалення категоріального апарату теорії дизруптивних інновацій внаслідок виникнення розбіжностей між теоретичними та прикладними аспектами її застосування у світовій практиці дизруптивних трансформацій. Зокрема, здійснено порівняльний аналіз якісних характеристик підтримуючих і дизруптивних інновацій з висвітленням аспектів, що зумовили необхідність доповнення сутності останніх. На основі дослідження цих аспектів конкретизовано змістовне наповнення дефініції "дизруптивні інновацій". Розглянуто проблеми використання теоретичної бази дизруптивних процесів у вітчизняній науковій літературі, зокрема виникнення низки однакових за сутністю, проте різних за назвами дефініцій, що використовуються в межах теорії дизруптивних інновацій. Здійснено аргументацію використання саме терміна "дизруптивні інновації" як форми добору у сфері інновацій. Досліджено організаційні аспекти впровадження дизруптивних інновацій, а також обгрунтовано потребу недопущення зміщення акцентів у сторону підтримуючих інновацій. Визначено критично важливі передумови та ключові принципи "дизруптивності" інновацій, врахування яких суттєво збільшує можливості підприємств щодо реалізації їх інноваційного потенціалу. Подальші дослідження будуть спрямовані на розробку заходів щодо нівелювання негативного впливу дизруптивних процесів на діяльність суб'єктів господарювання в умовах національної економіки.

Розглянуто проблеми інноваційного розвитку економіки за сучасних умов. Виконано докладний аналіз досвіду США та інших провідних держав. Наведено перелік основних напрямів наукових досліджень, які становлять найбільший інтерес для економічного розвитку. Розглянуто еволюцію технологічних укладів і докладно висвітлено особливості високошвидкісної обробки як ефективної сучасної технології. Наведено приклади використання нових технологій і технічну характеристику створеного високошвидкісного устаткування.

Розглянуто питання реіндустріалізації в розвинених країнах (країнах ЄС та США), а також в країнах, що розвиваються. Досліджено стратегію інової індустріалізаціїі, яка сьогодні стає пріоритетом економічної політики більшості країн розвиненого світу. Доведено, що постіндустріальна економіка більше не може виступати в якості надійного підгрунтя економічного розвитку, оскільки для нього необхідний базис - матеріальне виробництво, саме в матеріальному виробництві формується попит на інновації, що забезпечує динамічний розвиток інноваційної економіки. Визначено, що основним змістом реіндустрілізації стає процес поширення "проривних технологій", які охоплюють як формування нових галузей, секторів економіки та промисловості, а також їх поширення в традиційних секторах економіки. Аналізуючи світовий досвід в області розроблення та реалізації сучасної промислової політики, варто відзначити, що концептуальні підходи, зміст та інструменти промислової політики в корені змінюються в напрямку нової промислової політики, яка приходить на зміну традиційної. За допомогою проведеного аналізу подано характеристику структурних змін, які вже відбулись та прогнози на майбутні зміни в державах Європи та США, що стосуються проблеми відродження та розвитку власної промисловості. Проведене дослідження надало змогу визначити, що, ураховуючи різноманітні чинники, можна зазначити, що країни, що розвиваються, є безперечними лідерами за рівнем вартості робочої сили, витрат на електроенергію, але значно поступаються передовим країнам в розвитку інноваційного потенціалу, ефективності економічної політики, а також у формуванні законодавчої та нормативно-правової системи в промисловій сфері. Принципове значення має переосмислення ролі сучасного індустріального розвитку і для України, яка не може динамічно розвиватися поза глобальним трендом світового розвитку - нової індустріалізації. Узагальнення досвіду з цього питання надало можливість визначити напрями її упровадження, оскільки сьогодні, особливо актуальним стає структурна перебудова національної економіки та модернізація технологічної бази на основі переходу на нову технологічну основу.

Визначено основні ризики, супутні процеси підготовки та впровадження технологічної концепції Індустрія 4.0. Розглянуто концепцію Індустрія 4.0, розкрито зміст її ключових технологічних компонентів і складових. Визначено зміни, які відбудуться під впливом поширення Індустрії 4.0 у виробничих і бізнес-процесах, у процесах організації виробництва, маркетингу, розробки та реалізації продукції, у формах конкуренції та формуванні споживчої цінності. Наведено бізнес-модель "довгого хвоста", що дозволила розкрити переваги, які надає Індустрія 4.0. Визначено ключові можливості та перспективи, що надає концепція Індустрія 4.0. Сформульовано три основні групи ризиків, які супроводжують Індустрію 4.0: ризики входження до концепції, ризики невходження до неї та ризики її реалізації. Розкрито особливості кожної групи; виділено ризики, що до них належать; визначено їх зміст і характер прояву. Окремо розглянуто ризик втрати ділових зв'язків та обгрунтовано причини його виникнення. Доведено, що Індустрія 4.0 відкриває перед підприємствами і національними економіками нові горизонти і створює передумови для якісних змін у світових економічних відносинах. Втім, окрім нових можливостей, вона несе в собі низку вагомих ризиків, що загострює необхідність формування зважених і своєчасних рішень на рівні держав, бізнесу та науки, які б не тільки ураховували позитивний вплив нових технологій та технологічних концепцій, але й попереджали імовірні негативні наслідки як впровадження Індустрії 4.0, так і відмови від неї.

Досліджено феномен четвертої промислової революції, впливу її наслідків на розвиток суспільства на глобальному рівні, систематизації її основних викликів та можливих наслідків. Проаналізовано рівень розвитку цифрової економіки в Україні; окреслено роль і місце України в епоху технологічних змін; визначено місце України серед країн світу за глобальним індексом інновацій; досліджено основні фактори економічного середовища України щодо готовності до четвертої промислової революції та сформовано основні драйвери економічного піднесення України за рахунок ефективного впровадження атрибутивних принципів Індустрії 4.0. На основі проведених теоретико-методологічних досліджень зроблено висновок, що Україна має достатній потенціал, щоби зайняти одне із центральних місць у розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Сформовано пропозиції щодо мінімізації негативного впливу загроз четвертої промислової революції та ефективного впровадження концепції Індустрії 4.0 в Україні.

Доказано, что в процессе фрагментации глобального производства экономические субъекты получают доступ к новым технологиям, формируя новую систему международных экономических отношений, в которой протекционизм неприемлем для всех участников сети. Полученные выводы рекомендованы для учета в экономической политике ключевых субъектов функционирования международных производственных сетей в XXI в.

Комплексно досліджено теоретико-методологічні та прикладні аспекти трансформації міжнародних інвестиційних процесів під впливом Індустрії 4.0. Окреслено передумови появи й основні компоненти Четвертої промислової революції, шляхи трансформації інвестиційних процесів і державного регулювання за нових умов. Розкрито вплив Індустрії 4.0 на окремі складові світового господарства. Увагу приділено таким актуальним проблемам, як циркулярність економіки, віртуалізація міжнародних інвестиційних потоків, трансформація світових енергетичних ринків, маркетинг 4.0, інвестиційна привабливість сучасних ТНК, світовий ринок фінансових послуг в інноваційній економіці. Показано зміну ролі міжнародних валютних резервів. Розглянуто військові витрати країн світу, феномен альтернативних інвестицій у твори мистецтва, питання соціально-економічної стратифікації. Висвітлено проблеми формування універсальних компетентностей людини в епоху Четвертої промислової революції.

Purpose. To develop and test a methodological approach to assess the impact of the asymmetry of innovative development on the activities of an enterprise based on a combination of statistical, economic, graphical methods of analysis. Methodology. The study used a set of general and special methods of cognition: logical generalization, qualimetric comparison, taxonomic and index analysis, graphical visualization, scientific abstraction and systematization of data. Findings. The research established that the current stage of innovative development of economic entities of Ukraine is characterized by asymmetry of the components of the resource portfolio, which in turn actualizes globalization, European integration processes, which emphasizes the importance of the innovative component of development. A comprehensive methodological approach to assess the impact of asymmetry of innovation development on the enterprise, the approbation of which allowed identifying key components of the resource portfolio, characterizing trends and identifying major problems of innovative development of economic entities under the influence of asymmetric fluctuations. An algorithm of use of resource combinations on the basis of asymmetric innovative development of the enterprise is offered. Originality. In the course of the research a scientific and methodological approach to a comprehensive assessment of the impact of the asymmetry of innovative development on the activities of the enterprise was developed. In contrast to the existing ones, this approach includes: methodological principles of indicative analysis of the effectiveness of the processes of rationalization of the asymmetry of enterprise development based on the expansion of the system of indicators related to the assessment of funding sources. It allows assessing the potential of the chosen strategy of formation of its development resources, recommending methodical approaches to determining the efficiency of resource usage of the enterprise on the basis of comprehensive diagnostics of the resource portfolio, Practical value. The results of the study can be used by practitioners, scientists, government officials to monitor the asymmetry of innovative development of the enterprise, as well as to improve measures of state regulatory influence on economic entities to enhance innovative development of the country and bring the results of scientific research in line with the current needs of the real sector of the economy.