Розглядається методологія аналізу проектів в умовах обмеженості ресурсів, невизначеності зовнішнього середовища та пов'язаних з цим ризиків на базі світового досвіду та особливостей української практики проектування. Міститься визначення концепції проекту, життєвого циклу, методології та критеріїв оцінки проектів, а також основні аспекти проектного аналізу: комерційний, технічний, екологічний, соціальний, інституційний, фінансовий та економічний.

Розглянуто теоретико-методологічні питання експертних методів у контексті науково-технічних досліджень і управління. Розкрито зміст і об'єктивні передумови використання експертних оцінок, їх класифікацію та характеристику. Визначено місце прогнозування у системі управління виробництвом. Описано методику проведення досліджень за методом Дельфі. Проаналізовано оптимальні показники для оцінки ефективності результатів інвестиційної діяльності та привабливості.

Рассмотрены теоретико-методологические вопросы экспертных методов в контексте научно-технических исследований и управления. Раскрыты содержание и объективные предпосылки использования экспертных оценок, их классификация и характеристика. Определено место прогнозирования в системе управления производством. Описана методика проведения исследований по методу Дельфи. Проанализированы оптимальные показатели для оценки эффективности результатов инвестиционной деятельности и привлекательности.

Для пошуку та виявлення науково-технологічних напрямів, що складуть основу 6-го технологічного укладу, застосовано методологію передбачення (foresight) та її інструментарії. Досліджено потенціал розвитку світової економіки в мінливих економічних, соціальних, політичних та екологічних умовах. Виявлено пріоритетні науково-технологічні (S&T) напрями та побудовано декілька варіантів сценаріїв розвитку світової економіки на період до 2030 р.

Прогнозирование состояния все более сложного и взаимосвязанного мира является одним из наиболее неблагодарным интеллектуальных занятий. Однако даже плохое зрение лучше полной слепоты. В социальных науках постижение будущего можно рассматривать как стратегию - в том смысле, что прогнозирование способствует становлению той или иной картины мира.

Прогнозування, планування і програмування є важливими етапами в здійсненні державних функцій управління і регулювання соціально-економічних процесів як усередині окремих країн, так і при розробці глобальних прогнозів і проектів міжнародних програм розвитку. Процес інтеграції української економіки у світову економічну систему та бажання приєднатися до європейського співтовариства є перспективним стимулом для розвитку сучасної системи прогнозування соціально-економічного розвитку територій та дієвим інструментом реалізації державної політики в національній економіці. При цьому, практичний досвід України в прогнозуванні соціально-економічного розвитку є лише первинним і недосконалим. Тому доцільними й актуальними є розробка та впровадження методології системного прогнозування соціально-економічного розвитку, яка б забезпечила взаємозв'язок усіх сфер життєдіяльності суспільства між собою і в часі з метою ефективного управління сталим розвитком країни та її регіонів. Нагальною потребою є створення методології побудови не тільки середньо- і довгострокових, а й оперативних і короткострокових прогнозів, які дозволять своєчасно розробляти й здійснювати випереджаючі заходи реагування на ситуацію.

Сьогодні у разі мережевого планування в режимі реального часу та невизначеності необхідно враховувати ризики, щоб мінімізувати втрати. Розглянуто останні дослідження методів визначення ризику. Представлено й обгрунтовано новий підхід до оцінювання ризику в мережевому плануванні за методом імітаційного моделювання, головною відмінністю якого є використання теорії ігор разом з математичним апаратом темпоральних логік. Також наведено формалізацію і семантику запропонованого методу оцінки ризику. Такий метод надає змогу розрахувати і спрогнозувати ймовірність виконання плану робіт для систем мережевого планування в режимі реального часу.