Рассмотрены вопросы техники и технологии, а также правовые положения комплексного промышленного освоения недр с захоронением радиоактивных отходов (РО) в породах древних геологических формаций, вмещающих алмазоносные месторождения. Показано, что геологические формации, вмещающие могильники РО, снижают масштабы радиационного воздействия на окружающую среду и проявляют термическую активность. Оставляемый в недрах вокруг верхней и боковых границ могильника саркофаг в форме пологого параллелепипеда П-образного сечения во взаимно перпендикулярных плоскостях служит естественным защитным барьером радионуклидов. Горные породы, расположенные за внешними границами саркофага, проявляют термическую активность при радиоактивном распаде продуктов деления отработанного ядерного топлива, сопровождающегося тепловыделением, с присущими закономерностями преобразования тепловой энергии в другие виды в горных выработках, вскрывающих геологические формации.

Розглянуто можливості застосування нових технологій у системі збирання, переробки та утилізації сміття. Проаналізовано економічні характеристики за впровадження нових технологій, що надасть можливість повернути у вигляді сировини або палива значну частку відходів, приносячи прибуток підприємствам та покращуючи екологічну ситуацію у країні.

Розглянуто актуальну проблему переробки промислових і побутових відходів на базі формування державних рециклінгових програм (ДРП). Проаналізовано досвід країн, які протягом останніх десятиліть розробляли ДРП. Наведено етапи еволюції впровадження рециклінгових програм та особливості екологічного розвитку України. Визначено недоліки зарубіжних ДРП і спробу адаптування до реалій української економіки.

Розглянуто методичні підходи до визначення ефективності рециклінгу відходів побуту з урахуванням світових поглядів і розробок. Проаналізовано проблеми оцінювання ефективності переробки твердих побутових відходів. Запропоновано власний підхід до обрахунку економіко-екологічної ефективності з урахуванням різних складових і за допомогою введеного поняття "коефіцієнт рециклінгу".

У процесі виробництва та споживання утворюються залишки, які не придатні для подальшого використання. Рішення проблеми накопичення й утилізації відрізняється у країнах світу і залежить здебільшого від економічного рівня країни. Світовий досвід показує, що із загостренням екологічних проблем і погіршенням стану зовнішнього середовища в усіх країнах з розвинутою економікою почали створюватись і посилюватися централізовані адміністративні системи управління охороною навколишнього природного середовища. Економічний бік даного питання пов'язаний з тим, що населення має платити за переробку відходів. Основний метод фінансування утилізації відходів (УВ) у світі - податок з населення. Також існує податок з виробників, здебільшого поширений у розвинутих країнах, де є система сортування сміття, рециклінг і виконується екологічне законодавство. Одним з найперспективніших шляхів фінансування УВ є створення умов для її прибутковості. Таким чином, держава переключає проблему накопичення та УВ на приватні компанії, які в умовах конкуренції, використовуючи новітні технології, перетворюють утилізацію сміття (УС) на прибутковий бізнес, вирішуючи в деяких сферах питання браку сировини. У країнах, що розвиваються, найчастіше використовується фінансування із загального бюджету. Кошти на утилізацію в основному беруться з місцевого бюджету населеного пункту. Плату за утилізацію включено в загальну плату за комунальні послуги, яка перераховується до державного бюджету України через податкового агента, головна функція якого - перерозподіл фінансів, у тому числі й на УС. В Україні існує й інший спосіб фінансування утилізації без втручання ЖКГ - шляхом створення приватних комунальних служб, які або самостійно займаються УВ, або співпрацюють з перевізниками. При чесній конкуренції та сумлінній роботі таких підприємств результативність утилізації можна покращити. Що стосується методів фінансування, то оптимальним для України було б створення умов для прибутковості підприємств з переробки та УС. Це мінімізувало б кількість агентів у фінансових потоках та сприяло б цільовому використанню коштів, адже держава - тільки контролюючий орган, а податок на утилізацію направляється на рахунки підприємств, які безпосередньо УС і розвивають дану галузь. Однак для цього необхідно сформувати екологічне законодавство, забезпечити необхідні умови для підприємництва, мінімізувати ризики.

Проаналізовано сучасний зарубіжний досвід організації систем управління твердими побутовими відходами. Розглянуто загальноєвропейську політику у сфері поводження з відходами, її принципи та орієнтири. Досліджено кращі практики окремих країн, що досягли помітних успіхів у ресурсозбереженні та рециклінгу твердих побутових відходів. Зроблено висновок щодо можливості імплементації зарубіжного досвіду в Україні.

Наведено результати дослідження теоретичних положень щодо сутності відходів, їхньої класифікації та позиціонування у регіональних соціально-економічних системах. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат дослідження та обгрунтовано методологічні підходи до вирішення проблеми існуючих диспропорцій між генеруванням й утилізацією відходів із подальшою розробкою відповідних методичних засад удосконалення системи управління у регіональному вимірі. Проведено аналіз кількісних параметрів джерел генерування відходів, територіальної структури утилізаційних потужностей України. Здійснено просторову оцінку збалансованості системи управління відходами у розрізі регіонів. Проналізовано передовий європейський досвід та досліджено національне галузеве законодавство на предмет його відповідності міжнародним регламентам. Обгрунтовано концептуальні підходи та етапність формування територіально збалансованих систем управління на засадах сучасних технологій рециклінгу відходів у регіональному вимірі. Розроблено пропозиції щодо удосконалення управління відходами шляхом перспективного планування та запровадження якісно нової системи їхнього роздільного збирання. Запропоновано шляхи підвищення рівня інвестиційної привабливості в системі управління відходами на регіональному рівні.