Дисертацію присвячено аналізу семантики і функцій рослинних символів у традиційній календарній обрядовості українців. Під час проведення дослідження було використано структурно-семіотичний, функціональний та порівняльно-співставлюваний методи. Визначено, що рослинний код української календарної обрядовості (у акціональному, реальному і вербальному вимірах) передає певне повідомлення міфологічного характеру. У контексті традиційних календарних свят рослинні обрядові символи могли уявлятися людьми з міфопоетичним світосприйняттям, водночас як "ключі", що відчиняють двері в "інший" світ та породження потойбічного світу. Відповідно до таких семантичних навантажень рослинні символи виконували в українській календарній обрядовості групу магічних функцій. Результати дослідженнь запропоновано для подальшого вивчення елементів міфопоетичної картини світу українців, розробки питань реконструкції архаїчної слов'янської обрядовості.

Вивчається проблема трансформації календарно-святкових комплексів українського, російського й білоруського населення Південної Бессарабії. На базі різноманітних джерел аналізуються основні чинники функціонування традиції у святковій обрядовості. Відзначається вплив державної політики в галузі землекористування й релігії на трансформацію календарно-обрядових комплексів слов'янських народів Південної Бессарабії протягом 20-70-років XX сторіччя.

Висвітлено традиції фізичного виховання в календарній обрядовості українців, що склались на кінець ХІХ - початок ХХ ст. Проаналізовано фізичні вправи та рухливі ігри, характерні для календарних свят (Трійці, Маковея, Іллі, Красної гірки, Благовіщення, Юрія, Покрови, Івана Купала, Срітення, Водохреща тощо).

Висвітлено календарно-обрядову поезію та народні свята зимового, літнього, осіннього циклів. Розглянуто колядки як жанр величальних різдвяних пісень, петрівочні пісні як виняткову форму розваг під час посту. Проаналізовано особливості святкування Зелених свят, а також художньо-стилістичні особливості календарної поезії веснянного циклу. Розкрито зміст понять звичаїв, обрядів. Запропоновано перелік і характеристики основних річних народних свят (за старим стилем), а також звичаїв і обрядів, що їх супроводжують.

Освещены календарно-обрядовая поэзия и народные праздники зимнего, летнего, осеннего циклов. Рассмотрены колядки как жанр величальных рождественских песен, петровочные песни как исключительную форму развлечений во время поста. Проанализированы особенности празднования Зеленых праздников, а также художественно-стилистические особенности календарной поэзии весеннего цикла. Раскрыто содержание понятий обычаев, обрядов. Предложен перечень и характеристики основных народных праздников (по старому стилю), а также обычаев и обрядов, сопровождающих их.

Уведено до наукового обігу та систематизовано великий емпіричний матеріал, що репрезентував усі відомі в Україні субетнічні групи даних народів. На підставі компонентного аналізу виокремлено найбільш архаїчні календарні свята, обряди та звичаї, які розкрили культурно-історичні особливості формування й еволюції обрядовості розглянутих етносів. Уперше проведено типологізацію календарних обрядів болгар і гагаузів. Встановлено їх походження в різних етнокультурних ареалах. Обгрунтовано системотвірну роль слов'янських елементів у культурогенезі обох етнічних груп.

Розглянуто особливості побажальних та величальних мотивів календарних пісень, показано їх генетичну спорідненість. Зазначено, що мета побажальних мотивів - замовити майбутній урожай, здоров'я людини, сімейне благополуччя, а величальних - возвеличити господаря, його родину, господарство тощо. Показано, що основним принципом створення образів у величальних мотивах є принцип ідеалізації.

Рассмотрены особенности пожелательных и величальных мотивов календарных песен, показано их генетическое родство. Указано, что цель пожелательных мотивов - заказать будущий урожай, здоровье человека, семейное благополучие, а величальных - возвеличить хозяина, его семейство, хозяйство и прочее. Показано, что основным принципом создания образов в величальных мотивах является принцип идеализации.

Розглянуто характерний звичай традиційної зимової календарної обрядовості українців - "полазник" - перший відвідувач оселі. Висвітлено етимологію терміна "полазник", витоки досліджуваного явища та причини, що зумовили його появу в далекому минулому, в обрядовості українців та інших слов'янських етносів. Доведено, що цей звичай стосувався хліборобства і був пов'язаний з волом, пізніше функцію "полазника" почала виконувати молода особа чоловічої статі.

Рассмотрен характерный обычай традиционной зимней календарной обрядовости украинцев - "полазник" - первый посетитель дома. Освещена этимология термина "полазник" и истоки исследуемого явления, а также причины, которые обусловили его появление в далёком прошлом, в обрядовости украинцев и других славянских этносов. Доказано, что этот обычай касался хлебопашества и был связан с волом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т595.241

Рубрики:

Етнографія - Народні свята та розваги

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т595.241

Рубрики:

Етнографія - Народні свята та розваги

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т595.241

Рубрики:

Етнографія - Народні свята та розваги

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т595.241

Рубрики:

Етнографія - Народні свята та розваги

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На прикладі фольклорних джерел та народно-календарних звичаїв, передусім зимового циклу, розглянуто прояви ввічливості українців. Зазначено, що до кожного дійства були спеціальні пісні, побажання, у здійснення яких українці вірили і вірять.

На примере фольклорных источников и народно-календарных обычаев, в первую очередь зимнего цикла, рассмотрены проявления вежливости украинцев. Указано, что к каждому действию были специальные песни, пожелания, в осуществление которых украинцы верили и верят.

Висвітлено загальний сценарій січових новорічних ритуалів, який був структурно та семантично багатошаровим і складався з цілого комплексу обрядових дій, що виконувалися зі Святвечора до Водохреща. Зазначено, що дата перерозподілу території та переобрання старшини була постійною, зберігала традиційний зв'язок із сонячним календарем та відповідала семантиці 12-денного циклу, пов'язаного з ідеєю загального становлення світу.

Освещен общий сценарий сечевых новогодних ритуалов, который был структурно и семантически многопластовым и состоял из целого комплекса обрядовых действий, исполнявшихся со Святого вечера до Крещения. Указано, что дата перераспределения территории и переизбрания старшины была постоянной, сохраняла традиционную связь с солнечным календарем и соответствовала семантике 12-дневного цикла, связанного с идеей общего становления мира.

Наведено етнологічний аналіз весняної обрядовості Західного Поділля. Розглянуто питання композиції та ретрансляції молодіжним середовищем гаївкового обряду, описано структуру і типологію гаївок в діахронно-синхронному відношеннях, а також їх музично-стильові особливості.

Приведен этнологический анализ весенней обрядовости Западного Подолья. Рассмотрены вопросы композиции и ретрансляции молодежной средой обряда народного творества, описаны его структура и типология в диахронно-синхронном отношении, а также музыкально-стилевые особенности.

Проаналізовано календарно-обрядові пісенні цикли, сезонно-трудовий і весільний з родинно-обрядової групи, а також їх характерні локальні властивості.

Проанализированы календарно-обрядовые песенные циклы, сезонно-трудовой и свадебный из семейно-обрядовой группы, а также их характерные локальные свойства.

Розглянуто основні терміни на позначення дійства "водіння кози" - народну гру, новорічний обряд та різдвяну інтермедію, визначено їх спільні та відмінні риси. Зазначено, що українська народна гра "Коза" (і так само обряд) за різних своїх проявів належить до символіко-міфологічних ігор, в центрі яких - образи природних сил, тваринного і рослинного світу.

Рассмотрены основные термины на обозначение действа "ведения козы" - народная игра, новогодний обряд и рождественская интермедия, определены их общие и отличительные черты. Указано, что украинская народная игра "Коза" (и так же - обряд) в разных своих проявлениях принадлежит к символико-мифологическим играм, в центре которых - образы природных сил, животного и растительного мира.

Досліджено весняну обрядовість Західного Поділля як одного з етнографічних регіонів України, в якому збереглася календарна ритуалістика до нашого часу. Визначено етнографічні кордони західноподільського регіону, виявлено основні ідеї святкування весняних свят у контексті річної обрядовості. Розглянуто етимологію терміна "гаївка" та його синонімічних відмін. Зроблено детальний аналіз основних композиційних елементів гаївкового обряду, а також висвітлено питання щодо участі у ньому західноподільської молоді. Вивчено тематику гаївок, історію становлення та розвитку їх ритмічних і народномузичних форм, силабомелодичних моделей, ладозвукорядних парадигм. Здійснено типологізацію рухових малюнків у гаївках дослідженого регіону.

Проаналізовано основні структурні компоненти осінньої обрядовості на рівненському Поліссі, висвітлено декілька вузьколокальних традицій у контексті спільноукраїнської канви обрядового комплексу. Зазначено, що внаслідок безперервного процесу переосмислення відбувається втрата первинного змісту обрядових явищ, а з часом - і зовнішніх ознак.

Проанализированы основные структурные компоненты осеннего обрядодействия на ровенском Полесье, освещено несколько узколокальных традиций в контексте общеукраинской канвы обрядового комплекса. Указано, что вследствие беспрерывного процесса переосмысления происходит потеря первичного содержания обрядовых явлений, а со временем - и внешних признаков.

Висвітлено особливості проведення весняного календарного циклу в українців. Проаналізовано відповідну літературу з цієї проблеми. Розглянуто й охарактеризовано різноманітні обрядові дійства під час проведення того чи іншого свята.

Висвітлено пісенний репертуар Полісся: твори, які закликають весну, оспівують її прихід, прославляють оновлення довкілля, весняне буяння природи та сільськогосподарські роботи, які відновлюються з приходом весни. Зазначено, що пісенність весняного циклу жителів Полісся є органічною складовою загальноукраїнського комплексу весняної обрядовості, яка є дієвим чинником збереження своєї етнокультурної ідентичності.

Освещен песенный репертуар Полесья: произведения, которые зазывают весну, воспевают ее приход, прославляют обновление окружающей среды, весеннее буйство природы и сельскохозяйственные работы, которые возобновляются с приходом весны. Указано, что песенность весеннего цикла жителей Полесья является органической составной общеукраинского комплекса весенней обрядовости, которая является действенным фактором сохранения своей этнокультурной идентичности.