Зроблена спроба висвітлити маловідому сторінку історії України - політику більшовиків щодо національно-культурного розвитку українського народу на початку 1920-х років. Розглядаються особливості українізації партійної преси, професійних спілок, шкільно-виховних і культурно-освітніх установ тощо.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)613-7 + Ч612.3(4УКР)61

Рубрики:

Історія

Історія преси

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)613-7 + Ш5(4УКР)6-329

Рубрики:

Історія

Література

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано передумови зародження і розвиток радянофільського руху у Західній Україні у 1920-х рр., ставлення до нього українських партій, а також - підтримку його з боку уряду УСРР, Комінтерну, КП(б)У.

На підставі широкого кола джерел досліджено культурно-освітню діяльність громадських організацій України за умов непу: профспілок, комсомолу, організацій національного спрямування та добровільних товариств. Визначено типи, структуру та ідейні засади громадських організацій, що займались культурно-освітньою діяльністю, досліджено основні напрямки цієї діяльності. Проаналізовано форми, методи і засоби посилення впливу комуністичної ідеології на діяльність громадських організацій.

На підставі аналізу історіографічних джерел розкрито провідні тенденції та обгрунтовано сучасну періодизацію дослідження історії освіти в УСРР 1920-х рр., подано характеристику змісту та особливостей кожного історіографічного періоду. Проаналізовано наукові розробки різних питань історії становлення та розвитку радянської системи освіти в УСРР даного періоду: обгрунтування та суть української концепції та моделі освіти, створення та функціонування мережі загальної освіти дітей та дорослих, професійної та спеціальної освіти, фінансування навчальних закладів, матеріальну базу та кадровий склад установ освіти, навчально-виховну та методичну роботу у структурі учнівських та студентських колективів освітніх установ. Простежено вплив радянської політичної та ідеологічної кон'юнктури на проблематику, зміст, рівень і об'єктивність досліджень, а також визначено недосліджені, недостатньо вивчені та сфальсифіковані аспекти проблеми щодо досліджень з історії освіти УСРР 1920-х рр., обгрунтовано історіографічні пропозиції щодо її подальшої розробки.

Досліджено першу ланку професійно-технічної освіти УСРР у 1921 - 1929 рр., а саме професійно-технічних шкіл. Створено працю з історії становлення та розвитку професійних шкіл з підготовки кваліфікованої робочої сили для промисловості та сільського господарства УСРР у 1921 - 1929 рр. Висвітлено процес створення та діяльності таких навчальних установ, як індустріально-технічні професійні школи та сільськогосподарські професійні школи в даний період. Доведено, що в УСРР в період з 1921 до 1929 рр. велике значення для професійної освіти мали сільськогосподарські школи, які готували кваліфікованих працівників для аграрного сектору народного господарства республіки. Доповнено й уточнено існуючі в літературі відомості про особливості фінансування закладів професійно-технічної освіти. Показано специфіку формування змісту освіти в професійно-технічних школах УСРР у даний період.

Розглянуто полеміку навколо "теорії боротьби двох культур", яка відбувалася в 1920-х рр. Зроблено висновок, що всупереч намірам авторів "теорії" - комуністичним ідеологам - вона позитивно позначилася на процесі українізації, що невдовзі перетворилася на справу всього свідомого українства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)613-7

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: В342281/Вип. 28 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено заходи, вжиті урядом УРСР з ліквідації неписьменності в Україні, простежено їх особливість в період НЕПу та формування основ тоталітаризму (1920 - початок 1930-х рр.). Показано перетворення та підміну ініціативи громадсько-освітніх об'єднань на централізований вплив держави та ключову роль примус громадян, як невід'ємного елементу воєнно-комуністичної диктатури. Ці механізми в сукупності з економічним тиском на неписьменних громадян були причиною саботажу лікнепу з боку населення, а в деяких випадках навіть терористичних актів проти тих, хто вів лікнепроботу.

Висвітлено досвід розвитку мережі шкільної освіти та структури навчальних закладів в Україні під час українізації у 1920-х рр. Показано досягнення українізації як характерної риси диференціації навчального процесу в організації шкільної освіти. Наведено важливий матеріал, що дозволяє розширити уявлення про вплив політики українізації на розвиток мережі шкільної освіти та структури навчальних закладів у зазначений період.

Показан опыт развития сети школьного образования и структуры учебных заведений в Украине во время украинизации в 1920-х гг. Раскрыты достижения украинизации как характерной черты дифференциации учебного процесса в организации школьного образования. Приведен важный материал, позволяющий расширить представления о влиянии политики украинизации на развитие сети школьного образования и структуры учебных заведений в изучаемый период.

The experience of developing the school education network and education institutions structure in Ukraine during Ukrainization in 20-s of the XX century is englihtened. Ukrainization achievements as a characteristic feature of the educational process differentiation in the school education organization are shown. Important material which helps to expand understanding of the Ukrainization policy impact on the expansion of school education network and education institutions structure in the mentioned period is given.

Розглянуто основні етапи утвердження радянської влади в Україні, висвітлено правові засади незалежності української держави. Охарактеризовано структуру державного керівництва культурно-освітньою сферою. Досліджено процес політизації закладів культури та освіти, визначено основні принципи функціонування Наркомосу УРСР. Розглянуто історію утворення СРСР, наведено матеріали про ліквідацію української державної суверенності. Показано вплив національно-культурної політики комуністичної партії СРСР на формування тоталітарного режиму та розвиток національно-культурного процесу в Україні у 1920 - 1923 рр.

Рассмотрены основные этапы утверждения советской власти в Украине, освещены правовые основы независимости украинского государства. Охарактеризована структура государственного руководства культурно-образовательной сферой. Исследован процесс политизации культурных и образовательных учреждений, определены основные принципы функционирования Наркомпроса УССР. Рассмотрена история создания СССР, приведены материалы о ликвидации украинской государственной суверенности. Показано влияние национально-культурной политики коммунистической партии СССР на формирование тоталитарного режима и развитие национально-культурного процесса в Украине в 1920 - 1923 гг.

Вперше розглянуто культурно-освітній розвиток УСРР в 1920 рр. через призму харківської періодичної преси. Досліджено загальні тенденції формування інформаційно-пропагандистського потенціалу харківської періодики 1920 рр. Розкрито тематику та зміст опублікованих матеріалів періодичних видань, зокрема тих, що тривалий час перебували в спецсховищах і були недоступні науковцям. В результаті аналізу різногалузевої радянської харківської преси, до наукового обігу введено значний масив газетних публікацій на основі яких визначено основні аспекти та форми українізації суспільно-політичного та культурного життя УСРР. Розглянуто харківську періодику як багате подієво-фактичне явище та важливий чинник культурно-освітнього розвитку.

В рамках історичного дискурсу розглянуто особливості класифікації радянських свят упродовж десятиліття після жовтневого перевороту (1917 - 1928 рр.). Обгрунтовано значення "революційного календаря" і свят для першого десятиліття більшовицької диктатури. Простежені зміни у календарній сітці радянських свят у період післяреволюційного десятиліття. Розглянуто специфіку радянських пореволюційних свят на прикладі окремих регіонів Україні, зокрема в південній її частині. Акцентовано увагу на особливостях сприйняття нової революційної культури представниками південноукраїнських територій.

Уперше комплексно розглянуто мету заснування, структуру та функції радянської підсистеми примусової праці - тилового ополчення. На архівному та біографічному матеріалі висвітлено особливості повсякденного життя бійців-"позбавленців", зокрема дітей духівництва. З'ясовано, що використання примусової праці у структурі РСЧА було одним із важелів формування комуністичного соціуму через запровадження партійно-радянських постанов, терор і специфічні різновиди пропаіанди у закритому мілітаризованому мікросоціумі.

Спираючись на архівні документи й матеріали, а також спеціальну наукову літературу, проаналізовано впровадження політики українізації у 1920 - 1930-х рр. у вищій технічній школі в УСРР на прикладі Київського політехнічного інституту та особливості її перебігу.

Висвітлено результати дослідження політики радянської держави щодо юдейської конфесії в Україні протягом 1920-х рр., основні її етапи та напрями. Обгрунтовано, що нормативно-правова база була антирелігійною, не мала спеціального антиюдейського характеру. Офіційне законодавство мало ідеологічний характер, а діяльність партійно-державних органів визначалася секретними розпорядженнями вищих партійних структур. Доведено специфічну роль єврейських секцій при комітетах КП(б)У в організації та проведенні антиюдейської політики. Проаналізовано основні напрями економічного тиску держави на юдейські общини: вилучення культових предметів, приміщень синагог, молитовень, хедерів, єшив, Талмуд-Тор тощо. Показано, що це стало однією з важливих обставин руйнування єврейської ідентичності. Доведено антиюдейську спрямованість обмеження вживання івриту. Проаналізовано процес ліквідації духовної освіти та спробу організації розколу серед віруючих євреїв. Визначено форми та методи антиюдейської агітації та пропаганди, особливості їх проведення. Вивчено зміст агітаційно-пропагандистських матеріалів.

Присвячено аналізу діяльності об’єднань художників УСРР у 1920-х - на початку 1930-х рр. у контексті суспільно-політичних процесів, які впливали на розвиток культури загалом і образотворчого мистецтва зокрема. Установлено, що 1920-ті рр. характеризувалися піднесенням культури, поштовх чому дала Українська революція та запровадження більшовиками політики коренізації, після згортання якої домінуючою стала тенденція на активніше втручання партії в творчий процес. Окремим напрямом державної політики стало оновлення мистецьких кадрів за рахунок створення нових чи реформування вже існуючих художніх вузів. Розглянуто, що в цей час в УСРР найбільшими об’єднаннями художників були Художнє товариство ім. К.К.Костанді, Асоціація художників Червоної України, Асоціація революційного мистецтва України, Об’єднання сучасних митців України та Об’єднання молодих митців України. Прослідковано, що важливим напрямом культурно-просвітницької діяльності об’єднань була виставкова діяльність, яка демонструвала здобутки художників та виконувала пропагандистсько-агітаційні завдання влади. Визначено, що суспільно-політичні процеси в УСРР мали безпосередній вплив на творчість художників, проявом якої стала тематика їх творів.

Мова йде про політичний тиск влади на православну церкву та її служителів в час активного наступу, а саме - у період упокорення голодом 1932 - 1933 рр. На основі збірок усних свідчень жителів різних регіонів України висвітлено трагічну картину існування церкви. Охарактеризовано прояви адміністративного, економічного тиску влади на духовенство та перетворення церков на клуби, кінотеатри, сховища. Підтверджено тезу, що не дивлячись на прагнення влади викорінити релігію з повсякденного життя людей, віра зберігалась, церковне життя продовжувалося.

Досліджено на основі комплексного аналізу історіографії, архівних і опублікованих матеріалів та періодичних видань становлення та діяльність робітничих факультетів УСРР в 1920-ті - на початку 1930-х рр. Відображено маловідомі факти концептуальних та нормативно-правових засад створення і розвитку робітфаків. Розширено відомості щодо формування мережі робітничих факультетів та контингенту слухачів, уточнено принципи і особливості їх комплектування. Глибше вивчено стан матеріально-фінансового забезпечення робітфаків і визначено головні джерела їх фінансування. Розкрито з нових позицій особливості організації навчально-виховного процесу, висвітлено його методи, форми, напрямки і завдання на робітничих факультетах, акцентовано увагу на ефективності даного навчання, а також на рівень підготовки слухачів робітфаків, детально показано їх участь у громадсько-політичній роботі.