Книгу присвячено подіям XIX - початку XX ст., які пов'язані з поширенням масового національного самоусвідомлення, пожвавленням і піднесенням національного руху, розвитком усіх галузей культурного життя українців. Запропоновано періодизацію національного відродження України. Значну увагу акцентовано на соціально-економічному розвитку України та діяльності українців у польському та російському визвольних рухах. У окремих розділах розповідається про піднесення масового селянського і робітничого руху в Україні наприкінці 1905 р., збройне повстання першої російської демократичної революції, столипінську аграрну реформу, визвольні змагання на західноукраїнських землях тощо. Детально проаналізовано воєнні дії на території України у часи Першої світової війни. Всебічно висвітлено розвиток культури України XIX - початку XX ст. Зроблено висновок, що з початком українського відродження відбувся історичний перелом традиційної поступової громадської думки України щодо шляхів масового поширення й утвердження національної ідеї як засобу згуртування українського суспільства в ім'я його остаточної мети у майбутньому - досягнення державної незалежності.

Висвітлено сторінки історико-літературних взаємин українських і чеських культурних і громадсько-політичних діячів періоду підготовки і виникнення Товариства "Просвіта" 1868 р., зокрема, участь у його роботі видатного чеського поета, радикального демократа Й.В.Фріча, українських письменників Марка Вовчка, Володимира Бернатовича та ін.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)47-7 + Э372.09(4УКР)

Рубрики:

Історія

Православ'я в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито функціональну значущість фольклорної традиції в культурному житті України XVIII - початку XIX ст. Охарактеризовано твори українського фольклору в рукописних і друкованих збірниках даного періоду, визначено вплив усної народної творчості на українську літературу, наведено відомості про зацікавлення українським фольклором поза Україною. Розглянуто основні аспекти культурного вияву українського фольклору, що вели до його донаукового вивчення.

Раскрыта функциональная значимость фольклорной традиции в культурной жизни Украины XVIII - начала XIX ст. Охарактеризованы произведения украинского фольклора в рукописных и печатных сборниках данного периода, определено влияние устного народного творчества на украинскую литературу, представлены сведения о заинтересованности украинским фольклором вне Украины. Рассмотрены основные аспекты культурного проявления украинского фольклора, которые вели к ему донаучному изучению.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)47-7

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто духовне християнство як явище релігійного життя України протягом XVIII - першої половини XIX ст. До напрямку духовних християн належать релігійні течії духоборів, молокан, христовірів, скопців, наявні в українських землях у період нового часу. Проаналізовано джерельну базу та історіографію проблеми XIX - початку XXI ст. і показано, що духобори та малокани виникли в Україні раніше, ніж у Російській імперії загалом, а христовіри та скопці - наприкінці XVIII ст. Основними осередками мешкання духовних християн в Україні були території певних сучасних адміністративних територіальних утворень, а саме: Харківської, Дніпропетровської, Полтавської, Херсонської, Луганської, Чернігівської областей, а також Автономної Республіки Крим. Важливим чинником впливу на їх розвиток було російське імперське законодавство у релігійній сфері. Чинні в країні правові норми впливали на чисельність послідовників духовного християнства, їх кількість коливалась від 3 - 4 до 10 - 12 тис. його послідовників власне українських територій. Внаслідок наявності зовнішніх і внутрішніх чинників у середовищі духовних християн відбувався закономірний процес їх еволюції за трьома напрямками: розширенням соціального складу релігійних общин; нововведенням у віровченні, змінами у ставленні до центральної та місцевої влади. Послідовники духовного християнства в Україні створили оригінальну ідеологію, яка відображає їх бачення ідеалу суспільного та державного устрою, специфічні уявлення про навколишній світ і місце людини в ньому.

Здійснено комплексне історико-теоретичне досліження культурно-мистецьких салонів в Україні кінця XVIII - першої половини XIX ст. Здійснено порівняльний аналіз різних форм цього виду аматорського культуротворення (салонів, гуртків, жуфіксів, вечорів), виявлено та охарактеризовано основні центри функціонування культурно-мистецьких салонів та уперше проведено їх типологічну класифікацію. Розкрито роль представників української аристократії та духовної еліти у створенні культурних осередків. Висвітлено меценантську діяльність засновників салонів. Досліджено значення даних салонів у житті суспільства, показано взаємозв'язок з європейськими культурно-мистецькими процесами Східної Європи та відзначено своєрідність їх функціонування за умов розвитку культури України дослідженого періоду.

Здійснено системне вивчення процесу національного самоствердження Т.Шевченка та його впливу на становлення національної ідентичності українців. Уперше за нотатками книг вражень відвідувачів могили митця, у контексті суспільно-політичних змін в Україні (кінець XIX ст. - середина 1920-х рр.) визначено точний період зміни усвідомлення дописувачами постаті поета як духовного національного "батька" спільноти у "борця" за ідеали соціальної рівності, ідеології соціалізму та комунізму. Розглянуто радянські ідеологічні новотвори стосовно потрактування творчої спадщини Т.Шевченка з метою її денаціоналізації та нав'язування радянською владою відповідно до її постулатів. Уперше комплексно досліджено найважливіші сутнісно-змістові аспекти ідентитетів та ідентифікатів з застосуванням методології інтент- та контент-аналізу до Шевченкової творчої спадщини, листів до нього сучасників та книг вражень відвідувачів його могили, висвітлено процес розвитку національної ідентичності українців.

Розглянуто зародження та становлення дворянства стародавньої чернігово-сіверської землі, його генеалогічне походження. Висвітлено участь нащадків козацької старшини у ключових суспільно-політичних подіях кінця XVIII - першої половини ХІХ ст. і визначено їх внесок у розбудову культурно-освітніх інститутів минулих століть. Зроблено висновок про те, що дворянство Чернігівської губернії, у більшості своїй маючи активну життєву позицію, культурно-освітню скарбницю своїх предків, забезпечило собі одне з провідних місць у відповідній діяльності серед дворянських осередків інших українських губерній.

Комплексно досліджено вивчення ідеї державотворення в Україні в першій половині XIX ст. Проведено критичний аналіз численних джерел, узагальнено досвід історіографічних розробок з досліджуваної проблеми. Зроблено спробу періодизації та систематизації історіографії цієї проблеми. Значну увагу приділено літературі, яка раніше не досліджувалася або замовчувалася в радянській історіографії (праці зарубіжних та українських діаспорних дослідників, репресованих радянських істориків). Розглянуто еволюцію ідеї державотворення в Україні у зазначений період, а також простежено загальні тенденції її висвітлення в різних історіографічних школах.

На базі значного джерельного матеріалу та наукової літератури уперше досліджено формування інституту почесних членів та докторів Університету Св. Володимира як невід'ємної складової історії наукових і освітніх установ України. Значну увагу приділено аспекту інтелектуальної історії України та вищої школи - впровадження традицій європейських університетів, що відіграло роль чинника формування інтелектуальної еліти, вихованої на засадах європейського світогляду, сприяло розвитку європейських наукових зв'язків університетської професорської корпорації. Реконструйовано процедуру обрання почесних членів і докторів. Установлено кількісний і персональний склад інституту. Доповнено біографії почесних членів і докторів новими фактами.

Досліджено процес формування етно-конфесійної структури населення міст південного регіону наприкінці XVIII - в першій половині XIX. Акцентовано увагу на проблемі заснування та заселення південноукраїнських міст, утворення конфесійних і етнічних общин. Розглянуто питання взаємин між офіційною православною церквою й іншими релігійними конфесіями.

Исследован процесс формирования этно-конфессиональной структуры населения городов южного региона в конце XVIII - первой половине XIX. Акцентировано внимание на проблеме создания и заселения южноукраинских городов, образовании конфессиональных и этнических общин. Рассмотрены вопросы взаимоотношений между официальной православной церковью и другими религиозными конфессиями.

Висвітлено роль і місце совісних судів в українському суспільстві кінця XVIII - першої половини XIX ст. Зазначено, що під час заснування даних судів в кожному губернському центрі в процесі реформування місцевого управління, Катерина II намагалась враховувати європейські взірці, поклавши в основу діяльності цих інституцій головні ідеї та принципи Просвітництва - гуманізм, священне право приватної власності, повагу до людини з її слабкостями та вадами. На відміну від інших судів совісний виконував не лише каральну функцію, а й намагався примирити конфліктуючі сторони згідно з умовами, які ті самі пропонували. Караючи, совісні суди виховували у порушників почуття відповідальності за скоєні злочини, залучаючи до суду громадськість, родину, церкву. Визначено станову виборність як основний критерій формування суддівського корпусу, коли дворянська корпорація, а також міщанська та селянська громади обирали суддями високоморальних, відповідальних і авторитетних місцевих діячів, яким довірялося здійснювати судові повноваження. Описано умови служби цих посадовців. На основі архівних матеріалів висвітлено судові практики совісних судів, які розглядали судово-майнові суперчки, сімейні сварки, злочини малолітніх і душевнохворих, справи про чаклунство та забобони.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)47-7

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: В342281/Вип. 22-23 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено комплекс архівних джерел з історії таврійських духоборів, молокан і скопців у 1802 - 1855 pp. Визначено закономірності розвитку історичних студій з історії сектантства, виявлено основні групи та з'ясовано особливості публікації джерел. Встановлено вплив системи управління Таврійської губернії на створення документів щодо православних сект, виявлено особливості фондоутворення та закономірності руху документів, специфічний склад джерельної бази. Проведено архівну евристику у відповідних фондах архівосховищ України та Росії, з'ясовано кількісний та якісний склад джерельних комплексів, рівень їх збереження, автентичності та вірогідності. Проведено класифікацію архівних джерел з історії таврійських духоборів, молокан і скопців. Досліджено інформаційні можливості джерел різного походження, виділено інформаційні лакуни, з'ясовано новизну комплексу архівних джерел.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)47-7

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше на основі аналізу історіографічної літератури та залучення до наукового обігу комплексу джерел системно та всебічно осмислено дослідження художньої словесності у формуванні спільнотної ідентичності українців першої третини XIX ст. Проаналізовано дискурсивні практики, наслідком реалізації яких студії над художньою словесністю стали не лише провідним напрямом розвитку тогочасного українознавства, а й зробили вагомий внесок у розгортання процесів національної мобілізації українців, зумовивши формування нової системи уявлень щодо української ідентичності та творення нового образу українського простору, межі якого визначалися не імперськими чи конфесійними кордонами, а ареалом поширення живої народної мови та спільною для цілого етносу словесністю.