Встановлено роль образу короля Данила в українській культурній пам'яті як об'єкта здійснення ідейного та політичного впливу на свідомість населення. Доведено некоректність використання найменування короля Русі як "князя Данила Галицького" і його локальне привласнення до пам'яті м. Галич. Проаналізовано потенціал історичної пам'яті різних епох і її реалізацію (на прикладі Данила) у процесі трансформації політики пам'яті. Визначено цілі та конкретні методи винайдення пам'яті про Данила Романовича в українській історичній культурі. Репрезентовано зв'язок між результатами інтелектуальної історії і суспільних моделей пам'яті, з одного боку, та державної ідеологічної політики формування національного наративу, з іншого. Поглиблено теоретичне обґрунтування особливостей формування української культурної пам'яті, її ролі у структурі колективної пам'яті. Виокремлено основні фактори впливу історичного наративу на процес становлення культурної ідентичності. Вивчено механізми конструювання прийнятного минулого на основі "місць пам'яті" (пам'ятники, монети, ордени, марки, картини тощо). Розвинуто методологічне використання способів візуалізації пам'яттєвих практик за допомогою кінематографа. Розглянуто особливості винайдення, реалізації та подальшого відтворення минулого у системі образів в українській історичній пам'яті другої половини XIX - початку XXI ст., роль історичної пам'яті у процесі націотворення, а також традиційні історіографічні проблеми політичної біографії Данила Романовича, які перебували у полоні ідейних, політичних та академічних кліше.