Осмыслено и проанализировано практически не исследованное направление военной истории древней Украины - войну Киевской Руси с одним из наиболее мощных тюркских народов - торками. Рассмотрена военная организация, вооружение, общая постановка военного дела торков, а затем и черных клобуков, ведущее место у которых занимали торки.

На основе обобщения вещественных, археологических и письменных источников освещена история взаимоотношений Киевской Руси и древних мадьяр. Рассмотрен комплекс их материальной культуры, боевого снаряжения. Помещены схемы взаимосвязей признаков на первой, второй и третьей стадиях кочевания. Приведены карты мест расселения мадьяр в первой половине ХІ ст. по "Книге границ мира", а также в Восточной Европе VIII - IX ст. Определены причины и следствия гибели степных государств (по С.А.Плетневой). Предложена карта Киевской Руси периода княжения Аскольда, Дира и Олега (860 - 912 гг.).

Проаналізовано взаємини населення Південної Русі та Степу в контексті політичних, економічних, торговельних зв'язків і проблему взаємодії осілих і кочових культур. Встановлено, що кочові народи запозичували доробки осілих народів (ОН); технічна та технологічна відсталість ремесел кочовиків не вплинула на рівень розвитку мистецтва й торгівлі з ОН; торгові взаємини сприяли поширенню між номадами християнства; особливо значні взаємовпливи у військовій сфері, передусім, озброєнні. Доведено, що взаємини з кочовиками залежали, насамперед, від рівня суспільного та політичного розвитку номадів; військові протистояння межували з мирними періодами в контексті сприяння династичної політики давньоруських князів.

Досліджено кочові племена та народи, їх взаємини зі слов'янами до утворення Київської Русі. Висвітлено історію боротьби Київської Русі з кочовиками в IX - на початку XI ст. Розглянуто соціально-економічний та політичний лад кочовиків XI - XII ст. Викладено відомості про походи руських дружин у половецькі степи наприкінці XI та в першій половині XII ст. Подано інформацію про розвиток боротьби Русі з половцями в період феодальної роздробленості, а також їх мирні відносини та культурні взаємовпливи.

З'ясовано історичне значення походів київських князів на Візантію, які під мурами Царгорода вкрили себе невмирущою "грецькою славою". Простежено осмислення цієї спадщини на заломах історичної пам'яті наступних поколінь, її вплив на формування культурно-політичних ідентичностей східнослов'янських народів та вибір шляхів їх цивілізаційного розвитку.

Розглянуто характер і особливості русько-скандинавських військових взаємин, перебіг та наслідки взаємовпливів у дружинній культурі, зокрема, у формуванні й облаштуванні військових спільнот, їх озброєнні та різноманітних елементах матеріальної культури, так чи інакше пов'язаних з військовою справою тощо. Зроблено акцент на безпосередній зв'язок військового аспекту русько-скандинавських відносин із культурним, економічним і політичним аспектами. Відзначено ментальні і, відповідно, джерелознавчі стереотипи щодо перебування скандинавського воїна на Русі.

К настоящему времени в науке существуют две основные концепции о причинах разрушений в византийском Херсоне - "сейсмическая гипотеза", сторонники которой видят в разрушениях результат действия землетрясения, и точка зрения об образовании слоя пожара в результате Корсунского похода князя Владимира. Хронология катастрофы колеблется в различных исследованиях: 988 - 1015 гг., 40-е гг. XI в., первая половина XI в., рубеж XI - XII вв. В результате археологических раскопок установлен слой пожара преимущественно в Северном и Западном кварталах города. Для датировки первостепенное значение имеют массовая керамика и монетные клады. Анализ монетных комплексов (монеты типа "Василий-деспот") позволяют относить катастрофу к концу X в. Не существует неопровержимых аргументов, подтверждающих землетрясение в Херсоне в это время. Более обоснованной является версия о разрушениях во время осады и захвата города русами.