Автор досліджує історію булави - холодної ударної зброї ближнього бою, яка налічує принаймні 3 тисячоліття і сягає ще у добу неоліту, коли на нинішній території України мешкали племена воїнів, що користувалися кам'яною булавою. Особливою популярністю булава користувалася в період Київської Русі.

Своє дослідження автор присвячує палашу - холодній ручній рублячо-колючій довгоклинковій зброї з прямим однолезовим клинком, яка була досить розповсюджена і активно застосовувалася у ряді регіонів Стародавнього Сходу починаючи з III тис. до н.е., а у слов'янських народів почала застосовуватись починаючи з VII ст.н.е. Перші знахідки цієї зброї, що стосуються Київської Русі відносяться до X ст. (м.Київ).

Исследуется процесс формирования древнерусской оружейной культуры в ІХ-ХІІ вв. Анализируются военно-торговые отношения Киевской Руси и Скандинавии, описываются различные виды оружия этого периода, а также предпосылки возникновения и дальнейшего развития русской дружинной культуры (т.е. полного боевого снаряжения и вооружения), имеющей много общего со скандинавской.

Подано історіографічний нарис розвитку науки про озброєння. На великому масиві першоджерел, починаючи з літописів та закінчуючи роботами сучасних вітчизняних та іноземних авторів, зображується картина розвитку збройної техніки.

Проаналізовано творчість плеяди давньоруських інтелектуалів-книжників. Наведено результати дослідження текстів Іларіона Київського, Климента Смолятича, Нестора, ігумена Данила, Кирила Туровського та Володимира Мономаха. Описано образ світу, розкрито етичні засади, що визначали зміст світорозуміння в культурі Київської Русі. Висвітлено особливості розвитку вітчизняної філософії.

Проанализировано творчество плеяды древнерусских интеллектуалов-книжников. Приведены результаты исследования текстов Иллариона Киевского, Климента Смолятича, Нестора, игумена Даниила, Кирилла Туровского и Владимира Мономаха. Описан образ мира, раскрыты этические основы, определяющие содержание миропонимания в культуре Киевской Руси. Освещены особенности развития отечественной философии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4УКР)41 + Т3(4УКР)41-7

Рубрики:

Історія філософії

Історія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено проблему рецепції на києво-руському грунті візантійської політичної культури, відтворено процеси становлення та шляхи розвитку старокиївської ідеології. Виявлено символічне наповнення уявлень давньоруських книжників-історіографів про витоки державності на Русі та набуття столицею статусу сакрального града. Простежено виникнення у давньоруській суспільно-політичній думці міфологеми Київ - Другий Єрусалим та подальшу трансформацію її змісту.

Исследована проблема рецепции на киево-русском грунте византийской культуры и отражены процессы становления и пути развития старокиевской идеологии. Виявлено символическое наполнение представлений древнерусских книжников-историографов об истоках государственности на Руси и приобретении столицей статуса сакрального града. Прослежено возникновение в древнерусской общественно-политической мысли мифологемы Киев - Второй Иерусалим и дальнейшая трансформация ее содержания.

Розглянуто тривалу історію проникнення християнського віровчення на Русь. Проаналізовано легендарні версії християнізації Русі - прихід апостола Андрія на київські гори, свідчення арабських авторів про численних купців-русів, які видавали себе за християн. Відзначено, що головним шляхом християнства на Русь, особливо із середини IX ст., був візантійський.

Доведено, що в системі східних і західних світоглядних парадигм українському народу більш притаманні світо- і життєзаперечення та інтровертизм. Обгрунтовано положення, що на Русі з давнини панувало апофатичне богослов'я, пріоритетність ідеї про непізнаваність бога й різке розмежування небесного і земного, божественного і мирського. У духовності увагу акцентовано, передусім, на її моральній та естетико-художній складових.

Досліджено проблему зміни релігії у Київській Русі у період з другої половини IX до середини XIII ст. Розглянуто процес переходу українського народу від язичництва до християнства, проаналізовано причини зміни релігії та трансформацію язичницьких вірувань, уявлень і культу. Встановлено, що період зміни релігії характеризувався впровадженням слов'янського варіанта християнства, який грунтувався на кирило-мефодіївській традиції та боротьбою за утвердження самочинної церкви. Наслідком даних процесів стало формування народного християнства, яке значною мірою спиралося на етнічну язичницьку спадщину.

Викладено нову концепцію давньоруської релігії як етнокультурного фрагменту давньої протирелігії, успадкованої окремими народами. Доведено неавтентичність "Велесової книги", розкрито особливості етногенези слов'ян. Увагу приділено лінгвістичним питанням давньоруської лексики у контексті важливого пласту артефактів давньоруської духовної культури.

Досліджено військово-політичну, адміністративно-господарську та духовно-культурну діяльність князів, бояр і представників вищого духовенства Переяславля Руського в контексті їх впливу на суспільно-політичне життя Русі другої половини ХІ - середини ХІІІ ст. Вперше проаналізовано життєдіяльність всієї еліти Переяславля Руського та висвітлено її роль в історії Русі. На основі аналізу масиву літописних, агіографічних, археологічних, сфрагістичних та топонімічних джерел з'ясовано місце переяславської еліти в суспільно-політичному житті Русі, а також вплив Переяславля Руського на формування і становлення представників цієї еліти та на їх подальшу долю.

Проаналізовано давню українську легенду, сюжет і реалії якої знаходять чисельні прототипи в індійських ведах, епосі, міфології. Висвітлено загальні контури українсько-індійських взаємозв'язків на різних рівнях. Виявлено, що народні перекази й легенди Житомирщини, Чернігівщини, Київщини й інших українських ареалів мають індійські паралелі. Подано сюжет української легенди та паралельно індійський коментар до неї, співвідношення українських географічних назв з індійськими.

В контексті культурно-географічних умов, що формували військову модель Південно-Західної Русі X - першої половини XIII ст., досліджено еволюцію комплексу озброєння воїнів цього регіону. Зазначено, що військова модель князівств Південно-Західної Русі формувалась на пограниччі між двома принципово різними концепціями військової справи - «осілої» та «кочової». Саме таке положення обумовило вибір особливого (середнього) шляху розвитку, в якому поєднались передові досягнення трьох напрямів взаємовпливу - «східного», «південного» та «північного». Показано, що комплекс озброєння воїнів Південно-Західної Русі поступово пристосовувався до ведення мобільного кінного бою та війни на два фронти. Обгрунтовано необхідність виокремлення «історичної» та «археологічної» типологізації комлексу обзроєнь . Встановлено історичні закономірності та культурно-географічні особливості процесу розвитку військової справи Південно-Західної Русі у X - першій половині XIII століття.

Розглянуто уявлення про сакральний простір (СП) ранньослов'янського населення на території України за доби раннього середньовіччя. Вперше здійснено спробу показати дохристиянські уявлення про СП як цілісну систему, що охоплювала різні аспекти матеріальної та духовної культури. Основна увага приділена культовим пам'яткам та їх місцю в системі релігійно-ідеологічних уявлень ранніх слов'ян. Проаналізовано пам'ятки матеріальної культури, пов'язані з дохристиянськими культами, а також відображення уявлень про СП у топонімах. На основі фольклорно-етнографічних матеріалів здійснено реконструкцію дохристиянських уявлень про СП. Проаналізовано топонімічні легенди, які стосуються місць розташування давніх культових об'єктів. Розглянуто елементи язичницького СП у висвітленні усної народної творчості. Охарактеризовано рецепцію дохристиянських уявлень про СП у світогляді сучаних неоязичників України.

Вперше досліджено динамічний розвиток східнослов'янського язичницького світогляду протягом VI - ХІІІ ст. Розглянуто процеси утворення, розвитку та трансформації головних східнослов'янських язичницьких світоглядних моделей в історичному зв'язку з суспільно-економічним і політичним життям східнослов'янського суспільства. Проаналізовано такі важливі наукові проблеми, як місце та роль людини в системі світоглядних родових уявлень давніх слов'ян, головний зміст та ідейна семантика язичницьких уявлень про структуру й образ навколишнього світу, пантеон східнослов'янських народних богів, місце та роль служителів язичницького культу в системі язичницьких вірувань і культів, особливості дружинної моделі східнослов'янського язичницького світогляду. Висвітлено ідейний зміст першої релігійної реформи князя Володимира. Проведено реконструкцію вірувань і культів пізніх язичників, проаналізовано їх вплив на світогляд східних слов'ян домонгольської епохи.

Увагу приділено вивченню будівництва населення роменської культури Дніпровського Лівобережжя України. Особливості цього аспекту матеріальної культури сіверян з'ясовано на основі аналізу історіографії та систематизації археологічних джерел. Охарактеризовано будівельні рештки роменської культури відповідно до їх функціонального призначення. Відтворено будівельний процес і технологічні прийоми. Виділено локальні особливості та закономірності розміщення структурних елементів споруд. Проаналізовано роменські будівельні традиції в населення Сіверської землі часу Київської Руси. Запропоновано графічні варіанти реконструкції фортифікаційних і житлових будівель, а також забудови поселень сіверян.