Презентовано першу книгу серії Нарисів про історію європейської цивілізації. Увагу приділено реаліям сьогодення аби переосмислити місце України в Європі після падіння комунізму. Нариси містять погляд, який враховує локальні зацікавлення, локальні обмеження, локальний досвід. Досліджено найдавніші цивілізації Межиріччя. Охарактеризовано давньогрецьку культурну спадщину та європейську культуру. Проаналізовано латинська культурна спадщина і європейська традиція. Висвітлено початки християнства в Римській Імперії. Розглянуто процес формування середньовічної державності напередодні II тисячоліття. Досліджено роль Церкви в період раннього середньовіччя. Репрезентовано місце Русі на світовій арені перед ординською навалою.

Розкрито прикордонну ідентичність в ракурсі теорії культурної травми в Україні, прикордонну/гібридну ідентичність населення українського Донбасу в умовах російської окупації, регіональну ідентичність українців депортованих з Польщі у 1944-1951 рр. тощо. Описано гірські масиви як природний кордон розповсюдження археологічних культур Закарпаття, надано антропологічний аналіз поховань у церкві Ужгородського замку: статево-віковий та етнічний аспекти. Розглянуто особливості проживання українських переселенців у таборах Австро-Угорської імперії на теренах Східної Галичини у період Першої світової війни. Окреслено питання західних українських етнічних територій під час і після Першої світової війни на міжнародній арені. Виокремлено перші харківські пам'ятники як маркери регіональної ідентичності. Висвітлено шлюбні відносини гуцулів Рахівщини XIX - першої половини XX ст.: міжетнічний фактор та географічний аспект одружень. Охарактеризовано запозичання та взаємовпливи в народному одязі долинян і угорців Закарпаття в умовах етнічного порубіжжя (кінець XIX - перша половина XX ст.). Проаналізовано демонологічні вірування українсько-румунського пограниччя (за польовими матеріалами Закарпатської області України та Марамурешського повіту Румунії).

Визначено місце України в європейському просторі, представлено історію України у соціально-економічному, політичному та культурному вимірах у контексті європейської традиції. Підкреслено особливе значення системи знань щодо історичного минулого України та її культуру як стратегічного ресурсу в сучасному інформаційному суспільстві в умовах посилення глобалізації. Призначено підручник для студентів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти всіх спеціальностей всіх форм навчання.

Висвітлено актуальні питання реформаційних і революційних перетворень суспільно-політичного життя у країнах Західної і Центральної Європи доби раннього Нового часу. Здійснено спробу розгляду цієї проблематики на основі культурно-антропологічного та соціокультурного підходів. Висвітлено окремі аспекти гуманістичної ідеї в новітні часи, що дозволило розглядати епоху раннього Модерну на принципах діалогу культур. Проведено дослідження в рамках проекту програми ЄС Erasmus+ напряму Jean Monnet "Культурний вимір Європи" ("Cultural Dimension of Europe") 611810-EPP-l-2019-l-UA-EPPJMC)-CHAIR.

Досліджено процеси "спільного й унікального" в українській історичній і національно-культурній ситуації з метою створення "картосхеми" на тлі всіх інших "національних" версій світу, де постає вітчизняний "пейзаж" як центральна ідеологічна основа всієї подієвості новоукраїнського феномена. Наголошено на важливості зазначеного наукового дослідження, зважаючи на відсутність цілісного наукового осягнення національного "народотворення" від доби Романтизму і до сьогодення як центральної ідеологічної основи всієї подієвості новоукраїнсього феномену; невирішених проблем формування спільної культурної та громадянської ідентичності модерної української нації, що ґрунтується на спільній соціолінгвістичній культурі нації тощо.

Вміщено системний виклад загальних закономірностей і специфічних особливостей соціокультурного розвитку країн Європи та українських земель, які перебували у складі Великого князівства Литовського, Королівства Польського, Речі Посполитої і Російської імперії в ранньомодерну епоху. Розглянуто українську історію раннього Нового часу як складову загальноєвропейської. Фактичний матеріал унаочнено багатьма ілюстраціями та доповнено термінологічним словником, географічними назвами, переліком видатних соціокультурних діячів, предметним, географічним та іменним покажчиками і бібліографією до кожної з глав.

На основі значного фактичного матеріалу висвітлено основні тенденції політичного й соціально-економічного розвитку країн Європи й Північної Америки в середині 70-х - першій половині 90-х років XX ст. Усебічно проаналізовано як головні тенденції та проблеми суспільного розвитку цих країн, так і специфіку історичного розвитку окремих країн і регіонів. Ознайомлення з історією країн Європи й Північної Америки може стати в нагоді тим, хто прагне краще зрозуміти тенденції розвитку євроатлантичної цивілізації в другій половині XX ст., і через порівняння - сучасні проблеми українського суспільства, української держави, її місце в світовому цивілізаційному поступі, визначити ціннісні орієнтири, способи здійснення необхідних модернізаційних реформ на прикладі європейських і північноамериканських країн.

Представлено публікації, присвячені історії Європи. Розглянуто становлення її цивілізаційних векторів, маркери Європи модерного періоду, політику, культуру та полікультурність у європейських країнах у XX - на початку XXI ст. Розкрито феномен середньовічної Європи в сфері історії, археології та охарактеризовано особливості реформування домодерного і модерного часу Європейської цивілізації. Наголошено на українському вимірі європейської історії.

Висвітлено панораму масштабних зсувів у сфері історичної політики в Україні, на посткомуністичному просторі і в Європі у 1980-ті - 2000-ні роки. Проаналізовано дії головних акторів історичної політики: держави, громадських організацій, міжнародних інститутів, ЗМІ, істориків. На прикладі України, внутрішніх "боїв за історію" та конфліктів з найближчими сусідами проаналізовано конфліктогенний потенціал історичної політики.

Проаналізовано репрезентації образу Європи в сучасних українських підручниках для вишів. Серед іншого у фокусі дослідження перебувають способи визначення і представлення історичних коренів європейської ідентичності України та спільної європейської історії. Обгрунтовано висновок про те, що європейський компонент у змістовному наповненні навчальних видань для вищої школи досить помітний. Спостережено також тенденцію, в міру подальшої інтеграції України до ЄС, до актуалізації та посилення цього тематичного напряму. При цьому імідж Європи у вітчизняних вишівських підручниках постає передусім через розкриття та популяризацію ідей і цінностей, які протягом багатьох століть були характерними й для українського суспільства.

Розкрито теоретичні та історичні аспекти формування культурно-історичних європейських цінностей. Досліджено їх еволюцію як фактор розвитку європейської цивілізації. Проаналізовано вплив європейських цінностей на подальший розвиток України. Розглянуто культурно-історичний дискурс та перспективи розвитку європейської цивілізації.

З урахуванням опублікованих джерел проведено дослідження дуалістичних релігійних уявлень у соціокультурному житті Європи (IV - сер. XVII), зокрема розглянуто їх витоки та специфіку. Проаналізовано релігійний дуалізм як характерну ознаку тогочасного менталітету, на основі якого сформувалася соціальна структура доби середньовіччя. З'ясовано особливості впливу постулатів дуалізму на формування сімейної ієрархії та місця жінки в середньовічному суспільстві. Визначено конкретно-історичну роль дуалістичних релігійних уявлень у хрестових походах, гуситському русі, Реформації, Контрреформації. Окремо встановлено вплив дуалізму на особливості культурного розвитку. Показано роль дуалістичних релігійних уявлень у формуванні світоглядних засад модерного часу на теренах Західної Європи та сакрального типу державної влади на території Східної Європи.

Відомо: усяке суспільно-політичне потрясіння викликає активізацію життя духовного. У цьому зв'язку цікаво й історично повчально простежити, як позначилася на українському літературному процесі в Галичині європейська революція 1848 - 1849 рр., і який вплив на цей процес мав тодішній духовно-релігійний лідер краю - митрополит М. Левицький. Цьому питанню присвячена пропонована робота.

Простежено історичну еволюцію образів Бога і Диявола від стародавнього міфологічного сприйняття до християнської інтерпретації. Проаналізовано місце Бога і Диявола в процесах християнізації, феодалізації, становлення Церкви і монастирів. Розглянуто середньовічну правову систему як спосіб реалізації Божої волі. Визначено роль християнського дуалізму в повсякденному житті Західної Європи середини ХІ - кінця ХVІ ст. Приділено увагу образу Бога та Диявола в повсякденні Візантійської імперії у ІV - середині ХV ст. Вивчено особливості есхатологічних очікувань та їх вплив на життя Європи. Охарактеризовано практику екзорцизму як тріумф християнського Диявола.

Розглянуто питання історичних подій у європейських країнах епохи раннього модерну. Висвітлено провідні тенденції історичного розвитку Західної Європи з кінця XV до середини XVII ст. Розкрито особливості економічних відносин у європейських країнах ранньоновочасного періоду. Визначено специфіку культурного поступу Європи в епоху Відродження та бароко. Територіальні межі викладеного матеріалу охоплюють Англію, Німеччину, Францію, Швейцарію, Іспанію, Італію, Нідерланди, Скандинавські країни, Австрію, Угорщину, Валаське, Молдавське та Трансильванське князівства. Вміщено хронологічну таблицю, термінологічний словник, основні географічні назви, перелік видатних політичних, військових і культурних діячів ранньоновочасної епохи, предметний, географічний та іменний покажчики, бібліграфію.

Розглянуто формування "масової людини" як ключової передумови постання тоталітарних режимів 1920 - 1930-х рр. Запропоновано тезу, що саме з "масовою людиною" першої половини XX ст. пов'язані як високі технологічні досягнення механічно-машинної цивілізації, так і наймасштабніша культурна та духовна криза повоєнної Європи. Висловлено думку, що антропоцентризм нового європейського гуманізму післявоєнної доби не є повністю самодостатнім, а потребує морально-духовної, теоцентричної підоснови.

Вивчено головні риси та особливості процесу інтеграції Словацької Республіки до ЄС. Розкрито основні рушійні сили європейських інтеграційних процесів. Простежено етапи їх розвитку та становлення. Визначено роль і місце в них Словаччини. На підставі дослідження процесу генези словацької національної самобутності та державності виділено сукупність внутрішніх і зовнішніх передумов, які сприяли долученню Словаччини до європейських інтеграційних процесів, спочатку у складі Чехословацької Федеративної Республіки, а з 1993 р. - як самостійної держави. Проведено дослідження комплексу політичних, економічних і соціальних чинників, які впливали на перебіг та темпи інтеграції Словацької Республіки до ЄС. Розроблено детальну періодизацію процесу інтеграції Словаччини в ЄС. Досліджено наслідки вступу Словацької Республіки до ЄС. Зокрема, за результатами аналізу змін в політиці, економіці та соціокультурній сфері, які мали місце у період 2004 - 2014 рр., виділено ряд позитивних та негативних тенденцій, розвиток яких пов'язано зі вступом країни до ЄС. За результатами зіставлення позитивних і негативних наслідків зроблено висновки щодо доцільності вступу країни до ЄС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)414 л0 + Т3(4)0-7 л0

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано основні положення пан'європейського проекту Р. Куденхове-Калергі та їх зв'язок із історичними реаліями міжвоєнного періоду. Увагу звернено на розуміння сутності європейського об'єднання в проекті, обгрунтування його необхідності та запропоновано шлях реалізації. Зроблено висновок про те, що Пан-Європа була проектом альтернативного улаштування післявоєнної Європи, який мав за мету усунення проблеми періодичних війн та досягнення економічного благополуччя на континенті.

Розглянуто розвиток кооперативного руху в першій третині ХХ ст., вказано на великий потенціал останнього у реальному підвищенні життєвого рівня найширших верств європейського соціуму. Кооперативні організації сприяли піднесенню, зміцненню та розвитку господарств європейських держав, забезпечуючи своїх членів довготерміновим і короткотерміновим кредитами. Вони були для своїх членів посередниками при збуті продукції та постачанні засобів виробництва, підвищували культурний рівень населення, впливаючи на становлення і розвиток громадської свідомості в Європі. Але, на жаль, вони не змогли протистояти репресивній машині тоталітарних урядів. Говорячи про міжвоєнний період кооперативного руху, можна відмітити про його циклічність, спади та підйоми, у 1920 - 1930-ті рр. фашистські і реакційні режими в Італії, Угорщині, Болгарії, Австрії і Німеччині проводили політику ліквідації кооперації та одержавлення її власності. Міжнародні організації в особі керівників МКА, не знайшли дієвих засобів економічно та політично протистояти агресії направленій на порушення прав своїх членів.