Вперше у вітчизняній науці на основі архівних та історіографічних джерел висвітлено життя та діяльність видатного українського історика, джерелознавця, історіографа, бібліографа, професора Київського університету св.Володимира, академіка УАН В.С.Іконнікова (1841-1923). Досліджено внесок вченого у розроблення проблем історичного джерелознавства, архівістики, бібліотекознавства та інших джерелознавчих галузей історичного права. У додатках подано документи, що найкраще репрезентують джерельну базу до вивчення життєпису та наукової спадщини вченого.

Висвітлено сторінки діяльності найстарішого на півдні України наукового історичного товариства - Одеського товариства історії та старожитностей - з пошуку, збирання, збереження, опису і публікації писемних пам'яток. Проаналізовано літературу і джерела, наведено загальну характеристику цієї установи, а також основні етапи її археографічної діяльності.

Освещены страницы деятельности старейшего на юге Украины научного исторического общества - Одесского общества истории и древностей - по поиску, сбору, хранению, описанию и публикации письменных памяток. Проанализированы литература и источники, приведена общая характеристика этого учреждения, а также основные этапы его археографической деятельности.

Висвітлено видавничу діяльність Київської археографічної комісії, сформованої урядом царської Росії з метою написання історії південно-західного краю, яка відіграла значну роль у створенні та виданні своєрідної документальної енциклопедії українського народу. Розглянуто проблематику праць, виданих Комісією: "Пам'ятки, що видаються Археографічною тимчасовою комісією для розгляду давніх актів", "Архів Південно-Західної Росії", "Літопис гадяцького полковника Григорія Граб'янки", "Самійло Величко. Літопис". Зазначено, що багато інших рукописів та наукової літератури з українознавства були знищені більшовицькою владою ще в друкарнях.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т212.2 + Ч813(4Укр)53

Рубрики:

Археографія - Історія організації та практика археографічної роботи.

Історія архівної справи

Шифр НБУВ: В344631 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено діяльність наукових історичних установ на півдні України в XIX - на початку XX ст., з'ясовано причини виникнення, визначено основні напрямки, форми і методи їх археографічної діяльності. Шляхом суцільної евристики виділено зі всієї історіографічної спадщини археографічний доробок наукових установ та окремих науковців і краєзнавців, визначено тематичні напрямки їх досліджень. Встановлено, що пошук, науковий опис та публікацію історичних джерел у регіоні в основному проводили Одеське товариство історії і старожитностей, Таврійська та Катеринославська губернські вчені архівні комісії. Показано, що наукові установи об'єднали сотні науковців, які обстежили десятки державних і приватних архівів у краї та поза його межами, внаслідок чого було опубліковано тисячі історичних джерел переважно з історії Південної України. Проаналізовано вплив археографічної діяльності наукових установ на розвиток історичної науки в Україні.

Дисертацію присвячено В.Б.Антоновичу - визначному археографу України др. пол. XIX-поч. XX ст., який здійснював пошук та опрацювання джерел з історії, насамперед, Правобережної України XVI-XVIII ст. за актовими книгами. Розглядаються громадська, педагогічна й археографічна діяльність В.Б.Антоновича. Аналізуються видані ним томи "Архива Юго-Западной России", "Мемуаров" та ін., їх археографічне опрацювання, форми публікації.

Простежено історію розвитку камеральних галузей археографії та бібліографії у діяльності українських археографічних та бібліографічних комісій XIX - XX ст. і сучасній археографії та бібліографії. Проаналізовано розвиток понять "книжка" як об'єкта бібліографічного опису, "документ" - археографічного, "документальна спадщина" як комплексного об'єкта опису з орієнтуванням на включення книжних та архівних пам'яток у Державний реєстр культурного надбання України.

Запропоновано концептуальні рішення проблеми визрівання інтерналістських та екстерналістських чинників дисциплінарного та ідейно-культурного феномену української історичної науки як етнонаціонального образу минулого українського народу, що остаточно набув своєї зрілості протягом другої половини XIX ст. Формування "українського" та "археографічного" в історіописанні другої половини XVIII - першої половини XIX ст. висвітлено як процес "консолідації", "націофікації" специфічних регіональних варіантів української історичної науки, подолання асинхронності розвитку регіонального історіописання. Вивчено форми та напрямки інституціалізації археографічної справи. Запропоновано періодизацію розвитку археографії другої половини XVIII - першої половини XIX ст., що дає змогу застосовувати історико-археографічні підходи як науково-пізнавальний інструментарій для вивчення українського історіографічного процесу в цілому.

Розкрито найрізноманітніші аспекти життя та творчості цього видатного українського вченого та відомого громадського діяча, творця львівської археологічної школи. Проаналізовано здобутки Я. Дашкевича як історика України, вірменіста, засновника арабістичних студій в державі. Розкрито політичні погляди й акцентовано увагу на його активній участі в аналітичних розробках у період розвалу Радянського Союзу та становлення незалежної України. Наведено спогади друзів, співробітників та учнів вченого про співпрацю Я. Дашкевича в різноманітних проектах та організації досліджень.

Висвітлено пошуково-дослідницьку археографічну та краєзнавчу діяльність учасників гуртка "Руська трійця" Я. Головацького, І. Вагилевича та М. Шашкевича у 1930 - 1980-х рр. На підставі історіографічних джерел проаналізовано й узагальнено творчий доробок учених в царині джерелознавства й історичного краєзнавства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т1(4УКР)-1(НІМ) + Т212.2

Рубрики:

Історія історичної науки (Історіографія)

Археографія - Історія організації та практика археографічної роботи.

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ