Сьогодні зусиль лише державного сектору недостатньо для вирішення основних проблем внутрішньо переміщених осіб (ВПО) - пошуку житла та роботи, доступу до послуг соціальної інфраструктури. Тому необхідним є спільне реагування усіх трьох суспільних секторів на цей виклик. Запропоновано створити мережу обласних центрів (відділень) соціального обслуговування ВПО, що представляє собою форму співпраці суспільних секторів. Центром (відділенням) соціального обслуговування може бути державна або недержавна організація, діяльність якої відповідає вимогам державних стандартів соціальних послуг та "Типового положення про центр соціального обслуговування внутрішньо переміщених осіб". Статті даного положення повинні бути розроблені за участю широкого кола експертів. У центрі соціального обслуговування ВПО повинно функціонувати два підрозділи: відділення (відділ) оперативної допомоги та відділення (відділ) планової допомоги. Робота відділення (відділу) оперативної допомоги спрямована на задоволення невідкладних потреб ВПО (харчування, забезпечення необхідними одягом, ліками, засобами реабілітації, організація тимчасового (до 1 місяця) проживання, влаштування до медичних закладів, надання психологічної допомоги), а робота відділення (відділу) планової допомоги передбачає пошук житла та робочого місця для ВПО, інформування про діяльність об'єктів соціальної інфраструктури та недержавних організацій. Основою для роботи відділення (відділу) планової допомоги є Національна база з питань влаштування ВПО, інформацію до якої вносять учасники усіх суспільних секторів. Вона складається з трьох розділів: "Житло", "Робота", "Інфраструктура" і містить інформацію про доступне для оренди чи придбання житло, наявні вакансії, послуги соціальної інфраструктури. Інформацію у Національній базі з питань влаштування ВПО треба постійно поповнювати і оновлювати для забезпечення оперативності регування на їх потреби.

Предмет дослідження - проблеми внутрішньо переміщених осіб в контексті існуючого в Україні "суспільства ризику" та у разі необхідності забезпечення консолідації українського суспільства за умов гібридної війни. Мета роботи - дослідити проблему внутрішньо переміщених осіб в Україні з позицій соціальної безпеки. Теоретичною та методологічною основою роботи слугували нормативні акти України, друковані періодичні матеріали та Інтернет-ресурси. Акцентовано увагу на наявності в Україні ознак "суспільства ризику" і система розв'язання проблеми внутрішньо переміщених осіб є тому одним із доказів. Матеріал доцільно застосовувати під час проведення лекційних і семінарських занять з курсів Соціальної економіки, Соціально-економічної безпеки, Національної економіки. Висновки: основні зусилля органів влади на всіх рівнях мають концентруватися на розробці та ефективному впровадженні системи соціально-економічних і культурних змін для швидшої соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб, задоволення їх найбільших потреб через створення нових робочих місць і будівництво повноцінного житла, залучаючи переселенців до суспільного життя територій їх тимчасового перебування.

Проаналізовано чисельність внутрішньо переміщених осіб з Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим на території Волинської області у розрізі адміністративних районів і міст обласного підпорядкування станом на кінець 2015 р. Виявлені території концентрації вимушених мігрантів. Досліджено демографічні характеристики вимушених переселенців. Показано влив внутрішньо переміщених осіб на демографічну ситуацію у Волинській області.

Запропоновано концептуальні засади формування маркетингової стратегії соціально-економічної інтеграції і адаптації ВПО і організаційно-економічний механізм її реалізації. Приділено увагу практичним аспектам комунікаційної взаємодії між суб'єктами стратегії.

Мета роботи - розкрити стан і проблеми вимушеної міграції внутрішньо переміщених осіб (ВПО) України, а також запропонувати шляхи їх розв'язання. Проаналізовано специфіку вимушеного переміщення населення України внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької і Луганської областей, ситуації збройного конфлікту на сході України. Для аналізу використовувались статистичні дані, результати експертного опитування, дані досліджень і звітів міжнародних організацій. Розглянуто проблеми, що виникають у ВПО у зв'язку із ситуацією переміщення, мотиви переміщення з тимчасово окупованих територій, дані щодо термінів перебування в місцях переселення і планів щодо подальшого переміщення. Акцентовано увагу на основних досягненнях і недоліках державної політики щодо ВПО. Наголошено на внеску національних інститутів громадянського суспільства і міжнародних організацій у надання різних форм допомоги і підтримки ВПО. На основі аналізу запропоновано низку напрямів удосконалення державної міграційної політики в умовах масового вимушеного внутрішнього переміщення населення.

Викладено результати наукових досліджень, спрямованих на розробку науково-методичного забезпечення кількісної оцінки рівнів прояву соціальної несправедливості по відношенню до внутрішньо переміщених осіб (ВПО) за окремими сферами. Мета дослідження - оцінка рівня прояву соціальної несправедливості щодо ВПО за основними сферами життєдіяльності за розробленою та апробованою авторською методикою. Систематизовано основні напрями прояву дискримінації з оцінкою рівнів за кожною складовою. Використано зрівняльний підхід із базової концепції соціальної справедливості, який визначає ступінь реалізації базових принципів соціальної справедливості в основних сферах життєзабезпечення ВПО та постійного населення. За розробленою та апробованою методикою оцінки рівня соціальної справедливості визначено, що захищеність матеріального добробуту ВПО на 29 % нижче, ніж постійного населення, а рівень бідності серед ВПО на 72 % вище, ніж постійного населення за критерієм депривації "змушені заощаджувати навіть на харчуванні". Рівень економічної захищеності на ринку праці на 30 % нижче, ніж серед постійного населення, а рівень доступності ринку соціальних послуг для ВПО - на 33 %. У ВПО на 22 % менше можливості одержати медичні послуги, майже на 50 % - придбати ліки, 22 % ВПО констатують, що їм бракує коштів для оплати оренди житла та житлово-комунальних послуг. За самооцінкою 57 % ВПО, рівень інтегрованості їх у територіальні громади нижчий, ніж у постійного населення. Недостатнє забезпечення соціальної справедливості відносно переселенців відмітили 96 % ВПО, цю ж оцінку щодо ВПО дало 88 % постійного населення.

Здійснено соціологічний аналіз унікальної історичної події - масового "виходу" цивільних українців під впливом російського наступу 2022 р. З 24.02.2022 р. почала формуватись унікальна соціальна група - переміщені особи 2022, яка нараховувала на кінець травня близько 15 млн осіб і поділялася на дві складові: внутрішньо переміщені особи (= 8 млн осіб) і українці, що знайшли тимчасовий притулок у країнах Європи (= 7 млн осіб). Це велика соціальна статистична група, члени якої об'єднані спільним статусом переміщених осіб і загальними проблемами, що є характерними для біженців. Розглянуто внутрішню структуру групи, а також п'ять "хвиль" вимушених переселенців, що відрізняються часом виходу з місць постійного проживання, соціальним складом і психологічними настановами біженців. Визначено низку категорій громадян, які відмовлялися від виходу й залишались у своїх оселях. Розглянуто ставлення сторін воєнного конфлікту до цивільних у межах класичної тринітарної війни, що розгорнулася на території України. Агресор, по-перше, розглядав цивільних як заручників й інструмент шантажу; по-друге, провокував масовий вихід для тиску на країни Європи; по-третє, використовував місцеві громади як джерело забезпечення своїх військових; по-четверте, використовував як біомаси для вирішення власних демографічних проблем шляхом перетворення українців на росіян. З огляду на це, важливу роль у недопущенні паніки, хаосу та соціальної катастрофи під час виходу зіграло накопичення соціального капіталу у попередні десятиліття української незалежності. Запропоновано: в мирні часи більш продуктивно розв'язувати питання цивільного захисту, зокрема, розробити комп'ютерні моделі масового виходу з великих міст і окремих регіонів, які можна було б використати на практиці під час катастрофічних явищ.

Оцінено масштаби та наслідки вимушених зовнішніх та внутрішньодержавних міграцій внаслідок активної фази російсько-української війни. Актуальність роботи обумовлена необхідністю наукового осмислення міграційних тенденцій, сформованих після 24 лютого 2022 р. і відсутністю аналітичних досліджень із проблематики міграцій населення в цей період. Мета статті - формування оцінки масштабів вимушених міграцій населення України як всередині держави, так і за кордон. Новизна дослідження полягає у виявленні наслідків масштабних міграційних переміщень, що розпочалися 24 лютого 2022 р. та розробленні рекомендацій щодо їх регулювання. Методологія дослідження спирається на використання доволі еклектичної інформації з відкритих джерел, експертні міркування та оцінки тощо, в умовах, коли продукування офіційної статистики зупинене, проведення вибіркових обстежень, принаймні "face to face", украй ускладнене. Здійснено оцінку тенденцій вимушеної міграції всередині України та за кордон. Встановлено, що активний виїзд населення з України спостерігався в перші тижні відкритої фази війни, після чого кількість вибулих уповільнилася. За оцінками ІДСД ім. М. В. Птухи НАН України, які спираються на дані Держприкордонслужби, кількість утікачів від війни з України становить на кінець березня 3,1 - 3,2 млн осіб, однак існує ризик їх значного збільшення. Можливі обсяги незворотних міграційних втрат залежно від дії військових та економічних чинників становитимуть від 600 - 700 тис. до 5,0 - 5,5 млн осіб. Чисельність тих, хто вимушено змінив місце проживання у межах України, сягає 5,0 - 5,5 млн осіб. Виявлено чинники повернення вимушених мігрантів до України, оцінено наслідки цих масштабних міграцій, запропоновано рекомендації щодо їх регулювання. Зроблено висновок, що більш коректне оцінювання чисельності внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та вимушених зовнішніх мігрантів потребує розроблення комплексної методики, яка враховуватиме дані різних джерел й адекватного інформаційного забезпечення (зокрема, запровадження вибіркових опитувань в Україні і за кордоном на регулярній основі). Валідація інформації здійснених оцінювань є можливою після проведення перепису населення.

У процесі протидії загостренню воєнного конфлікту з РФ та ескалацією збройного конфлікту було зумовлене виникнення внутрішнього переміщення з кордонів Донецької та Луганської областей. Актуальність дослідження обумовлена зародженням і стійкістю існування переміщення всередині кордонів України 2021 р. У пошуку орієнтиру та стійкої адаптації з 2014-го наша країна змогла успішно подолати бар'єри та перепони, благодійною організацією було започатковано заходи дорожньої карти з безоплатної первинної правової допомоги, завдяки чому головний скарб кожної нації - люди почуваються в безпеці, морально та духовно не пригніченими. Це спонукає діяти в цілях не тільки для дотримання Мінського протоколу у форматі "нормандської четвірки", а й задля розв'язання потреб громадян у стані переміщення, для порятунку цілих сімей із маленькими дітьми, непрацездатними особами, інвалідами, пенсіонерами. Мета роботи - здійснення аналізу карти проблем для подальшого вдосконалення механізму адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб, оскільки мінімізації виникнення проявів дезадаптації є основою спрямованістю для цільового втручання приймаючих громад. Грунтовне ознайомлення з методичними засадами аналізу карти проблем є оптимальною складовою дослідження. Досліджено окремі специфічні явища в економічній, соціальній, політичних сферах держави для здійснення аналізу карти проблем внутрішньо переміщених осіб за потребами звернень у приймаючі громади. Відпрацьовано закладання до методичних положень причинно-наслідкового зв'язку виникнення складнощів на етапах економічної, соціальної, політичної інтеграції, що мають стати типологією оперативного реагування з боку громадського простору. Розглянуто карту проблем в аспекті найбільш великих, загальних областей оптимізації роботи приймальних громад, карта проблем як інструмент комплексної діагностики допомагає побудувати ланцюжок взаємозв'язків, є відображенням ситуаційного аналізу та наочно показує больові точки зіткнення громадян у середовищі на локальному, регіональному та національному рівнях.

The emigration of more than 5,5 million citizens of working age and the internal displacement of more than 7,7 million Ukrainians after the start of the full-scale war with Russia caused changes in the HoReCa labor market. The portrait of an employee in the HoReCa sector in Ukraine and abroad has changed significantly. Therefore, the study of the state of the labor market in the field of restaurant industry in wartime conditions is relevant. The aim of the work is to carry out a comprehensive analysis of the Ukrainian labor market state in the field of restaurant business in war conditions, to determine the main trends and prospects for further development. General scientific methods of analysis and synthesis, comparison, isolation, generalization and resulting systematization of the researched material are applied. As a result of the war there was a decrease in the market potential of the restaurant business. Consequently, the labor market changed its orientation from the employee to the employer. Candidates are forced to give in to salary interests and adapt to new realities of work. The number of line workers is reduced as much as possible, resulting in an increase in the number of responsibilities of the rest of the staff. The Ukrainian restaurant business market suffers from a lack of qualified personnel, some of whom are mobilized, belong to IDPs or refugees. The labor market potential of the restaurant business abroad is analyzed. As a result, a portrait of a potential employee in the wartime restaurant business is described. There will be a significant personnel update, we will have to reckon with changes in the portrait of a potential employee, and these circumstances will have a negative impact on business in general. While the Ukrainian restaurant market is undergoing structural changes, nothing will fundamentally change abroad.

Вивчено процеси урегулювання правового статусу іммігрантів в Україні у період до повномасштабного нападу РФ. Мета статті - виявлення проблем та механізмів урегулювання правового статусу цієї групи осіб. Новизна статті полягає у концептуалізації шаблонів урегулювання правового статусу іммігрантів. У процесі роботи над статтею використано методи опитування, напівструктурованих інтерв'ю, включеного спостереження, фокус-груп, самореєстрації. Емпіричні дані для написання статті отримані у дослідженні "Мігранти з неврегульованим статусом в Україні", проведеного в межах фінансованого ЄС та реалізованого Міжнародною організацією з міграцій (МОМ) проєкту "Підтримка управління міграцією і притулком в Україні" (IMMIS). Опитування проводилось серед експертів (лідерів імміграційних громад, державних службовців, представників неурядових і міжнародних організацій, які опікуються проблемами мігрантів) та іммігрантів. Критеріями відбору для іммігрантів були відсутність українського громадянства, безперервне перебування в Україні протягом щонайменше двох місяців і досягнення повноліття. Встановлено два шляхи потрапляння іммігрантів у неурегульоване становище: порушення правил в'їзду в Україну та перевищення строку перебування, визначеного візою чи іншим документом. Емпірично доведено поширеність досвіду, принаймні тимчасового, відсутності належного правового статусу поміж іммігрантів. Так, понад третина (38,6 %) опитаних іммігрантів, які на момент інтерв'ю мали необхідні для перебування в Україні документи, зізналися, що у минулому перебували певний час у неурегульованому правовому статусі. Така ситуація мала місце у представників різних статевих, вікових та освітніх груп. Ключовою інституцією з урегулювання правового статусу іноземців в Україні є Державна міграційна служба (ДМС). Дослідження виявило декілька сценаріїв контактування з міграційною службою у процесі отримання документів. Трохи більше половини опитаних зверталися до ДМС самостійно, інші - користувалися допомогою посередників. Найчастіше опитані співпрацювали з представниками міжнародних і неурядових організацій (УВКБ ООН, "Право на захист", "Хіас", "Рокада"). Окремих осіб до міграційної служби направили знайомі українці або співвітчизники. Повоєнне відродження України повинно включати модернізацію діяльності ДМС з метою вдосконалення практики урегулювання правового статусу іноземців.

Актуальність статті обумовлена необхідністю створення комфортних умов для українських біженців у місцях їх тимчасового проживання в Італії. З моменту повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, упродовж лютого-липня 2022 р., в м. Губбіо (регіон Умбрія) приїхали 288 біженців, більшість - жінки віком 30 - 45 років та неповнолітні діти. Розкрита роль згуртованості місцевого населення, української діаспори, консолідації зусиль державних органів та неформального сектору. Мета статті - визначення соціально-демографічних характеристик українських біженців, які звертаються за допомогою до Карітасу та асоціації "MIST-IL PONTE" м. Губбіо. Використано загальнонаукові методи: опитування "face to face", аналізу, синтезу, узагальнення. Новизною є вперше визначена думка ук раїнських біженців про діяльність Карітасу у співпраці з асоціацією "MIST-IL PONTE" на основі розробленого анкетного опитування. Розкрито значимість підтримки України та її народу урядом Італії, зокрема з питань надання українським біженцям статусу тимчасового захисту, високого рівня необхідних соціальних, освітніх та медичних послуг. Проаналізовано результати опитування українських біженців, які взяті до уваги Карітасом та асоціацією "MIST-IL PONTE" у подальшій їх роботі. Визначено незначні проблеми та причини їх виникнення серед українських біженців під час перебування в Італії. Обгрунтовано пріоритетність створення комфортних житлових умов, отримання соціальних, у т.ч. числі освітніх послуг, оскільки значна частина - це неповнолітні біженці дошкільного та шкільного віку. Акцентовано увагу на тому, що розробка та реалізація асоціацією "MIST-IL PONTE" різноманітних тематичних заходів за участю українських біженців, особливо дітей, сприяє відновленню їх психологічного стану, швидкої адаптації до соціуму, вивченню італійської мови, культури, звичаїв і традицій місцевого населення та вказує на солідарність італійського народу у підтримці України у боротьбі з російським агресором. Встановлено причини, чому біженці мають намір залишатися в Італії. Частина з них планує повернутися через пару місяців, а інша - поки не завершиться війна в Україні. Загалом більшість українців уже повернулися. Різноманітність отриманих послуг, постійна допомога Карітасу та професіоналізм його волонтерів оцінені українськими біженцями на високому рівні. Карітас у м. Губбіо діє при 8 парафіях, де має свої відділення. Завдяки функціонуванню національної вебплатформи створена єдина реєстраційна база, яка містить загальну інформацію про осіб, їх статус та потреби. Така специфіка діяльності забезпечує надання якісної та швидкої допомоги кожному зареєстрованому.

Воєнний стан в Україні обумовлює зміни в усіх сферах забезпечення життєдіяльності населення та країни в цілому. Активні бойові дії на значній території багатьох областей призвели до масового переміщення населення як по території України, так і за її межі. Отримання статусу внутрішньо переміщеної особи (ВПО) (чи біженця) висуває вимоги до держави щодо розробки політики утримання ВПО від зовнішньої міграції та повернення на Батьківщину біженців задля збереження людського потенціалу країни, зокрема трудового та освітнього. Прийняття термінових управлінських рішень в соціально-трудовій сфері має стратегічне значення для відновлення територій в післявоєнний час і тактичне значення для інтеграції переселенців у приймаючі громади. Невизначеність терміну військових дій, постійна зміна територій, на яких ведуться активні бойові дії, потребують швидкої реакції держави та прийняття відповідних нормативних документів і внесення змін у чинні, спрямованих на захист і підтримку як внутрішньо переміщеного населення, так і внутрішньо переміщеного бізнесу, повернення біженців в Україну. Мета роботи - оцінка втрат трудового та освітнього потенціалу за час воєнного стану в Україні. Визначено основні ризики в трудовій сфері, пов'язані із воєнним станом, досліджено основні дисбаланси, які обумовлені соціально-економічними ризиками та небезпеками. За авторською методикою надано оцінку втрат трудового та освітнього потенціалу України за період воєнного стану, яка забезпечує обгрунтування напрямів управлінських рішень щодо його збереження та відновлення. Запропоновані основні напрями попередження та мінімізації ризиків у трудовій сфері та на ринку праці. Акцентовано увагу на питаннях довгострокової соціальної інтеграції ВПО та розробки і реалізації заходів сприяння поверненню біженців на принципах соціальної справедливості та недискримінаційності.

На основі комплексного дослідження представлені результати аналізу політик на загальноукраїнському та місцевому рівнях щодо внутрішньо переміщених осіб після повномасштабного вторгнення росії і другої хвилі вимушеного переміщен¬ня. Описані масштаби викликів на державному і обласному рівнях. Обласний рівень представлений кейсом Вінницької територіальної громади. Визначені проблеми та потреби ВПО, напрями діяльності місцевої влади та організацій громадянського суспільства по їх підтримці. Напрацьовані рекомендації. Дослі¬дження здійснювалось на основі аналізу документів, соціологічного опитування, експертних індивідуальних інтерв’ю та фокус-групових обговорень.