Висвітлено сучасний стан проблеми природних і техногенних катастроф, показано їх руйнівну силу за умов мегаполісів. Запропоновано концепцію системного підходу щодо організації медико-соціальної допомоги населенню під час катастроф. Проаналізовано процеси розвитку катастрофи, а також розроблено структурну решітку аналізу її наслідків і заходів щодо їх ліквідації. На прикладі екологічної катастрофи, спричиненої відомою аварією на головних очисних спорудах Харкова, розроблено принципи та докладно висвітлено шляхи та методи організації протиепідемічної, санітарно-гігієнічної, лікувально-профілактичної, медико-соціальної допомоги населенню під час надзвичайних ситуацій.

Досліджено комплекс політичних і соціально-економічних проблем генези кризового стану природного середовища України внаслідок посилення негативного антропотехногенного впливу на нього у період 70 - 90-х рр. ХХ ст. Розроблено концепцію соціально-історичного аналізу проблеми, а також узагальнено фактори, процеси та тенденції даного впливу на природу країни. Значну увагу приділено ролі державно-імперської екологічної політики у посиленні негативного антропотехногенного впливу на довкілля і людину, а також труднощам подолання наслідків радянського екоциду в Україні. Вивчено ряд аспектів впливу Чорнобильської трагедії як соціально-екологічної межі розвитку псевдотехнократної тоталітарної політики та практики.

Розглянуто питання формування катастрофічних ситуацій як процесу накопичення соціальних негативів у суспільному житті та радикальної зміни форми типових для нашого життя негативних явищ під впливом цього накопичення. Катастрофу інтерпретовано як соціальне явище за походженням і наслідками.

Розглянуто особливості формування та динаміки соціального самопочуття й психологічного стану різних категорій людей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: самоселів, населення регіонів з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення, переселених із зони аварії, а також місцевих мешканців поселень, куди переселилися потерпілі. Проаналізовано умови життя й діяльності, соціальні очікування, адаптаційні процеси та соціальні ризики різних соціально-демографічних груп.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*63*328.912 + Т3(4УКР)64-5 + Б1(4УКР)

Рубрики:

Соціологія

Історія

Охорона природи. Екологія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*63*328.912 + Т3(4Укр)64-5

Рубрики:

Соціологія

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто особливості постчорнобильського соціуму, проаналізовано тенденції та перспективи постчорнобильської соціальної політики держави. Викладено проблеми соціального захисту, умов життя та праці постраждалого населення. Охарактеризовано особливості соціально-психологічного стану окремих категорій потерпілих від аварії на ЧАЕС.

Рассмотрены особенности постчернобыльского социума, проанализированы тенденции и перспективы постчернобыльской социальной политики государства. Изложены проблемы социальной защиты, условий жизни и труда потерпевшего населения. Охарактеризованы особенности социально-психологического состояния отдельных категорий потерпевших от аварии на ЧАЭС.

Освещены проблемы последствий Чернобыльской катастрофы 1986 г., социальной помощи пострадавшим в результате данной катастрофы. Проанализировано эмоционально-когнитивное состояние дошкольников в постчернобыльский период, рассмотрены психологические особенности инициативности и любознательности учащихся из чистых и зараженных радиацией районов, социально-психологической адаптации старшеклассников к кризисным событиям их жизненного пути, вызванных аварией на ЧАЭС. Предложены методика оценки эффективности деятельности центров социально-психологической реабилитации населения, пострадавшего в результате Чернобыльской катастрофы, а также модель эффективного информирования населения, проживающего на экологически неблагополучных территориях.

Викладено теоретичні засади аналізу соціальної адаптації людини до наслідків Чорнобильської катастрофи. Здійснено концептуалізацію адаптивного процесу у соціологічному, соціально-психологічному та психологічному вимірах. Описано моделі соціальної адаптації особистості до Чорнобильської катастрофи. Проведено ситуаційний аналіз умов життя потерпілого населення в екологічному аспекті, розглянуто специфіку оцінювання наявних ризиків. Описано ситуаційні детермінанти моделей адаптації різних груп потерпілих та актуальні адаптивні дії. Проведено емпіричне дослідження особливостей їх соціальної адаптації, зокрема, окреслено зміни картин світу потерпілих у міжгруповому та динамічному аспектах.

Изложены теоретические основы анализа социальной адаптаци человека к последствиям Чернобыльской катастрофы. Осуществлена концептуализация адаптивного процесса в социологическом, социально-психологическом и психологическом измерениях. Описаны модели социальной адаптации личности к Чернобыльской катастрофе. Проведен ситуационый анализ условий жизни потерпевшего населения в экологическом аспекте, рассмотрена специфика оценивания существующих рисков. Описаны ситуационные детерминанты моделей адаптации различных групп потерпевших и актуальные адаптивные действия. Проведено эмпирическое исследование особенностей их социальной адаптации, в частности, рассмотрены измения картин мира потерпевших в межгрупповом и динамическом аспектах.

Висвітлено основні проблеми радіоактивно забруднених територій (РЗТ): розміщення, вікової структури, здоров'я населення. Проаналізовано особливості функціонування територіальних громад за умов РЗТ внаслідок чорнобильської катастрофи. Визначено основні напрями та підходи щодо реабілітації постраждалого населення внаслідок надзвичайних ситуацій. Розглянуто основні положення концепції суспільства ризику у контексті Чорнобильської катастрофи для українського суспільства.

Освещены основные проблемы радиоактивно загрязненных территорий (РЗТ): размещения, возрастной структуры, здоровья населения. Проанализированы особенности функционирования территориальных общин в условиях РЗТ вследствие чернобыльской катастрофы. Определены основные направления и подходы к реабилитации пострадавшего населения в результате чрезвычайных ситуаций. Рассмотрены основные положения концепции общества риска в контексте Чернобыльской катастрофы для украинского общества.

Досліджено сучасне уявлення про генезу техногенних і природних катастроф, їх наслідки. Науково обгрунтовано чотирифакторну концепцію ліквідації медико-соціальних наслідків аварії. Розроблено модель системного підходу до формування та здійснення службами, підпорядкованими медицині катастроф та медичною службою на місцях ліквідаційних заходів у випадку техногенних аварій. Запропоновано нову класифікацію надзвичайних станів природно-техногенних катастроф. Визначено основні принципи організаційних заходів щодо ліквідації наслідків екологічної катастрофи. Досліджено медичні, санітарно-гігієнічні та епідеміологічні аспекти надзвичайного стану в мегаполісі як наслідку аварії, зокрема, на міських очисних спорудах.

Зазначено, що подальший розвиток існуючих концептуальних засад теоретико-методологічного трактування життєвих орієнтацій розкриває їх як вищий рівень диспозиційної системи особистості, що забезпечує загальну спрямованість життєдіяльності. Запропоновано включити до структури життєвих орієнтацій самоідентифікацію особистості - визначення нею власної соціальної позиції, самооцінку різних аспектів життєдіяльності та життя взагалі, вибір життєвих цілей та засобів їх досягнення. Дістали подальшого розвитку дослідження соціально-психологічних наслідків екстремальних ситуацій. Визначено основні фактори виокремлення учасників ліквідції аварії на ЧАЕС в особливу соціальну групу, а саме: участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; соціально-психологічний вплив Чорнобильської катастрофи, що спричинив утворення соціальної спільноти з відповідною системою цінностей; наслідки перебування в екстремальній ситуації; юридично-фіксований статус та правова база щодо цієї спільноти; сформований в суспільній свідомості образ ліквідатрів як специфічної спільноти; спільні підстави ідентифікації з іншими членами групи ліквідаторів (усвідомлення та відстоювання єдності інтересів та потреб). Доведено наявність особливостей життєвих орієнтацій ліквідаторів, які відрізняють їх від груп непотерпілих.

Проаналізовано соціально-психологічний, економічний та демографічний стан населення, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Висвітлено динаміку змін за результатами моніторингу всіх контингентів постраждалих, який проводився в Інституті соціології НАН України з 1992 р. Визначено соціокультурні наслідки Чорнобильської катастрофи, особливості життєдіяльності різних контингентів потерпілих, соціально-психологічні особливості віддалених наслідків.

Надано аналіз теоретичних підходів до дослідження наслідків Чорнобильської трагедії в контексті культурологічних пошуків сучасності в перспективі "меморіальної парадигми". Метою роботи стало доведення концепту сприйняття Чорнобильської аварії та "зони відчуження" як "культурної травми" та "місця пам'яті на тлі української національної історії. Це було досягнуто, застосовуючи аналізу та синтезу ідей "нової історії" та принципів "вживлення" чорнобильського дискурсу до процесу інкультурації сучасної української культури. Сьогоденне зростання інтересу до історичного минулого, популяризація звернення до модифікованих концепцій історизації та феномену колективної пам'яті сприяли більш широкому обговоренню впливу "чорнобильської ситуації" на самоідентифікацію пострадянського регіону, виділенню впливу факту аварії на формування суспільної свідомості й відтак репрезентації політичного минулого, формуванню взаємозв'язку між етнічною пам'яттю і "травматичною" спадщиною комуністичної епохи. Зникнення "радянського блоку" додало новий імпульс зацікавлення дослідниками постчорнобильським інфо-шоком як масовим феноменом радіофобії, що затвердило правомірність констатації переосмислення аварії на ЧАЕС як "культурної травми" української історії. Вочевидь, саме взаємозв'язок філософського й історичного знання в питаннях розуміння сутності Чорнобильської аварії став пріоритетним для процесу утворення унікального семіотично-ментального "чорнобильського простору", від недавно відкритого для соціально-філософських інтерпретації, що само по собі породжує можливість "чорнобильського дискурсу". Крім того, проблематика дослідження обумовлена сучасними завданнями національного відродження України, яке передбачає філософське осмислення історії; кризою континуумального співіснування України з чорнобильською "зоною відчуження" як іміджевим "місцем пам'яті; унікальністю історико-культурного досвіду одержаного українським народом внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Був зроблений огляд концепцій "місць пам'яті", "коммеморації" і "культурної травми"; були висунуті припущення можливості подальших досліджень Чорнобильської аварії та "зони відчуження" як окремого культурно-соціального явища української культури.

Наведено глибокий, всесторонній філософсько-соціальний, статистичний і психологічний аналіз національної трагедії України - Чорнобиля. Зроблено наголос на конкретні статистичні дані, їх актуальне значення у сьогоденні.

Освещены проблемы, связанные с безопасностью человека, такие как охрана окружающей среды, контроль качества продуктов питания, охрана здоровья, социальная защита. Выявлены факторы риска на территориях, загрязненных радиоактивными веществами. Рассмотрены основы распространения информации в современном обществе. Особое внимание уделено особенностям информирования населения во время техногенных катастроф и вооруженных конфликтов. Описаны принципы сбора, хранения и анализа информации, нормативно-правовые основы использования информации.

Викладено міркування щодо проблеми висвітлення Чорнобильської катастрофи українськими публіцистами останнього десятиліття. Визначено типологічні збіги вже опублікованих творів. Запропоновано новий погляд на відображення аварії в засобах масової комунікації, спираючись на національну свідомість молодого покоління та його життєві принципи.

Досліджено феномен соціальної відповідальності на всіх її рівнях в умовах загострення глобальної екологічної кризи. Показано, що глибинні причини її появи пов'язані з кризою духовності людства, яка й породила безвідповідальне і споживацьке ставлення людства до біосфери. Виявлено, що осмислення кола проблем, пов'язаних із складною екологічною ситуацією в світі, та пошук дієвих шляхів в напряму їх вирішення вимагає докладання сумарних зусиль як представників різних галузей науки, так і філософів задля розробки спільної стратегії виживання людства.