Індекс рубрикатора НБУВ: С5*425.82 + С73(4ПОЛ)64-234

Рубрики:

Соціологія

Народонаселення світу

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изложена история появления турок-месхетинцев в Украине, рассмотрены вопросы их социально-экономического положения, определен уровень интеграции в украинское общество. Проанализированы этапы борьбы депортированного народа за возвращение на родину, показано отношение властей к решению данной проблемы во времена СССР и после его распада. Освещена позиция международных организаций по данному вопросу. Приведены статистические данные о количестве, составе, расселении данной народности по регионам Украины на основе результатов Первой всеукраинской переписи населения 2001 г.

Проаналізовано етногенез, сучасне становище турків-месхетинців і досліджено вплив історичних, політичних і соціальних факторів на подальшу адаптацію турків-месхетинців в українському суспільстві. Описано механізми соціальної адаптації і процеси інтеграції турків-месхетинців. Визначено фактори впливу на успішність адаптаційних процесів на основі порівняльної характеристики турків-месхетинців в Україні, Росії, країнах Середньої Азії і Закавказзя, зокрема, кооптація мігрантів до регіональних еліт, органів влади, розмивання ролі первинних груп, залучення мігрантів до діяльності у вторинних групах, секуляризація міжетнічних відносин старожилів і мігрантів, підвищення їх політичної та правової культури. Виділено фактори, які перешкоджають інтеграції, а саме: соціально-демографічний дисбаланс, що призводить до одностороннього зростання статусного становища, експорт міжетнічних конфліктів, компактне проживання, традиціоналізм, наявність екстремістських і націоналістичних організацій, особливості етнічної та міграційної історії приймаючого суспільства.

Проведено комплексний аналіз соціально-етнічного статусу росіян в Південно-Східному регіоні сучасної України. На основі існуючих теорій та методик дослідження етнічності, розроблених в етносоціології, етнології, соціальній антропології та соціальній психології, обгрунтовано поліпарадигмальний підхід до вивчення соціально-етнічного статусу. Визначено суть та виділено його структурні компоненти, за допомогою яких стає можливим вивчення соціально-етнічного статусу будь-якої етногрупи в поліетнічному суспільстві. На основі поєднання кількісних та якісних методів дослідження вперше одержано, проаналізовано та представлено емпіричний матеріал про соціально-етнічні позиції росіян в Південно-Східному регіоні України, встановлено особливості їх етнічної ідентифікації. Виявлено чинники, що впливають на соціально-етнічний статус росіян в Україні.

Розглянуто взаємини між етнічною ідентифікацією та соціальною інтеграцією полікультурного регіону. Доведено, що етнічна ідентичність забезпечує необхідний баланс у системі природних і створених ідентичностей, перешкоджаючи руйнуванню суспільної інтегрованості економічними та політичними засобами. Встановлено, що характер взаємин між етнічною ідентичністю та суспільною інтеграцією полікультурного регіону формує потребу в політиці мультикультуралізму, яка побудована на політиці визнання.

Изучены прагмалингвистические особенности межэтнического дискурса, рассмотрены этико-философские, этнолингвистические, социокультурные проблемы в условиях существования глобализирующего мира. Понимание межэтнического дискурса как формы обращения направлено не только на передачу информации, но и на создание общего мира коммуникантов, что обусловило задачу предложенной работы. Особую актуальность в разработке исследовательской темы представляет методология изучения дискурса как исторически сформированной формы коммуникатируемости представителей разных этносов.

Викладено структурно-процесуальні параметри колективного самовизначення російськомовної спільноти. Досліджено належність до російськомовної спільноти, такі як переживання й усвідомлення. Подано змістові орієнтири колективного самовизначення російськомовної спільноти. Розкрито проблеми соціально-психологічної адаптації російськомовних громадян України. Проаналізовано умови соціально-психологічної адекватності та коректності інтеграції російськомовної спільноти в сучасне українське суспільство.

Обгрунтовано різні наукові підходи, на засадах міждисциплінарних зв'язків розроблено теоретичну соціологічну інтерпретацію поняття адаптація. Запропоновано методичні положення щодо тенденцій процесу адаптації, стратегій акультурації за умов постійного розвитку. Проведено системний аналіз процесу адаптації, стратегій акультурації у соціологічному дискурсі. Увагу акцентовано на аналізі механізмів інтеграції, які виникають за взаємодії соціокультурних чинників у ході намагання зберегти або змінити особливості етносу. Проведено аналіз особливостей (витоків) становлення та розвитку болгарської спільноти Півдня України у різні історичні періоди. Виявлено основні чинники й умови вибору акультураційних стратегій представників болгарської меншини. Проведено соціологічний аналіз особливостей адаптивно-інтегративних механізмів функціонування етнічних меншин на прикладі болгарської. Проведений аналіз дозволив виявити закономірності функціонування етносу, як соціальної групи суспільства й утворення соціальних зв'язків у межах етносу та суспільства. Проведено напівстандартизоване інтерв'ю, здійснено соціологічне опитування представників болгарської спільноти південно-українського регіону, а також задіяно статистичні дані Одеського обласного управління статистики.

Після проголошення Україною незалежності в процесі її державотворення виникла низка нових проблем у різних сферах життєдіяльності. Виникла потреба у створенні моделі державного регулювання суспільних, політичних, економічних, етнонаціональних та інших відносин. Однією із базових засад державного управління складною соціальною системою є забезпечення її соціально-політичної стабільності, порушення якої призводить до погіршення соціальних параметрів життя населення, суттєво утруднює керованість суспільно-політичними процесами. До основних факторів, що деструктивно впливають на забезпечення соціально-політичної стабільності в АР Крим, а відповідно, і в Україні, відноситься етнонаціональна напруженість в автономії. Наукове дослідження суті етнонаціонального фактора в суспільному житті, етнонаціонального потенціалу українського державотворення, проблем політико-правового забезпечення розвитку української нації, корінних народів, етнічних груп в українському суспільстві дозволить визначити пріоритетні завдання державного управління у сфері етнонаціональних відносин на основі верховенства права як фундаторського принципу управління. Проте існуючий методичний апарат оцінювання етнонаціональної напруженості базується на методах якісного оцінювання і не дозволяє отримувати її кількісні оцінки. Запропоновано методичний підхід до розробки інформаційної технології багатомірного кількісного оцінювання рівня етнонаціональної напруженості в інтересах забезпечення стабільності в АР Крим. Одкржані результати дозволяють більш цілеспрямовано обгрунтовувати і реалізовувати державну етнонаціональну політику в АР Крим і тим самим забезпечувати соціально-політичну стабільність в автономії.

Здійснено огляд попередніх соціологічних досліджень щодо ставлення українського суспільства до ромів, основних аспектів державної політики щодо інтеграції ромської національної меншини. Особливу увагу приділено браку статистичних даних, дискримінації ромів у соціально-економічній та освітній сферах, проблемам у спілкуванні з правоохоронними органами.

Презентована колективна монографія є результатом наукової співпраці українських та польських соціологів, зокрема Львівського національного університету імені Івана Франка (кафедра соціології), Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Інститут соціології), Академії Спеціальної Педагогіки імені. М. Ґжеґожевської в Варшаві (кафедра соціології культури) та Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (кафедра філософії, соціології та менеджменту соціокультурної діяльності). З’ясовано, які відбулися зміни ідентичності та міжетнічних відносин у Центрально-Східній Європі; окреслено специфіку ідентичностей на пограниччі та ідентичності національних меншин, а також проаналізовано особливості соціальної солідарності та консолідації суспільства в контексті процесів зовнішньої та внутрішньої міграції між Україною та Польщею на прикладі емпіричних розвідок авторів монографії.