Обгрунтовано необхідність вдосконалення способу організації суспільства відносно людей з інвалідністю. До недавнього часу панувала медична модель інвалідності, що визначала ставлення до зазначеної категорії людей як до об'єкту піклування та допомоги. Нині у суспільстві відбуваються соціальні зрушення, які потребують визнання людини з інвалідністю суб'єктом власної життєдіяльності. Це, у свою чергу, викликає необхідність змін у теорії та практиці соціальної роботи із людьми з особливими потребами.

Висвітлено соціальну спрямованість свого розвитку та визнала необхідність створення надійної й ефективної системи соціального захисту громадян. Закріплення на конституційному рівні права кожного на соціальний захист є важливим кроком, який дозволяє за будь-яких обставин через систему соціально-забезпечувальних благ забезпечити кожній людині задоволення її необхідних потреб та гідний рівень життя у разі виникнення складної життєвої ситуації. Викладено питання правового регулювання соціального захисту усіх категорій інвалідів та громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Розкрито основні поняття категоріального апарату права соціального забезпечення. Викладено загальну характеристику соціального захисту інвалідів та соціального захисту постраждалих в результаті катастрофи на ЧАЕС. Приділено увагу видам та формам соціального захисту вказаних осіб, порядку отримання соціально-забезпечувальних благ. Викладено основі проблеми соціального захисту інвалідів та громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Висвітлено еволюційний шлях поглядів на питання "інвалідності", роль громадських організацій у формуванні соціальної політики, інноваційних підходів до проблем інвалідності, взаємозв'язок між доступністю і забезпеченням прав людини. Охарактеризовано зміст поняття "Інклюзивне суспільство". Проаналізовано питання інвалідності та прав людини.