Індекс рубрикатора НБУВ: С5*333.641.20*333 + Ф015.24

Рубрики:

Соціологія

Соціальні фактори політики

Шифр НБУВ: Ж16622 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено основи та складові частини національної системи доброчесності. Значну увагу приділено демократичному процесу, громадянському суспільству, адміністративним реформам, адміністративному праву, юридичній системі тощо. Детально висвітлено суспільну ділову діяльність державного та приватного секторів. Окремі розділи присвячено міжнародним діючим засобам і заходам щодо боротьби з корупцією.

Робота присвячена комплексному аналізу корупції як соціально-політичного явища. Результатом дисертаційного дослідження є висновок про те, що подолання корупції в Україні можливе лише з урахуванням сучасного соціально-політичного розвитку країни, кризи основних його політичних та економічних елементів, владних структур, всього процесу переходу від планової економіки до ринкової. Одночасно з урахуванням міжнародного досвіду аналізуються основні практичні важелі та механізми підвищення ефективності боротьби з корупцією, роль у цьому інститутів громадянського суспільства.

Розглянуто корупцію як суспільне явище, висвітлено її історичні витоки, поняття та сутність, а також передумови її виникнення в сучасному суспільстві. Розкрито природу корупції в Україні, проаналізовано стан, тенденції та нормативно-правові аспекти боротьби з нею. Охарактеризовано сучасні механізми запобігання та протидії корупції, організаційні засади та питання взаємодії держави та громадянського суспільства у даній сфері. Акцентовано на зарубіжному досвіді протидії корупції та можливості його використання в Україні. Значну увагу приділено перспективам подальших досліджень у сфері протидії корупції. Наведено статистичні матеріали та дані соціологічних опитувань, а також основні нормативно-правові акти щодо боротьби з корупцією.

Объектом анализа является государство как распределенная система принятия решений, а предметом - ее дисфункция как результат действия институциональных факторов, в частности, коррупции как неформального негативного института. Полученные результаты дают основание усомниться также в положительном влиянии демократии на социально-экономические процессы, в том числе, и на уровень воспринимаемой коррупции. Это наводит на мысль о том, что демократия способствует распылению ответственности и отчуждению науки от управления, поскольку научное знание не является "продуктом массового спроса" и становится все менее востребованным со стороны правящей элиты в Украине. Функция науки как институционального фактора эффективности государственного управления заключается в развитии представлений о недискреционных механизмах принятия решений, а так же формулировке четких критериев для оценки результатов деятельности субъектов, наделенных полномочиями принятия решений, с целью повышения уровня их ответственности. Таким образом, речь идет о таких институциональных факторах государственной регуляторной эффективности, как социальная ответственность и социальный контроль.

Досліджено сутність, історичні витоки та соціальні умови існування корупції як різновиду соціальних деформацій у суспільстві. Виявлено умови та специфіку корупційних діянь, розкрито соціологічне розуміння цього явища. Визначено складність і багатоаспектність цього феномену суспільного життя, його вплив на соціальні процеси та соціальну структуру суспільства. Встановлено головні умови існування корупції, їх вплив на репродукування такого соціально негативного явища в Україні. Обгрунтовано напрями та послідовність політики протидії корупції в країні.

Досліджено проблеми поширення корупції в освітній галузі. Проаналізовано причини, різновиди прояву корупційних дій в освітній сфері та окреслено можливі негативні наслідки цих процесів у стратегічній перспективі для України у разі подальшого укорінення цього явища. Запропоновано ряд дієвих кроків з метою поліпшення ситуації.

Розглянуто сучасні українські політичні реалії: прихід до влади за результатами президентських і парламентських виборів нової політичної сили та її перспективи у боротьбі з корупцією. Показано прогноз щодо подальшого розвитку подій у напрямі боротьби з корупцією, заснований на теоремі Томаса. Зокрема, розглянуто перспективи команди несистемних політиків у боротьбі з корупцією. Згідно з теоремою Томаса, визначення ситуації як реальної могло мати місце під час виборів і голосування за несистемного кандидата та його політичну силу. Обгрунтовано думку, що глядачі та водночас потенційні виборці перенесли образ екранного героя на реального кандидата й ототожнили їх. Крім того, розкрито механізм визначення реальності ситуації через власне ототожнення несистемного політика з героєм серіалу, який бореться з корупцією та досягає успіху. Отже, визначення ситуації як реальної може бути притаманне також новообраному голові держави та представникам його команди через вживання у роль борців із корупцією та власні ціннісні установки. Зазначено, що саме навколо боротьби головного героя та його друзів із корупцією у вищих ешелонах влади розгортається основна сюжетна лінія серіалу "Слуга народу". Наводяться висловлювання самого голови держави, представників його команди та колег, які підтверджують наміри Президента України та новообраної влади в цілому змінити країну, у тому числі й за напрямом подолання корупції. Таким чином, на думку автора, існують певні передумови для здійснення самовтілюваного пророцтва. Крім того, перемога команди несистемних політиків поставила певні рекорди суспільної підтримки та довіри. Отже, самоздійснюване пророцтво посилатиметься на колективну волю українського народу до змін і відповідну мотивацію новообраної влади. Приділено увагу ймовірним ризикам на шляху реалізації самовтілюваного пророцтва, серед яких виокремлюються зовнішня загроза, спротив таких внутрішніх груп, як олігархи та урядовці, кадрова проблема: потреба у вмотивованих професіоналах з певними моральними якостями тощо. Зауважено на перспективності подальшого вивчення феномену самоздійснюваного пророцтва та його впливу на суспільство у добу інформаційних технологій.

Purpose. To analyze the kleptocratic economy as an institutional arrangement that is focused on the key function of generating sources of income for the ruling pseudo-elite by introducing corrupt non-market transaction costs for firms and households, which are based on administrative, bureaucratic and political violence. Methodology. In the proposed scientific research, we distinguish three types of research methods: firstly, inherent in cognition as a whole (general logical) methods such as analysis, synthesis, abstraction, generalization, induction, deduction, analogy; secondly, general scientific, primarily empirical, research methods, namely observation, description, measurement; thirdly, the theoretical methods of cognition used by the economic science, in particular: idealization, formalization; the axiomatic method for constructing theoretical knowledge; a hypothetical-deductive method for constructing and developing theoretical knowledge. Findings. The socio-economic structure of Ukraine is analyzed from the point of view of the factors that are determined by the impact of formal and informal institutions in kleptocratic economy and affect corruption risks. Recommendations are provided for modernization of the institutional environment in Ukraine in the context of the modern methodological paradigm of searching for points of contact within the interaction of government, business and society. Originality. The proposed study carried out a comprehensive analysis of the institutional environment of the Ukrainian economy, which provides convincing grounds to characterize it as kleptocratic, and such where the fundamental modernization proposed in the work has yet to be implemented, accounting for the European integration prospects. In contrast to previously proposed studies, the presented approach focuses on the correlation between key performance indicators of institutions, GDP per capita, and corruption indices in Ukraine and in the studied countries of the European Union. Practical value. The research results can be used by specialized experts when forming the institutional requirements for creating an effective system for preventing corruption.

Подано теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукової проблеми ідентифікації психологічних чинників інтолерантного ставлення громадян до корупції. Інтолерантне ставлення до корупції проявляється у емоційно-ціннісному несприйнятті особистістю корупції та спроб залучити її до корупційних дій, що формує у неї психологічний потенціал (антикорупційну спроможність) для антикорупційних способів поведінки. Ідентифіковано індивідуально-психологічні чинники інтолерантного ставлення до корупції: самоврядний рівень розвитку я-ідентичності особистості, що проявляється у критичності в ухваленні рішень; сублімації патерналістських настанов; зменшенні самототалітаризму; зменшенні толерантності до аморальності в діловій сфері; укріпленні морально-етичної відповідальності особистості, зменшенні амбівалентності до корупційних ситуацій, збільшенні загальної самоефективності та антикорупційної спроможності. Також ідентифіковано демократичну організаційну культуру як соціально-психологічний чинник інтолерантного ставлення громадян до корупції.

Розкрито зміст системно мережевого структурування корупції як інституту абсолютної антисуспільної спрямованості, розмежовано поняття "корупція" і "хабарництво". Показано соціально-економічні витоки та розкрито характер особистих і корпоративних інтересів суб'єктів - носіїв корупційних відносин. Проаналізовано причини провалу організаційних і правових заходів, спрямованих на подолання корупції, здійснених владою за попередній період. Надано пропозиції щодо зміни стратегічних пріоритетів соціально-економічної політики запобігання корупції, передусім, шляхом перекриття джерел корупційного підкупу.