Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-4

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Шифр НБУВ: ДС41014 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-3 + Р733.696.560.11-3

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Цистити і перицистити у дітей

Шифр НБУВ: ДС40681 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-3 + Р733.696.560.11-3

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Цистити і перицистити у дітей

Шифр НБУВ: ДС40681 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-3 + Р733.696.560.11-3

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Цистити і перицистити у дітей

Шифр НБУВ: ДС40681 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-4

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Шифр НБУВ: ДС41014 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-4

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Шифр НБУВ: ДС41014 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-3 + Р733.696.560.11-3

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Цистити і перицистити у дітей

Шифр НБУВ: ДС40681 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-4

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Шифр НБУВ: ДС41014 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчена вага ниркових дисплазій у формуванні та клінічних проявах уроджених вад розвитку нирок (УВРН) у дітей. Доведена можливість й необхідність діагностики та лікування диспластичних форм УВРН. Розроблені та впроваджені в клінічну практику нові й модифіковані відомі методи діагностики (комп'ютерна ренангіографія, біопсія, біохімічні методи) та лікування (селективно-сегментарна резекція нирки, уретеро-пієлоуретероанастомози із збереженням вимикнутого сечоводу, трансвезікальна медіальна уретероцистенеостомія та ін.). Вперше розроблені принципи та способи консервативної терапії дітей із нирковими дисплазіями. Для оптимізації діагностики та лікування розроблена комп'ютерна лікувально-діагностична програма ЛДКП-2. Використання розроблених принципів та методів діагностики й лікування дозволило більш ніж чим у 3 рази поліпшити результати лікування дітей із УВРН.

На підставі ехокардіографічного та радіонуклідного методів дослідження визначено структурно-функціональні зміни серцево-судинної системи та порушення ниркової гемодинаміки внаслідок гломерулонефриту у дітей на етапах патогенетичного лікування. Встановлено, що на всіх етапах лікування у разі гострого та хронічного гломерулонефриту в дітей гемодинамічні порушення визначаються у вигляді збільшення порожнини лівого шлуночка серця, порушень систолічної та діастолічної функції серця, гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, порушень артеріальної та венозної фаз ниркового кровообігу. Наведено дані про порушення гемодинаміки залежно від гостроти патологічного процесу, гормоночутливості та функціонального стану нирок.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-3

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання удосконалення методів лікування дітей, хворих на пієлонефрит, з урахуванням клініко-імунологічних механізмів розвитку захворювання. Відзначено, що тривалий та несприятливий перебіг пієлонефриту у дітей зумовлює порушення в корпоративних зв'язках клітин, які беруть участь в запальних реакціях. Виявлено особливості функціональної активності нейтрофілів у крові та сечі хворих дітей, обгрунтовано придатність біологічного закону "похідного рівня" для їх оцінки. Це потрібно враховувати під час призначення адекватної патогенетичної терапії хворим. Запропоновано спосіб лікування, який включає одночасне застосування антибактеріальних засобів і нестероїдного протизапального препарату, за наявності контролю лабораторіями (тест з нітроблакитним тетразолієм, що характеризує фагоцитарну активність гранулоцитів у сечі).

Наведено результати клініко-лабораторних досліджень особливостей перебігу хронічного пієлонефриту з супутньою патологією гастродуоденальної зони у дітей на фоні ендотоксикозу. Встановлено наявність синдрому ендогенної інтоксикації, порушення імунного захисту, про що свідчить зниження загальної кількості та функціональної активності T-лімфоцитів, зростання рівня нульових і B-клітин, порушення співвідношення імунорегуляторних T-клітин, зміни в імуноглобуліновому спектрі, підвищення активності процесів ліпопероксидації, що підтверджується достовірним зростанням концентрації малонового диальдегіду, дисбалансом у напрямку відповіді системи антиоксидантного захисту на активацію процесів перекисного окислення ліпідів, що проявлялося зниженням внутрішньоклітинної та зростанням позаклітинної активності ферментів. Удосконалено комплекс лікування дітей із поєднаним ураженням органів сечовиділення та травної системи шляхом застосування ентеросорбенту "Силлард П", що дозволило скоротити перебування пацієнтів у стаціонарі, покращити перебіг основних захворювань.

Проведено дослідження 103 дітей з гострим та загостренням хронічного пієлонефриту. Визначено, що в активній стадії пієлонефриту реєструються зміни імунологічних показників: ліоциму, спонтанного та стимульованого НБТ-тесту, фагоцитарного резерву, фагоцитарного індексу, фагоцитарного числа, завершеності фагоцитозу. Виявлено, що зміни імунологічних показників зустрічаються у дітей з гострим перебігом пієлонефриту та під час загострення хронічної форми. Обгрунтовано доцільність уживання у комплексній терапії пієлонефриту фітопрепарату "Бакплан", який має імунокоригуючу, протимікробну, протизапальну, антитоксичну та десенсибілізуючу дії. Призначення в активній стадії пієлонефриту даного препарату дозволяє скоротити тривалість маніфестного перебігу хвороби, поліпшити прогнозування хвороби, утриматися від призначення додаткових курсів антибіотиків.

Вперше з'ясовано вплив гострого гломерулонефриту (ГГН) та гострого пієлонефриту (ГПН) на імунітет дітей, які раніше отримали щеплення проти дифтерії. Встановлено, що відновлення специфічного імунітету дітей, які хворіли на ГГН і ГПН, триває впродовж 6 місяців періоду реконваленсценції. Виявлено, що інтеграційний процес клітинної та гуморальної ланок імунітету у хворих і перехворілих дітей нормалізується за 3 - 6 місяців періоду реконвалесценції. Визначено можливі строки індивідуальної імунокорекції дітей і тактику її проведення.

Висвітлено результати клініко-лабораторних досліджень особливостей перебігу гострого гломерулонефриту у дітей. Встановлено наявність синдрому ендогенної інтоксикації, зміни імунного статусу та зростання активності процесів ліпопероксидації, зниження активності антиоксидантної системи захисту у хворих. Виділено три ступеня ендогенної інтоксикації за клінічними та лабораторними показниками. Запропоновано метод ліквідації ендотоксемії з включенням до комплексної терапії гострого гломерулонефриту ентеросорбента "Ентеросгель". Добова кількість препарату залежить від діагностованого ступеня ендогенної інтоксикації. Застосування вказаного комплексу лікування ентеросгелю дозволило зменшити прояви інтоксикації, строки перебування пацієнтів у стаціонарі, покращити перебіг захворювання. Ентеросорбент ентеросгель рекомендовано застосовувати для лікування хворих на гострий гломерулонефрит дітей.

Встановлено типи порушень обміну уратів у дітей, хворих на гломерулонефрит (119 обстежених). Визначено роль розладів уратного гомеостазу - одного з істотних неімунних факторів розвитку та прогесування даної хвороби. Встановлено значення спадковості, типу конституції, преморбідного фону й особливості клінічної симптоматології гломерулонефриту в дітей з супутніми розладами пуринового обміну, а також типи розладів обміну сечової кислоти, корелятивний зв'язок показників активності ферментів з показниками вмісту сечової кислоти в сироватці крові. Доведено доцільність використання уринодепресивного препарату "Алопуринол" для лікування дітей, які страждають на гломерулонефрит і супутні розлади пуринового розладу.

Досліджено питання розробки та обгрунтування нових методів реабілітації імунної системи у дітей, хворих на хронічний пієлонефрит, за умов курорту за допомогою преформованих фізичних чинників. У дітей відбувалися характерні зміни імунного статусу, що характеризуються вторинним імунодефіцитним станом за Т-клітинною, дисбалансом гуморальної ланок імунітету, дефіцитом неспецифічного фактора захисту - лізоциму. Запропоновано й апробовано спосіб лікування дітей, хворих на хронічний пієлонефрит, який включив разом зі стереотипним санаторно-курортним лікуванням застосування преформованих фізичних чинників: грязь-електрофорезу на область проекції селезінки, електромагнітну терапію дециметрового діапазону на зону проекції селезінки та біорезонансну стимуляцію на область проекції тимуса та селезінки. Виявлено, що застосування в комплексному санаторно-курортному лікуванні преформованих фізичних чинників на імунокомпетентні органи дозволяє досягти значного імунокоригувального ефекту та швидкого регресу клініко-лабораторної симптоматики.

Визначено клініко-морфологічні особливості синдрому гострої ниркової недостатності та вплив факторів ризику на його розвиток. Вивчено клінічний перебіг гострої ниркової недостатності, виниклої внаслідок різноманітних причин, у новонароджених різного гестаційного віку. Описано морфологічні зміни в нирках обстежених немовлят різного гестаційного віку, зумовлені гострою нирковою недостатністю. Досліджено фактори ризику антенатального та постнатального періоду стосовно розвитку гострої ниркової недостатності, що дозволяє визначити ймовірність її виникнення, провести вчасну профілактику та лікування ранніх проявів.

Проведено клініко-морфологічне та клініко-морфометричне зіставлення структурних елементів нормальної та подвоєної нирки та сечоводів у дітей з урахуванням важкості ураження патологічним процесом та методу хірургічного лікування. Розроблено алгоритм морфологічного дослідження стану тканин нирки в разі вирішення питання про видалення нирки. Підтверджено, що операціями вибору в разі подвоєння нирок у дітей мають бути пластичні реконструктивні втручання. Визначено зміни, характерні для структури подвоєної нирки, відзначено велике прогностичне значення кількості дистрофічно змінених ядер епітелію ниркових канальців, ядер м'язових волокон та перехідного епітелію сечоводів. Для виявлення тяжкості стану нирки та сечоводу підтверджено значимість кількості сполучної тканини у разі зменшення кількості основної речовини. Досліджено розвиток явищ дисплазії в подвоєних сечових шляхах 85-ти оперованих дітей віком до 15-ти років, доведено її присутність у тканинах подвоєних нирок у всіх вікових групах. Виявлено критерії дисплазії подвоєної нирки.