Розглядається широке коло питань з усіх розділів клінічної оториноларингології. Особливу увагу приділено сучасному висвітленню питань етіології та патогенезу захворювань ЛОР-органів у дітей, а також сучасним методам обстеження і лікування. Чільне місце відведено клінічному перебігу захворювань у дітей різного віку, можливим ускладненням і тактиці лікування. Спеціальні розділи присвячені маніпуляціям та операціям на ЛОР-органах.

Дисертацію присвячено комплексній терапії сезонного алергійного риніту (САР) у дітей з включенням специфічної імунотерапії та поетапного застосування медикаментів в залежності від важкості захворювання. Ефективним методом лікування є специфічна імунотерапія, під впливом якої спостерігається не тільки покращання перебігу САР, але й імунологічна перебудова. Запропонований терапевтичний алгоритм забезпечує високу ефективність (86,2%) лікування. У 69,8% дітей у періоді загострення вдалося досягнути позитивних результатів, застосовуючи антигістамінні препарати нової генерації - лоратадин та азедастина гідрохлорид - місцево та перорально у вигляді монотерапії або в поєднанні з іншими препаратами. У пацієнтів з дуже вираженими або різнобічними симптомами необхідна комплексна терапія.

Изучен микробный ценоз миндалин у здоровых и часто болеющих детей, разработаны лечебные мероприятия. Выявлено, что чаще всего у часто болеющих детей высеваются золотистый и эпидермальный стафилококки, beta-гемолитический стрептококк, реже - грамотрицательная флора, кандиды. У здоровых детей в состав нормальной микрофлоры входят преимущественно молочнокислые бактерии; уровень последних у часто болеющих детей значительно снижается, что наиболее выражено у пациентов с декомпенсированным тонзиллитом. Для коррекции нарушений микробного ценоза нами в комплексном лечении использована суспензия лактобактерий, которой обрабатывали носоглотку. У всех больных получен положительный клинический эффект, который подтверждался результатами бактериологического обследования.

Узагальнено теоретичні положення з проблем діагностики та корекції психофізичного розвитку глухих дітей старшого шкільного віку. Встановлено особливості та потенційні можливості фізичного розвитку, психомоторних функцій й пізнавальної діяльності глухих дітей та дітей із нормальним слухом старшого шкільного віку. Розроблено методику корекції психофізичного розвитку глухих дошкільників засобами артикуляційної та пальцевої гімнастики у поєднанні з мовленнєвими та рухливими іграми.

Наведено результати комплексного дослідження загальноклінічних, імунологічних показників та інструментальних методів спостереження 144 дітей, хворих на гострий стенозувальний ларинготрахеобронхіт (ГСЛТБ). Наведено порівняльну оцінку клінічних симптомів та показників у 69 дітей, яким проводилось комплексне лікування ГСЛТБ із застосуванням запропонованого методу внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин (кортикостероїдів та антибіотиків), а також у 75 дітей з ГСЛТБ, яким проводилось традиційне лікування вказаного захворювання. Катамнез простежено протягом 3 років. Переваги запропонованого методу внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин для лікування дітей з ГСЛТБ підтверджено в експерименті на лабораторних тваринах (пацюки породи Wistar). Результати лікування дітей з ГСЛТБ із застосуванням внутрішньотканинного фонофорезу виявились статистично задовільними: не спостерігалось переходу запального процесу з компенсованої стадії в декомпенсовану, скоротилась тривалість стенозу та інтубації гортані, завдяки чому не виникла необхідність виконання трахеостомії, зменшилась можливість виникнення ускладнень і поява рецидивів вказаного захворювання, скоротились строки лікування хворих на ГСЛТБ.

Висвітлено методи обстеження хворих з дитячою ЛОР-патологією носа, приносових пазух, глотки, гортані, органів слуху з урахуванням клінічних і параклінічних методів та методик, які мають високу інформативність щодо постановки діагнозу. Значну увагу приділено серцево-судинній, дихальній та нервовій системам, які часто зазнають ураження внаслідок ЛОР-захворювання.

Вивчено мікробіоценозу верхніх дихальних шляхів та його порушення у дошкільників, які мешкають в районах розміщення підприємств хімічної промисловості. Зареєстровано зниження колонізаційної резистентності нормальної мікрофлори верхніх дихальних шляхів і підвищену контамінацію вказаного біотопу умовно-патогенною мікрофлорою у дітей, які проживають у районах видобутку та переробки сірки. Запропоновано використання мікроценотичного показника як найбільш високоінформативного для вивчення здоров'я дитячого населення за умов техногенного забруднення. Показано, що зрошення слизової оболонки глотки лактобактерином позитивно впливає на стан нормальної мікрофлори і сприяє елімінації основних представників умовно-патогенної мікрофлори.

Досліджено шляхи підвищення ефективності відновлювального лікування психомовних порушень у дітей, які виникли внаслідок перинатальних енцефалопатій, шляхом раннього (до 2-х років життя) початку застосування "підпорогової" низькочастотної електростимуляції точок тонкої моторики кисті (НЧЕСТ) на фоні комплексної традиційної терапії. Встановлено, що НЧЕСТ позитивно впливали на процеси становлення та розвитку другої сигнальної системи у післянатальному онтогенезі та процеси дозрівання мозкового електрогенезу у віддаленому періоді, що значно покращує психомовний розвиток дитини. Запропоновано схему лікування психомовних порушень за допомогою НЧЕСТ, адаптовану до раннього віку хворих та модифіковано схему кількісної оцінки результатів психометричного обстеження дітей за допомогою індексу розвитку, вперше використану для визначення ефективності відновлювального лікування.

Досліджено функціональний стан локальних та системних факторів імунітету в разі гіпертрофії піднебінних мигдаликів у дітей до та після хірургічного лікування. Експериментом доведено, що тканина мигдаликів після тонзилотомії знаходиться в гіпофункціональному стані. Апробовано засіб імунореабілітації дітей після тонзилотомії із використанням суміші дибазолу та аскорбінової кислоти. Підтверджено клінічну та імунореабілітаційну ефективність запропонованого засобу. Визначено методи імунологічного тестування локального та системного характеру.

Створено технологію послідовності консервативного та поетапного хірургічного лікування дітей, хворих на секреторний середній отит (ССО). Доведено, що лікування у разі ССО за наявності патології носової та ротової частин глотки, а також порожнини носа слід починати з їх санації з наступним консервативним лікуванням, яке поліпшує прохідність слухових труб, і лише у випадку невдачі переходити до тимпанопункції. Тільки у разі неефективності останньої необхідно здійснювати шунтування, а у випадку негативного результату протягом 3 - 6-ти місяців виконувати мастоїдотомію з дренуванням антруму й одночасним шунтуванням барабанної порожнини. Зроблено висновок, що тимпанопункція з аспірацією вмісту барабанної порожнини та її промивання в комплексі з ендоауральним діадинамофорезом глюкокортикоїдів і протеолітичних ферментів є не лише ефективним методом лікування дітей, хворих на ССО, але й профілактикою його рецидивування. Доведено, що вміст барабанної порожнини у разі ССО не містить бактеріальної флори, що, можливо, пояснюється наявністю в секреті високої концентрації секреторного імуноглобуліну A (sIgA). Вперше в дітей з ССО визначено зміни системної імунологічної реактивності у вигляді кількісного та функціонального дефіциту T-системи імунітету, пригнічення цитотоксичної активності природних цитотоксичних клітин (ПЦК) і фагоцитарної активності поліморфоядерних лімфоцитів (ПЯЛ), а також гіпоімуноглобулінемії класу П та наявності сенсибілізації реагінового типу до мікробних антигенів. Показано, що у секреті, отриманому з середнього вуха осіб, хворих на ССО, визначається високий вміст секреторної та мономерної форм імуноглобуліну A,

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості клінічної анатомії та фізіології лор-органів у дітей, зокрема, стравоходу, органа слуху (зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха), вестибулярного аналізатора (отолітового апарату, півколових каналів), носа, приносових пазух, глотки (горла) та її лімфаденоїдного апарату, гортані, трахеї та бронхів.

Рассмотрены особенности клинической анатомии и физиологии лор-органов у детей, в частности, пищевода, органа слуха (внешнего, среднего и внутреннего уха), вестибулярного анализатора (отолитового аппарата, полукруглых каналов), носа, приносовых отверстий, глотки (гортани) и ее лимфаденоидного аппарата, гортани, трахеи и бронхов.

Представлено результати діагностики та лікування 47 хворих з паратонзилярним та 9 хворих з заглотковим абсцесом за 1999 - 2000 рр. У 38 хворих була передньоверхня локалізація, у 5-задня і у 7-задньоверхня локалізація. Інших локалізацій абсцесу не виявлено. Для діагностики паратонзилярного абсцесу достатньо фарингоскопії, тоді ж як для діагностики заглоткового абсцесу необхідне пальцьове обстеження з наступною пункцією абсцесу. Доведено, що після розкриття паратонзилярного абсцесу в післяопераційний період антибіотики застосовувати недоцільно. При заглотковому абсцесі в післяопераційний період показана антибіотикотерапія.

У ході дослідження вивчено особливості клінічного перебігу, цитоморфологічної картини тонзил і слизової оболонки носа, реакцій перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту в крові та носоглотковому слизу, стану імунітету у дітей з алергійним цілорічним ринітом або бронхіальною астмою і гіперплазією лімфоглоткового кільця. Встановлено, що у таких дітей на тлі важчого перебігу алергійних захворювань респіраторного тракту існують особливі реакції з боку лімфоїдних утворень глотки, активація процесів перекисного окиснення ліпідів, імунної системи, послаблення антиоксидантного захисту. Згадані особливості обумовили вибір терапії - місцева санація носоглотки полівалентним бактеріофагом та імунізація бактеріальними лізатами IPC-19 та Імудон. Методику апробовано, підвищено ефективність лікувально-реабілітаційних заходів щодо алергічного цілорічного риніту і бронхіальної астми.

Досліджено питання оптимізації діагностичних та лікувально-реабілітаційних заходів у дітей з алергічною патологією респіраторного тракту (РТ) на фоні гіперплазії лімфоглоткового кільця (ГЛК). Вивчено особливості клінічного перебігу, цитоморфологічної картини тонзил та слизової носа, реакцій перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантного захисту АОЗ у крові та носоглотковому слизі, стану імунітету в дітей з алергічним цілорічним ринітом (АЦР) або бронхіальною астмою (БА) та ГЛК. Установлено, що в даних дітей на фоні більш тяжкого перебігу алергічних захворювань РТ існують особливі реакції з боку лімфоїдних утворень глотки, активація процесів ПОЛ, імунної системи, послаблення АОЗ. Дані особливості є інформативними маркерами алергічної патології РТ у дітей з ГЛК та їх викладено у вигляді диференційно-діагностичних таблиць для встановлення характеру запалення дихальних шляхів (алергічного, інфекційного), що обумовлює вибір терапії - місцеву санацію носоглотки полівалентним бактеріофагом або імунізацію ліофілізованими бактеріальними вакцинами. Застосування наведеної методики дало змогу підвищити ефективність лікувально-реабілітаційних заходів щодо АЦР і БА.

Вивчено розповсюдженість алергічного риніту (АР) серед школярів віком 13 - 14 років за міжнародною уніфікованою програмою ISAAC та регіональні чинники ризику, що впливають на формування АР у дітей. Проаналізовано особливості клінічного перебігу, мікробіоценозу слизової оболонки носа, риноцитологічної картини, функції носового дихання за допомогою методу назальної пікфлоуметрії в дітей з різними формами АР. Вивчено показники неспецифічної резистентності, системного та мукозального імунітету. На підставі виявлених особливостей перебігу сезонного та цілорічного АР з використанням показників вродженого та набутого імунітету, на базі результатів риноцитологічних обстежень, динамічних змін функції назального дихання розроблено диференційно-діагностичні таблиці та запропоновано доповнення до прийнятих схем лікування. Доведено доцільність впровадження в терапевтичний алгоритм назального лаважу 2 - 3 % розчином NaCl, застосування топічних антибактеріальних засобів за наявності бактеріальної контамінації з метою покращання ефекту базисної терапії.

Надано результати дослідження клінічної ефективності та перенесення препарату "Мідекаміцин (Макропен)", який застосовано восьмиденним курсом у 86-ти дітей із гострим стрептококовим тонзилофарингітом. Показано, що чітку позитивну динаміку основних симптомів стрептококового тонзилофарингіту спостережено вже через 72 год. після початку лікування. Доведено високу клінічну ефективність мідекаміцину, що склала наприкінці курсу терапії 97,7 %, а через 2 тижні спостереження - 95,3 %. Підтверджено хороше перенесення препарату, виявлені небажані явища мали легкий ступінь вираженості та швидко зникли після його відміни.

  Скачати повний текст

Наведено результати клінічного та мікробіологічного досліджень 48-ми дітей, хворих на хронічний гнійний синуїт. Установлено, що 91,7 % дітей одержували антибактеріальне лікування на догоспітальному етапі без попереднього мікробіологічного дослідження. Найчастіше призначали напівсинтетичні пеніциліни. Диференційований підхід щодо застосування антибактеріального засобу, місцеве використання бактеріального препарату в лікуванні хронічного гнійного синуїту дозволяє покращати результати лікування та зменшити частоту загострень.

Приведены основные сведения о классификации, факторах риска развития заболеваний верхних дыхательных путей у детей, а также современные данные об этиологии и антибиотикорезистентности возбудителей данной патологии в зависимости от возраста и предрасполагающих факторов. Предложены критерии диагностики, рассмотрены тактика антибактериальной терапии (выбор антибиотика, путь введения, дозировка и длительность терапии), а также основные ошибки при ее проведении.