Представлен материал исследований автора по изучению перекисного окисления липидов, гомеостаза кальция при ОПГ-гестозах. Учитывая отсутствие в литературе сведений о состоянии транспорта кальция через плазматическую мембрану при ОПГ-гестозах, а также при физиологической беременности; разноречивые мнения об уровне свободного и связанного кальция; предполагаемой роли нарушений кальциевого обмена в развитии гипертензивных состояний у беременных с ОПГ-гестозами, были предприняты автором исследования указанных факторов. В течение 1989-1993 гг. проводились наблюдения над беременными женщинами с различными вариантами поздних ОПГ-гестозов на базе Белогорского родильного дома Республики Крым, родильного отделения 7-ой городской больницы г.Симферополя, роддома N3 г.Киева, в лаборатории ЦНИЛ Крымского мединститута, в Симферопольском университете, в лаборатории биохимии мышц Киевского института биохимии. Сделан вывод о том, что полученные данные позволяют рассматривать ОПГ-гестозы как глубокую патологию клеточной мембраны.

Установлено, что влияние материнского ОРН-гестоза в эпифизе мозга, а также в задней и промежуточной долях гипофиза плода реализуется увеличением полиплоидных клеток и клеток с анэуплоидными ядрами, что приводит к уменьшению количества эндокриноцитов, имеющих нормальное содержание генетического материала в ядрах. Показано, что данные изменения прямо пропорциональны тяжести материнского ОРН-гестоза.

За умов пологового будинку вивчено частоту та особливості перебігу пізнього гестозу у вагітних в залежності від їх типологічних характеристик: екстраверсії - інтраверсії та нейротизму - стабільності.

За умов 5-го клінічного полового будинку вивчено зміни в імунному статусі вагітних з різними формами пізнього гестозу. Встановлено, що розвиток пізнього гестозу супроводжується змінами багатьох показників клітинного та гуморального імунітету. Відзначено достовірне зменшення загальної кількості Т-клітин та субпопуляцій Т-халперів і Т-супресорів/кілерів, кожна з яких має свої особливості залежно від тяжкості прееклампсії.

Отмечено, что результаты проведенных исследований свидетельствуют, что внебрачная беременность сопряжена с высоким риском акушерских и перинатальных осложнений, что указывает на необходимость включения беременных, не состоящих в браке, и их новорожденных в группу высокого перинатального риска. Необходимо расширить показания для госпитализации незамужних беременных в стационар при наличии осложнений течения гестации для проведения своевременной корригирующей терапии. Женщинам, не состоящим в браке, необходимо рекомендовать заблаговременную госпитализацию в акушерский стационар для проведения психологической и медикаментозной подготовки к предстоящим родам, а также для окончательного определения степени перинатального риска и выработки соответствующей тактики ведения родов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.213-3

Рубрики:

Токсикози вагітності (токсемії, гестози)

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У женщин при физиологическом гестационном процессе и беременности, осложненной типичной формой чистого полисимптомного позднего гестоза, методами трансмиссионной электронной микроскопии проведено сравнительное изучение морфофункциональных и некоторых энзиматических особенностей циркулирующих нейтрофильных гранулоцитов. В последних выявлен ряд интралейкоцитарных реакций, выраженность которых зависит от тяжести проявлений клинического симптомокомплекса. Так, на фоне видоизменения рельефа лейкоцитарного профиля установлены реформации в ядре, касающиеся перераспределения соотношения гетерохроматина и эухроматина, а также коммутации, затрагивающие ультраструктуру нуклеолеммы. Параллельно в цитоплазме обнаружено, что наряду с минимизацией содержания гликогена, наблюдаются дислокационные и качественные изменения с одновременным значительным количественным уменьшением наличия первичных или азурофильных гранул и при этом не происходит солюбилизации интрагранулярных ферментов в цитозоле. Выяснено, что метахронность в развитии данного дегрануляционного процесса с вовлечением лишь популяции первичных гранул, обусловлена особенностями в механизме экзоцитоза. Реализация экзоцитарного процесса, определяющего экстралейкоцитарное выделение содержимого первичных гранул, свидетельствует о проявлении функциональной активности нейтрофильными гранулоцитами во время циркуляции в сосудистом русле и детализирует возможность их участия в системах гуморальной регуляции на уровне целостного организма.

У женщин при физиологическом гестационном процессе и на фоне гестоза проведены с помощью методов трансмиссионной электронной микроскопии и микрокоагулологии исследования функциональных изменений циркулирующих тромбоцитов. Установлен ряд особенностей проявления тромбоцитами реакции высвобождения, определяющей экстратромбоцитарное выделение содержимого их цитоплазматических гранул. Предложена схема возможных вариантов развития тромбоцитарной реакции высвобождения.

Проведено изучение метаболизма железа у беременных с анемией и без нее. У беременных повышается сывороточное железо, общая и латентная железосвязующая способность сыворотки независимо от сочетания с анемией. У беременных с гестозом концентрация ферритина не изменяется, а при анемии - снижается. Уровень ферритина изменяется в зависимости от степени тяжести гестоза.

Несмотря на постоянное внимание к проблеме раннего гестоза во всем мире, до настоящего времени вопросы этиологии и механизмы развития патологических процессов остаются спорными, и ни одна из существующих теорий не может полностью объяснить причины этого осложнения беременности. В последние годы все большее значение в развитии гестоза придается нарушениям иммунной системы беременной. Именно адекватный иммунный ответ матери на антигены фетоплацентарного комплекса обеспечивает существование генетически чужеродных организмов во время беременности. При этом иммунологические нарушения тесно согласуются с цитокин-опосредованным оксидативным стрессом с последующим изменением баланса Th1/Th2 материнского ответа против эмбриональных антител. Проведена оценка клеточного звена иммунитета и цитокинового профиля у 30-ти беременных с ранним гестозом и 30-ти беременных с нормально протекающей беременностью. В результате исследования выявлены изменения в клеточном звене иммунитета и повышение концентраций провоспалительных цитокинов, повлекшие за собой нарушение иммунологической толерантности, характерной для физиологически протекающей беременности, а, следовательно, к дисбалансу эндокринно-иммунных взаимоотношений в системе мать - плод.

Вивчено стан фетоплацентарного комплексу (ФПК) у випадку прееклампсії легкого ступеня тяжкості. Обгрунтовано причини виникнення гестозу. Рекомендовано групи препаратів для профілактики ускладнень і покращання стану ФПК за даної форми гестозу.

  Скачати повний текст

Доведено можливість визначення ранніх діагностичних показників пізнього гестозу вагітних неінвазивними методами. Здійснено глибокі й широкі клінічні дослідження за допомогою імпедансної тетраполярної реографії - неінвазивного методу вивчення стану центральної та периферичної гемодинаміки у вагітних і породіль. Програмою досліджень передбачено можливість виявлення доклінічних ознак гестозу, проведення динамічного контролю за ефективністю лікування, профілактики ускладнень у матері та плода.

Дисертацію присвячено проблемі використання електромагнітних хвиль міліметрового діапазону малої потужності в комплексному лікуванні вагітних з пізніми гестозами легкого та середнього ступеня важкості з метою запобігання розвитку їх тяжких форм. Доведено відсутність ембріолетальної і тератогенної дії НВЧ-опромінення, негативного впливу на перебіг вагітності і постнатальний розвиток потомства незалежно від термінів його використання. Визначено, що НВЧ-терапія сприяє нормалізації показників біоелектричної активності головного мозку, церебральної гемодинаміки, імунокорекції, стимуляції компенсаторно-пристосовних реакцій в плаценті. Запропоновано комплексний, з НВЧ-терапією, метод лікування вагітних з пізніми гестозами, використання якого покращує перебіг ускладненої вагітності та прогноз для матері і плода.

Наведено результати комплексного клініко-інструментального, імунологічного та біохімічного обстеження 153 вагітних із пізніми гестозами (ПГВ). Розроблено конкретні критерії щодо об'єднання жінок у групу ризику по виникненню пізніх гестозів для своєчасного проведення їм профілактичних заходів з урахуванням особливостей акушерсько-гінекологічного анамнезу та наявності супутньої соматичної патології. У вагітних з ПГВ виявлено патогенетичну роль синдрому ендогенної інтоксикації, активації пероксидації ліпідів та пригнічення активності ферментів системи антиоксидантного захисту в патогенезі гестозів. У більшості обстежених жінок встановлено наявність вторинних імунодефіцитних станів переважно за відносним гіпосупресорним варіантом, активацію аутоімунних і імунокомплексних реакцій, зниження показників фагоцитарної активності моноцитів. Патогенетично обгрунтовано доцільність включення комплексу антиоксидантів, ентеросорбентів та імунотропних препаратів до курсу лікування вагітних з ПГВ. Встановлено параметри імунологічних та біохімічних тестів щодо визначення ефективності лікування та прогнозування подальшого перебігу гестозу.

Дисертацію присвячено вивченню патогенетичної ролі сполучної тканини при пізніх гестозах різного ступеня тяжкості. Встановлено, що пізні гестози супроводжуються дезорганізацією основної речовини сполучної тканини. Характерним для пізніх гестозів є підсилення розпаду протеогліканів, а також підвищення загальної протеолітичної активності крові. Запропоновано визначення рівня екскреції із сечею гексуронових кислот для діагностики пізних гестозів та переходу прегестозу в гестоз. Доведено, що поєднане застосування препаратів (екстракт ехінацеї пурпурової, alpha-токоферола ацетату та вітаміну А) зменшує порушення сполучної тканини при пізніх гестозах.

Дисертацію присвячено питанням патогенезу прееклампсії та оптимізації її лікування за допомогою використання ензимо- та апіфітотерапій. Досліджено стан тромбоцитарно-судинного гемостазу, обмін продуктів арахідонової кислоти, рівень трийодотироніну і тироксину у плазмі крові, функціональний стан нирок. Встановлено, що між активацією первинного гемостазу, змінами метаболізму арахідонату з переважанням вазоконстрикторних простаноїдів, зниженням рівня трийодотироніну в плазмі крові та порушеннями функції нирок існує тісний взаємозв'язок, який створює ще одне патологічне коло у випадку гестозу. Застосування вобензиму та бджолиної обніжки у комплексному лікуванні легких і середньотяжких форм прееклампсії дозволяє знизити дози синтетичних ліків, більш ефективно проводити лікування. Вобензим впливає на органи і системи, порушення функції яких має провідне значення у патогенезі захворювання. На фоні позитивних змін багатьох лабораторних показників отримано більш швидку регресію основних симптомів захворювання, зниження ускладнень у пологах, покращання перинатальних показників.

Досліджено проблему вдосконалення лікувально-профілактичних заходів прееклампсії на підставі вивчення взаємозв'язку окремих ланок патогенезу. Встановлено, що основними патогенетичними аспектами прееклампсії є надмірна активація вільнорадикального окиснення у випадку неспроможності системи антиоксидантного захисту з наступними порушеннями в системі гомеостазу, що корелюють з важкістю ускладнення. Доведено, що існує взаємозв'язок між ступенем ендогенної інтоксикації та порушеннями гемокоагуляційного гомеостазу, альтеративними процесами у плаценті та особливостями перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду. Патогенетично обгрунтовано та практично апробовано доповнення до лікувальних схем прееклампсії фітопрепарату на основі флавоноїдних глікозидів, що дало можливість зменшити дози синтетичних медикаментів. На фоні зниження ендогенної інтоксикації, нормалізації судинно-тромбоцитарного та коагуляційного гемостазу, підвищення рівня фізіологічних антикоагулянтів отримано швидку регресію симптомів прееклампсії, покращання функціонування фетоплацентарного комплексу та зменшення ускладнень під час пологів, у післяпологовому періоді, покращання перинатальних показників.

Вивчено питання стосовно патогенезу, клініки, діагностики та лікування пізнього гестозу. З використанням клініко-біохімічних, гормональних та інструментальних методів дослідження проведено комплексну оцінку функціонального стану печінки та фетоплацентарної системи вагітних з пізнім гестозом. Доведено порушення функціонального стану печінки, реологічних властивостей крові, виснаження антиоксидантної системи захисту, зниження рівня мікроелементів, наявність гормонального дисбалансу, погіршання стану плода. На підставі проведеного клініко-параклінічного обстеження встановлено критерії визначення ступеня тяжкості гестозу, доведено провідну роль порушення функціонального стану печінки в патогенезі розвитку ускладнень, обгрунтовано методи комплексного лікування вагітних з пізнім гестозом з використанням ербісолу, ліпіну та матерни, які підвищують ефективність лікування хворих і зменшують ускладнення вагітності, пологів, післяпологового періоду та стану плода і новонародженого.

У 609 здорових жінок та вагітних з пізнім гестозом і набутими вадами серця були одержані дані про діяльність нирок та рівень гормонів, які її регулюють, водно-сольовий обмін, центральну гемодинаміку в умовах довільного діурезу, стандартного водного навантаження, водної депривації та перерозподілу крові в організмі, що дозволило виявити стан та особливості регуляції об'ємно-осмотичного гомеостазу при даних патологіях. Зміни у функціонуванні осмо- і волюморегулюючих систем внаслідок зрушень центральної і периферичної гемодинаміки та продукції натрійуретичного фактору (НУФ) призводять до затримки нирками води і осмотично активних речовин з формуванням міжклітинної гіпергідратації. Застосування в комплексному лікуванні таких вагітних каптоприлу, верапамілу, серцевих глікозидів і терапії, спрямованої на стимуляцію вироблення НУФ, дозволило покращити показники об'ємно-осмотичного гомеостазу із позитивним впливом на стан жінки, плоду, новонародженого, на перебіг пологів і післяпологового періоду.