Обследована 271 девочка-подросток 11 - 18-ти лет с пубертатными маточными кровотечениями, из которых 142 поступили с первым эпизодом кровотечения, а 129 - с рецидивами менометрорагий. Выяснено, что у 50 % больных маточные кровотечения протекают на фоне нарушений суточного ритма секреции гонадотропинов, причем для впервые возникших кровотечений характерны изменения со стороны фоллитропина, а для рецидивирующих - как фолли-, так и лютропина. Установлено, что одним из патогенетических звеньев формирования пубертатных маточных кровотечений может быть нефизиологическое соотношение активных и неактивных фракций эстрогенов. Выявлены особенности гормонального статуса больных с впервые выявленными кровотечениями и рецидивирующим течением заболевания. Доказано, что для впервые выявленных кровотечений гормональные взаимоотношения носят "незрелый" характер и соответствуют ранней фазе пубертата. При рецидивах кровотечений на фоне более "зрелых" гонадотропных отношений увеличивается удельный вес больных с нефизиологическим соотношением как тропных, так и стероидных гормонов.

Проаналізовано ринок і номенклатуру гемостатичних лікарських засобів, сформульовано переваги та доцільність створення вагінальних лікарських форм у вигляді супозиторіїв на основі вітчизняної оригінальної лікарської речовини (ЛР) сукцифенату та бензалконій хлориду для лікування маткових кровотеч різного генезу. Обгрунтовано доцільність введення до складу вагінальних супозиторіїв з суксифенатом другої ЛР - бензалконій хлориду, а також визначено концентрації ЛР розроблюваного засобу. Доведено гемостатичну дію вагінальних супозиторіїв, встановлено вплив бензалконію хлориду на кінетику вивільнення сукцифенату з супозиторної основи й осмотичні властивості супозиторіїв. Розроблено раціональний склад, технологію та методики контролю якості супозиторіїв гемостатичної дії, які стандартизовано у відповідних аналітичних і технологічних нормативних документах.

Зазначено, що найважливішою складовою лікування акушерських кровотеч і геморагічного шоку є інфузійно-трансфузійна терапія. Розглянуто ефективність застосування комбінованих гіпертонічних/колоїдних розчинів, зокрема ГіперХАЕС, в інтенсивній терапії геморагічного шоку внаслідок кровотечі в ранній післяпологовий період і в разі позаматкової вагітності. Наведені дані дозволяють зробити висновок щодо ефективності застосування розчину ГіперХАЕС для першочергового відновлення об'єму циркулюючої крові під час лікування гострої гіповолемії та шоку, про що свідчать стабілізація гемодинамічних показників, відновлення свідомості, поява діурезу.

Мета дослідження: створення системи прогнозування ефективності використання негормональних методів лікування у хворих із пубертатними матковими кровотечами (ПМК). Проведено загальноклінічні, біохімічні, гормональні, інструментальні методи дослідження. Визначено інформативність анамнестичних, клінічних, біохімічних і гормональних показників. Встановлено, що найбільшу прогностичну значущість мали: обтяжена спадковість щодо гінекологічних захворювань, перебіг вагітності та пологів у матерів пробандів, менструальний строк та тривалість кровотечі у дівчинки на момент обстеження, наявність анемії, дані УЗД органів малого таза, рівні холестерину, ЛГ, ФСГ, простагландинів, окситоцину, катехоламінів, серотоніну. Виділено прогностично сприятливі та несприятливі ознаки щодо застосування негормональних методів лікування у дівчат-підлітків із ПМК, розраховані прогностичні коефіцієнти, розроблено таблиці для розрахунку індивідуального прогнозу.

Застосування гомеопатичних препаратів "Ременс" фірми "Ріхард Біттнер" та крапель Береша під час комплексного лікування дівчаток-підлітків, хворих на ювенільні маткові кровотечі, показало, що ці препарати не дають швидкого ефекту у вигляді зупинки кровотечі. "Ременс" та краплі Береша доцільно застосовувати для "виховання" менструального циклу як засоби, що добре переносяться і не мають побічної дії. Доцільно проводити два курси лікування протягом трьох місяців з проміжком 2 - 3 місяці. Поєднане призначення препаратів підсилює ефект лікування.

Обстежено 188 пацієнток з пубертатними матковими кровотечами, пролікованих протягом 2001 р. у відділенні дитячої та підліткової гінекології Донецького регіонального центру охорони материнства та дитинства. Проведено загальноклінічні й ультразвукові дослідження внутрішніх геніталій, вивчено ефективність застосування симптоматичної гемостатичної терапії та синтетичних комбінованих естроген-прогестинових препаратів. Відмічено збільшення числа пацієнток з пубертатними матковими кровотечами, яким призначався гемостаз синтетичними комбінованими естроген-прогестиновими препаратами.

Изучены эффективность и безопасность фитопрепаратов вименс и менорма при лечении пациенток с аномальными маточными кровотечениями (АМК) в репродуктивном периоде. Обследованы 70 женщин детородного возраста (35 - 45 лет) с длительными менструальными кровотечениями. Из них 35 женщин принимали вименс по 1 капс./сут в течение 3 мес; 35 женщин в течение 3 мес принимали вименс по 1 капсуле 1 раз в день совместно с препаратом менорма по 1 таблетке 2 раза в день за 3 - 5 дней до начала месячных и до их окончания. После проведенного лечения получены следующие результаты: динамика клинических проявлений имела место в обеих группах - практически все женщины отметили нормализацию менструального цикла в течение трех месяцев: сократилась длительность кровотечения, уменьшились объем кровопотери, болевой синдром и проявления предменструального синдрома (ПМС). При этом во второй группе тенденция к улучшению по ряду показателей отмечалась уже со второго месяца лечения. Переносимость терапии была хорошей. Полученные результаты исследования позволяют рекомендовать фитокомплексы вименс и менорма в схемах лечения пациенток с АМК, особенно в сочетании с ПМС.

Розглянуто сучасні підходи до надання допомоги у випадку кровотеч під час вагітності та пологів та аномальних маткових кровотеч у гінекологічній практиці. Наголошено на доцільності застосування препарату транексамової кислоти (гемотран ПАТ "Фармак"), яка конкурентно інгібує активацію плазміногену та його перетворення на плазмін, чинить гемостатичну дію у випадку кровотеч, пов'язаних із підвищенням фібринолізу.

Розглянуто клінічний випадок тяжкої маткової кровотечі у пацієнтки з недостатністю мітрального клапана III ступеня після протезування мітрального клапана, якій було встановлено клінічний діагноз аномальна маткова кровотеча (АМК). Враховуючи категоричну відмову пацієнтки та її родичів від проведення гістероскопії, жінці було призначено консервативну гемостатичну терапію. З огляду на вроджену ваду серця та ризик тромботичних ускладнень оральний контрацептив пацієнтці був протипоказаний. Для лікування обрано препарат транексамової кислоти Виданол в дозі 1,5 г кожні 8 годин протягом 5 днів, а також нестероїдний протизапальний препарат диклофенак натрію у вигляді ректальних супозиторіїв по 100 мг упродовж 5 діб. Враховуючи вторинну анемію середнього ступеня та вираженість клінічних проявів, пацієнтці був також призначений антианемічний препарат Феринжект в дозі 1000 мг внутрішньовенно крапельно одноразово з подальшим призначенням через 1 тиждень Мальтоферу по 1 таблетці 3 рази на добу протягом місяця. Упродовж перших 12 годин на тлі застосування комбінації Виданол + диклофенак натрію у пацієнтки спостерігалось зменшення обсягу крововтрати, зниження інтенсивності больового синдрому, а також поліпшення загального стану. На тлі стабілізації загального стану хворої під ультразвуковим контролем виконано розсічення та роз'єднання виявлених під час діагностичної гістероскопії внутрішньоматкових синехій. З метою профілактики рецидиву виникнення даної патології в порожнину матки було введено протизлуковий гель Дефенсаль. В післяопераційному періоді пацієнтка отримувала також антибіотикопрофілактику та комплексну протизапальну терапію. У наступних двох менструальних циклах з метою профілактики АМК пацієнтка приймала від 1 до 5 дня менструації Виданол по 500 мг 3 рази на добу, а також застосовувала диклофенак натрію у вигляді супозиторіїв за день до початку менструації та впродовж 5 днів циклу. Через 2 місяці під час чергової менструації жінці встановлено внутрішньоматкову систему (ВМС), яка вивільняє щоденно 13,5 мг левоноргестрелу. При контрольному огляді через 3 місяці після встановлення ВМС скарги в пацієнтки були відсутні, кровотеч та болю не було, загальний стан покращився. Вищенаведений клінічний випадок може бути прикладом ефективного та безпечного лікування тяжкої АМК у пацієнтки репродуктивного віку з важкою соматичною патологією. Призначення транексамової кислоти в комбінації із нестероїдним протизапальним препаратом та антианемічною терапією є ефективним у лікуванні АМК та може застосовуватись з метою профілактики маткової кровотечі.