Приведен случай из практики, где главным конверсионным воздействием являлась гипносуггестия. Это свидетельствует о том, что конверсионная терапия может быть эффективна, безвредна, а гомосексуальное влечение может возникать в пожилом возрасте.

Приведено несколько наблюдений автора, которые свидетельствуют о том, что гипносуггестия при осуществлении конверсионной терапии может быть эффективна и безвредна, а гомосексуальное влечение может возникать в возрасте, который далеко отстоит от времени рождения.

Мета роботи - оцінити ефективність застосування профілактичних програм серед людей, що живуть з ВІЛ, зокрема для чоловіків, які мають секс з чоловіками. Об'єкт дослідження - чоловіки, що мають секс з чоловіками, які проживають у Львівській області. Серед методів дослідження, які використовувалися в роботі, слід виділити клініко-анамнестичний, анкетування, статистичні методи. За 2013 - 2017 роки відбулося зростання кількості обстежень чоловіків, що мають секс з чоловіками на ВІЛ з 623 по 1857, а кількість виявлених серед них ВІЛ-позитивних осіб знизилося з 1,12 % до 0,38 %. З 2013 по 2016 роки відмічалася тенденція до зростання відсотка чоловіків, що мають секс з чоловіками від загальної кількості ВІЛ-позитивних чоловіків, взятих під медичне спостереження (з 5,42 % за 2013 рік до 11,91 % за 2016 рік). Висновки: отримані результати свідчать про ефективність дії профілактичних програм серед чоловіків, що мають секс з чоловіками у Львівській області.

Порушення розвитку статі (ПРС) - це група патологічних станів, за яких існують розбіжності між хромосомною, гонадною та фенотиповою статтю. Мета роботи - визначити клінічні та молекулярно-генетичні особливості ПРС у дітей в Україні. Проведено ретроспективний аналіз 10б медичних карт пацієнтів з ПРС за період з 2000 по 2019 р. та проаналізовано їх клінічні дані, анамнез, результати гормональних, генетичних, функціональних та інструментальних обстежень. Усім пацієнтам (від народження та до 18 років) проводили цитогенетичне (каріотипування за стандартною методикою) та, за необхідності, молекулярно-цитогенетичне дослідження (FiSH-метод). Молекулярно-генетичне дослідження виконували в обраній групі пацієнтів із 46,XY та із 46,XX ПРС (n = 49) з повним екзомним секвенуванням (WES). Серед 10б обстежених хромосомне ПРС було діагностовано у 17,0 % (n = 18), ПРС із 46,XY - у 68,9 % (n = 73), ПРС із 46,XX - у 14,1 % пацієнтів (n = 15). Більшість дітей (60 %) із 46,XY ПРС виховуються в жіночій громадянській статі, 57,1 % із 46,XX ПРС - в чоловічій. Серед дітей із 46,XY та із 46,XX ПРС генетична діагностика (WES) виявила патогенні мутації в 46,9 % випадку, мутації неясної значущості - в 30,6 %. У 6,1 % пацієнтів ці мутації не були причиною ПРС, а у 16,3 % WES не виявило жодної генетичної причини їх захворювання. За даними Реєстру найбільшою групою ПРС у дітей в Україні (68,9 %) є 46,XY ПРС, а найбільш частою генетичною причиною ПРС у них (26 %) - мутації в гені андрогенового рецептора (AR). Висновки: всім пацієнтам із 46,XY ПРС та із 46,XX ПРС показано проведення генетичного обстеження, зокрема шляхом WES, для верифікації клінічного діагнозу, обгрунтування тактики лікування і подальшого спостереження.

Проведен анализ случая гомосексуализма. Рассмотрена трансформация взглядов на сексуальность, которая стала пониматься не как нечто устойчивое, неизменное, а, напротив, как текучее. Причем такая текучесть характеризует и детей, и взрослых. Автор приводит случай гомосексуализма, который по манифестациям можно было бы отнести к собственно гомосексуализму. Вместе с тем анализ ранних травм, отношений с матерью, женщинами, мужчинами, отношения к своему телу, образа жизни позволяет заключить, что гомосексуализм может стать формой решения проблем межличностной зависимости, инфантильного функционирования, личностной идентичности. Способствование психотерапевтом продвижения клиента по этому пути может загнать его в тупик и не привести к решению стоящих перед ним личностных проблем. Поэтому гомосексуализм внутренне неоднороден и нуждается в каждом конкретном случае в психотерапевтической квалификации вне ценностного контекста, а лишь в контексте развития.

Порушення розвитку статі (ПРС) - це група патологічних станів, за яких існують розбіжності між хромосомною, гонадною та фенотиповою статтю. Мета роботи - визначити клінічні та молекулярно-генетичні особливості ПРС у дітей в Україні. Проведено ретроспективний аналіз 10б медичних карт пацієнтів з ПРС за період з 2000 по 2019 р. та проаналізовано їх клінічні дані, анамнез, результати гормональних, генетичних, функціональних та інструментальних обстежень. Усім пацієнтам (від народження та до 18 років) проводили цитогенетичне (каріотипування за стандартною методикою) та, за необхідності, молекулярно-цитогенетичне дослідження (FiSH-метод). Молекулярно-генетичне дослідження виконували в обраній групі пацієнтів із 46,XY та із 46,XX ПРС (n = 49) з повним екзомним секвенуванням (WES). Серед 10б обстежених хромосомне ПРС було діагностовано у 17,0 % (n = 18), ПРС із 46,XY - у 68,9 % (n = 73), ПРС із 46,XX - у 14,1 % пацієнтів (n = 15). Більшість дітей (60 %) із 46,XY ПРС виховуються в жіночій громадянській статі, 57,1 % із 46,XX ПРС - в чоловічій. Серед дітей із 46,XY та із 46,XX ПРС генетична діагностика (WES) виявила патогенні мутації в 46,9 % випадку, мутації неясної значущості - в 30,6 %. У 6,1 % пацієнтів ці мутації не були причиною ПРС, а у 16,3 % WES не виявило жодної генетичної причини їх захворювання. За даними Реєстру найбільшою групою ПРС у дітей в Україні (68,9 %) є 46,XY ПРС, а найбільш частою генетичною причиною ПРС у них (26 %) - мутації в гені андрогенового рецептора (AR). Висновки: всім пацієнтам із 46,XY ПРС та із 46,XX ПРС показано проведення генетичного обстеження, зокрема шляхом WES, для верифікації клінічного діагнозу, обгрунтування тактики лікування і подальшого спостереження.

Проведен анализ случая гомосексуализма. Рассмотрена трансформация взглядов на сексуальность, которая стала пониматься не как нечто устойчивое, неизменное, а, напротив, как текучее. Причем такая текучесть характеризует и детей, и взрослых. Автор приводит случай гомосексуализма, который по манифестациям можно было бы отнести к собственно гомосексуализму. Вместе с тем анализ ранних травм, отношений с матерью, женщинами, мужчинами, отношения к своему телу, образа жизни позволяет заключить, что гомосексуализм может стать формой решения проблем межличностной зависимости, инфантильного функционирования, личностной идентичности. Способствование психотерапевтом продвижения клиента по этому пути может загнать его в тупик и не привести к решению стоящих перед ним личностных проблем. Поэтому гомосексуализм внутренне неоднороден и нуждается в каждом конкретном случае в психотерапевтической квалификации вне ценностного контекста, а лишь в контексте развития.