Із метою диференціальної діагностики кохлеарних форм отосклерозу та сенсоневральної приглухуватості неотосклеротичного генезу обстежено 104-х хворих з двобічною сенсоневральною приглухуватістю різного ступеня тяжкості та 52-х хворих зі змішаною формою приглухуватості. Високорозрізнювальна комп'ютерна томографія дозволяє виявити серед осіб з сенсоневральною приглухуватістю невідомого генезу отосклеротичні осередки в кістковій капсулі внутрішнього вуха як етіологічний фактор порушення звукосприйняття.

З використанням методу високорозрізняльної комп'ютерної томографії обстежено 156 хворих (61 чоловік та 95 жінок) з сенсоневральною приглухуватістю (СНП), яких було розподілено на такі групи: 10 - 14 років, 15 - 24, 25 - 34, 35 - 44, 45 - 54, 55 - 64 і 65 - 74 роки. У 52-х хворих виявлено змішану форму отосклерозу, у 69-ти - ретрофенестральну форму, а у 35-ти хворих - СНП невизначеного генезу. Встановлено, що всі форми отосклеротичного процесу наростають з віком. Спонгіозний тип ураження спостерігається частіше в молодому віці. У віці 25 - 34-х років і 35 - 44-х років хворих з спонгіозною формою було вдвічі більше, ніж зі склеротичною формою, тоді як у хворих віком 45 - 54-х років істотно превалює склеротична форма. Серед хворих віком 65 - 74-х років були поодинокі випадки звернень з усіма формами процесу.

Визначено роль кохлеарного отосклерозу у розвитку сенсоневральної приглухуватості. Методом високорозрізнюючої комп'ютерної томографії обстежено 156 хворих (61-го чоловіка та 95 жінок). З метою виявлення серед хворих на сенсоневральну приглухуватість невизначеного генезу пацієнтів з ретрофенестральною формою отосклерозу обстежено 104 хворих з двобічною сенсоневральною приглухуватістю різного ступеня важкості та 52 хворих зі змішаною формою приглухуватості (анкілоз стремінця супроводжується сенсоневральним компонентом втрати слуху невідомого генезу). Обстеження пацієнтів проведено на базі відділу мікрохірургії вуха та отонейрохірургії Інституту отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка АМН України та Науково-практичного центру променевої діагностики АМН України. Виявлено, що у 66,3 % хворих на сенсоневральну приглухуватість невизначеного генезу чинником погіршення слуху є осередки отосклерозу, розташовані ретрофенестрально. Вперше проведено поглиблене вивчення даних високорозрізнюючої комп'ютерної томографії кісткової капсули внутрішнього вуха у разі кохлеарної та змішаної форм отосклерозу. Встановлено різні типи отосклеротичного процесу. Визначено особливості перебігу отосклерозу у різних вікових і статевих групах хворих. Вивчено дані аудіометрії залежно від локалізації осередків патологічної кістки у кістковій капсулі внутрішнього вуха. Обгрунтовано доцільність використання бісфосфонату "Фосамакс" для лікування верифікованої кохлеарної форми отосклерозу, що сприяє стабілізації втрати слуху та покращанню якості життя хворих.

Діагностичні критерії тривожних розладів визначено за міжнародною класифікаційною системою DSM-V. Доведено, що тривожні розлади, спровоковані захворюванням на отосклероз, викликають психоемоційні порушення, які можуть супроводжуватися особливими психічними та поведінковими змінами, які приводять до порушення соціальної адаптації. Показано, що у хворих на отосклероз характерні такі психологічні особливості, як виражена постійна тривожність, яка з часом переростає у патологічну тривогу, що провокує виникнення специфічного тривожного розладу. Виявлено, що у хворих на отосклероз з тривожними розладами типовою ознакою являється наявність соціальної фобії в коморбідності з іншими тривожними розладами. Зазначений модифікований опитувальник М. Кazman'a використано як скринінговий інструмент та дослідницьку методику у визначенні тривожних розладів у хворих на отосклероз, у ході якого підтверджено повну його відповідність поставленим завданням. Розроблено психокорекційну програму для подолання та корекції тривожних розладів у хворих на отосклероз.