Ключ. слова: онкологические больные, лучевая терапия, культура лимфоцитов, раскраска хромосом, хромосомные аберрации
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.411

Рубрики:

Пухлини кісткового мозку і крові

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Гиперпродукция так называемых холодовых агглютининов (ХА) - аутоантител, которые реагируют с антигенами аутологичных эритроцитов человека, является признаком некоторых аутоиммунных заболеваний, но особенного масштаба она достигает при некоторых злокачественных новообразованиях крови, когда ХА имеют моноклональную природу. Доказано, что моноклональные ХА вырабатываются В-лимфоцитами, которые для построения тяжелых цепей иммуноглобулиновых рецепторов всегда используют один и тот же генный сегмент - V4-34. На основании данных доступной литературы и собственных экспериментов автор предлагает гипотезу, согласно которой существенная часть нормальных В-лимфоцитов периферической крови человека, которые экспрессируют продукт V4-34, обладает способностью реагировать с аутологичными эритроцитами и удаляется из репертуара иммунной системы благодаря механизму, напоминающему "бомбу замедленного действия". Этот механизм срабатывает тогда, когда аутореактивные лимфоциты активируются в периферических лимфоидных органах через рецептор CD40. Дефект в этом механизме негативной селекции, обусловленный действием онкогенных вирусов или других факторов, возможно, приводит к экспансии определенных аутореактивных клонов клеток, экспрессирующих ХА, и их злокачественной трансформации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.411-43

Рубрики:

Пухлини кісткового мозку і крові

Шифр НБУВ: Ж14160/прил Пошук видання у каталогах НБУВ 

Порівняно придатність прогностичних систем, що базуються на цитоморфологічному дослідженні крові та кісткового мозку, з прогностичними критеріями, які включають імунофенотипування та результати цитогенетичного дослідження у хворих з мієлодиспластичним синдромом (МДС). Прогностичні системи порівняно у 47 хворих з МДС. Серед них були 22 хворих з рефрактерною анемією, 3 - з рефрактерною анемією з кільцеподібними сидеробластами, 10 - з рефрактерною анемією з надлишком бластів, 1 - з рефрактерною анемією з надлишком бластів в трансформації, 11 - з хронічною мієлоцитарною лейкемією. Проведено цитологічне, цитохімічне, цитогенетичне дослідження, імунофенотипування клітин кісткового мозку з використанням моноклональних антитіл і статистична обробка матеріалу. Встановлено, що клінічне прогнозування значної частини випадків не відповідає істинному перебігу захворювання. За допомогою імунофенотипування виявлено, що висока частота лейкемічної трансформації корелює з високою експресією антигену CD34. Сприятливий перебіг спостережено у хворих з високою експресією CD15, CD11b, CD14. Відповідно до результатів цитогенетичного аналізу виділено три групи ризику лейкемічної трансформації МДС. Результати роботи підтверджують прогностичну цінність дослідження імунофенотипічних і цитогенетичних параметрів клітин кісткового мозку.

Представлено результати дослідження каріотипу клітин кісткового моску 20 хворих з мієлодиспластичним синдромом (МДС) та 54 - на злоякісні мієлопроліферативні процеси (ЗМПП). Виявлено цитогенетичні аберації у 60% хворих з МДС. На підставі дослідження каріотипу виділено три групи ризику лейкемічної трансформації МДС: високого, низького та проміжного. У хворих на гостру лейкемію (ГЛ), яка розвинулась після МДС, спостерігався ширший спектр цитогенетичних змін порівняно з хворими на гостру мієлоїдну лейкемію (ГМЛ) de novo. Показано доцільність проведення цитогенетичного аналізу клітин кісткового мозку для детекції залишкових клонів лейкемічних клітин у хворих на ГЛ в ремісії. Характер виживання хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію (ХМЛ) залежить від цитогенетичного варіанту захворювання та наявності додаткових, щодо Ph-хромосоми, цитогенетичних аберацій. Серед хворих з бластним кризом ХМЛ найскладніші порушення каріотипу виявлено при мієлоїдному варіанті. Проведені цитогенетичні дослідження розкривають деяки сторони лейкемогенезу та еволюції клонального процесу при мієлопроліферативних захворюваннях і мають прогностичне значення.

Изучено влияние допамина (ДА) на гематотоксичность, обусловленную циклофосфамидом (ЦФ). ДА вводили мышам линии Swiss через 12 часов после ЦФ (200 мг/кг) в дозе 50 мг/кг в сутки на протяжении 5 суток показано, что при введении ДА нейтропения носит менее выраженный характер. Применение ДА снижает выраженность миелосупрессии, вызванной ЦФ. Результаты исследования свидетельствуют о том, что ДА способствует восстановлению кроветворения, угнетенного действием ЦФ, ускоряя возвращение гематологических параметров к норме. Таким образом, ДА может найти применение как препарат, восстанавливающий кроветворение, при цитотоксической химиотерапии пациентов с онкологическими заболеваниями.

Изучена частота хромосомных аберраций в клетках костного мозга и лимфоцитах периферической крови при различных вариантах миелодиспластического синдрома (МДС) и стойких лейкопениях (ЛП) у 31 пациента, подвергшегося воздействию факторов Чернобыльской аварии. Изменения кариотипа костного мозга обнаружены у 57 % больных с МДС и у 40 % больных со стойкой ЛП. Наиболее часто в структурные аномалии вовлекались хромосомы 1, 3, 5, 7, 11, 12, 16. Трансформация МДС в острый миелобластный лейкоз отмечена у больных с аномальным кариотипом.

Представлены данные по использованию современных морфоцитохимических и иммуноцитологических методов в диагностике опухолевых заболеваний кроветворной и лимфоидной тканей. За 7-летний период проведено обследование 4533 больных, включая детей, с острыми лейкозами миелоидного и лимфоидного происхождения из Киева, Крыма и 17 областей Украины. Проведено уточненное выделение различных форм и цитологических вариантов гемобластозов на основе современных классификаций, что имеет важное значение для определения прогноза и выбора оптимальных схем терапии.

Дослідження функціональної активності макрофагів та природних клітин-кілерів, а також стану Т-клітинного та гуморального імунітету у 88 хворих на увеальну меланому виявили значні порушення функціонування систем неспецифічного та специфічного імунітету. Включення інтерферону (лаферону) до традиційної схеми лікування цих хворих дозволило відновити функціональну активність ефекторних клітин неспецифічного протипухлинного імунітету, а також нормалізувати стан Т-клітинної та гуморальної ланок імунітету. Імунокорекція з використанням лаферону у складі комплексної терапії супроводжувалась вірогідним зменшенням відсотка хворих з прогресивним ростом пухлини та вірогідним збільшенням швидкості резорбції пухлини, а також попереджувала появу таких ускладнень, як глаукома й увеїт. Отримані результати свідчать про необхідність включення інтерферону до складу комплексної терапії хворих на увеальну меланому.

Препараты интерферона (ИФН) все чаще используют в лечении больных онкогематологического профиля. Приведены результаты лечения 77 больных с неходжкинскими лимфомами (НХЛ) с использованием монотерапии рекомбинантным человеческим ИФН-альфа 2а, химиотерапии и рчИФН-альфа 2а в сочетании с химиотерапией. Наивысшая терапевтическая эффективность лечения отмечена у больных с фолликулярными НХЛ при назначении препарата ИФН в невысоких дозах в сочетании с химиотерапией. Объективные ремисии сопровождались нормализацией показателей Т-клеточного и ЕК-клеточного иммунитета.

Узагальнено результати застосування ідарубіцину у випадку різних форм злоякісних гематологічних захворювань. Викладено сучасні уявлення про механізм дії ідарубіцину, зокрема, висвітлено нові можливості в подоланні множинної медикаментозної резистентності. Показано переваги ідарубіцину у порівнянні з іншими цитостатичними препаратами групи антрациклінів. Наведено традиційні дози та режими застосування ідарубіцину, а також можливості комбінацій з іншими цитостатичними засобами.

В огляді, в історичному аспекті, наведено дані, які відображають загальні уявлення про ядернеутворювальні райони інтерфазних ядер соматичних клітин організму людини, методи їх визначення, класифікації, а також їх структурно-функціональні особливості в нормі та за різноманітних захворювань системи крові, зокрема, гемобластозах.

Застосовано гемопоетичні клітини ембріональної печінки (ГПЕК) людини для лікування цитостатичної мієлодепресії у хворих на гостру лейкемію (ГЛ), у хворих на рак шийки або тіла матки та в інших онкологічних хворих. Використано кріоконсервовані ГКЕП, отримані з печінки ембріона людини, терміном гестації 7 - 12 тижнів. У хворих на ГЛ, починаючи з 11-ї доби після трансплантації, виявлено відновлення показників периферичної крові: кількості лейкоцитів за рахунок нейтрофілів; скорочення тривалості періоду глибокої нейтропенії. Зменшується частота важких і клінічно підтверджених інфекцій. ГКЕП сприяють зменшенню ступеня важкості анемії та тромбоцитопенії, проте не впливають на частоту досягнення повних ремісій ГЛ. У хворих на рак шийки або тіла матки виявлено протекторний ефект ГКЕП на стан кровотворення під час проведення поєднаної променевої терапії (ППТ), що сприяло дотриманню запланованих режимів опромінення. Відзначено зменшення частоти рецидивів раку шийки або тіла матки протягом двох років після трансплантації ГКЕП та ППТ. Розроблено показання та протипоказання щодо трансплантації ГКЕП онкологічним хворим.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.411-56

Рубрики:

Пухлини кісткового мозку і крові

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены новые данные, представленные на последнем 11-м международном конгрессе по антираковой терапии (Париж, 2001), о рекомбинантных препаратах человеческого эритропоэтина. Отмечена высокая эффективность этого цитокина при лечении анемии у больных со злокачественными опухолями, особенно развившейся после применения цитостатических препаратов в высоких дозах.

Приведены результаты исследований, посвященных выявлению с помощью иммуноцитохимических и молекулярно-биологических методов опухолевых клеток в лимфатических узлах и костном мозге больных при раке поджелудочной железы (РПЖ) и ряде других локализаций. У трети больных РПЖ (стадия НО) с помощью иммуноцитохимических и молекулярных методов опухолевые клетки выявляются в ретропанкреатических лимфатических узлах. У 20 - 65 % больных РПЖ в стадии МО раковые клетки обнаружены в костном мозге, что свидетельствует о более агрессивной природе опухоли, а также о более высокой степени риска развития отдаленных метастазов. Отмечена тесная корреляция между наличием опухолевых клеток в костном мозге и реакцией опухоли на проводимое лечение. Широкое применение молекулярно-биологических методов выявления опухолевых клеток в костном мозге больных с различными злокачественными опухолями в целях повышения эффективности диагностики и лечения требует стандартизации методологических подходов и технологий и универсализации исследовательских протоколов.

Ключ. слова: deletion, bcr/abl gene, dbl domain, Ph' chromosome, leukaemia
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.411-3

Рубрики:

Пухлини кісткового мозку і крові

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто механізми змін структурно-функціонального стану мембран еритроцитів та їх роль у розвитку анемії, мікрогемореологічних порушень, модифікації імунної відповіді, метастазуванні та забезпеченні адекватної реакції на антибластичну терапію злоякісних новоутворень.

Исследовано влияние иммуномодулятора бактериального происхождения бластена (ИБП) и нейрогормона мелатонина на костный мозг нелинейных мышей при миелосупрессии, индуцированной циклофосфамидом (ЦФ). После трех инъекций ЦФ в дозе 150 мг/кг у животных постепенно уменьшалось количество зрелых клеток основных рядов кроветворения, в костном мозге преобладали незрелые и низкодифференцированные клеточные элементы, уменьшалось количество лейкоцитов (особенно лимфоцитов) и эритроцитов в периферической крови. При одновременном применении ЦФ и ИБП в дозе 7 мг/кг и 0,09 мг/кг соответственно увеличивалось количество зрелых клеток гранулоцитарного ряда и лимфоцитов, которое постепенно обновлялось до уровня показателей нормального костного мозга мышей. В периферической крови это проявлялось значительно меньшим снижением количества лейкоцитов и эритроцитов по сравнению с показателями животных, которые получали только ЦФ. Введение мелатонина в терапевтических дозах приводило к повышению содержания более дифференцированных форм гранулоцитов и увеличению количества лимфоцитов. Характерным было снижение уровня морфологически измененных клеток, появление которых обусловлено цитотоксическим действием ЦФ. Однако положительная динамика показателей периферической крови появилась только после 3-й инъекции ЦФ, что свидетельствует о пролонгированном действии препарата.

Изложены современные представления о патогенезе и структуре синдрома эндогенной интоксикации у больных со злокачественными новообразованиями, обусловленном воздействием на организм опухоли лучевого и химиотерапевтического лечения, операционной травмы, а также осложнений опухоли и послеоперационных осложнений. Обоснована необходимость применения высокоэффективных методов (гемо-, плазмо- и энтеросорбция, ультрафиолетового и лазерного облучения крови, диализных методов, гипербарической оксигенации, аппликационной сорбции, непрямого электрохимического окисления крови) в комплексном лечении онкологических больных при проведении оперативного, лучевого, химиотерапевтического, комплексного и комбинированного лечения.