Уперше надано клінічну характеристику хворих на хронічний вірусний гепатит В (ХВГВ) з різним ступенем активності та стадією патологічного процесу з урахуванням статі, віку пацієнтів, тривалості захворювання, основних суб'єктивних й об'єктивних симптомів, стану імунітету, гемодинаміки печінки, біохімічних показників й супутньої патології. Виявлено, що у хворих на ХВГВ мають місце порушення імунного гомеостазу, опосередковані ступенем активності та стадією патологічного процесу в печінці: для хворих з невисокою активністю характерними були зміни з боку гуморальної ланки імунітету та неспецифічного захисту, у хворих з помірною активністю та УЗ-ознаками фіброзу печінки виявлено значний дисбаланс у клітинній ланці імунітету. Установлено, що в пацієнтів з ХВГВ наявними є порушення кровообігу в печінці (за даними реопатографії), найбільш виражені - у хворих з помірною активністю запального процесу та УЗ-ознаками фіброзу печінки. Показано, що терапевтична ефективність низькоінтенсивного лазерного випромінювання зумовлена його імуномодулювальним ефектом, а також позитивним впливом на мікроциркуляцію в печінці. Виявлено розбіжності впливу внутрішньовенного лазерного опромінювання крові (ВЛОК) та інфрачервоного лазерного випромінювання (ІЧВЛ) на кровообіг у печінці залежно від ступеня активності та стадії захворювання. Установлено, що застосування ВЛОК та ІЧЛВ на ділянку печінки у комплексному лікуванні хворих на ХВГВ зменшує прояви мезенхімально-запального, цитологічного й холестатичного синдромів, сприяє поліпшенню синтетичної функції печінки. Опрацьовано лікувальні підходи, визначено диференційовані показання та протипоказання до