Дисертацію присвячено розробці нового, що не має аналогів, методу з'єднання біологічних тканин шлунково-кишкового тракту під час оперативних втручань на органах травного каналу. На підставі експериментальних досліджень, проведених за допомогою сучасних макро- та мікроскопічних методик на 303 лабораторних тваринах визначено переваги репрезентованого методу у порівнянні з традиційним шовним засобом анастомозування. Запропоновано оптимальні характеристики електричного струму, за умов використання яких тривкість анастомозу найбільша, а термічні ушкодження найменші. Застосування винайдених параметрів струму дозволило виконати міжкишкові анастомози "бік-у-бік" і "кінець-у-кінець" шляхом ручного та апаратного зварювання, а також зробити детальне порівняння із шовною методикою.

Дисертацію присвячено питанням біліодигестивного дренування методом холецистоєюностомії. У роботі з використанням традиційних та оригінальних способів вивчення функціонального стану органів шлунково-кишкового тракту досліджено вплив різних способів виключення ділянки порожньої кишки на суміжні та віддалені органи травного каналу. У порівняльному аспекті розглянуто ефективність різних способів виключення ділянки кишки з метою запобігання ентеробіліарному рефлюксу. Розроблено новий напрямок у біліоєюнальному дренуванні, який грунтується на концепції виключення з травлення максимально короткого сегмента порожньої кишки з обов'язковим формуванням у його гирлі клапанної перешкоди. За даних умов встановлено, що виключення ділянки порожньої кишки повним двобічним перетином нивелює негативний вплив подразнення її нерозбавленою хімусом жовчею на діяльність органів шлунково-кишкового тракту. Виявлено залежність розвитку явищ дуоденостазу від конструкції міжкишкового співустя у разі розташування анастомозу поблизу дуоденоєюнального переходу. Доведено, що навіть арефлюксний клапанний анастомоз не запобігає утворенню висхідної інфекції у жовчних шляхах. З метою запобігання даного недоліку проведено превентивні заходи, які спрямовано на анастезію кишкової брижі та очищення мобілізованого сегмента від вмісту органа. Впровадження розробок у клініку довело спроможність організму пацієнтів взагалі та його шлунково-кишкового тракту до нормалізації зрушень моторно-евакуаторної функції, що спричинених втручанням, дозволило значно покращити перебіг компенсаторно-пристосувальних процесів у порівнянні з традиційними способами застосування біліодигестивних

Висвітлено вплив напруженого пневмоперитонеуму на системи дихання та кровообігу у хворих похилого і старечого віку. На основі спірометричних, реографічних та доплерографічних досліджень уточнено закономірності та механізми респіраторних й гемодинамічних порушень у даної категорії хворих на різних етапах лапароскопічної холецистектомії. Надано порівняльну оцінку впливу індивідуалізованих режимів пневмоперитонеуму на показники зовнішнього дихання та гемодинаміки. Розроблено прилад, який дозволяє моделювати умови, близькі до реального пневмоперитонеуму, і обгрунтовано вибір раціональних його параметрів. З метою профілактики ускладнень з боку органів дихання й кровообігу у пацієнтів зі зниженими резервними можливостями кардіореспіраторної системи запропоновано методику керованого пневмоперитонеуму, який реалізується як "програмований" змінний пневмоперитонеум.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.52-86

Рубрики:

Операції на жовчному міхурі і жовчних шляхах

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.51-99

Рубрики:

Операції на печінці

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

По поводу функциональных, органических и сочетанных форм пострезекционного синдрома лечили 554-х больных. В качестве метода выбора оперативного лечения применена реконструктивная еюногастропластика. Интраоперационные и послеоперационные осложнения возникли у 112-ти (20,2 %) больных. Даны рекомендации по улучшению результатов реконструктивных операций.

Вивчено вплив трансплантації в селезінку свіжовиділених гепатоцитів і клітин після гіпотермічного зберігання в сахарозовмісному розчині на функціональний стан печінки щурів, що регенерує після 70 %-ї гепатектомії. Встановлено, що трансплантація гепатоцитів викликала збільшення ваги та ступеня регенерації печінки гепатектомованих щурів, призвела до нормалізації тривалості медикаментозного сну через добу після операції. Протягом 3-х діб відновлювався вміст загального білірубіну. Вміст альбуміну в сироватці крові не змінювався ні після 70 %-ї гепатектомії, ні після трансплантації гепатоцитів. Трансплантація свіжовиділених і після гіпотермічного зберігання клітин сприяла зниженню вмісту лейкоцитів і зміні їх співвідношення у формулі крові, але не впливала на кількість еритроцитів. Морфологічна оцінка показала, що у селезінці щурів після введення гепатоцитів реєструється повноцінний трансплантат, виявлений реактивом Шиффа.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.23

Рубрики:

Операції на кишечнику

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.52-82

Рубрики:

Операції на жовчному міхурі і жовчних шляхах

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено зміни основних компонентів гомеостазу, лабораторних показників ендотоксикозу у випадку обтураційної товстокишкової непрохідності, що дозволило поглибити розуміння патогенезу даного захворювання. Впроваджено діагностично-лікувальну тактику, яка базується на класифікації обтураційної товстокишкової непрохідності за двома ступенями її клінічного розвитку та об'єктивній оцінці тяжкості стану хворих за системою SAPS-II. Надано характеристику морфологічних змін стінки супрастенотичної кишки. Розроблено модифіковані тактичні принципи лікування. Впроваджено до клінічної практики нові варіанти оперативного втручання з визначенням показань до їх застосування. З'ясовано особливості технології виконання цих оперативних втручань у випадку даної патології. Доведено, що обов'язковим етапом виконання невідкладного оперативного втручання у разі обтураційної товстокишкової непрохідності є проведення інтраопераційної декомпресії та лаважу супрастенічного відрізку кишечнику, обгрунтовано ефективність запропонованого способу та пристрою для його виконання. Досліджено результати клінічної ефективності розроблених та впроваджених методик на основі аналізу тяжкості перебігу післяопераційного періоду, лабораторних показників ендотоксикозу, порушення функції органів дихання та безпосередніх результатів лікування. Завдяки застосуванню комплексної діагностичної програми, раціонального вибору хірургічної тактики з впровадженням розроблених методик зросла кількість первинно-відновних оперативних втручань з 6,3 % до 18,9 %, двоетапних - із 33,9 % до 45,4 % та знизилась кількість сформованих ентеростом

Представлен способ хирургического лечения декомпенсированного стеноза двенадцатиперстной кишки (ДПК) язвенного генеза, предусматривающий выполнение дуоденопластики с удалением язвы ДПК, сегментарную резекцию тела желудка с сохранением иннервированного пилороантрального отдела и формированием фундокорпороантруманастомоза на весь просвет. У 24 пациентов в отдаленные сроки после операции наблюдали ритмичную, порционную эвакуацию содержимого желудка, рецидив язвы не обнаружен.

Вивчено вміст фетального та загального гемоглобіну в крові щурів після 70 % гепатектомії та трансплантації кріоконсервованих клітин ембріональної печінки (ККЕП) людини. Часткова гепатектомія призводить до зниження вмісту загального гемоглобіну в крові щурів протягом експерименту та підвищення вмісту фетального гемоглобіну на 3-ю добу. Після трансплантації ККЕП вміст загального гемоглобіну значно перевищував результати, одержані у частково гепатектомованих щурів без трансплантації на 1 та 2-у добу, а рівень фетального гемоглобіну в даний проміжок часу збільшувався в 1,5 рази. Із використанням методу флуоресцентної мікроскопії за допомогою моноклональних антитіл, мічених флуоресцентним барвником CD45-FITC, у гістологічних зрізах печінки та селезінки щурів після часткової гепатектомії на 3-ю добу ідентифіковано трансплантат.

Доведено, що алкогольний панкреатит має два варіанти перебігу: паренхіматозний та індуративно-обструктивний, кожен з яких має особливості клінічних проявів, функціональних і структурних змін підшлункової залози, асоціюється з різними антигенами системи лейкоцитарних антигенів людини. Виявлено, що ризик розвитку захворювання є підвищеним за умов групи крові A(II), комбінації антигенів резус-фактора CDe. Розроблено новий діагностичний індекс на підставі показників ультразвукової гістограми підшлункової залози, який дає змогу проводити диференційну діагностику з метою виявлення одного з виявлених варіантів алкогольного пакреатиту. Доведено ефективність лікування захворювання з включенням Есенціале Н.

Встановлено, що найскладніше діагностувати хворих зі змішанами формами жовтяниці, коли в клінічних, лабораторних і сонографічних показниках присутні ознаки обтураційної та паренхіматозної жовтяниці. Розкрито морфологічну природу дифузних захворювань печінки, які мають місце у 78 % хірургічних хворих з синдромом жовтяниці. Доведено, що за обтурації жовчовивідних шляхів на тлі хронічних дифузних захворювань печінки першим етапом хірургічного лікуванням має бути ендоскопічна або інтервенційна декомпресія жовчних шляхів і застосування екстракорпоральних методів детоксикації. Розроблено діагностичні алгоритми синдрому жовтяниці, математично-статистичні моделі, що дозволяють провести диференційну діагностику з точністю до 85 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.51-99

Рубрики:

Операції на печінці

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі аналізу результатів хірургічного лікування та комплексної реабілітації 50-ти хворих та 250-ти інвалідів з ускладненнями після оперативних втручань на органах травлення розроблено концептуальну модель індивідуальної комплексної реабілітації вказаних контингентів. Доведено, що ефективність реабілітації хворих та інвалідів з післяопераційною патологією органів травлення залежить, в першу чергу, від взаємодії та наступності між лікарями МСЕК та ЛПУ. Найбільш позитивні результати реабілітації пацієнтів, що залучені до дослідження, одержані в разі використання резервів їх реабілітації за листком тимчасової непрацездатності терміном понад 4 місяці.

Висвітлено особливості морфофункціональної організації травного каналу, наведено експериментальне обгрунтування інвагінаційно-клапанного ентероанастомозу у хірургії травного каналу. Проаналізовано особливості даного ентероанастомозу у випадках гастректомії, резекцій шлунка, правобічної геміколонектомії. Розглянуто особливості техніки виконання оригінальних варіантів клапанних ентероанастомозів на органах травного каналу в клінічній хірургії.

Освещены особенности морфофункциональной организации пищеварительного канала, приведено экспериментальное обоснование инвагинационно-клапанного энтероанастомоза в хирургии пищеварительного канала. Проанализированы особенности энтероанастомоза при гастректомии, резекциях желудка, правосторонней гемиколонектомии. Рассмотрены особенности техники выполнения оригинальных вариантов клапанных энтероанастомозов на органах пищеварительного канала в клинической хирургии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.2-62

Рубрики:

Операції на шлунку і кишечнику

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Трансплантація печінки (ТП) - це сучасний стандарт надання медичної допомоги пацієнтам з певними захворюваннями цього органа. За даними Львівського обласного патологоанатомічного бюро за 6 років відібрано й детально проаналізовано 144 спостереження померлих внаслідок патології печінки. Щорічна максимальна кількість ретроспективно-ймовірних реципієнтів печінки у Львівському регіоні становить 18,3 особи, мінімальна - 14,8 особи. Максимальний індекс потреби дорослого населення Львівщини в ТП становить 8,3 втручання на 1 млн жителів, мінімальний - 6,7. Регіональна нозологічна структура потреби у ТП відповідає світовим тенденціям.

Обобщен опыт выполнения реконструктивно-восстановительных операций у 194-х больных с одноствольной колостомой. Изучена зависимость хирургической тактики от характера основного заболевания, особенностей и осложнений І этапа оперативного лечения, наличия сопутствующих заболеваний, сроков выполнения восстановительных операций, длины культи толстой кишки. Период от момента осуществления радикального вмешательства до восстановительной операции составил от 5 мес до 12 лет. Рекомендовано после операции типа Гартманна накладывать анастомоз концом в бок культи, при наличии короткой культи - низведение ободочной кишки (ОК) в культю прямой (ПК). Предложен способ низведения ОК через культю ПК после формирования тоннеля промежностным доступом. Наиболее часто осложнения наблюдали после выполнения операции типа Дюамеля. Для успешного хирургического лечения рекомендованы проведение мероприятий, направленных на профилактику гнойно-воспалительных осложнений, применение рациональной хирургической тактики, адекватное кровоснабжение трансплантата.