Наведено результати вивчення, діагностики, клініки, морфології, хірургічного і консервативного лікування, а також профілактики хвороб штучного товстокишкового стравоходу (ШТС). Досліджено 168 хворих із рубцевим стенозом стравоходу внаслідок хімічного опіку. Хвороби штучного товстокишкового стравоходу залишаються однією з найменш вивчених проблем відновної хірургії стравоходу, у зв'язку з чим проведено вивчення морфологічних змін у ШТС у різні терміни після езофагопластики (ЕП), функціональних порушень ШТС при різноманітних видах патології останнього. Вивчено динаміку pH шлунка і ШТС у різні терміни після ЕП, а також її вплив на виникнення хвороб ШТС. Запропоновано та впроваджено засоби хірургічного і консервативного лікування хвороб ШТС. Запропоновані засоби формування антирефлюксних анастомозів між шлунком і товстокишковим аутотрансплантатом дозволили знизити частоту виникнення рефлюкс-езофагіту ШТС у 3 рази, а також зменшити кількість хвороб ШТС, в основі яких лежить рефлюкс умісту шлунка в ШТС, знизити число аспіраційних ускладнень після товстокишкової езофагопластики (ТЕП). Визначено показання, обсяг і терміни виконання хірургічних втручань при хворобах ШТС, показання для консервативного лікування хвороб останнього. Хвороби ШТС систематизовано за клініко-морфологічними критеріями хвороб ШТС. Результати досліджень впроваджено в практику, що дозволило скоротити терміни медичної і соціальної реабілітації хворих із рубцевим стенозом стравоходу внаслідок хімічного опіку з 7,5 до 4 місяців, зменшити летальність після ТЕП у 1,5 рази.

Представлены данные по изучению ферментного спектра крови у больных с химическими ожогами пищевода, которые отражают (характеризуют) функциональную активность печени. Произведено сопоставление результатов клинических, ферментных и функциональных тестов у всех больных с ожоговыми поражениями пищевода, показана своеобразная реакция печени на ожоговую травму, в том числе и у пациентов с выраженными повреждениями паренхимы органа.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.6

Рубрики:

Хірургічна патологія стравоходу

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.1-59 + Р457.365.6

Рубрики:

Хвороби стравоходу

Хірургічна патологія стравоходу

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.605.1

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати лікування 89-ти хворих з ушкодженнями стравоходу, ускладненими медіастинітом за 1982 - 2001 рр. (чоловіків - 68, жінок - 21, вік хворих від 19 до 79 років). Прооперовано 84 пацієнти. Хірургічне лікування поєднувало дренувальну операцію та зашивання дефекту стравоходу. Вибір доступу залежав від рівня та характеру ушкодження. Аргумннтовано, що результати лікування первинного медіастиніту залежать від своєчасної діагностики, активної хірургічної тактики на фоні патогенетично обгрунтованої терапії. З використанням комплексного лікування знижено летальність з 58,1 % до 26 ,3 %.

Обследованы 57 больных с ожогом пищевода в возрасте от 18 до 76 лет. Наряду с анализом жалоб, данных анамнеза больных, проведением клинических и лабораторных исследований, применены рентгеноконтрастное исследование (которое считали основным), эндоскопическое исследование с биопсией зоны пищеводно-желудочного перехода, проба на наличие рефлюкса, зондирование и pH-метрия. Выраженный желудочно-пищеводный рефлюкс у оперированных больных отмечен в течение 1,5 - 2 лет после операции, затем функция пищеводно-кардиального сфинктера восстанавливалась. Сведения о наличии рефлюкса необходимо знать до операции, чтобы корригировать его во время вмешательства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.6-52

Рубрики:

Хірургічна патологія стравоходу

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что по поводу ахалазии пищевода (АП) оперированы 23 пациента, у 14 из них хирургическое вмешательство выполнено с использованием торакотомного доступа, у 9 - лапароскопического. Усовершенствована стандартная лапароскопическая методика, что обеспечило лучшую визуализацию операционного поля, сокращение продолжительности операции, уменьшение ее травматичности по сравнению с этими показателями при выполнении операции торакотомным доступом. Лапароскопическая операция легче переносится больными, технически выполнима, по большинству показателей превосходит торакотомный метод. Установлено, что оперативное лечение АП целесообразно проводить в ранние сроки заболевания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.6

Рубрики:

Хірургічна патологія стравоходу

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализирован опыт лечения 52-х больных с химическим ожогом пищевода в остром и раннем послеожоговом периоде, а также 649-ти - с послеожоговой рубцовой стриктурой пищевода (ПОРСП). У 18-ти больных возникла перфорация пищевода при проведении бужирования. Определен рациональный комплекс диагностических и лечебных мероприятий у таких больных. Обобщены результаты бужирования больных с ПОРСП. Проанализированы причины возникновения перфорации пищевода во время бужирования. Определена тактика хирургического лечения перфорации пищевода. Проанализированы результаты лечения основных причин, обусловивших возникновение послеоперационных осложнений.

Виявлено залежність тяжкості кровотечі від функціонального стану печінки, розмірів вен і змін венозної стінки від поєднання кровотечі з варикозної вени стравоходу з кровотечею з неварикозного джерела. Проведено порівняльний аналіз ендоскопічних методів гемостазу у випадку кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу, вивчено характер ускладнень, запропоновано заходи для їх профілактики та підвищення ефективності ендоскопічних втручань. Запропоновано спосіб комбінованої оклюзійної інтра- та паравазальної склеротерапії, який поряд з ефективним гемостазом зменшує в 2,1 рази частоту рецидиву кровотечі (з 18,8 % до 9,1 %), у 1,8 рази - утворення виразок, у 2,5 рази - легеневі ускладнення. Обгрунтовано доцільність застосування тотальної інтравенозної анестезії для проведення ендоскопічних втручань. Доведено необхідність використання склерозуючих методів на всіх варикозних венах з метою їх облітерації, що зменшує ризик рецидиву кровотечі у віддаленому періоді після ендоскопічних втручань.

Установлено, що електрофізіологічні характеристики тонкокишкового трансплантата змінюються відповідно до морфологічних перетворень у його тканинних структурах, зберігаючи всі закономірності їх розвитку та зворотної динаміки, якщо така має місце. Визначено, що розвиток морфофункціональних перетворень у стінці трансплантата можна прогнозувати, грунтуючись на відмінності цифрових показників електроентерографії та імпедансометрії від вихідних даних тонкої кишки, з якої його сформували. Морфофункціонально обгрунтовано, що для запобігання розвитку ішемічного некрозу орального кінця трансплантата та неспроможності стравохідно-кишкового анастомозу в есперименті припустиме пересічення не більше двох пар брижових артерій та вен.

Проаналізовано результати оперативного лікування 706-ти пацієнтів з поширеними клінічними формами рефлюксної хвороби стравоходу (РХС) з використанням статистичних критеріїв для порівняння двох імовірностей у випадку залежних частот, перший з яких за оснований на довірчих межах для невідомої ймовірності, другий - на довірчому інтервалі, побудованому за правилом 2s. Інтерпретація одержаних даних з використанням розроблених статистичних критеріїв дозволила з великою ймовірністю прогнозувати наслідки та доцільність використання операції фундоплікації у пацієнтів з РХС.

Обобщен 30-летний опыт лечения 987-ми больных с послеожоговым стенозом верхних отделов пищеварительного канала. Восстановительные операции выполнены у 431-го пациента: эзофагопластика с использованием толстой кишки - у 313 (72,62 %), тонкой - у 26-ти (6,04 %), желудка - у 66-ти (15,32 %), сегмента толстой и подвздошной кишки на сосудистой ножке - у 10-ти (2,31 %), аутотрансплантация сегмента тощей кишки - у 2-х (0,47 %), эзофагокардиопластика - у 5-ти (1,15 %), пластика с использованием местных тканей - у 9-ти (2,09 %). Общая летальность составила 6,96 % за последние 12 лет. Благодаря совершенствованию техники выполнения операций, внедрению новых методик, улучшению анестезиологического обеспечения, широкому применению мер профилактики возможных осложнений она снизилась до 1,91 %.

Изучены особенности течения послеожогового эзофагита и последующей реабилитации больных с ожогом пищевода. Систематизирована и предложена классификация послеожогового эзофагита, учитывая прогноз исхода аутопластики с использованием сегмента толстой кишки при послеожоговой непроходимости пищевода. Правильный учет и логическая интерпретация, определение значимости послеожогового эзофагита обеспечат успех аутопластической реабилитации пациентов с ожоговой болезнью пищевода.

Розглянуто питання діагностики, тактики та методики хірургічного лікування пацієнтів з рефлюксною хворобою стравоходу усіх стадій. Проліковано 706 хворих з використанням розроблених передопераційної підготовки, антирефлюксних та езофагопластичних операцій. Вивчено патогенез нетипових та ускладнених форм захворювання, наслідки неадекватних антирефлюксних втручань. Розроблено діагностичні та тактичні алгоритми, визначено прогностично значимі фактори щодо одержання певних результатів оперативного лікування. Зазначено, що післяопераційна летальність становила 1,3 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.6-99

Рубрики:

Хірургічна патологія стравоходу

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено проспективное исследование с анализом отдаленных результатов хирургического лечения 23-х больных, у которых диагностирован длинносегментный пищевод Барретта (ПБ), в среднем через 5 лет после выполнения операции эзофагопластики и эзофагокардиопластики - у 7-ми (30,4 %) и полной фундопликации - у 16-ти (69,6 %). Отличный и хороший результат отмечен у 19-ти (82,7 %) пациентов, в том числе у всех, которым произведены антирефлюксные операции; удовлетворительный - у 4-х (17,3 %), что свидетельствовало о высокой эффективности хирургического метода коррекции ПБ.

  Скачати повний текст