Дисертацію присвячено питанням прогнозування, профілактики та лікування гострої серцевої недостатності після радикальної корекції тетради Фалло. Були розроблені прогностичні ознаки (фактори ризику) для визначення імовірності виникнення і розвитку гострої серцевої недостатності та летальності від неї у ранньому післяопераційному періоді. Проведено кластерний аналіз матеріалу за цими ознаками. Це дозволило прогнозувати гостру серцеву недостатність та удосконалити тактику лікування пацієнтів. Знижені частота виникнення гострої серцевої недостатності із 29,5% до 7,7% та летальності від неї з 13,6% до 6,7%.

Досліджено проблему анатомічних і гістологічних особливостей серця людини у випадку повної транспозиції магістральних судин і супутніх пороків, які утворюють сполучення. За допомогою сучасних морфологічних методів досліджено анатомічні особливості будови серця у разі повної транспозиції магістральних судин у пацієнтів різного віку, динаміку змін анатомічної будови стінок порожнин серця та гістологічних змін міокарда. Повна транспозиція магістральних судин у життєздатних дітей поєднується з іншими пороками серця з такою частотою (від загального числа спостережень): відкритий овальний отвір - 61,2 %; дефект міжпередсердної перегородки - 23,9 %; відкрита артеріальна протока - 23,9 %; дефект міжшлуночкової перегородки - 44,8 %; аномалії розвитку магістральних судин - 14,9 %; аномалії розвитку клапанів серця - 9 %. Анатомія серця у разі повної транспозиції магістральних судин визначається формою пороку. Виразність і поширеність гістологічних змін у міокарді (ушкодження кардіоміоцитів і кардіосклероз) залежать від наявності співусть і віку дитини, а співвідношення компенсаторно-пристосувальних і альтернативних процесів у міокарді визначає перебіг пороку та є провідним чинником у розвитку декомпенсації серця.

Вивчено анатомо-гемодинамічні та клінічні особливості аномалій серця з функціонально єдиним шлуночком і наведено системи хірургічного лікування хворих з даною патологією. Розроблено програму діагностичного обстеження хворих з аномаліями серця з функціонально єдиним шлуночком і оптимізовано хірургічну стратегію залежно від анатомічних і клінічно-гемодинамічних особливостей вади. Удосконалено техніку виконання фенестрованого повного кавапульмонального сполучення. Запропоновано методику "півторашлуночкової корекції" синдрому гіпоплазії правого шлуночка і нову модифікацію передсердно-легеневого сполучення в комбінації з двонаправленим кавапульмональним анастомозом. Розглянуто комплексний підхід до хірургічного лікування одношлуночкового серця. Проаналізовано причини летальних наслідків і ускладнень після цих втручань.

Розглянуто проблеми діагностики та хірургічного лікування різних форм аномалії Ебштейна (АЕ) з використанням ехо- та ангіокардіографії, а також рентгенографії. Досліджено клінічні, гемодинамічні і морфологічні особливості різних типів АЕ, наведено результати різних методів їх хірургічного лікування (протезування трикуспідального клапана, пластичних операцій на клапані, відновлення конфігурації правого шлуночка). Розроблено алгоритм діагностики та хірургічного лікування АЕ. На підставі вивчення симптоматики захворювання розроблено та впроваджено в клінічну практику комплексну систему діагностики аритмій з використанням електрофізіологічного дослідження, що дозволяє виявити пацієнтів із супутнім синдромом перезбудження та визначити показання до переривання додаткових провідних шляхів на доопераційному етапі. Проведено порівняльний аналіз безпосередніх і віддалених результатів хірургічного лікування у пацієнтів з АЕ та встановлено переваги пластичних операцій у порівнянні з протезуванням трикуспідального клапана.

Відзначено, що останнім часом мініінвазивні методики стають більш розповсюдженими. Проаналізовано досвід виконання операцій з корекції природжених вад серця за мініінвазивними методиками. Всього виконано 15 операцій. Серед них 6 - відеоторакоскопічне кліпування відкритої артеріальної протоки, 6 - закриття дефекту міжпередсердної перетинки через бокову торакотомію, 3 - закриття дефекту міжшлуночкової перетинки через стернотомію без розсікання рукоятки грудини.

Ключ. слова: врожденные пороки сердца, двойное отхождение магистральных сосудов от правого желудочка, хирургическое лечение
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.110.501

Рубрики:

Хірургічне лікування вроджених вад серця та судин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено анатомо-гемодинамічні та клінічні особливості тетради Фалло (ТФ), розроблено системи хірургічного лікування хворих з цією патологією за одно- та двоетапного варіантів. Показання до операції у разі ТФ мають абсолютний характер, тому під час вибору тактики лікування мова йде про оптимальний термін хірургічного втручання та етапність лікування. Виявлено, що оптимальний термін функціонування анастомозу між двома етапами радикальної корекції ТФ (РКТФ) становить не більше ста днів, а тривалість функціонування анастомозу з використанням штучного протеза обмежена в часі, тому що не сприяє прогресивному зростанню кінцево-діастолічного індексу лівого шлуночка (КДІ ЛШ) у віддаленому періоді. Запропоновано метод контрольованого аорто-легеневого анастомозу для адаптації ЛШ, який дає можливість виконати РКТФ в один шпитальний період і практично знімає проблему ускладнень, що виникають за його тривалої персистенції. Показано значну перевагу закриття міжшлуночкового дефекту та інфундибулярної резекції доступом через праве передсердя або через легеневу артерію (ЛА), що дозволяє зменшити частоту виникнення гострої серцевої недостатності у найближчому і віддаленому післяопераційному періоді. Вивчено безпосередні та віддалені результати повної корекції ТФ. Виявлено зворотну пропорційну залежність між фракцією викиду правого шлуночка (ФВ ПШ) і ступенем збільшення порожнини ПШ, що виражалося в зниженні його ФВ у пацієнтів після РКТФ із недостатністю клапана ЛА, у відстроченому післяопераційному періоді. Проаналізовано причини летальних наслідків після одно- та двоетапної корекції вади.

Зазначено, що оптимальним методом хірургічного лікування аномалій серця з функціонально єдиним шлуночком вважається відведення всієї крові, що притікає з порожнистих вен безпосередньо в легеневі артерії, оминаючи шлуночок. Анастомоз між верхньою порожнистою веною та правою легеневою артерією є частиною такої корекції. Кавапульмональний анастомоз можна з успіхом використовувати як постадійне лікування атрезії тристулкового клапана (АТК) та єдиним шлуночком серця (ЄШС) і як завершальний метод лікування хворих з підвищеним ризиком до повної корекції геодинаміки, а також бути елементом "півторашлуночкової корекції" синдрому гіпоплазії правого шлуночка. Серед хворих з АТК і ЄШС наслідки операції гірші у тих, у кого використовували додаткове джерело кровопостачання легень природним шляхом через легеневий стовбур, у порівнянні з тими, у яких легеневий кровоплин забезпечувався тільки через кавапульмональний співотвір.

Ключ. слова: врожденные пороки сердца, легочная гипертензия
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.110.501-38

Рубрики:

Хірургічне лікування вроджених вад серця та судин

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: врожденная недостаточность митрального клапана, клапаносохраняющие операции, непосредственные и отдаленные результаты
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.110.501

Рубрики:

Хірургічне лікування вроджених вад серця та судин

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.110.501

Рубрики:

Хірургічне лікування вроджених вад серця та судин

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено питання патоморфології та патофізіології коригованої транспозиції магістральних судин серця (КТМС). Базуючись на результатах комплексного дослідження, з використанням значного клінічного матеріалу розроблено методи діагностики та варіанти хірургічної корекції супутніх вад у хворих з КТМС. Виявлено зниження функціональної здатності правого шлуночка морфологічно як системного шлуночка за природного перебігу неускладненої форми КТМС та у віддаленому післяопераційному періоді. Запропоновано та впроваджено новий метод профілактики та корекції недостатності лівого антріовентрикулярного клапана у разі КТМС. Удосконалено метод оптимальної корекції різних варіантів стенозу легеневої артерії, що дало змогу знизити рівень госпітальної летальності. Детально проаналізовано безпосередні та віддалені результати "класичного підходу" за хірургічного лікування КТМС, причини госпітальної летальності, несприятливі віддалені результати операцій та виявлені чинники ризику, що знижують виживання пацієнтів даної групи. Проведено обгрунтування методу вибору "анатомічної корекції" за хірургічного лікування комплексу вроджених вад у разі КТМС.

Уперше в Україні досліджено ефективність кардіоплегічних розчинів різного складу та механізму дії, а також методів захисту міокарда (ЗМ) у дітей, що застосовуються у разі хірургічного лікування вроджених вад серця (ВВС) з використанням штучного кровообігу. Розроблено та впроваджено до практики новий підхід щодо профілактики реперфузійних ушкоджень міокарду після відновлення кровообігу, який передбачає профілактику "кільцевого парадокса" і гіпероксичного ушкодження міокардіоцитів. Розроблено практичні рекомендації стосовно вибору кристалоїдних кардіологічних розчинів для ЗМ від гіпоксії залежно від планованого часу перетискування аорти у разі радикальної корекції ВВС. Модифіковано методику застосування існуючих кардіоплегічних розчинів, що застосовуються у практиці для корекції ВВС. Відзначено, що розвинуті положення щодо методики застосування кристалоїдних киснево-утримувальних кардіоплегічних розчинів зі зниженим вмістом кальцію та модифікованої методики профілактики реперфузійних ушкоджень міокарда сприяли зниженню частоти розвитку післяопераційної гострої серцевої недостатності за тривалого часу перетискування аорти з 86 % до 67 %.

Уперше на підставі комплексного обстеження проведено оцінку клініко-функціонального стану хворих на певних етапах хірургічного лікування та спостереження у віддаленому післяопераційному періоді у дорослих хворих з тетрадою Фалло (ТФ). Установлено наявність позитивного клінічного та функціонального результатів, одержаних внаслідок анатомічної корекції вади у дорослих. Виявлено, що патологічні зміни мікроструктури міокарда, адаптивні механізми (розвиток колатерального кровообігу, політермія), вторинна патологія серця (аортальна недостатність, гіпертрофія правового шлуночка) та інших органів (печінки, нирок, мозку) у дорослих пацієнтів супроводжуються підвищенням госпітальної летальності, збільшенням частоти післяопераційних ускладнень, підвищенням частоти порушень серцевого ритму та раптової смерті у віддаленому періоді. Відзначено, що толерантність до фізичних навантажень, працездатність і якість життя у віддаленому після втручання періоді у дорослих знижені у порівнянні з хворими, оперованими у дитинстві. Визначено закономірності вікового ремоделювання міокарда правого шлуночка у дорослих хворих на ТФ. Виявлено фактори ризику, що ускладнюють перебіг післяопераційного періоду та погіршують результати хірургічного лікування ТФ у ранньому та віддаленому періоді спостереження.

Досліджено проблеми хірургічного лікування вроджених вад серця (ВВС), які супроводжуються порушенням анатомічного взаємозв'язку венозного шлуночка серця (ВШС) та легеневої артерії. Вивчено анатомо-гемодинамічні особливості таких ВВС. Розроблено та удосконалено протези легеневого стовбура (ЛС) (кондуїти), здатні тривалий час зберігати свої вихідні властивості. З'ясовано, що протезування ЛС доцільне для створення єдиного або паралельного тракту відтоку з ВШС і є ефективним методом хірургічного лікування складних ВВС. Розроблено та впроваджено до клінічної практики нові конструкції протезів ЛС. Удосконалено хірургічну техніку імплантації та реімплантації кондуїтів. Здійснено порівняльну оцінку функції різних протезів у віддаленому періоді. Вивчено безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування різних ВВС залежно від типу кондуїта та форми вродженої вади. Доведено, що до матеріалів для протезування ЛС, які можуть забезпечити певну тривалість функціонування кондуїта (не менше 10 - 12-ти років) належать аутоперикард і легеневий гомографт.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.110.501 + Р410.105.0-433.76

Рубрики:

Хірургічне лікування вроджених вад серця та судин

Вади серця

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено анатомію та клініко-гемодинамічні прояви ізольованої вродженої недостатності мітрального клапана (ВНМК) й особливостей її поєднань з іншими вродженими вадами серця. На підставі вивчення анатомічних варіантів дослідженої вади проведено систематизацію морфологічних змін МК за його вродженої недостатності, яка базується на визначенні відношення рівня систолічного змикання стулок до площини фіброзного кільця. Відповідно до кожного типу ВНМК визначено основні та додаткові зміни клапанного апарату, що обумовлюють його дисфункцію. На підставі аналізу великої кількості клінічного матеріалу розроблено оптимальний підхід до вибору методики клапанозберігаючої операції залежно від анатомічного варіанту вади. Відповідно до змін клапанного апарату, характерних для певного типу ВНМК, хірургічні прийоми корекції, що використовувались, також були розділені на основні та додаткові. Базуючись на результатах вивчення безпосередніх і віддалених результатів клапанозберігаючих операцій у разі ВНМК, здійснено оцінку ефективності хірургічного втручання та причин незадовільних результатів. Виявлено форми вади, що найбільш важко коригуються.

Ключ. слова: врожденные пороки сердца, легочная гипертензия, азота оксид, искусственное кровообращение
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.110.501 + Р410.22

Рубрики:

Хірургічне лікування вроджених вад серця та судин

Хвороби легеневих судин

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що останніми роками зростає частка хворих на мітральну недостатність (МН), яким проводять реконструктивні операції, та удосконалюється методика ЕхоКГ. Мета роботи - ретроспективне дослідження можливостей ЕхоКГ адекватно оцінити достовірність клапанозберігаючої операції у хворих на МН. Проведено аналіз 84-х послідовних випадків хірургічного лікування "чистої" МН за період з вересня 2000 р. до жовтня 2004 р. Всім хворим виконували ЕхоКГ з особливою увагою на виявлення механізму МН і можливості реконструктивного втручання, ймовірність якого оцінювали як високу, середню чи низьку. МН розцінили як функціональну у 6-ти випадках (7,2 %), органічну з гіпермобільністю стулок - у 60-ти випадках (71,4 %), органічну без гіпермобільності стулок - у 18-ти випадках (21,4 %). Пластичні втручання на клапані як первинну операцію виконали 34-ом хворим (40,5 %). Найчастіше проводили пластику клапана у випадках функціональної МН (83,3 %), за органічної

МН з гіпермобільністю стулок - у 41,7 % пацієнтів, переважно з відривом чи пролапсом середнього сегмента задньої стулки. За органічної МН без гіпермобільності стулок пластичні втручання провели лише у 22,2 % випадків. Доопераційно оцінена достовірність реконструктивної операції виявилася достатньо точною. З 29-ти випадків, де ймовірність визначено як високу, пластичне втручання виконали у 21-го (72,4 %), а у разі середньої достовірності - в 11 з 23-х випадків (47,8 %). Лише у 2 з 32 хворих (6,3 %) з низькою достовірністю таки вдалося здійснити пластичне втручання. Висновки. На підставі ретельно проведеного ЕхоКГ-обстеження вдається передбачити можливість реконструктивної операції за МН і достатньо точно класифікувати випадки за ймовірністю такого втручання.

Представлено комплекс заходів стосовно удосконалення діагностики та хірургічного лікування транспозиції магістральних артерій (ТМА), що базуються на застосуванні комплексної ЕхоКГ. Перевагою даного методу є його точність у порівнянні з агресивними методами, безпека практичності та можливість багатокритеріального повторення. Детально розроблено програму ехокардіографічного обстеження у разі ТМА. Уперше проведено комплексну оцінку ЕхоКГ-показників функціонального стану серця у ранньому та віддаленому післяопераційних періодах після радикальної анатомічної корекції вади. Проаналізовано функцію лівого та правого шлуночків серця, стан клапанів серця та магістральних артерій, а також співвідношення їх діаметрів у доопераційному періоді, у найближчі та віддалені строки. Оцінено анатомію відходження коронарних артерій. Досліджено зростання та розвиток магістральних артерій і співвідношення їх діаметрів, зростання та розвиток даних артерій у місцях анастомозів і розвиток гирл коронарних артерій у віддаленому періоді після анатомічної корекції ТМА. Показано негативний вплив пізніх термінів виконання цієї корекції на перебіг раннього післяопераційного періоду і нівеляцію виявлених негативних наслідків у віддаленому періоді після операції. Уперше досліджено фізичний розвиток дітей, що перенесли анатомічну корекцію ТМА, у порівнянні з популяцією здорових ровесників з застосуванням методу "центилі".