Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.510.116-43

Рубрики:

Хронічні гепатити

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучены показатели иммунологического и цитокинового статуса у больных хроническим холециститом (ХХ) и сахарным диабетом (СД). Полученные данные свидетельствуют об улучшении диагностики ХХ с помощью провоспалительных цитокинов у больных СД.

За допомогою ультразвукового дослідження серця обстежено в М-режимі 60 хворих на хронічні хвороби печінки, з яких у 23-х був хронічний гепатит мінімальної активності, у 19-ти - помірної і у 18-ти хворих діагностовано цироз печінки. Контрольна група складалася з 20-ти практично здорових осіб. Виявлено різні моделі ремоделювання лівого шлуночка залежно від вияву патологічного процесу в печінці.

Під час вивчення ехокардіографічних показників установлено, що супутні хронічні запальні захворювання печінки у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) сприяють структурно-функціональним змінам міокарда. В обстежених спостережено різні геометричні моделі гіпертензивного серця. У хворих на АГ 2-го ступеня в поєднанні з хронічними гепатитами переважно були ознаки концентричної гіпертрофії лівого шлуночка (ЛШ), а у хворих на АГ 2-го ступеня з цирозом печінки - ознаки ексцентричної гіпертрофії ЛШ.

Приведены основные концепции морфогенеза и молекулярные пути патогенно индуцированного апоптоза в печени; освещена экспрессия иммуногистохимических маркеров (p53, BCL-x, Bax, CD95-Fas) и микроскопическая характеристика патогенно индуцированного апоптоза гепатоцитов при хроническом вирусном гепатите В и С.

Хвороба Вільсона - Коновалова (ХВК) - спадкове захворювання, що характеризується прогресуючим нагромадженням міді в організмі. У типових випадках ХВК маніфестує в підлітковому і юнацькому віці. Клінічні вияви залежать від співвідношення акумуляції міді в тих чи інших органах, у першу чергу, від ураження печінки і головного мозку. ХВК часто не враховують у диференційній діагностиці захворювань печінки. Розглянуто основні моменти, пов'язані з діагностикою цього захворювання і тактикою лікування пацієнтів. Приведено опис чотирьох клінічних випадків ХВК. ХВК - рідкісний приклад спадкоємного захворювання, для якого розроблено високоефективні методи лікування. Навіть у разі тяжких виявів симптоматичне лікування зазвичай справляє позитивний ефект. Без лікування пацієнти гинуть. Тому своєчасне розпізнавання ХВК і постійна терапія мають визначальне значення.

Проаналізовано патогенетичні особливості ураження печінки у разі хронічного вірусного гепатиту В (ХВГВ), що характеризуються розвитком у хворих вторинної імунної недостатності, погіршенням стану мікроциркуляції, особливо виражених у випадку холестазу. Показано взаємозв'язок між клінічними проявами, ступенем порушення імунного статусу, мікроциркуляції у хворих на ХВГВ і віком пацієнтів, тривалістю захворювання. Встановлено виражену імуномодулюючу дію системної ензимотерапії, її позитивний вплив на мікроциркуляцію та розв'язання холестатичного синдрому у хворих на ХВГВ у реплікативній фазі. Доведено вплив системної ензимотерапії на елімінацію вірусу гепатиту В у хворих на ХВГВ. Визначено предиктори ефективності системної ензимотерапії у хворих на ХВГВ.

Вперше в Україні запропоновано новий науковий підхід для визначення ступеня фіброзу печінки на підставі комплексної ультразвукової діагностики (УЗД) із послідовним використанням 2D-візуалізації, доплерографії та 3D+PD-режиму. Встановлено залежність між морфологічними змінами на стадії фіброзу та змінами середньої лінійної швидкості портального кровоплину, визначеної за допомогою методу дуплексного сканування v. porta, що дозволяє застосовувати цей метод для визначення цих стадій фіброзу печінки. Вперше науково обгрунтовано алгоритм застосування УЗД у хворих на хронічний гепатит С (ХГС), розроблено критерії прогнозування його перебігу та контролю за ефективністю лікування. Науково обгрунтовано застосування сеансів плазмаферазу в комплексному лікуванні хворих на ХГС, що покращує переносимість терапії, зменшує кількість алергічних проявів.

Проведено комплексне патогістологічне й імуногістохімічне дослідження біоптатів печінки хворих на хронічний вірусний гепатит B і C (ХВГВ і ХВГВ) у зіставленні з клініко-біохімічними показниками з метою удосконалення найбільш значущих мікроскопічних критеріїв прогресії хронічного вірусного гепатиту B та C у трепанобіоптататах печінки хворих. Виявлено, що разом з відомими патогістологічними вірус-обумовленими пошкодженнями гепатоцитів ("пісочними" та вакуолізованими ядрами, жировою дистрофією гепатоцитів у разі ХВГС і наявності "матово-склоподібних" гепатоцитів за ХВГВ, внутрішньоклітинних холестеазів, "балонного" цитолізису й апоптозу гепатоцитів - тілець Каунсілмена), мікроскопічними ознаками прогресії ХВГВ та ХВГС є наростання імуноклітинної деструкції печінки, а також прогресія її фіброзу. Встановлено, що найбільш важливими ознаками імуноклітинної прогресії хронічного вірусного гепатиту, що визначаються у трепанобіоптатах печінки, є: наявність "балонного" цитолізису гепатоцитів, значної кількості тілець Каунсілмена та вогнищ імуноклітинного кілінгу гепатоцитів, збільшення кількості та протяжності імуноклітинних "ступінчастих некрозів" і кількості CD8+ Т-лімфоцитів і CD68+ макрофагів у вогнищах імуноклітинного кілінгу гепатоцитів і у крайових зонах імуноклітинних "ступінчастих некрозів", збільшення в часточках печінки числа активованих CD68+ клітин Купфера з ознаками фагоцитозу, розширення площі лімфоцитарної інфільтрації портальних трактів.

  Скачати повний текст

Удосконалено та оптимізовано методологію діагностики хронічних вірусних гепатитів на основі вивчення їх поширеності, клінічних і морфологічних особливостей перебігу, зіставлення клінічних, біохімічних і морфологічних проявів, ролі прозапальних цитокінів, показників оксидативного, нітрозативного стресу та медіаторів апоптозу в патогенезі захворювання та як предикаторів ефективності терапії. Виявлено високу інфікованість вірусами B і C різних верств населення, їх домінуючу роль у формуванні хронічних захворювань печінки, що обумовлюють необхідність лікування даних хворих у спеціалізованих інфекційних стаціонарах. Встановлено, що хворі на хронічний гепатит C переважають в етіологічній структурі вірусних гепатитів, переважною більшістю хворих є особи молодого віку, які парентерально вживали наркотичні речовини. На основі комплексного морфофункціонального дослідження печінки уточнено механізм прогресуючого запального процесу внаслідок вірусного гепатиту B. Удосконалено морфологічні критерії діагностики гепатитів B і C на різних етапах запального процесу. Детально вивчено морфогенез хронічного гепатиту з поєднаною HBV / HCV інфекцією у зіставленні з клінічними, лабораторними та вірусологічними маркерами інфекції. Досліджено взаємозв'язки та співвідношення між окремими ланками патогенезу вірусного ураження печінки, що включають продукцію запальних цитокінів, активних форм кисню та азоту, ініціацію процесів апоптозу. Встановлено чіткий кореляційний зв'язок між ступенем запально-некротичних і фібротичних змін у печінці та вищезазначеними процесами. На основі зіставлення біохімічних, вірусологічних і морфологічних

Проблема діагностики фіброзу печінки та його моніторингу на період лікування - актуальна проблема сучасної гепатології. Особливого значення набувають неінвазивні методи діагностики. Наведено клініко-параклінічну характеристику дітей з хронічним вірусним гепатитом В, доведено інформативність непрямих серологічних маркерів фіброзу, визначено критерії ризику трансформації хронічного вірусного гепатиту В у цироз печінки.

У результаті проведених досліджень виявлено, що у хворих на хронічний гепатит С додаткові шкідливі фактори негативно впливають на субпопуляційний склад лімфоцитів і вміст цитокінів. У хворих на хронічний гепатит С, що працюють на підприємствах зі шкідливими умовами праці або часто вживають алкоголь, встановлена значніша імунодепресія Т-клітинної ланки імунітету за активації гуморальної у порівнянні з хворими на хронічний гепатит С без впливу цих факторів.

В результате проведенных исследований выявлено, что у больных хроническим гепатитом С дополнительные вредные факторы негативно влияют на субпопуляционный состав лимфоцитов и содержание цитокинов. У больных хроническим гепатитом С, которые работают на предприятиях с вредными условиями работы или часто употребляют алкоголь, установлена более значительная иммунодепрессия Т-клеточного звена иммунитета при активации гуморального по сравнению с больными хроническим гепатитом С без влияния этих факторов.

Наведено результати спостережень за 68-ми хворими, що були госпіталізовані до інфекційного стаціонару з діагнозом "гострий вірусний гепатит, жовтянична форма". У процесі обстеження у 18-ти пацієнтів діагностовано гепатит В, а в 50-ти - гепатит С. Підкреслено, що тільки результати морфологічного дослідження допомогли встановити кінцевий діагноз.

Приведены результаты наблюдений за 68-ми больными, которые были госпитализированы в инфекционный стационар с диагнозом "острый вирусный гепатит, желтушная форма". В процессе обследования у 18-ти пациентов диагностирован гепатит В, а у 50-ти - гепатит С. Подчеркнуто, что только результаты морфологического исследования помогли определить окончательный диагноз.

У 37-ми хворих на хронічні гепатити невірусної етіології (10 - з холестатичним компонентом) установлено зміни площі, периметра та деформацію еритроцитів на тлі порушення вільнорадикальних реакцій і системи антиоксидантного захисту, що спонукає до пошуків їх патогенетично обгрунтованого лікування.

Представлены практические рекомендации для проведения пункционной биопсии печени при хронических вирусных гепатитах, рассмотрены различные методики определения степени фиброза и индекса гистологической активности.

Уперше у хворих на хронічний вірусний гепатит В (ХВГВ) і хронічний вірусний гепатит С (ХВГС) чоловіків і жінок Поділля встановлено особливості антропометричних і соматотипологічних показників у порівнянні зі здоровими чоловіками та жінками, а також доведено наявність виражених проявів статевого диморфізму більшості тотальних, поздовжніх, обхватних розмірів тіла, поперечних розмірів тулуба, ширини дистальних епіфізів (ШДЕ) довгих трубчастих кісток кінцівок і компонентів маси тіла. У чоловіків і жінок, хворих на ХВГ, у ході аналізу антропометричних і соматотипологічних показників у порівнянні зі здоровими чоловіками та жінками виявлено так звані "діатезні" конституціональні типи. Причому, і у чоловіків, і у жінок, хворих на ХВГ, спостерігається у більшості випадків односпрямований характер змін антропометричних показників, що характеризують ендоморфний компонент соматотипу та жирову масу тіла, а також кісткову масу тіла (за винятком кісткової маси тіла у чоловіків, хворих на ХВГВ). Щодо м'язової маси тіла, то антропометричні показники, які її обумовлюють, змінюються односпрямовано лише у хворих на ХВГ чоловіків. Різне спрямування змін антропометричних показників у більшості випадків має не лише статевий, але й нозологічний характер. Вперше у побудованих методом покрокового дискримінантного аналізу математичних моделях, які за допомогою антропометричних і соматотипологічних показників дозволяють розділити чоловіків і жінок на здорових і хворих на ХВГ, або розділити хворих на ХВГ чоловіків і жінок за ступенем активності процесу та наявністю чи відсутністю фіброзу, встановлено,

що у жінок рівень дискримінації значно вищий, ніж у відповідних моделях чоловіків. У ході аналізу входження до моделей антропометричних і соматотипологічних показників у більшості випадків встановлено статеві та нозологічні розбіжності.

Наведено порівняльний аналіз вмісту рецепторного антагоніста інтерлейкіну-1 та інтерлейкіну-6 в крові 149-ти пацієнтів з вірусними гепатитами і з цирозом печінки. Відзначено достовірну відмінність цих показників за гострих і хронічних гепатитів, а також у разі цирозу печінки. Одержані дані відкривають можливості для подальшого вивчення рецепторного антагоніста інтерлейкіну-1 та інтерлейкіну-6 як предикторів перебігу вірусних гепатитів.