Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-3 + Р412.201.1-3

Рубрики:

Бронхіальна астма

Бронхіти

Шифр НБУВ: ДС40442 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-3 + Р412.201.1-3

Рубрики:

Бронхіальна астма

Бронхіти

Шифр НБУВ: ДС40442 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-3 + Р412.201.1-3

Рубрики:

Бронхіальна астма

Бронхіти

Шифр НБУВ: ДС40442 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-3 + Р412.201.1-3

Рубрики:

Бронхіальна астма

Бронхіти

Шифр НБУВ: ДС40442 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зроблено порівняльний аналіз клінічних, лабораторних, імунологічних, біохімічних, інструментальних, цитохімічних, фільтраційних показників при деяких патогенетичних варіантах перебігу бронхіальної астми у хворих різного віку в процесі лікування з застосуванням антиоксидантів, мембранотропних середників, антиагрегантів. Показано, що застосування комплексного лікування дозволяє досягнути швидкої і більш стійкої позитивної клінічної і функціональної динаміки, в основі якої лежать зниження інтенсивності процесів ліпопероксидації, встановлення рівноваги в системі протирадикального захисту з стабілізацією структурно-функціонального стану мембран еритроцитів, відновленням їх катехоламінзв'язуючої функції, що свідчить про покращання beta-адренорецепторної активності. Найбільш виражений терапевтичний ефект диференційованого лікування спостерігається при атопічному та інфекційно-залежному варіантах перебігу БА. Запропонована терапевтична схема полегшує перебіг гормонозалежної астми, забезпечує зниження дози системних глюкокортикоїдів, дозволяє зменшити кратність застосування beta-адреноміметиків короткої дії у хворих з адренергічним дисбалансом.

На основі комплексного клінічного і лабораторно-інструментального дослідження у хворих бронхіальною астмою (БА) виявлено функціональні розлади вегетативної нервової системи (ВР), визначено їх частоту та структуру. Вивчено клінічні особливості перебігу БА при супутніх ВР. Розроблено прогностичні критерії несприятливого перебігу БА в залежності від стану вегетативних функцій. Запропоновано пролонговану програму лікування хворих БА із супутніми ВР.

Представлены современные сведения о природе и механизме развития бронхиальной астмы, характеристика основных феноменов: аллергического воспаления бронхов и гиперреактивности. Дано описание отдельных форм и клинических вариантов заболевания, особенностей течения астмы у детей, в пожилом возрасте, в связи с беременностью. Представлены лекарственные и нелекарственные средства и методы лечения астмы, изложены принципы терапии и профилактики. Отдельный раздел посвящен советам больным бронхиальной астмой.

Дисертацію присвячено розробці принципів і алгоритму диференційованого призначення екстракорпоральних методів лікування (ЕМЛ) у хворих на бронхіальну астму (БА). Встановлено, що вибір методу та їх поєднання визначається формою, фазою і ступенем складності захворювання. Визначено залежність ефекту гемосорбції від марки сорбенту й об'єму перфузованої крові, впливу плазмаферезу від кількості сеансів і об'єму вилученої плазми. Не виявлено різниці між хворими на БА, які зазнали дії радіації після аварії на ЧАЕС, і хворими з "чистих" регіонів у показниках імунітету й ефективності ЕМЛ. Розроблено прогноз ефекту гемосорбції обчисленням співвідношення IgE в циркулюючих імунних комплексах до загального IgE.

Узагальнено результати обстеження і лікування 205 хворих на аспіринову бронхіальну астму (АБА), 92 хворих з бронхіальною астмою, 78 здорових добровольців та аналіз 891 історії хвороб. Наведено результати загальноклінічних, алергологічних і додаткових методів дослідження. Розроблено та впроваджено для діагностики АБА чутливий і специфічний лабораторний тест, який підвищує ефективність діагностики на 30 % порівняно з наявними методами. Розроблено теоретичні засади для застосування флавоноїда кверцетину, встановлено, що його застосування призводить до зниження специфічної та неспецифічної гіперреактивності бронхів, підвищує клінічну ефективність лікування на 25 %. Встановлено, що тривале застосування інгаляційних кортикостроїдів у великих дозах не тільки не знижує показників щільності кісткової тканини, а й сприяє їх підвищенню та зниженню ризику переломів. Доведено, що перехід із системних на інгаляційні кортикостероїди знижує ступінь ризику розвитку задньої субкапсулярної катаракти у хворих на АБА, які тривалий час застосовують кортикостероїди.

Дисертація присвячена актуальним питанням інтенсивної респіраторної терапії (ІРТ) бронхоастматичного статусу (БАС). Показано, що традиційна інтенсивна респіраторна терапія не відновлює порушений імунітет дихальної системи (ІДС) у цих хворих. Дістала подальший розвиток концепція диференційованого застосування методів ІРТ у залежності від стадії гострої дихальної недостатності і порушень у ІДС. Удосконалено методику лікування хворих з БАС, яка сприяє практично повному відновленню неспецифічних ланок ІДС. Запропоновані методи лікування дозволяють знизити загальну летальність при БАС на 6,25%, а летальність при штучній вентиляції легенів на 7,5%.

У хворих на бронхіальну астму вивчено вплив імуналу в комплексному лікуванні на фактори та механізми неспецифічного та специфічного імунного захисту. Імунал сприяє збільшенню абсолютної кількості Т-лімфоцитів, особливо активних Т-лімфоцитів, зменшенню Т-хелперів, збільшенню Т-супресорів за збереження практично сталої кількості В-лімфоцитів, значному зниженню рівня ЦІК, зростанню фагоцитарної активності та захоплюючої здатності фагоцитуючих клітин. Лікування за допомогою імуналу забезпечує зменшення тривалості курсу лікування, кількості рецидивів та збільшення періоду ремісії.

Наведено дані про особливості перебігу хронічного гнійного верхньощелепного синуїту, поєднаного з бронхіальною астмою та вазомоторним ринітом. Встановлено, що наявність вазомоторного риніту гальмує очищення синусів від патогенної та умовнопатогенної мікрофлори та сповільнює відновлення функціональних показників верхніх дихальних шляхів. У хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт та бронхіальну астму виявлено найбільш грубі порушення показників системи імунітету.

У 55 хворих на бронхіальну астму встановлено дисбактеріоз: I ступеня - у 16 хворих, II ступеня - у 15 і III ступеня - 11 хворих. У 13 хворих показники мікрофлори знаходились у межах норми. Дисбаланс розвинувся за рахунок елімінації і (або) вираженого дефіциту автохтонних анаеробних облігатних бактерій (біфідобактерій, лактобактерій), контамінації порожнини товстої кишки ентеротоксигенними, ентеропатогенними та гемолітичними ешерихіями, умовно патогенними ентеробактеріями та збільшення кількості життєздатних бактероїдів, пептокока, пептострептококів, клостридій, протеїв, стафілококів та дріжджоподібних грибів роду Candida.

Вивчено провідні патогенетичні механізми, які приймають участь у формуванні гіперреактивності бронхів у хворих на бронхіальну астму за допомогою ЕС. Проведено зіставлення провідного патогенетичного механізму та типу імунного реагування, отриманих за допомогою ЕС хворих на бронхіальну астму. Розроблено підходи до призначення комплексної терапії на підставі діагностики провідних патогенетичного механізму та типу імунного реагування у хворих на бронхіальну астму.

Обстежено 96 хворих на інфекційно-алергічну бронхіальну астму. Контрольна група складалася з 197 практично здорових людей відповідного віку, в яких вивчали мікрофлору зіва та порожнини носа. Встановлено провідну роль у запальному процесі в бронхах S. epidermidis, E. coli, S. viridans, S. pyogenes, S. aureus. Частота зустрічальності та індекс сталості бактерій мають сезонну залежність. Проведений аналіз антибіотикограм показав, що чутливість виділеної мікрофлори залежить не тільки від природи антибіотика, але й від пори року, що слід враховувати в процесі лікування хворих на бронхіальну астму.

За допомогою комплексного клінічного та лабораторно-інструментального дослідження виявлено особливості холінергічного регулювання у хворих на бронхіальну астму (БА) та хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ). Встановлено, що холінергічний дисбаланс більш виражений у хворих на ХОБ, у яких підсилення парасимпатичного тонусу корелює з тяжкістю захворювання. Завдяки вивченню показників психологічного стану зроблено висновок: зміни вегетативної лабільності та рівня депресії більш виражені у разі ХОБ, в той час як у випадку БА спостерігається більш висока ситуативна і особистісна тривожність. Визначено вплив тютюнопаління на показники парасимпатичної регуляції та психологічний стан. На підставі встановленої високої кореляції між холінергічною ативністю і психологічним станом запропоновано комплексну індивідуальну програму лікування хворих на БА та ХОБ з використанням раціональної психотерапії.

С помощью психологических тестов обследованы больные бронхиальной астмой (17 чел.) и гипертонической болезнью (20 чел.). Выявлены психологические и личностные характеристики больных, которые создают условия для формирования интропсихических конфликтов, хронического эмоционального напряжения и создания психофизиологического патодинамического стереотипа.

Наведено результати вивчення метаболічних процесів у хворих на бронхіальну астму середньотяжкого та тяжкого перебігу. Визначено особливості клітинних (еритроцити та лейкоцити периферичної крові) та гуморальних метаболічних процесів. Розглянуто можливості корекції процесів вільнорадикального окислення за умов дії терапії з антиоксидантами: альфа-токоферолом, аскорбіновою кислотою, тіатриазоліном. Проаналізовано оксидантно-антиоксидантні співвідношення та вплив екзогенних антиоксидантів на загальнофізіологічні показники гомеостазу.

У хворих на бронхіальну астму (БА) комплексно досліджено особливості порушень регіональної вентиляції, легеневого кровообігу, стану мікрогемодинаміки у малому колі кровообігу та динаміку відповідних показників під впливом інтервальної гіпокситерапії (ІГТ). Встановлено, що ІГТ сприяє покращанню вентиляційної здатності легень за рахунок раціонального перерозподілу регіональної вентиляції та компенсаторному перерозподілу легеневого кровопотоку від верхніх зон до нижніх. Визначено коригуючий вплив запропонованого методу на показники клітинної та гуморальної ланок імунітету. З метою підвищення ефективності лікування хворих на БА патогенетично обгрунтовано включення методу ІГТ у комплекс медикаментозного лікування. Доведено високу клінічну ефективність даного методу та відсутність побічної дії. Обгрунтовано доцільність застосування гіпокситерапії у комплексному лікуванні хворих на БА, переважно з легким та середньоважким ступенями перебігу захворювання. Вперше вивчено морфофункціональний стан периферійних судин шляхом гістохімічного дослідження біоптатів шкіри та особливості мікроциркуляторних порушень відповідно до ступеня важкості перебігу БА.

Вивчено вплив високодисперсного аерозолю кам'яної солі на клінічні та біохімічні показники гістамінового, ацетилхолінового й електролітного обмінів у 168 хворих на бронхіальну астму залежно від функціонального стану бронхолегеневої системи та комплексів лікування. Застосовані лікувальні комплекси в умовах високодисперсної аерозольтерапії сприяли позитивним змінам і нормалізації електролітів у сироватці крові та пероксидного гемолізу еритроцитів.